Постанова

від 13.07.2020 по справі 520/13596/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 р. Справа № 520/13596/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 22.01.20 року по справі № 520/13596/19

за позовом ОСОБА_1

до Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, щодо невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , щомісячних страхових виплат недоотриманих батьком позивача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

- зобов`язати Дружківське міське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , заборгованість по щомісячним страховим виплатам недоотриманим моїм батьком, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

- стягнути з Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ,судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає на протиправність дій відповідача щодо невиплати їй щомісячних страхових виплат недоотриманих її батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, щодо невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , щомісячних страхових виплат недоотриманих батьком позивача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язано Дружківське міське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , заборгованість по щомісячним страховим виплатам недоотриманим моїм батьком, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (вул. Соборна, буд.16, м. Дружківка, Донецька область,84205, код ЄДРПОУ:41419235) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року по адміністративній справі № 520/13596/19 за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалити нове рішення по справі № 520/13596/19, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року по адміністративній справі № 520/13596/19 є необґрунтованим, та таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню. Зазначає, що оскаржуване судове рішення зазначеним критеріям законності та обґрунтованості не відповідає у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення вимог процесуального закону, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що задовольнив позов ОСОБА_1 . Вказує, що право на одержання призначених, але своєчасно невиплачених страхових сум поширюється лише на потерпілу особу або особу, яка за життя має право на призначення, при цьому нараховані, та не отримані суми страхових виплат потерпілому (особі, яка має право на виплати) після його смерті можуть бути включені до складу спадщини. Так, посилається, що до сум, що належали спадкодавцеві, можна віднести нараховані відповідно до Закону №1105, але не виплачені управлінням ( відділенням) виконавчої дирекції Фонду за його життя суми. Вказує, що відповідно до пункту 3 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися із тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що разом з тим, з 12 травня 2018 року набула чинності Постанова Кабінету міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365» . Внесеними змінами передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Вважає, що з травня 2018 року Фондом здійснюються поточні виплати потерпілим на виробництві та членам їх сімей, а заборгованість за минулий період буде виплачена з урахуванням вимог пункту 4 статті 47 Закону № 1105 після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Вказує, що позивач звернувся за отриманням залишку страхових виплат потерпілого ОСОБА_2 лише у травні 2019 року, а тому страхові виплати, які не були отримані за життя потерпілим ОСОБА_2 , (батьком позивача по справі) є страховими виплатами за минулі роки та будуть виплачені позивачеві після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Отже, вважає, що судом першої інстанції не у повному обсязі досліджені матеріали справи при винесені рішення по справі №520/13596/19.

10.06.2020 р. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України направило до суду апеляційної листа, без електронного цифрового підпису, в якому у зв`язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні, яке призначено на 07 липня 2020 року о 16:30, просило розглянути його у відсутності представника управління.

Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи в судове засідання призначене на 07.07.2020 р., хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також подання скаржником апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, та відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду даної справи, на підставі положень ст. 311 КАС України, колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи по справі продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши оскаржуване рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 , з 25 липня 2016 року зареєстрована як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та проживаю за адресою: АДРЕСА_2 . Це підтверджується довідкою від 25.07.2016 року №6332015475 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради.

У свідоцтві про народження позивача батьками записані:батько- ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , зареєстрували шлюб із ОСОБА_5 . Прізвище взяла ОСОБА_6 . Підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача, ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть виданим (запис поновлено повторно) відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянсько.м районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

11 вересня 2018 року ОСОБА_1 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Дане свідоцтво було зареєстровано в реєстрі за № 2-577 по спадковій справі № 791/2015.

Спадщина, на яку було видано свідоцтво, складається з нарахованих, але не виплачених сум щомісячних страхових виплат на медичну та соціальну допомогу потерпілому ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Єнакіївському міському відділенні на суму 17208, 51 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 51 коп.), що підтверджується довідкою Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області Фонду соціального страхування України № 05-04/984 від 08.08.2018 року.

18 травня 2019 року ОСОБА_1 , звернулась з заявою до Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, щодо здійснення їй щомісячних страхових виплат недоотриманих її батьком, ОСОБА_2 .

23 вересня 2019 року відповідач надав відповідь зареєстровану за № 05-05/1033 на заяву від 18.05.2019 року. З даної відповіді вбачається, що листом від 08.08.2018 р. № 05/04/984 на запит державного нотаріуса Четвертої державної нотаріальної контори від 03.08.2018р. № 3572/02-14 було повідомлено, що сума заборгованості нарахованих, але не виплачених сум щомісячних страхових виплат та страхових витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який раніше перебував на обліку в Єканіївському міському відділенні, складає 17 208. 51 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісім грн. 51 коп.). Також відповідачем було повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 06.06.2016 № 365 (зі змінами та доповненнями), суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого Порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Станом на сьогодні зазначений порядок відсутній.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати йому щомісячних страхових виплат недоотриманих батьком позивача, ОСОБА_2 , звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку виплати заборгованості за минулий період не може бути підставою для невиплати суми заборгованості з соціальних виплат, гарантованих Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема : 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Приписами статті 173 Кодексу законів про працю України встановлено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі по тексту - Закон №1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.16 Закону № 1105-XIV застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 36 Закону № 1105-XIV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Закон України від 20.10.2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі по тексту - Закон №1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Приписами ст.1 Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 7 Закону №1706-VII визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. за №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою

Відповідно до наявної в матеріалах даної справи копії довідки від 25.07.2016 р. №63320154575, яка видана ОСОБА_1 , дата та місце народження ІНФОРМАЦІЯ_6 . Єнакієве, Дон. обл., зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_4 Індустріальне УПСЗН "1" серпня 2014 р., остання взята на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.16).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.10 ст.47 Закону №1105-XIV належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Так, позивач 11.09.2018 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, вказане свідоцтво було зареєстровано в реєстрі за № 2-577 по спадковій справі № 791/2015.

Спадщина, на яку було видано свідоцтво, складається з нарахованих, але не виплачених сум щомісячних страхових виплат на медичну та соціальну допомогу потерпілому ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Єнакіївському міському відділенні на суму 17208, 51 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 51 коп.), що підтверджується довідкою Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області Фонду соціального страхування України № 05-04/984 від 08.08.2018 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт включення вказаних вище виплат до складу спадщини, яка виникла після смерті батька позивача по справі.

Колегія суддів зауважує, що факт невиплати сум щомісячних страхових виплат недоотриманих батьком позивача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за спірних період фактично не заперечується відповідачем по справі.

Отже, з огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності дій Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, щодо невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , щомісячних страхових виплат недоотриманих батьком позивача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З урахуванням наведеного вище, похідні вимоги від вказаних вище щодо зобов`язання Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , заборгованість по щомісячним страховим виплатам недоотриманим батьком позивача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є також такими, що підлягають задоволенню, а тому судом першої інстанції було правомірно їх задоволено.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 №365" відповідно до якої змінами було передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, а тому з травня 2018 року Фондом здійснюються поточні виплати потерпілим на виробництві та членам їх сімей, а заборгованість за минулий період буде виплачена з урахуванням вимог пункту 4 статті 47 Закону № 1105 після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку, тобто страхові виплати, які не були отримані за життя потерпілим ОСОБА_2 , є страховими виплатами за минулі роки та будуть виплачені позивачеві після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою N 38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39).

Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х) (п. 36).

Відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з огляду на викладене вище, відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку виплати заборгованості за минулий період не може бути підставою для невиплати позивачу суми такої заборгованості з соціальних виплат недоотриманих батьком останнього, гарантованих Конституцією та Законами України, а тому дані посилання скаржника є необґрунтованими.

Посилання скаржника на те, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» , прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає помилковими з урахуванням вже зазначеного вище, оскільки матеріалами справи підтверджується протиправність дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат недоотриманих батьком позивача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окремо колегія суддів зауважує, що в межах цієї справи відсутній спір щодо суми щомісячних страхових виплат недоотриманих батьком позивача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та щодо прав на суми вказаних виплат.

В даному випадку спірне питання стосується відсутності в законодавстві України затвердженого Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати суб`єктом владних повноважень заборгованості по сумам соціальних виплат.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення про задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 по справі №520/13596/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло