Ухвала

від 13.07.2020 по справі 280/4908/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4908/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 280/4908/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати документ про сплату судового збору (а.с. 114).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року скаржнику відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (а.с. 120).

27 квітня 2020 року скаржник вдруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

- надати докази сплати судового збору в сумі 31530,00 грн.

Копію ухвали суду від 01 червня 2020 року скаржник отримав 04 червня 2020 року.

Супровідним листом від 12.06.2020 року за вих. № 606/08-01-08-03 скаржник надіслав до Третього апеляційного адміністративного суду, зокрема, заяву про продовження строку на сплату судового збору, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що вперше апеляційну скаргу було подано 14.06.2019 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для сплати судового збору. Скаржником було подано заяву про продовження строку для усунення недоліків. У зв`язку з відсутністю коштів сплати судовий збір у встановлений судом строк скаржник не мав можливості. Скаржником вживались заходи для сплати судового збору, проте ухвалою суду від 31.07.2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Вказує, що неодноразово звертався до контролюючого органу вищого рівня з метою збільшення асигнувань кошторисних призначень по КЕКВ 2800, вчиняв всі залежні від нього дії на реалізацію свого права на апеляційне оскарження. Також посилається на висновки Верховного Суду щодо визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження. Просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його.

Розглянувши заяву про поновлення строку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 13 травня 2019 року, в якому був присутній представник відповідача, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено 16.05.2019 року. (а.с. а.с. 84-86, 87, 88-94).

Копію рішення суду від 13 травня 2019 року скаржник отримав 27 травня 2019 року (а.с. 97).

Апеляційну скаргу повторно подано скаржником 27 квітня 2020 року, тобто після спливу строків, встановлених ч.1 та ч. 2 ст. 295 КАС України, які спливли відповідно 18 червня 2019 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України) та 26 червня 2019 року.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.

Отже наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приймаючи до уваги, що скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 280/4908/18 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року.

У зв`язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження заява про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору не розглядається.

Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 280/4908/18 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.В. Сафронова

Суддя А.О. Коршун