Постанова від 08.07.2020 по справі 904/4257/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 року м. Дніпро Справа № 904/4257/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),

судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.,

секретар Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року (повний текст складено 10.03.2020 року)

у справі № 904/4257/19 (суддя - Юзіков С.Г., м. Дніпро)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпро

про стягнення 231 918,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" 224 513,40 грн. плати за користування вагонами, 7 405,32 грн. збору за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 224 513,40 грн. плати за користування вагонами, 7 405,32 грн. збору за зберігання вантажу, 3 478,78 грн. судового збору.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 189 246,96 грн., відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

В мотивувальній частині апеляційної скарги відповідач зазначив: "Використовуючи законне право на апеляційне оскарження судового рішення, ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця".

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; викладені в судовому рішенні обставини є необґрунтованими і не відповідають дійсності, при цьому оцінка іншим важливим обставинам справи, на які звертав відповідач увагу не надана; рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при невірному застосуванні норм матеріального права та при порушенні норм процесуального права. В порушення норм процесуального права, а саме статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінив подані відповідачем докази не всебічно, не в повному обсязі, а відтак важливим обставинам справи надано необ`єктивну оцінку. Судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було забезпечено дотримання принципу рівності учасників судового процесу (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України). Ні зміст листа відповідача від 25.03.2019 року № 633, ні зміст листа позивача від 09.04.2019 року № М-1/1191 не містять жодної інформації про те, що причиною затримки порожніх вагонів було скупчення вагонів на станції Скалат через несвоєчасне вивезення вагонів. В зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваному рішенні про те, що причиною затримки порожніх власних вагонів на станції Скалат є несвоєчасне вивезення вагонів, не відповідає фактичним обставинам, що мають значення для справи. Також відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що положення Правил планування перевезень вантажів, відносяться виключно до вантажовідправника, яким не є відповідач у даній справі, а тому залізниця згідно чинного законодавства зобов`язана приймати до перевезення вантажі, передані вантажовідправниками. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідача підключено до підсистеми планування пересилки порожніх власних вагонів в АС "Месплан". Через порушення Правил планування пересилки порожніх власних вагонів в АС "Месплан", що допустилися з одного боку - вантажовідправники, а з іншого боку - залізниця (станція відправлення), були допущені до перевезення порожні вагони на адресу відповідача, всупереч правил роботи АС "Месплан" та розпоряджень АТ "Укрзалізниця". Відповідач вважає помилковим і висновок суду першої інстанції про те, що внесення позивачем змін у залізничні накладні щодо призначення вантажу (графа 20) не впливає на спірні відносини, оскільки вантажоодержувачем вантажу виступав відповідач, який має забирати від залізниці усі вантажі, що прийшли на його адресу. Відповідач є користувачем універсального програмного комплексу "АРМ Вантажовідправника", за допомогою якої здійснюється формування та обробка типових електронних документів згідно правил перевезень, при цьому враховуються потреби усіх учасників перевізного процесу, в тому числі, що направлення чи перенаправлення вагонів здійснюється на підставі електронних замовлень та узгоджених місячних планів перевезень, які погоджуються обома сторонами відповідно до умов договору № 11287/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 19.02.2018 року. Загальний рлзмір плати за користування вагонами, безпідставно нарахованої відповідачу склав 189 246,96 грн., в тому числі ПДВ 31 541,16 грн.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що Господарським судом Дніпропетровської області повно та об`єктивно досліджено надані сторонами докази та ухвалено рішення у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Ні відзив на позовну заяву, ні заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, надані відповідачем, не містять вказівки на його незгоду щодо того, що по станції Скалат у спірному періоді відбулося накопичення вагонів через їх несвоєчасне вивезення відповідачем, а також така незгода не вбачається із наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують заперечення відповідача по суті позовних вимог. Таким чином даний висновок Господарського суду Дніпропетровської області відповідає дійсності та підтверджений належними доказами. В спірних правовідносинах відповідач є вантажоодержувачем, погодження відправлення вагонів з яким правилами не передбачено. У разі пред`явлення до перевезення порожнього рухомого складу залізниця не вправі відмовити відправнику у його перевезенні. Вказане виключає вину залізниці у затримці вагонів, відправлення яких відповідач не узгоджував. Регіональна філія "Львівська залізниця" листом від 02.12.2019 року № М-1/3491 інформувала відповідача про те, що спірні вагони прийняті до перевезення станціями Тернопіль та Батьово без змін та виправлень.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 року розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 08.07.2020 року.

Розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції з Господарським судом Тернопільської області.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

18.11.2015 року Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" та ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" укладено договір № Л/ДН-2/15/1243/Мп (зі змінами), яким визначено порядок експлуатації під`їзної колії, яка належить власнику, що примикає до станції Скалат через стрілку 36 і обслуговується власним локомотивом.

Відповідно до умов даного договору вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із колій станції по вказівці чергового по станції, подальший рух вагонів виконується локомотивом власника. Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить 12 напіввагонів або 15 хоперів.

01.05.2016 року Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" та ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" укладено договір № Л/ДН-2/16/545м/п, яким визначено порядок експлуатації під`їзної колії, яка належить залізниці, що примикає до станції Скалат Львівської залізниці через стрілку № 16 і обслуговується власним локомотивом. Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із колій станції по вказівці чергового по станції, подальший рух вагонів виконується локомотивом власника. Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається користувачу колії, становить 25 вагонів.

19.02.2018 року сторонами укладено Договір № 11287/ЦТЛ-2018 про надання послуг (надалі - договір).

Предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника (Позивача), вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника (Відповідача) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном Перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору).

Замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан" (пункт 2.1.1. договору).

Замовник зобов`язаний відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.7. договору).

Замовник має право відмовитися від прийняття вагонів у випадках, якщо виключається можливість використання Замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, або таких, що надані без Заявки Замовника. Непридатність вагонів у комерційному та/або технічному відношенні оформлюється одним із повідомлень форми ВУ-23М, та/або актами форми ГУ-23, оформленими згідно зі Статутом залізниць України та Правил перевезень вантажів (пункт 2.2.3. договору).

Обов`язок перевізника приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими правилами і заявками Замовника згідно інформації АС "МЕСПЛАН", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору (пункт 2.3.2. договору).

Перевізник має право відмовити в погодженні планів перевезень вантажів у разі відсутності у Перевізника технічної або технологічної можливості здійснити таке перевезення. Така відмова здійснюється через систему АС "МЕСПЛАН" (пункт 2.4.2. договору).

У березні-квітні 2019 року на адресу Одержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на станцію Скалат масово надходили порожні власні вагони за повними перевізними документами, що підтверджується Книгою прибуття вантажів та залізничними накладними.

За даними Позивача, частина вагонів затримувалася на місцях загального користування станції призначення в очікуванні звільнення вантажного фронту, що підтверджується актами загальної форми, підписаними повноважними представниками Вантажоодержувача № 315 від 26.03.2019 року, № 318 від 27.03.2019 року, № 335 від 01.04.2019 року, № 352 від 03.04.2019 року, № 355 від 04.04.2019 року, № 361 від 05.04.2019 року, № 367 від 06.04.2019 року, № 376 від 07.04.2019 року.

У зв`язку із зайнятістю колій станції Скалат, на підставі наказів, на станціях затримки складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а:

- Станцією Злочів 30.03.2019 року на підставі наказу № 355 від 07.04.2019 року складено акт про затримку вагонів № 4 на початок затримки вагонів у кількості 50 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях), актом про затримку № 3 засвідчено закінчення затримки. Повідомлення про затримку передано представникові Вантажоодержувача - 30.03.2019 року;

- Станцією Бірки-Великі 01.04.2019 року на підставі наказу № 9 від 08.04.2019 року складено акт про затримку вагонів № 24 на початок затримки вагонів у кількості 51 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях), актом про затримку № 20 засвідчено закінчення затримки. Повідомлення про затримку передано представникові Вантажоодержувача - 01.04.2019 року;

- Станцією Бірки-Великі 03.04.2019 року на підставі наказу № 36 від 13.04.2019 року складено акт про затримку вагонів № 25, 26 на початок затримки вагонів у кількості 55 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях), актом про затримку № 26, 27 засвідчено закінчення затримки. Повідомлення про затримку передано представникові Вантажоодержувача - 03.04.2019 року.

Після прибуття на станцію Скалат, у зв`язку із зайнятістю фронтів навантаження, деякі із затриманих на підходах вагонів, знову простоювали в очікуванні звільнення вантажних фронтів, про що складено акти загальної форми станції Скалат: № 380 від 08.04.2019 року, № 384 від 09.04.2019 року, №№ 392, 393, 395 від 11.04.2019 року, №№ 398,400, 402 від 12.04.2019 року, № 407, 409, 410 від 13.04.2019 року, які підписані повноважними представниками відповідача.

На підставі актів загальної форми та актів про затримку вагонів на станції Скалат складалися відомості плати за користування вагонами.

За даними позивача, відповідач не погодився з нарахуванням платежів лише по 42 вагонам, які відображені у відомостях плати за користування: № 11040438 на суму 18 729,00 грн. (без ПДВ), № 15040459 на суму 21 026,50 грн. (без ПДВ), № 15040460 на суму 116 982,90 грн. (без ПДВ), № 17040480 на суму 30 356,10 грн. (без ПДВ).

Всього за користування 42 вагонами Відповідачеві нараховано плати 224 513,40 грн. (з ПДВ).

На підставі пункту 46 Статуту залізниць України станцією Скалат нараховано збір за зберігання рухомого складу на своїх осях по накопичувальних картках № 12040149 на суму 624,20 (без ПДВ), № 15040156 на суму 2 407,80 грн. (без ПДВ), № 31804165 на суму 3 139,10 (без ПДВ), які складені на підставі актів про затримку вагонів. Загальна сума збору за зберігання вантажу становить 7 405,32 грн. (з ПДВ).

Відомості плати та накопичувальні картки підписані повноважними представниками відповідача із зауваженнями: "Відсутні підстави для нарахування та справляння платежів, вантажоотримувач та АТ "Укрзалізниця" не погоджували відправлення порожніх вагонів на станцію Скалат в АС "МЕСПЛАН". Відправлення зазначених вагонів виконано всупереч правил роботи з порожніми вагонами".

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу претензію № 4/06-ДНЮ від 19.06.2019 року про сплату 231 918,72 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Предметом доказування у даній справі є обґрунтованість нарахування плати за користування вагонами та за зберігання вантажів.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором.

Матеріали справи свідчать, що 19.02.2018 року сторонами укладено Договір № 11287/ЦТЛ-2018 про надання послуг.

У березні-квітні 2019 року позивачем були прийняті до перевезення за накладними на адресу відповідача порожні власні вагони, які було затримано за наказами №355 від 07.04.2019 року, № 9 від 08.04.2019 року, № 36 від 13.04.2019 року на шляху прямування, у зв`язку з неможливістю доставити їх на станцію призначення через скупчення на ній вагонів, які прибули на адресу відповідача раніше.

Оскільки прийняті позивачем до перевезення спірні вагони були затримані на шляху прямування на станціях за наказами у зв`язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини останнього, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у відповідача обов`язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами.

При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 року у справі № 904/7360/17.

Права, обов`язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Згідно з пунктами 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється: 1) якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; 2) при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; 3) при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Матеріали справи свідчать, що доказами вини відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів є: акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф.ГУ-23а, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46, та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу у заявленому розмірі за весь час затримки спірних вагонів, з урахуванням того, що вказані вагони були затримані АТ "Укрзалізниця" за наказами з вини відповідача, про що станціями слідування складено відповідні акти про затримку вагонів та акти загальної форми. При цьому судом першої інстанції було здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків сум плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу, включених залізницею до відомостей плати за користування вагонами та накопичувальної картки.

Відповідно до пункту 13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення у всіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Дане положення кореспондується і з пунктом 2.1.7. договору.

Щодо доводів відповідача про те, що умовами договору сторони погодили, що передача замовлень вантажовідправниками здійснюється за допомогою АС "МЕСПЛАН" колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що це положення стосується саме того випадку коли відповідач буде вантажовідправником, а не, як у даному випадку, вантажоодержувачем.

Відповідно до пункту 1.4. Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року № 87 передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему "МЕСПЛАН". Згідно з пунктом 7.1.3. Правил планування перевезень вантажів узгодження місячних планових замовлень на перевезення вантажів у межах України в системі АС "МЕСПЛАН" проводиться на рівні залізниці в терміни, установлені Правилами.

Виходячи з аналізу наведених положень Правил планування перевезень вантажів, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні правомірно зазначив, що погодження планів перевезень вантажів відноситься виключно до Вантажовідправника . Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, у спірних відносинах є - Вантажоодержувачем, а тому обов`язок щодо прийняття спірних вагонів регламентується загальними положеннями про перевезення залізницею та Статутом. Чинне законодавство зобов`язує залізницю (Позивача) приймати до перевезення вантажі передані вантажовідправниками.

Також, суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що надані у якості доказів лист від 25.03.2019 року № 633 та копія відповіді на нього від 09.04.2019 року № М-1/1191 не можуть прийматися судом, як належні докази у даній справі. Як вбачається зі змісту даних листів, причиною затримки вагонів є саме скупчення останніх на станції Скалат через несвоєчасне вивезення вагонів. Дана обставина також підтверджується і відповідачем, що саме через скупчення вагонів на станції Скалат сталася затримка вагонів, стягнення за користування якими є предметом розгляду даної справи.

Посилання відповідача на внесення змін у залізничні накладні щодо призначення вантажу (графа 20) не впливає на спірні відносини, оскільки вагони, які направлялися на адресу відповідача мали статус вантажу на своїх осях, а вантажоодержувачем вантажу виступав відповідач, який має забирати від залізниці усі вантажі, що прийшли на його адресу.

Суд першої інстанції також правомірно зазначив, що питання стосовно надмірного направлення вантажовідправниками вагонів (вантажів на своїх осях) на адресу відповідача, відповідач має вирішувати саме з вантажовідправниками, а не із залізницею.

Заперечень відповідача щодо нарахування плати за зберігання вантажу матеріали справи не містять.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судом першої інстанції оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та про залишення без змін рішення місцевого господарського суду.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року у справі № 904/4257/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено - 13.07.2020 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков