Постанова

від 02.07.2020 по справі 914/1780/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2020 р. Справа №914/1780/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Дубник О.П., Хабіб М.І.

секретар судового засідання Гураль К.О.

з участю представників:

позивача адвокат Перунов В.В., відповідача адвокат Деревецький В.В.;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "AРКС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд-2" на рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року (суддя Синчук М.М., повний текст виготовлено 15 листопада 2019 року) у справі №914/1780/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд-2" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "AРКС" про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року до Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерміськбуд-2 надійшла позовна заява до Приватного акціонерного товариства АRX про стягнення інфляційних збитків у сумі 60 095,84 грн та 3% річних в сумі 20 683,67 грн за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга. (Т-1, а.с.9-12).

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями статей 625, 598, 599, 604 Цивільного кодексу України та тими обставинами, що спір між сторонами щодо невиконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга уже був предметом розгляду у Господарському суді Львівської області у справі №914/1036/18 за позовом ТзОВ Інтерміськбуд-2 до ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування .

Господарський суд Львівської області рішенням від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18 (яке залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій) задовольнив позовні вимоги - стягнув з ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування на користь ТзОВ Інтерміськбуд-2 страхове відшкодування у розмірі 751 198 грн та пеню в розмірі 9840,69 грн, інфляційні збитки в сумі 57 369,67 грн та 3% річних в сумі 14 447,7 грн за період невиконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга з 02 жовтня 2017 року до 23 травня 2018 року.

Відповідач 24 квітня 2019 року сплатив позивачу 751 198 грн страхового відшкодування за договором добровільного страхування №39а7зга.

У цій справі (№914/1780/19) позивач заявив вимогу стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга (несплату 751 198 грн страхового відшкодування) за період з 24 травня 2018 року до 23 квітня 2019 року, який не був предметом розгляду у справі №914/1036/18.

Господарський суд Львівської області рішенням від 11 листопада 2019 року у справі №914/1780/19 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "AРКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд-2" 60 095,84 грн інфляційних втрат, 2 531,43 грн 3% річних та 1 489,33 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд вказав, що спір між сторонами з приводу невиконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга уже був предметом розгляду у справі №914/1036/18 за позовом ТзОВ Інтерміськбуд - 2 до ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування .

Господарський суд Львівської області рішенням від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18 (залишеним без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій) стягнув з ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування на користь ТзОВ Інтерміськбуд - 2 751 198 грн страхового відшкодування, 9840,69 грн пені, 57369,67 грн інфляційних збитків, 14447,70 грн - 3% річних за період невиконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга за період з 02 жовтня 2017 року до 23 травня 2018 року. Суму 751 198 грн страхового відшкодування відповідач сплатив позивачу 24 квітня 2019 року.

Суд першої інстанції з посиланням на правові позиції Верховного Суду України вказав, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Зокрема, у випадку прострочення або невиплати страхового відшкодування, яке є договірним грошовим зобов`язанням, до страховика застосовується відповідальність згідно ст. 625 Цивільного кодексу України . Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зробила правовий висновок про те, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що п. 31.3 договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга в частині обмеження періоду інфляційних нарахувань не відповідає приписам статті 625 Цивільного кодексу України і в силу закону відмова у договорі від такого права є нікчемною, тому задовольнив позов щодо заявленої суми 60 095,84 грн інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором страхування у сумі 751 198 грн за період з 24 травня 2018 року до 23 квітня 2019 року.

Щодо позову в частині 3% річних суд вказав, що такі є платою/санкцією за користування безпідставно утримуваними боржником грошовими коштами. А конструкція змісту с. 625 ЦК України якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом стосується тільки 3% річних та не стосується нарахування індексу інфляції.

Тому з урахуванням п. 31.3 договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга нарахування 3% річних за період з 24 травня 2018 року по 23 квітня 2019 року має бути здійснено з виключенням періоду з дати (06 червня 2018 року) надходження позовної заяви до Господарського суду Львівської області (справа №914/1036/18) до набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18 законної сили (постанова Західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року у справі №914/1036/18 ). Відтак, суд визнав обґрунтованим нарахування 3% річних у сумі 2 531,43 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд-2" і Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "AРКС" подали апеляційні скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року у справі №914/1780/19.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд-2" (позивач) просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 20683,67 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вважає, що оскаржуваній частині рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Порушення відповідачем основного грошового зобов`язання з виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування все включено №39а7зга встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18 (яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій). Суди першої і апеляційної інстанцій у справі №914/1036/18 також встановили, що таке невиконання відбулось саме з вини відповідача. Позивач вважає нікчемним і таким, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог пункт 31.3. договору добровільного страхування все включено №39а7зга, який фактично є умовою (правочином) про звільнення відповідача від відповідальності передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України за умисне невиконання договору,

Місцевий господарський суд не надав оцінку і не спростував доводи позивача про нікчемність п.31.3. договору, що на думку скаржника, свідчить про недотримання вимог ч.5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. Також суд не застосував до спірних правовідносин ст. 614 Цивільного кодексу України та невірно застосував ст. 625 Цивільного кодексу України, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 20 683,67 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "AРКС" (відповідач) просить, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року у справі №914/1780/19 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Вказує на те, що з урахуванням п.31.3., 28.4.13 договору страхування №39а7зга, за період з дати надходження позову до суду (01.06.2018) до дати (26.03.2019) вступу в законну силу рішення у справі №914/1036/18 - пеня, інфляційні нарахування, штрафи, 3% річних за неналежне виконання зобов`язань не нараховуються, а відтак, вважає, що Господарський суд Львівської області не застосував до означених правовідносин положення ч.1 ст. 626, ст. 627, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 16 Закону України Про страхування , п.31.3, 28.4.13 Договору добровільного страхування наземного транспорту №39а7зга від 13.02.2017.

Вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткову нікчемність п.31.3. договору страхування та застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України стосовно стягнення із відповідача інфляційних нарахувань. У цій частині місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки у позові вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відсутні. Крім того, позивач не залучав власних коштів до проведення ремонтно-відновлювальних робіт застрахованого транспортного засобу, то й не зазнав матеріальних втрат пов`язаних з інфляційним знеціненням. Відновлення автомобіля проводилося за кошти інших фізичних осіб, а відтак відсутніми є правові підстави у позивача для стягнення компенсації (плати) за користування утримуваними грошовими коштами.

Також, ПрАТ Страхова компанія АРКС (відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу ТзОВ Інтерміськбуд-2 , у якому заперечує доводи позивача і зазначає, що з урахуванням п.31.3, 28.4.13 Договору добровільного страхування наземного транспорту №39а7зга від 13.02.2017 за період з дати надходження позову до суду 01.06.2018 до дати вступу в законну силу рішення (26.03.2019) та за період вирішення спору у справі №914/1036/18 штрафні санкції, у тому числі інфляційні нарахування та 3% річних не нараховуються. Натомість, у цій справі №914/1780/19 розрахунок здійснюється саме за період вирішення судового спору між сторонами (справа №914/1036/18). Вважає, що позовні вимоги ТзОВ Інтерміськбуд-2 суперечать положенням ч.1 ст. 626, ст. 627 , ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 16 Закону України Про страхування , п.31.3., 28.4.13 договору добровільного страхування наземного транспорту №39а7зга від 13.02.2017.

Щодо висновку суду про нікчемність п.31.3.договору страхування та застосування наслідків нікчемності, то такий висновок вважає не правомірним у зв`язку із не пред`явленням таких вимог позивачем вказуючи при цьому на те, що у відповідності до положень ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Також відповідач звертає увагу на те, що фактично всі витрати на проведення ремонтно-відновлювальних робіт застрахованого транспортного засобу були здійснені не ТзОВ Інтерміськбуд-2 а іншими фізичними особами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відтак, матеріальних втрат пов`язаних з інфляційним знеціненням не зазнав. Відповідно до цього, вказує, що апеляційна скарга ТзОВ Інтерміськбуд-2 є необґрунтованою та суперечить положенням норм матеріального права. Просить апеляційний суд: залишити без задоволення апеляційну скаргу ТзОВ Інтерміськбуд-2 ; задовольнити апеляційну скаргу АТ СК АРКС ; скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2019 у справі №914/1780/19 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ Інтерміськбуд-2 до АТ СК АРКС про стягнення боргу; стягнути з позивача на користь АТ СК АРКС витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн.

ТзОВ Інтерміськбуд-2 (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ Страхова компанія АРКС заперечує доводи відповідача. Вказує на те, що п.31.3. Договору добровільного страхування наземного транспорту все включено №39а7зга у якому визначено, що сторони домовились, що в разі виникнення між ними судового спору щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та/або щодо строків прийняття рішення страховиком по заявленій страхувальником події (у випадку коли позов подано до суду до прийняття страховиком рішення по заявленою подією) на період з дати надходження позовної заяви до суду до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, передбачені чинним законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3% річних та інші) за неналежне виконання зобов`язань, - є нікчемним в силу ч.3 ст. 614 ЦК України. А визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Також зазначає, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримування ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Відмова від такого права за договором є нікчемною, навіть у випадках встановлення обмеження нарахування індексу інфляції договором. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 зробила правовий висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Позивач наголошує, що факт порушення зобов`язання відповідачем встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1036/18 (яке було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції). Вважає, що наявність матеріального збитку у позивача жодним чином не впливає на застосування статей 614 і 625 Цивільного кодексу України. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ПрАТ Страхова компанія АРКС подану на рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2019 у справі №914/1780/19, а рішення суду в частині стягнення 60 095,84 грн. інфляційних втрат без змін.

09 червня 2020 року до суду від представника відповідача надійшли письмові доводи та міркування стосовно необхідності застосування висновків Верховного Суду. Відповідач вказує, що перед підписання договору добровільного страхування наземного транспорту №39а7зга позивач був ознайомлений з умовами такого, що підтверджується підписом уповноваженої особи. Під час укладення договору страхування, сторонами, за взаємною згодою було погоджено конкретні умови такого. З моменту укладення договору страхування до моменту повідомлення про випадок щодо пошкодження застрахованого транспортного засобу позивач мав можливість вивчити зміст договору та у випадку непогодження з деякими пунктами висловити свою думку з цього приводу чи в подальшому ініціювати внесення змін до договору та передбачити негативні наслідки в частині не нарахування штрафних санкцій на час розгляду справи судом, чи відмовитись від підписання договору. Однак, жодних зауважень чи застережень щодо змісту договору позивач не надав. Положення ст. 625 Цивільного кодексу України містять пряму вказівку на пріоритет договору над положеннями законодавства в питанні нарахування інфляції, 3% річних та пені. Неправомірність вимог позивача щодо стягнення втрат, 3% річних та пені за період з дати надходження позовної заяви до суду до вступу судового рішення в законну силу (за умови наявності відповідних обмежень визначених сторонами під час укладення договору страхування) відображена у рішенні Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07.06.2019 по справі №319/20/19, постанові Запорізького апеляційного суду від 08.10.2019 у справі №319/20/19 та ухвалі Верховного Суду від 08.11.2019.

Західний апеляційний господарський суд (у складі колегії суддів: Гриців В.М., Дубник О.П., Зварич О.В.) ухвалою від 23 грудня 2019 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ Страхова компанія АРКС ; ухвалою від 26 грудня 2019 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ Інтерміськбуд-2 ; ухвалою від 14 січня 2020 року апеляційні скарги ПрАТ Страхова компанія АРКС і ТзОВ Інтерміськбуд-2 на рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року у справі №914/1780/19 об`єднав в одне апеляційне провадження, призначив розгляд справи.

22 січня 2020року до суду від представника відповідача надійшла заява про відвід судді Зварич О.В. від розгляду справи №914/17801/19.

Західний апеляційний господарський суд (у складі колегії суддів: Гриців В.М., Дубник О.П., Зварич О.В.) ухвалою від 22 січня 2020 року визнав відвід необґрунтованим; зупинив провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Зварич О.В.; матеріали справи №914/1780/19 передав на автоматизований розподіл для визначення складу суду по розгляду заяви ПрАТ Страхової компанії АРКС про відвід судді Зварич О.В. у справі №914/1780/19.

Західний апеляційний господарський суд (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С., Галушко Н.А., Мирутенко О.Л.) ухвалою від 24 січня 2020 року задовольнив заяву ПрАТ Страхової компанії АРКС - відвів суддю Зварич О.В. від участі у справі №914/1780/19. Матеріали справи №914/1780/19 передав на повторний автоматизований розподіл для заміни судді Зварич О.В., відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2020 склад колегії по розгляду справи №914/1780/19 визначено: головуючий суддя - Гриців В.М., судді - Хабіб М.І., Дубник О.П.

Західний апеляційний господарський суд (у складі колегії суддів: Гриців В.М., Дубник О.П., Хабіб М.І.) неодноразово, за клопотанням представника відповідача, відкладав розгляд справи, призначений (теж за клопотанням відповідача) в режимі відеоконференції (ухвали від 05.03.2020, від 02.04.2020, від 14.05.2020).

У судовому засіданні 04 червня 2020 року в режимі відеоконференції суд заслухав пояснення і доводи представників сторін і оголосив перерву на 02 липня 2020 року у режимі відеоконференції.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд в межах доводів та вимог апеляційних скарг заслухав представників сторін, розглянув апеляційні скарги, матеріали справи і дійшов висновку про часткову невідповідність рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року у справі №914/1780/19 нормам права.

Обставини справи №914/1780/19:

13 лютого 2017 року АТ СК АХА Страхування (страховик) і ТзОВ Інтерміськбуд-2 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга, яким було застраховано автомобіль MERCEDES-BENZ S65, р/р НОМЕР_1 (т.1, а.с.73-80) .

30 серпня 2017 року мав місце страховий випадок із застрахованим автомобілем, однак, страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування за цим страховим випадком.

ТзОВ Інтерміськбуд-2 звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування .

Господарський суд Львівської області рішенням від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18 присудив стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування (код ЄДРПОУ 20474912) на користь ТОВ Інтерміськбуд-2 (код ЄДРПОУ 39865541) страхове відшкодування у розмірі 751 198 ,00 грн, пеню у розмірі 9 840,69 грн, інфляційні збитки у сумі 57 369,67 грн та 3% річних у сумі 14 447,7 грн за період 02 жовтня 2017 року до 23 травня 2018 року (т.1, а.с.19-35, 36-52, 53-55)

Рішення Господарського суду Львівської області від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18 залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року.

Верховний Суд постановою від 10 червня 2019 року у справі №914/1036/18 відхилив касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування , а рішення Господарського суду Львівської області від 09 жовтня 2018 року і постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року у справі №914/1036/18 залишив без змін.

24 квітня 2019 відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування у сумі 751 198,00 грн згідно платіжного доручення №555685 від 24.04.2019 (т.1, а.с.102).

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування (код ЄДРПОУ 20474912) перейменовано в Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС (код ЄДРПОУ 20474912).

У витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ за №1005594019 станом на 29 липня 2019 року за кодом ЄДРПОУ 20474912 зазначено повне найменування юридичної особи Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС . (т.1., а.с.119-124).

Ці обставини сторони не заперечують.

Предметом спору у справі №914/1780/19 є вимога позивача стягнути з відповідача 60 095,84 грн інфляційних втрат і 20 683,67 грн - 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга за період з 24 травня 2018 року до 23 квітня 2019 року, який не розглядав суд у справі №914/1036/18.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За визначенням частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ст. 628 ЦК України ).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

Статтею 6 Закону України Про страхування визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Також цією ж статтею визначено види добровільного страхування.

Згідно зі статтею 16 Закону України Про страхування за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України Про страхування страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, 30 серпня 2017 року стався страховий випадок із автомобілем MERCEDES-BENZ S65, р/р НОМЕР_1 , який перебував у користуванні позивача і був ним застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга, укладеним 13 лютого 2017 року з АТ СК АХА Страхування (страховик).

Сума 751 198,00 грн страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга, яку відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу, підтверджена рішенням Господарського суду Львівської області від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18, яке набрало законної сили відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року у справі №914/1036/18.

Також у справі №914/1036/18 суди першої і апеляційної інстанцій встановили, що строк виплати страхового відшкодування закінчився 29 вересня 2017 року, однак з вини відповідача страхове відшкодування не було сплачене.

Отже, починаючи з 30 вересня 2017 року відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання у сумі 751 198,00 грн страхового відшкодування.

Означену суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга відповідач сплатив позивачу 24 квітня 2019 року.

У цій справі (№914/1780/19) інфляційні втрати і 3% річних нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 751 198,00 грн, який позивач визначив з 24 травня 2018 року до 23 квітня 2019 року (не був предметом розгляду у справі №914/1036/18).

Названий період включає у себе й період розгляду справи №914/1036/18, починаючи із дати звернення позивача до суду (06 червня 2018 року) з позовом до відповідача і до 26 березня 2019 року - дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18.

Суд апеляційної інстанції констатує, що приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Названа норма права не містить жодних винятків щодо обмеження права кредитора вимагати сплати інфляційних нарахувань на прострочену суму грошового зобов`язання. Щодо трьох процентів річних від простроченої суми, є умова - якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга не містить домовленості сторін щодо визначення іншого розміру річних, як компенсації майнових втрат від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 підтвердила правовий висновок Верховного Суду України (постанова від 01.06.2016 у справі №910/22034/15) про те, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Також, у постанові Верховного Суду України у справі №6-1003цс16 від 21.12.2016 викладено правову позицію про те, що у випадку прострочення або невиплати страхового відшкодування, яке є договірним грошовим зобов`язанням, до страховика застосовується відповідальність згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає законною і обгрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 60 095,84 грн та 3% річних в сумі 20 683,67 грн на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга з 24 травня 2018 року до 23 квітня 2019 року - несвоєчасну сплату 751 198,00 грн страхового відшкодування.

Щодо доводів позивача про нікчемність п. 31.3. договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга на підставі ч.3 ст. 614 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства)

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе , що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання є нікчемним.

Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх урегульовані законом. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 31.3. договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга сторони домовились, що в разі виникнення між ними судового спору щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та/або щодо строків прийняття рішення страховиком по заявлений страхувальником події (у випадку коли позов подано до суду до прийняття страховиком рішення по заявленою подією) на період з дати надходження позовної заяви до суду до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, передбачені чинним законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3% річних та інші) за неналежне виконання зобов`язань.

Тобто, умова п. 31.3. договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга фактично є умовою (правочином) про звільнення страховика (відповідача) від відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України - на період судового розгляду спору щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та/або щодо строків прийняття рішення страховиком по заявлений страхувальником події.

Отже, обґрунтованими є твердження позивача про те, що цей пункт у частині, що стосується звільнення страховика від умисного невиконання зобов`язання в розумінні ч.3 ст. 614 Цивільного кодексу України є нікчемним, а відтак не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відтак, п. 31.3. договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга є нікчемним у силу закону.

Та обставина, що відповідач порушив зобов`язання з виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту все включено №39а7зга, встановлена рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1036/18, яке набрало законної сили. У рішенні суд вказав, що таке невиконання відбулось з вини відповідача і стягнув з відповідача на користь позивача поряд із сумою 751 198 грн страхового відшкодування, також 9840,69 грн пені, 57 369,67 грн інфляційних збитків і 3% річних у сумі 14 447,7 грн.

У цій справі Господарський суд Львівської області не висловив чіткої позиції на предмет відповідності чи невідповідності вимогам закону пункту 31.3. договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга.

Водночас місцевий господарський суд частково урахував зміст частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України і вказав, що можливість виключення індексу інфляції не передбачена і відмова від такого права за договором є нікчемною навіть у випадку встановлення обмеження нарахування індексу інфляції договором. Індекс інфляції в такому випадку вирівнює борг до суми, яку розраховував отримати кредитор станом на дату погашення заборгованості. У цій частині суд визнав правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача 60 095,84 грн інфляційних нарахувань, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо трьох процентів річних суд першої інстанції вказав, що такі є платою/санкцією за користування безпідставно утримуваними боржником грошовими коштами і здійснив свій розрахунок заявленої позивачем суми 3% річних, з урахуванням п. 31.3 договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга.

А саме, із періоду з 24 травня 2018 року до 23 квітня 2019 року суд виключив період з дати надходження позовної заяви до Господарського суду Львівської області (06 червня 2018 року) до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 09 жовтня 2018 року у справі №914/1036/18 (дата винесення постанови Західного апеляційного господарського суду - 26 березня 2019 року). За таким розрахунком загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2 531,43 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки Господарського суду Львівської області помилковими і суперечливими.

Перш за все, пункт 31.3. договору добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга є нікчемним у силу закону, про що вказано вище. Відповідно ця умова договору не може застосовуватись при вирішенні означеного спору.

Крім цього, суд першої інстанції визнав правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача 60 095,84 грн інфляційних нарахувань на підставі ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Три проценти річних від простроченої суми страхового відшкодування (751 198,00 грн) нараховані теж на підставі ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Названа норма закону зобов`язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, за винятком, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга не містить умов щодо іншого розміру процентів, які підлягають сплаті за прострочення виконання грошового зобов`язання. Законом теж не встановлений інший розмір процентів щодо відносини між страховиком і страхувальником.

За таких обставин законною і обґрунтованою є також і вимога позивача про стягнення з відповідача 20 683,67 грн - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга за період 24 травня 2018 року до 23 квітня 2019 року - несвоєчасну сплату 751 198,00 грн страхового відшкодування.

Відповідно, відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у сумі 18152,24 грн є неправомірною.

Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу позивача, в доводах і міркуваннях.

Наведені вище обставини справи, положення закону і правові висновки Верховного Суду спростовують доводи ПрАТ Страхова компанія АРКС про незаконність нарахування інфляційних і 3% річних з огляду на умови п.31.3., 28.4.13 договору страхування №39а7зга, не застосування до означених правовідносин положень ч.1 ст. 626, ст. 627, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 16 Закону України Про страхування , пунктів 31.3, 28.4.13 договору добровільного страхування наземного транспорту №39а7зга.

Суд апеляційної інстанції вважає, що положення ч.1 ст. 626, ст. 627, ст. 629 Цивільного кодексу України, які визначають поняття договору, свободу договору і обов`язковість договору для виконання сторонами, та наведені вище положення статей 6, 16 Закону України Про страхування не заперечують застосування судом положень ч. 2 ст. 215, ч.3 ст. 614 Цивільного кодексу України при вирішенні цього спору.

За умовами п. 28.4.13 договору страхування №39а7зга страховик не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування непрямі збитки, викликані страховим випадком (моральна шкода, втрачений прибуток/вигода, простій, перерва у виробництві, штрафи, банківське обслуговування, витрати пов`язані з реєстрацією та зняттям ТЗ з обліку, податки, суми за кредитними зобов`язаннями та інше). Проте, названа умова договору не стосується предмету спору у цій справі (стягнення інфляційних нарахувань і трьох процентів річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України).

Так, позивач у відповіді на відзив, наданому суді першої інстанції 28 жовтня 2019 року, заявляв про невідповідність вимогам закону і нікчемність п.31.3. договору страхування №39а7зга. Разом з тим, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції вирішував питання, визначені статтею 237 ГПК України, щодо існування обставин (фактів), якими обґрунтовано вимоги та заперечення і доказів, що їх підтверджують; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи і відповідних доказів; визначення які норми права підлягають застосуванню до спірних правовідносин тощо.

Більш того, в силу положень статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення суд повинен, зокрема, викласти мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; вказати чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; назвати норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування і норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції виклав мотиви частково незастосування ч.2 ст.625 ЦК України та п.31.3. договору страхування №39а7зга, що не можна трактувати, як вихід за межі позовних вимог.

Як уже неодноразово вказано, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання із виплати позивачу страхового відшкодування, що встановлено судовим рішенням у справі №914/1036/18, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції. Закон не пов`язує застосування статей 614, 625 Цивільного кодексу України з наявністю чи відсутністю матеріального збитку у позивача. Тому доводи відповідача про те, що у позивача відсутні матеріальні витрати та правові підстави для отримання компенсації (плати) за користування утримуваними грошовими коштами суперечать положенням ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач заявив про необхідність застосування правових висновків Верховного Суду у справі №319/20/19. Проте, Верховний Суд не переглядав судових рішень у названій справі, а відмовив у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Беручи до уваги викладені обставини справи і приписи закону рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 18152,24 грн необхідно скасувати і в цій частині позов задовольнити.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "AРКС" відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд-2" задовольнити. Рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року у справі №914/1780/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 18 152,24 грн 3% річних. У цій частині прийняти нове рішення:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "AРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерміськбуд-2 (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, ідентифікаційний код 39865541) 18 152,24 грн - три проценти річних.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерміськбуд-2 (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, ідентифікаційний код 39865541) 431,67 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2881,50 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС покласти на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 10 липня 2020 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя О.П. Дубник

Суддя М.І. Хабіб