Постанова від 06.07.2020 по справі 905/252/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р. Справа № 905/252/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Дучал Н.М.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 1451 Д/1-7) на рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Харакоз К.С., повний текст якого складено року, у справі

за позовом Приватного підприємства "Олнайт", м. Маріуполь

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь,

про стягнення 465953,72 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Олнайт" звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд тягнути з відповідача 465953,72 грн., з яких: 3% річних - 6280,72 грн.; пеню - 60191,89 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.05.2020 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, ЄДРПОУ 00191158) на користь Приватного підприємства "Олнайт" (87505, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гугеля, буд.12, код ЄДРПОУ 24065501) заборгованість в сумі 465952,92 грн., з яких: 399480,31 - основне зобов`язання; 60191,89 грн. - пеня; 6280,72 грн. - 3 % річних; судовий збір у розмірі 6989,31 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у цій частині - у задоволенні позовних вимог відмовити, а в разі коли суд дійде висновків про залишення рішення місцевого господарського суду без змін - зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що матеріали справи не містять нормативно-правового обґрунтування строків виникнення зобов`язань по кожному із рахунків і відсутні посилання на граничний термін сплати по специфікаціям до договору, та посилаючись на тяжке фінансове становище просить суд зменшити суму штрафних санкцій на 90%. Крім того, відповідач вказує, що вже після ознайомлення відповідача з повним текстом оскаржуваного рішення, ним було встановлено, що 17.04.2020 року ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" здійснило перерахування 399 481,11 грн на адресу ПП "ОЛНАЙТ", що свідчить про те, що на момент ухвалення рішення місцевого господарського суду - відповідач не мав перед позивачем невиконаних грошових зобов`язань.

Крім того, відповідач вказує, що з 05.08.2019 року відповідно до постанов Правління Національного Банку України №162 від 28.12.2018 та №41 від 22.02.2019 всі банки України відкривали Клієнтам нові рахунки у стандарті ІВАN, та враховуючи той факт, що позивач не надав належних доказів ініціювання внесення змін до договору в частині платіжних реквізитів, прострочення відбулося не з вини відповідача, а тому у позивача відсутнє право вимоги в заявленому у позовній заяві розмірі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

27.12.2017р. між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Покупець) та Приватним підприємством "Олнайт" (Постачальник) укладено типовий договір №089ЛМ/620-116, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.1 договору).

Поставка обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними в специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити обладнання на умовах поставки, вказаних у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000р. Строки поставки обладнання вказуються в специфікаціях (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п.3.6 договору право власності на обладнання та ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від постачальника до покупця з дати поставки обладнання.

За умовами п.4.1 договору постачання обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначені у специфікаціях, та включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упакування, маркування і інші витрати Постачальника пов`язані з поставкою обладнання.

Ціна на обладнання може бути змінена тільки за взаємним погодженням сторін шляхом внесення змін до цього договору. Зміна ціни після оплати обладнання не дозволяється (п.4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено загальну суму договору як сумарну вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

Оплата покупцем обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому договорі; оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та передання документів, визначених п.6.3 договору; датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.7.1. договору).

Пунктом п.7.2 договору, сторонами узгоджено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у відповідному періоді.

Договір діє до 29.02.2020р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором (п.10.5 договору з урахуванням додаткової угоди до договору №2 від 07.02.2020).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Сторонами підписано специфікації №10 від 11.09.2018р., №11 від 26.12.2018р., №12 від 08.02.2019р., №12 від 20.02.2019р., №17 від 30.09.2019, №14 від 01.08.2019 року, №21 від 04.11.2019, №22 від 09.10.2019, №23 від 06.11.2019, до договору №089ЛМ/620-116 від 27.12.2017р., які визначають найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, термін поставки, умови постачання та оплати продукції.

Строк оплати: відстрочення платежу 30 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №10 від 11.09.2018р.).

Строк оплати: відстрочення платежу 30 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №11 від 26.12.2018р.).

Строк оплати: відстрочення платежу 60 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №12 від 08.02.2019р.).

Строк оплати: відстрочення платежу 10 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №12 від 20.02.2019р.).

Строк оплати: відстрочення платежу 20 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №14 від 01.08.2019р.).

Строк оплати: відстрочення платежу 20 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №17 від 30.09.2019р.).

Строк оплати: відстрочення платежу 15 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №22 від 09.10.2019р.).

Строк оплати: відстрочення платежу 15 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №21 від 04.11.2019р.).

Строк оплати: відстрочення платежу 10 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №23 від 06.11.2019р.).

Датою поставки вважається дата передачі ресурсів представнику покупця на складі покупця відповідно до товарно-транспортної або видаткової накладної з відміткою в товарно-транспортній або видатковій накладній (п.7 вище вказаних специфікацій).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №089ЛМ/620-116 від 27.12.2017р. та специфікацій: №10 від 11.09.2018р.№11 від 26.12.2018р., №12 від 08.02.2019р., №12 від 20.02.2019р., №14 від 01.08.2019р., №17 від 30.09.2019р., №22 від 09.10.2019р., №21 від 04.11.2019р., №23 від 06.11.2019р. до нього на підставі видаткових накладних: №241 від 25.06.2019р. на суму 9168,73 грн., №242 від 25.06.2019р. на суму 6282,70 грн., №260 від 05.07.2019р. на суму 25840,80 грн., №281 від 23.07.2019р. на суму 26527,56 грн., №312 від 02.09.2019р. на суму 135440,93 грн., №311 від 02.09.2019р. на суму 135440,93 грн., №336 від 19.09.2019р. на суму 40390,80 грн., №337 від 18.09.2019р. на суму 55872,00 грн., №340 від 20.09.2019р. на суму 24840,00 грн., №395 від 18.10.2019р. на суму 112550,61 грн., №396 від 18.10.2019р. на суму 107172,17 грн., №398 від 21.10.2019р. на суму 85120,38 грн., №399 від 21.10.2019р. на суму 31320,00 грн., №401 від 23.10.2019р. на суму 45628,80 грн., №407 від 28.10.2019р. на суму 74761,99 грн., №416 від 01.11.2019р. на суму 29434,80 грн., №417 від 01.11.2019р. на суму 14718,00 грн., №418 від 01.11.2019р. на суму 26107,20 грн., №437 від 13.11.2019р. на суму 37884,00 грн., поставлено відповідачу товар на загальну суму 1024501,60 грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника останнього та штампом підприємства відповідача на відповідних накладних без зауважень та заперечень.

Крім того, як зазначає позивач, відповідачу було виставлено рахунки на оплату по замовленню: №2158 від 25.06.2019р. на суму 9168,73 грн., №2159 від 25.06.2019р. на суму 6282,70 грн., №2200 від 05.07.2019р. на суму 25840,80 грн., №2233 від 23.07.2019р. на суму 26527,56 грн., №2297 від 02.09.2019р. на суму 135440,93 грн., №2298 від 02.09.2019р. на суму 135440,93 грн., №2336 від 19.09.2019р. на суму 40390,80 грн., №2335 від 18.09.2019р. на суму 55872,00 грн., №2342 від 20.09.2019р. на суму 24840,00 грн., №2385 від 18.10.2019р. на суму 112550,61 грн., №2386 від 18.10.2019р. на суму 107172,17 грн., №2388 від 21.10.2019р. на суму 85120,38 грн., №2391 від 21.10.2019р. на суму 31320,00 грн., №2394 від 23.10.2019р. на суму 45628,80 грн., №2417 від 28.10.2019р. на суму 74761,99 грн., №2429 від 01.11.2019р. на суму 29434,80 грн., №2430 від 01.11.2019р. на суму 14718,00 грн., №2431 від 01.11.2019р. на суму 26107,20 грн., №2444 від 13.11.2019р. на суму 37884,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №б/н від 05.12.2019 року, в якій позивач просив перерахувати на його рахунок 1024502,40 грн. заборгованості за договором постачання №089ЛМ/620-116 від 27.12.2017р,

Згідно виписок по рахунку відповідача були здійснені наступні оплати за договором №089ЛМ/620-116 від 27.12.2017р. на загальну суму 625021,29 грн.: 27.12.2019 року по рахункам №№2297, 2298, 2385, в сумі 295199,91 грн.; 10.02.2020 року по рахунку №2159 на суму 6282,70грн., 10.02.2020 року по рахунку №2158 на суму 9168,73 грн., 10.02.2020 року по рахунку №2386 на суму 27761,52 грн., 10.02.2020 року по рахунку №2385 на суму 39596,47 грн., 10.02.2020 року по рахунку №2388 на суму 44203,22грн., 10.02.2020 року по рахунку 2385 на суму 48636,10грн., 10.02.2020 року по рахунку №2417 на суму 74761,99грн., 10.02.2020 року по рахунку №2386 на суму 79410,65 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, зобов`язання відповідача перед позивачем щодо оплати товару за договором №089ЛМ/620-116 від 27.12.2017р. на загальну суму в розмірі 1024502,40 грн. виконані не в повному обсязі, внаслідок чого непогашеною залишилась заборгованість з основного боргу в сумі 399481,11 грн.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №089ЛМ/620-116 від 27.12.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, оплата покупцем обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому договорі; оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та передання документів, визначених п.6.3 договору; датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

Пунктом 5.2 типового договору встановлено, що оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та передання документів, визначених п.6.3 договору.

Відповідно до п.5 специфікацій договору встановлені наступні строки оплати: - відстрочення платежу на 30 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №10 від 11.09.2018р., №11 від 26.12.2018р.); - відстрочення платежу на 60 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №12 від 08.02.2019р.); - відстрочення платежу на 10 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №12 від 20.02.2019р.); - відстрочення платежу на 20 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №14 від 01.08.2019р., №17 від 30.09.2019р.), - відстрочення платежу на 15 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №22 від 09.10.2019р., №21 від 04.11.2019р.); - відстрочення платежу на 10 календарних днів по факту поставки ресурсів на склад покупця (п.5 специфікації №23 від 06.11.2019р.).

Таким чином, відповідач мав сплатити вартість товару, поставленого позивачем 25.06.2019р. згідно видаткової накладної №241 (специфікація №10 від 11.09.2018р.) в строк до 25.07.2019р. (включно); поставленого позивачем 25.06.2019р. згідно видаткової накладної №242 (специфікація №11 від 26.12.2018р.) в строк до 25.07.2019р. (включно); поставленого позивачем 05.07.2019р. згідно видаткової накладної №260 (специфікація №12 від 20.02.2019р.) в строк до 15.07.2019р. (включно); поставленого позивачем 23.07.2019р. згідно видаткової накладної №281 (специфікація №12 від 20.02.2019р.) в строк до 02.08.2019р. (включно); поставленого позивачем 02.09.2019р. згідно видаткової накладної №312, №311 (специфікація №12 від 08.02.2019р.) в строк до 01.11.2019р. (включно); поставленого позивачем 19.09.2019р. згідно видаткової накладної №336 (специфікація №12 від 20.02.2019р.) в строк до 30.09.2019р. (включно), з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України); поставленого позивачем 18.09.2019р. згідно видаткової накладної №337 (специфікація №12 від 20.02.2019р.) в строк до 30.09.2019р. (включно), з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України); поставленого позивачем 20.09.2019р. згідно видаткової накладної №340 (специфікація №17 від 30.09.2019р.) в строк до 10.10.2019р. (включно); поставленого позивачем 18.10.2019р. згідно видаткової накладної № 395, 396 (специфікація №14 від 01.08.2019р.) в строк до 07.11.2019р. (включно); поставленого позивачем 21.10.2019р. згідно видаткової накладної №398 (специфікація №12 від 08.02.2019р.) в строк до 20.12.2019р. (включно); поставленого позивачем 21.10.2019р. згідно видаткової накладної №399 (специфікація №22 від 09.10.2019р.) в строк до 05.11.2019р. (включно); поставленого позивачем 23.10.2019р. згідно видаткової накладної №401 (специфікація №12 від 20.02.2019р.) в строк до 04.11.2019р. (включно), з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України); поставленого позивачем 28.10.2019р. згідно видаткової накладної №407 (специфікація №14 від 01.08.2019р.) в строк до 18.11.2019р. (включно), з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України); поставленого позивачем 01.11.2019р. згідно видаткової накладної №416 (специфікація №21 від 04.11.2019р.) в строк до 18.11.2019р. (включно), з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України); поставленого позивачем 01.11.2019р. згідно видаткової накладної №417 (специфікація №22 від 09.10.2019р.) в строк до 18.11.2019р. (включно), з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України); поставленого позивачем 01.11.2019р. згідно видаткової накладної №418 (специфікація №18 від 01.08.2019р.) в строк до 02.12.2019р. (включно), з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України); поставленого позивачем 13.11.2019р. згідно видаткової накладної №437 (специфікація №23 від 06.11.2019р.) в строк до 25.11.2019р. (включно), з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України).

З матеріалів справи, поданих сторонами місцевому господарському суду вбачається, що відповідачем сплачена сума боргу в загальному розмірі 625021,29грн, з яких: 27.12.2019 р в сумі 295199,91грн. (по рахункам: №2297 на суму 135440,93грн.; №2298 - на суму 135440,93грн.; та №2385 - частково, в сумі 24318,05грн.); та 10.02.2020р. в сумі 329821,38 грн. (по рахункам: №2159 в сумі 6282,70грн.; №2158 в сумі 9168,73грн.; №2386 в сумі 107172,17грн.; №2385 частково - в сумі 88232,57грн.; №2388 частково - в сумі 44203,22грн.; №2417 - в сумі 74761,99грн.).

Докази сплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 399480,31 грн. (1024501,60 грн. - 625021,29 грн.) місцевому господарському суду відповідачем не надавались, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач свої зобов`язання за договором №089ЛМ/620-116 від 27.12.2017р. щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки виконав не в повному обсязі, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано та зазначив про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних щодо стягнення основного боргу в сумі 399480,31 грн.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що після ознайомлення із повним текстом оскаржуваного рішення місцевого господарського суду відповідачем було виявлено, що ним 17.04.2020 року проведено оплату з усіх спірних рахунків, що були предметом судового розгляду на загальну суму 399481,11 грн. На підтвердження вказаних обставин відповідачем до апеляційної скарги додано виписку з банківського рахунку відповідача за 17.04.2020 року.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що остаточна сплата основного боргу була здійснена відповідачем 17.04.2020 року, проте на момент ухваленні рішення місцевого господарського суду він не був обізнаний про сплату відповідачем основного боргу. При цьому представник позивача зазначив, що така сплата не впливає на рішення суду щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені, які нараховані по 13.01.2020 року.

З приводу наведеного колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки сторонами місцевому господарському суду докази сплати відповідачем основного боргу надані не були, проте такі докази надані відповідачем до суду апеляційної інстанції і обставини сплати боргу визнаються у відзиві представником позивача, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині стягнення основного боргу у розмірі 399 480,31 грн. та в цій частині слід відмовити у задоволенні позову.

Щодо стягнення пені за договором в сумі 60191,89грн. за період з 26.07.2019 по 31.01.2020 та 3% річних за період з 26.07.2019 по 31.01.2020 в сумі 6280,72 грн., колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом п.7.2 договору, сторонами узгоджено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у відповідному періоді.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за визначений позивачем період, колегія суддів визнає його арифметично вірним, у зв`язку з чим сума пені підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі - 60191,89 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за простроченими зобов`язаннями відповідача по оплаті продукції за договором постачання за визначений позивачем період - з 26.07.2019 по 31.01.2020, колегія суддів встановила його арифметично вірним, у зв`язку з чим сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі - 6280,72 грн.

За викладених обставин, висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, а рішення у цій частині позовних вимог слід залишити без змін.

Щодо заявленого відповідачем в апеляційній скарзі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на особливості здійснення господарської діяльності на території де проводиться антитерористична операція, що суттєво вплинуло на фінансове становище Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь ,

При цьому, за змістом заяви відповідачем не наведене перелік конкретних обставин, які зумовили порушення строків оплати товару, не наведене яким чином такі обставини вплинули на порушення строків оплати.

Викладене зумовлює висновок суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо інших аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в постанові суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Змінити рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2020 року в частині стягнення основного боргу у розмірі 399 480,31 грн. та в цій частині відмовити у задоволенні позову.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.07.2020

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя Н.М. Дучал