Постанова

від 13.07.2020 по справі 200/1096/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року справа №200/1096/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.

за участю: позивача - не з`явився,

представника відповідача - Зубаря М.В., діючого згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року у справі № 200/1096/20-а (головуючий І інстанції Чучко В.М., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях, відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 21 червня 2019 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 21 червня 2019 року;

- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2019 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2019 року (а.с. 1-3).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 21.06.2019 року.

- зобов`язано ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 21.06.2019 року;

- визнано протиправною бездіяльність ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з 21.06.2019 року;

- зобов`язано ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з 21.06.2019 року (а.с. 41-44).

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 21.06.2019 року і відмовити у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

В обгрунтування доводів посилався на те, що судом не встановлено обставину щодо перевищення або неперевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації в розмірі 101% до 01.01.2016 року та 103% з 01.01.2016 року. Згідно даних фінансового підрозділу відповідача, зазначених у довідці, не в усі місяці періоду з 2015 року по червень 2019 року мало місце перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації. Таке перевищення відсутнє у січні 2015 року, з квітня по листопад 2018 року.

Також, судом не встановлено факт перевищення або неперевищення підвищення грошового доходу 01.03.2018 року над сумою індексації. Суд дійшов висновку про відстуність в нього можливості визначити чи було перевищення розміру підвищення грошового доходу над сумою індексації та встановити значення розміру індексації з 2015 року по 28.02.2018 року. Вважає, що відсутні підстави для виплати індексації у березні 2018 року, оскільки згідно довідки відповідача у березні 2018 року розмір підвищення грошового доходу перевищив суму індексації.

Крім того, апелянт посилавcя на відсутність у кошторисах відповідача видатків на проведення індексації. Суд безпідставно не застосував ч. 6 ст. 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та абз. 11 п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (а.с. 94-100).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно довідок ГУ СБУ від 15.10.2019 року № 78/2/9-1015нт та від 26.02.2020 року № 92 ОСОБА_1 був зарахований на військову службу в Службу безпеки України наказом СБ України від 21.06.2004 року № 1345-ос, звільнений з військової служби наказом Голови СБ України від 06.06.2019 року № 734-ос, з 21.06.2019 року року виключений зі списків особового складу наказом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 19.06.2019 року № 276-ос (а.с. 10, 33).

06.11.2019 року та 06.12.2019 року позивач звертався до ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях із заявами щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з відповідною індексацією з 2015 року по 2019 рік (а.с. 13-17).

В матеріалах справи відсутні відповіді відповідача за результатами розгляду вищевказаних заяв.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки до ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях від 17.04.2020 року № 7812115-1441пт у кошторисах до ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях за період з 2015 року по 21.06.2019 року не були передбачені фінансові ресурси для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців (а.с. 101).

Апелянтом рішення суду оскаржено в частині визнання протиправною бездіяльності ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 21.06.2019 року та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС УКраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону № 2017).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч. 6 ст. 2 Закону № 1282).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч. 1 ст. 4 Закону № 1282).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону № 1282 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення . Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, а отже вказаний місяць є місяцем підвищення доходу для проведення подальшої індексації.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу не здійснювалась індексація грошового забезпечення за спірний період (а.с. 101).

Наявність підстав для індексації грошового забезпечення позивача за спірний період підтверджується довідкою ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях від 17.04.2020 року № 15/46 (а.с. 102-110).

Суд не бере до уваги доводи апелянта на відсутність фінансування для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки положеннями Закону № 1282 та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації, проте виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 21.06.2019 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 21.06.2019 року.

В решті позовних вимог рішення суду не оскаржено.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року у справі № 200/1096/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 13 липня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова