Постанова

від 25.06.2020 по справі 280/3145/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3145/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 25.10.2019 року) у справі № 280/3145/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІК до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу, -

в с т а н о в и в:

01.07.2019 року ТОВ ЛІК (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу уповноваженими особами в сумі 125900,00 грн. на ТОВ ЛІК № ЗП 1359/563/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 18.04.2019 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року позовні вимоги задоволено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося ГУ Держпраці у Запорізькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом першої інстанції не надано оцінки тому, що цивільно-правові договори, укладені директором ТОВ ЛІК з ОСОБА_1 (за період 2017-2019 роки - 27 договорів на предмет прибирання приміщень) мають ознаки трудових, є типовими, передбачені класифікатором професій за кодом 9132.1 - прибиральниця. Апелянт зазначав, що ОСОБА_1 працювала згідно трудових угод, не дивлячись на присутність деяких елементів цивільної угоди, їй виплачувалась заробітна плата як найманому працівнику, здійснювався облік роботи, було проведено інструктаж щодо правил безпеки на підприємстві. Праця найманого працівника не була юридично самостійною, а відбувалась у межах власної діяльності ТОВ ЛІК з чітким виконанням трудових функцій, з робочим часом та оплатою за виконану роботу. Відносини позивача з найманим працівником є трудовими а не цивільно-правовими. Позивач протиправно вчинив заміну трудових відносин цивільно-правовими у порушення вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпПУ та ст. 21 КЗпПУ. На думку апелянта, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та вимог ст.21 КЗпПУ.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена робота не відносяться до робіт підвищеної небезпеки, а той факт, що дана професія є в переліку професій, ніяким чином не позбавляє позивача права укладати цивільно-правові договори. Суд зазначив, що внесення до розрахункових відомостей по оплаті, ніяким чином не підтверджує факт трудових відносин, або отримання зазначеними особами заробітної плати. Суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. Суд першої інстанції вказував, що підприємство може залучати до роботи осіб, як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору для виконання конкретно замовлених дій. Між позивачем та працівником за власними угодами були укладені саме цивільні договори, а не трудові, що підтверджується поясненням особи - працівника, та яка заслухана судом під час допиту як свідка.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до інформації, отриманої з ГУПФ України у Запорізькій області від 23.08.2018 року №16120/04, відповідачем 20.03.2019 року було видано наказ №387 про проведення інспекційного відвідування, яке було проведено з 26.03.2019 року по 27.03.2019 року, за результатами якого 27.03.2019 року було складено акт інспекційного відвідування №ЗП1359/563/АВ, виявлено порушення ТОВ ЛІК вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, а саме: укладення цивільно-правових договорів з ОСОБА_1 на протязі 2017-2019 років (27 раз) на виконання робіт по прибиранню приміщень. Обґрунтування такого висновку міститься у відмінностях між трудовим і цивільно-правовим договорами: предметом цивільно-правового договору підряду є кінцевий результат роботи, тоді як для трудового договору основним є факт та процес трудової діяльності. На думку інспектора, що викладена у акті, не можна укласти із громадянином договір підряду на виконання ним роботи, оскільки в такому випадку предметом договору є виконання працівником певних трудових обов`язків, а не досягнення у підсумку його роботи певного конкретного матеріального результату.

Встановлено, що за результатами проведеного інспекційного відвідування 18.04.2019 року було винесено постанову Управління Держпраці у Запорізькій області за № ЗП 1359/563/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на ТОВ ЛІК у розмірі 125190,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ ЛІК (замовник) на протязі 2017-2019 років з ОСОБА_1 (виконавець) уклало цивільно-правові договори, предметом яких було виконання наступних робіт по прибиранню, зокрема, відповідно до цивільно-правових договори від 01.01.2017 року, від 01.02.2017 року, від 01.03.2017 року, від 01.04.2017 року, від 01.05.2017 року, від 01.06.2017 року, від 01.07.2017 року, від 01.08.2017 року, від 01.09.2017 року, від 01.10.2017 року, від 01.11.2017 року, від 01.12.2017 року, від 01.01.2018 року, від 01.02.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.04.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.06.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.08.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.10.2018 року, від 01.11.2018 року, від 01.12.2018 року, від 01.01.2019 року, від 01.02.2019 року, від 01.03.2019 року №ГПХ-Н/001, замовником замовлялось генеральне прибирання торгових, офісних приміщень, прибирання морозильних ларів, прибирання вітрин, стелажів. Оплата за виконану роботу здійснювалась шляхом оформлення видаткових касових ордерів.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, направлена на виконання в роботі розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законодавчими нормами КЗпП України товариствам та підприємствам (юридичним особам) не забороняється використовувати найману працю, залучати осіб для виконання певних робіт, певного характеру.

Укладання цивільно-правових угод регулюється статтями 208, 626 ЦК України, згідно ст. 626, 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу приведених норм вбачається, що відмінністю трудового договору з цивільно-правовим договором є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності, в той час як за цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК України.

З умов вище приведених цивільно-правових договорів, укладених ТОВ ЛІК з ОСОБА_1 вбачається, що в договорах передбачалось виконання конкретної роботи, різні терміни її виконання; виконання роботи на свій ризик; не підпорядкування правилам внутрішнього розпорядку; передбачена виплата винагороди за виконання роботи.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 була допитана судом першої інстанції як свідок та пояснила, що виконує замовлену роботу по цивільно-правовим угодам із визначеного предмету у строки, що вона обирає сама, весь час не знаходиться на підприємстві, трудовому графіку не підпорядковується.

Відповідач посилався на те, що робота, яку виконувала ОСОБА_1 , передбачена класифікатором професій. Суд апеляційної інстанції зазначає, що віднесення певної роботи (послуг) за своїми обов`язками до класифікатору професій не є беззаперечним доказом наявності в цивільно-правових договорах характерних ознак трудового договору, оскільки законодавець передбачає свободу в укладенні договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час здійснення інспекційних відвідувань інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Якщо укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, та не мають ознак нікчемного правочину, інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Суд апеляційної інстанції при вирішені спору керується правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не довів законність прийнятої ним постанови від 18.04.2019 року №ЗП 1359/563/АВ/П/ТД-ФС. Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 280/3145/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова