Постанова

від 02.07.2020 по справі 420/6407/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6407/19

Головуючий в І інстанції: Юхтенко Л.Р.

Дата та місце ухвалення рішення: 19.02.2020 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стім-Груп до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Стім-Груп звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просив: скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0002821408, 0002801408 від 22 жовтня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0002821408 від 22 жовтня 2019 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0002801408 від 22 жовтня 2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 06.06.2019 року № 4278 та відповідних направлень, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Стім-Груп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.05.2016 року по 31.12.2018 року відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за наслідками якої складено акт від 22 липня 2019 року № 000408/15-32-14-08-40462871.

Відповідно до висновків вказаного акту перевіркою встановлено порушення:

- пп. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 5, 7, 14, 21 П (С)БО Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1750012 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 124239 грн., за 2017 рік на суму 752400 грн., за 2018 рік на суму 873373 грн.

- ст. 8. пп. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 1944458 грн.

- ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Наказу МФ України від 13.01.2015 року № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого, (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) та Порядку заповнення подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку, а саме: сума нарахованого доходу, нарахованого податку не дорівнює сумам виплаченого доходу у 3 кварталі 2016 року, у 2 та 3 квартал 2016 року щодо однієї фізичної особи заповнено два рядки по одній ознаці доходу; до Розділу 2 за 3 квартал 2017 року не включені відомості про суми виплачених (нарахованих) доходів у розмірі 510 грн. та сума нарахованого (перерахованого) військового збору 7,65 грн. за ознакою 127 по договору оренди обладнання № 1 від 27.12.20176 року.

На підставі вказаного акту перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеської області стосовно позивача були прийняті: податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0038031408 форма Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 2430573 грн., у тому числі збільшення за податковими зобов`язаннями у сумі 1944458 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 486115 грн.; податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0038021408 форма Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2187515 грн., у тому числі збільшення податкового зобов`язання на суму 1750012 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 437503 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, Державною податковою службою України було прийняте рішення про результати розгляду скарги від 11 жовтня 2019 року № 5330/6/990008-05-01, відповідно до якого скасовані податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0038031408 та № 0038021408 в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинам скаржника з ТОВ ТСК ГРУП Україна , ТОВ ТСК ГРУПП Україна , та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, в іншій частині залишені без змін.

Також, за результатами адміністративного оскарження, Головним управлінням ДПС в Одеській області 22.10.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002821408, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 790417,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002801408 від 22.10.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 711370,25 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, а відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та позовні вимоги позивача належать задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до пп. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 р. 3 Податок на прибуток приватних підприємств Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи вимоги Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що для визнання доходів і витрат для цілей оподаткування податком на прибуток у податковому обліку необхідною умовою є фактичність таких доходів та витрат, а також їх підтвердження первинними документами.

Так само, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акта перевірки та поданої апеляційної скарги, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали господарські операції позивача з ТОВ Рейдпром , ТОВ Лаін Бізнес , ТОВ БК Гуллівер , ТОВ Будсітіпроект , ТОВ Таракас , ТОВ Бізнес помічник , ТОВ Марвіл-Трейд .

Так, як встановлено відповідачем та підтверджено під час судового розгляду справи, 10 липня 2017 року між позивачем та ТОВ Рейдпром будо укладено договір субпідряду № 10, відповідно до умов якого ТОВ Рейдпром (субпідрядник) прийняло на себе зобов`язання виконати за завданням позивача (генеральний підрядник) монтажні роботи по теплоізоляції на об`єкті, а позивач зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором. прийняти і оплатити виконані роботи.

На виконання зазначеного договору позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 97 від 02 жовтня 2017 року на суму 6500 гривень, № 99 від 25 жовтня 2017 року на суму 70000 гривень, № 97/1 від 02 жовтня 2017 року на суму 170000 гривень, № 2 від 02 жовтня 2017 року на суму 170000 гривень, № 44 від 11 вересня 2017 року на суму 31000 гривень, № 44/1 від 11 вересня 2017 року на суму 29000 гривень, № 44/2 від 11 вересня 2017 року на суму 43000 гривень, № 45 від 11 вересня 2017 року на суму 180000 гривень, № 1 від 11 вересня 2017 року на суму 180000 гривень, № 43 від 06 вересня 2017 року на суму 41000 гривень, № 21 від 04 вересня 2017 року на суму 258000 гривень.

Також, згідно матеріалів справи, 30 жовтня 2017 року між позивачем (генеральний підрядник) та ТОВ Лаін Бізнес (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 14, відповідно до умов якого ТОВ Лаін Бізнес (субпідрядник) прийняло на себе зобов`язання виконати за завданням позивача (генеральний підрядник) монтажні роботи по теплоізоляції на об`єкті, а позивач зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити виконану роботу.

На виконання цього договору позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: акт № 1 від 27 листопада 2017 року на суму 11800 гривень, акт № 2 від 27 листопада 2017 року на суму 21000 гривень, акт № 3 від 27 листопада 2017 року на суму 23000 гривень, акт № 4 від 27 листопада 2017 року на суму 26000 гривень, акт № 5 від 27 листопада 2017 року на суму 40000 гривень, акт № 6 від 06 грудня 2017 року на суму 38000 гривень, акт № 7 від 11 грудня 2017 року на суму 30000 гривень, акт № 8 від 11 грудня 2017 року на суму 25000 гривень, акт № 9 від 11 грудня 2017 року на суму 81000 гривень, акт № 10 від 11 грудня 2017 року на суму 26000 гривень, акт № 11 від 11 грудня 2017 року на суму 13500 гривень, акт № 12 від 11 грудня 2017 року на суму 12500 гривень, акт № 13 від 11 грудня 2017 року на суму 30000 гривень, акт № 14 від 19 грудня 2017 року на суму 34000 гривень, акт № 15 від 19 грудня 2017 року на суму 34000 гривень.

Крім того, 01 грудня 2017 року між позивачем (генеральний підрядник) та ТОВ БК Гуллівер (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 15, відповідно до умов якого ТОВ БК Гуллівер (субпідрядник) прийняло на себе зобов`язання виконати за завданням позивача (генеральний підрядник) монтажні роботи по теплоізоляції на об`єкті, а позивач зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити виконану роботу.

Між позивачем та ТОВ БК Гуллівер було оформлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: акт № 1 від 16 січня 2018 року на суму 70000 гривень, акт № 2 від 16 січня 2018 року на суму 32000 гривень, акт № 3 від 16 січня 2018 року на суму 34000 гривень.

03 січня 2018 року між позивачем та ТОВ Будсітіпроект було укладено договір субпідряду № 1, відповідно до умов якого ТОВ Будсітіпроект (субпідрядник) прийняло на себе зобов`язання виконати за завданням позивача (генеральний підрядник) монтажні роботи по теплоізоляції на об`єкті, а позивач зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити виконану роботу.

Між позивачем та ТОВ Будсітіпроект було оформлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 22 січня 2018 року на суму 31000 гривень, № 2 від 29 січня 2018 року на суму 30000 гривень, № 3 від 31 січня 2018 року на суму 15000 гривень.

Як встановлено відповідачем та підтверджено під час судового розгляду справи, 02 липня 2018 року між позивачем (генеральний підрядник) та ПП Таракас (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 02/07-2018, відповідно до умов якого субпідрядник прийняв на себе зобов`язання за завданням генерального підрядника виконати монтажні роботи по теплоізоляції на об`єкті, а позивач зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити виконану роботу.

До вказаного договору його сторонами було укладено додаток № 1 від 01 серпня 2018 року на суму 205000 гривень.

На виконання цього договору між позивачем та ПП Таракас було оформлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 29 серпня на суму 205000 гривень.

Окрім цього, 02 жовтня 2017 року між позивачем (генеральний підрядник) та ТОВ Бізнес помічник (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 13, відповідно до умов якого ТОВ Бізнес помічник (субпідрядник) прийняло на себе зобов`язання виконати за завданням позивача (генеральний підрядник) монтажні роботи по теплоізоляції на об`єкті, а позивач зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити виконану роботу (пункт 1.1. Договору).

На виконання цього договору між позивачем та ТОВ Бізнес помічник було оформлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: № 1 від 16 листопада 2017 року на суму 173000 гривень; № 2 від 25 грудня 2017 року на суму 21000 гривень; № 3 від 26 грудня 2017 року на суму 4500 гривень; № 4 від 26 грудня 2017 року на суму 18000 гривень; № 5 від 27 грудня 2017 року на суму 76000 гривень.

Також, 28 вересня 2017 року між позивачем (генеральний підрядник) та ТОВ Марвіл-Трейд (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 11 від 28 вересня 2017 року, відповідно до умов якого ТОВ Марвіл-Трейд прийняло на себе зобов`язання виконати за завданням позивача монтажні роботи по теплоізоляції на об`єкті, а позивач зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити виконану роботу.

На виконання цього договору між позивачем та ТОВ Марвіл-Трейд було оформлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: акт № 50 від 17 жовтня 2017 року на суму 320000 гривень, акт № 49/2 від 17 жовтня 2017 року на суму 30000 гривень, акт № 1 за жовтень 2017 року на суму 30000 гривень, акт № 49/1 від 17 жовтня 2017 року на суму 16000 гривень, акт № 1 від 17 жовтня 2017 року на суму 16000 гривень, акт № 49/03 від 17 жовтня 2017 року на суму 37000 гривень, акт № 3 від 17 жовтня 2017 року на суму 445625,27 гривень.

Поряд з цим, дослідивши надану позивачем первинну-бухгалтерську документацію щодо господарських операцій з ТОВ Рейдпром , ТОВ Лаін Бізнес , ТОВ БК Гуллівер , ТОВ Будсітіпроект , ТОВ Таракас , ТОВ Бізнес помічник , ТОВ Марвіл-Трейд , а так само визнавши факт отримання позивачем наведених послуг, відповідач дійшов висновку про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість за рахунок цих операцій, при цьому, посилаючись на те, що у наданих на виконання договорів, укладених з вказаними контрагентами, актах виконаних робіт відсутні дані щодо детального найменування робіт, їх обсягів, витрачених людино-годин та матеріалів.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив вказані доводи податкового органу з огляду на викладене.

Так, як встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного розгляду справи та не спростовано апелянтом, деталізація замовлених позивачем та виконаних ТОВ Рейдпром робіт на виконання договору субпідряду № 10 від 10 липня 2017 року наведена: у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції трубопроводів Жилой дом з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2017 року від 04 вересня 2017 року; у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції трубопроводів із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2017 року від 04 вересня 2017 року; : у договірній ціні на теплоізоляцію технологічного обладнання кондиціонера екстракційної установки рослинних олій цеху підготовки сировини підготовчого відділення, переробний комплекс олійних культур з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 06 вересня 2017 року; : у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції технологічного обладнання дезодоратора № 622UB, цех рафінації 600, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій із підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 поточний ремонт теплоізоляції технологічного обладнання дезодораторів № 622UB із локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1; у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції технологічного обладнання дезодоратора № 622UB, цех рафінації 600 з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 11 вересня 2017 року; у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції технологічних трубопроводів, цех рафінації 1500, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 11 вересня 2017 року на поточний ремонт теплоізоляції технологічних трубопроводів і обладнання, цех підготовки, переробний комплекс олійних культур із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 11 вересня 2017 року; : у договірній ціні на теплоізоляцію технологічних трубопроводів, устаткування, комбікормовий завод із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 25 жовтня 2017 року; у договірній ціні на теплоізоляцію циклонів (4 шт) ТзОВ Радехівській цукор з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 на ізоляційній роботи цукровий з-д, відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ізоляційні роботи, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ізоляційні роботи, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ізоляційні роботи, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відомістю до локального кошторису №2-1-1 на ізоляційні роботи, актом приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів; у договірній ціні на теплоізоляційні роботи мішалка ТзОВ Радехівський цукор з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 на ізоляційні роботи цукровий завод, відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ізоляційні роботи, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт з підсумковою відомістю ресурсів; у договірній ціні на теплоізоляційні роботи мішалка ТзОВ Радехівський цукор з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 на ізоляційні роботи цукровий завод, відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ізоляційні роботи, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт з підсумковою відомістю ресурсів; у договірній ціні на теплоізоляційні роботи у відстійнику соку ТзОВ Радехівський цукор з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 на ізоляційні роботи, відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ізоляційні роботи, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актом приймання виконаних будівельних робіт та підсумковою відомістю ресурсів; договірна ціна теплоізоляція труб у котельній на території ТзОВ Радехівський цукор з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 на ізоляцію трубопроводів ТзОВ Радехівський цукор , відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ізоляцію трубопроводів.

Вказані договірні ціни містять посилання на відповідні додаткові угоди до договору субпідряду № 10 від 10 липня 2017 року, детальні переліки замовлених позивачем робіт, складені у відповідності до ДСТУ ОСОБА_1 Д.1.1.-1-2013, у випадках, коли мало місце погодження до виконання значної кількості робіт складалися та підписувалися локальні кошториси та довідки про вартість робіт.

В свою чергу, деталізація замовлених позивачем та виконаних ТОВ Лаін Бізнес робіт на виконання договору субпідряду № 14 від 30 жовтня 2017 року наведена: у договірній ціні на монтаж теплоізоляції бака конденсату установки рафінації 1500, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; у договірній ціні на будівництво поточний ремонт теплоізоляції технологічних трубопроводів, засувок установки виробництва водню HydrochemDE-89 І , комплекс перевантаження та переробки тропічних олій з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість будівельних робіт та витрати; у договірній ціні на термоізоляцію трубопроводів, резервуарний парк № 1, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість будівельних робіт та витрати.

Вказані договірні ціни містять посилання на відповідні додаткові угоди до договору субпідряду № 14 від 30 жовтня 2017 року, детальні переліки замовлених позивачем робіт, складені у відповідності до ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013 (про що зазначено на титульних аркушах), у випадках, коли мало місце погодження до виконання значної кількості робіт складалися та підписувалися локальні кошториси і довідки про вартість робіт.

Деталізація замовлених позивачем та виконаних ТОВ БК Гуллівер робіт на виконання договору субпідряду № 15 від 01 грудня 2017 року наведена: у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції технологічних трубопроводів, цех гідрогенізації, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 16 січня 2016 року, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1; у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції технологічного обладнання, цех гідрогенізації, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій, з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 16 січня 2016 року, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1.

Вказані договірні ціни містять посилання на відповідні додаткові угоди до договору субпідряду № 15 від 01 грудня 2017 року, детальні переліки замовлених позивачем робіт, складені у відповідності до ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013 (про що зазначено на титульних аркушах), у випадках, коли мало місце погодження до виконання значної кількості робіт складалися та підписувалися локальні кошториси та довідки про вартість робіт.

Крім того, деталізація замовлених позивачем та виконаних ТОВ Будсітіпроект робіт на виконання договору субпідряду № 1 від 03 січня 2018 року наведена: у договірній ціні на теплоізоляцію технологічних трубопроводів, технологічного обладнання насосів термопаками, відкрита проміжна насосна на лінії маслопроводу, комплекс по перевантаженню та транспортуванню тропічних олій у порту Южний, реконструкції 4-х ліній маслопроводу з встановленням підвищувальних насосів в межах існуючої ділянки забудови з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2018 року від 22 січня 2018 року; у договірній ціні на теплоізоляцію технологічного обладнання, олійно-екстракційний завод з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2018 року від 29 січня 2018 року; у договірній ціні на теплоізоляцію паропроводів витратних резервуарів олії ТК, переробний комплекс олійних культур з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2018 року.

Вказані договірні ціни містять посилання на відповідні додаткові угоди до договору субпідряду № 1 від 03 січня 2018 року, детальні переліки замовлених позивачем робіт, складені у відповідності до ДСТУ Б ОСОБА_2 Д.1.1.-1-2013 (про що зазначено на титульних аркушах), у випадках, коли мало місце погодження до виконання значної кількості робіт складалися та підписувалися локальні кошториси та довідки про вартість робіт.

Деталізація замовлених позивачем та виконаних ПП Таракас робіт на виконання договору субпідряду № 02/07-2018 від 02 липня 2018 року наведена в укладеній між сторонами договірній ціні на теплоізоляцію труб на території ТзОВ Радехівський цукор з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 та відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1.

Деталізація замовлених позивачем та виконаних ТОВ Бізнес помічник робіт на виконання договору субпідряду № 13 від 02 жовтня 2017 року наведена: у договірній ціні на капітальний ремонт з обшивкою стін профнастилом, відкрита проміжна насосна по лінії маслопроводу, комплекс по перевантаженню та транспортуванню тропічних олій у порту Южний, реконструкція 4-х ліній маслопроводу з встановленням підвищувальних насосів в межах існуючої ділянки забудови з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 27 грудня 2012 року, локальним кошторисом на будівельні роботи № 4-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 4-1-1; у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції технологічних трубопроводів, обладнання установки рафінації 1500, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; у договірній ціні на монтаж теплоізоляції технологічних трубопроводів, обладнання установки рафінації 1500, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 та підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 монтаж теплоізоляції технологічних трубопроводів, обладнання.

Вказані договірні ціни містять посилання на відповідні додаткові угоди до договору субпідряду, детальні переліки замовлених позивачем робіт, складені у відповідності до ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013 (про що зазначено на титульних аркушах), у випадках, коли мало місце погодження до виконання значної кількості робіт складалися та підписувалися локальні кошториси та довідки про вартість робіт.

Деталізація замовлених позивачем та виконаних ТОВ Марвіл-Трейд робіт на виконання договору субпідряду № 11 від 28 вересня 2017 року наведена: у договірній ціні на капітальний ремонт теплоізоляції засувок термобоксами, цех нейтралізації, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій з локальним кошторисами на будівельні роботи № 2-1-1; у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції технологічного обладнання, цех нейтралізації, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1; у договірній ціні на поточний ремонт теплоізоляції, цех нейтралізації, комплекс перевантаження та переробки тропічних олій.

Вказані договірні ціни містять посилання на відповідні додаткові угоди до договору субпідряду № 11 від 28 вересня 2017 року, детальні переліки замовлених позивачем робіт, складені у відповідності до ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013 (про що зазначено на титульних аркушах), у випадках, коли мало місце погодження до виконання значної кількості робіт складалися та підписувалися локальні кошториси та довідки про вартість робіт.

Досліджуючи надану первинно-бухгалтерська документацію позивача щодо господарських операцій з ТОВ Рейдпром , ТОВ Лаін Бізнес , ТОВ БК Гуллівер , ТОВ Будсітіпроект , ТОВ Таракас , ТОВ Бізнес помічник , ТОВ Марвіл-Трейд , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з такої документації чітко вбачається детальне найменування робіт, їх обсяг, використані матеріали, що повністю спростовує доводи податкового органу.

Окрім цього, в ході перевірки відповідачем встановлено використання позивачем придбаних послуг у зазначених контрагентів у власній господарській діяльності.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується самим відповідачем, замовлення позивачем у ТОВ Рейдпром , ТОВ Лаін Бізнес , ТОВ БК Гуллівер , ТОВ Будсітіпроект , ТОВ Таракас , ТОВ Бізнес помічник , ТОВ Марвіл-Трейд відповідних субпідрядних робіт обумовлено наявністю укладених позивачем з контрагентами (замовниками) договорів, а саме з ТОВ Дельта Вілмар СНД , ТОВ АТ Каргілл , ТОВ БФ Моноліт , ТОВ Олсідз Блек Сі , КП Будова , ТОВ Радехівський цукор , ТОВ Інкрафт Марін , ТОВ Долинський комбікормовий завод , ТОВ Відродження , на підтвердження виконання яких позивачем надані договори підряду, в тому числі, зокрема, підписані між сторонами цих договорів договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, локальні кошториси, підсумкові відомості, акти приймання виконаних будівельних робіт, в яких зафіксовано конкретний перелік робіт (найменування робіт), що відповідає переліку робіт, що були виконані залученими повивачем субпідрядниками.

Також, отримання позивачем від ТОВ Марвіл-Трейд товару (контейнер 20 футів) підтверджується видатковою накладною № 77 від 27.10.2017 року, наказом про введення в експлуатацію основних засобів № 4-оз від 27.10.2017 року та актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.10.2017 року.

Зазначені обставини жодним чином не заперечуються відповідачем, будь-які претензії до вказаної первинно-бухгалтерської документації у відповідача відсутні та в акті перевірки не наведені.

Крім того, згідно акту перевірки, в ході перевірки відповідачем встановлено оприбуткування позивачем в бухгалтерському обліку господарських операцій з вказаними контрагентами, відображення цих господарських операцій у деклараціях з ПДВ та податку на прибуток у відповідних періодах.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що проведенні операції позивачем з ТОВ Рейдпром , ТОВ Лаін Бізнес , ТОВ БК Гуллівер , ТОВ Будсітіпроект , ТОВ Таракас , ТОВ Бізнес помічник , ТОВ Марвіл-Трейд відповідають господарській діяльності позивача, надані позивачем первинно-бухгалтерські документи щодо операцій з вказаними контрагентами повністю підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Що стосується посилань відповідача на наявну у нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на податкову інформацію щодо контрагентів позивача є недостатнім, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які, на думку перевіряючих, не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб`єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб`єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов`язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб`єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано жодного доказу щодо проведення перевірок контрагентів позивача та відповідно встановлення неможливості надання цими контрагентами послуг/товару позивачу.

Так само відповідачем не проводились зустрічні звірки контрагентів позивача та інших підприємств, що мали взаємовідносини з контрагентами позивача.

Фактично доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами з боку відповідача під час судового розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару (послуг).

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об`єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цими суб`єктами господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит та права на формування показників податкової звітності з податку на прибуток, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати такий податковий кредит та показники податкової звітності з податку на прибуток по господарських операціях з цими контрагентами.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим формування платником податків показників податкової звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

У спірних правовідносинах відповідач не заперечує, що позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.

В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Також, відхиляються доводи відповідача щодо відсутності технічної та кадрової можливості у контрагентів позивача колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно врахований правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1249/17, згідно якого: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб .

Що стосується посилань відповідача на наявність кримінального провадження № 42017000000003630, яке, на думку останнього, підтверджує висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ БК Гуллівер , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів наявності вироків суду відносно позивача чи його контрагента - ТОВ БК Гуллівер відповідачем не надано, а договір, укладений позивачем з даним товариством не визнаний нечинним.

Також, колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано доказів, що операції позивача з ТОВ БК Гуллівер є предметом дослідження наведеного кримінального провадження.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів позивача з ТОВ Рейдпром , ТОВ Лаін Бізнес , ТОВ БК Гуллівер , ТОВ Будсітіпроект , ТОВ Таракас , ТОВ Бізнес помічник , ТОВ Марвіл-Трейд не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів зазначає, що укладені позивачем договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, - не встановлено.

Також, відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та на підставі яких сформовані показники податкової звітності з податку на прибуток. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем послуг/товару від своїх контрагентів за перевіряємий період, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку колегії суддів, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами з боку відповідача. Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару/послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників податкової звітності з податку на прибуток.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи надану позивачем первинно-бухгалтерську документацію щодо операцій з його контрагентами, з огляду на те, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки, в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень - рішень та відповідно в обґрунтування висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та показників податкової звітності з податку на прибуток за перевіряємий період спростовані матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки акту перевірки позивача. Водночас, як вже зазначалось вище, такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом апеляційної інстанції усім наведеним висновкам надано оцінку.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 13.07.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька