Рішення

від 02.07.2020 по справі 904/5959/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2020м. ДніпроСправа № 904/5959/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовської К.В. , розглянувши справу

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП", м. Дніпро

про стягнення коштів в сумі 74 533,81 грн. за порушення умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича, м. Дніпро

про стягнення вартості ушкодженого вантажу, супутніх витрат, відсотків, нарахованих на суму відшкодування та штрафу у сумі 61 587,89 грн. за договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом

Представники:

Від позивача (за первісним позовом) Карлаш І.А. - адвокат

Від відповідача (за первісним позовом) Жмарьова О.М. - підписант

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Давиденко Володимир Іванович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" про стягнення коштів в сумі 74 533,81 грн. за порушення умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №07/03/18-Р від 07.03.2018 від 07.03.2018 в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 17.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 14.01.2020.

14.01.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив з наступних підстав.

Щодо стягнення коштів за перевезення з с. Литвинець до м. Рязані відповідач зазначив, що 18.07.2018 в рамках договору підписано заявку №18.07.18-ІІ на перевезення вантажу (міцелій грибів шампіньйонів) з села Литвенець Канівського району Черкаської області (Україна) до м. Рязані (Росія). В заявці вказано, що перевізник має суворо дотримуватися температурного режиму мінус сім градусів Цельсія.

Сума фрахту за погодженням сторін склала 27 500 грн. Вантаж мав бути доставлений одержувачу 23..07.2018.

20 липня в належний перевізнику автомобіль Вольво, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , завантажено міцелій грибів-шампіньйонів у брикетах у кількості 1080 шт. Перевезення цього вантажу організоване Товариством відповідно до договору № 12/03/18 транспортного експедирування у міжнародному сполученні від 12.03.2018 та разового транспортного замовлення (заявки) № 20/07/18 від 20.07.2018, що були укладені Товариством з Селянським (фермерським) господарством в особі його голови Буксової Юлії . Вказане фермерське господарство було вантажоодержувачем та власником спірного вантажу. Сума фрахту разом з винагородою експедитора за погодженням сторін склала 79 000 рублів. Цю суму замовник мав сплатити товариству в день розвантаження. За умовами першого вказаного договору експедирування товариство від свого імені та за рахунок замовника фермерського господарства зобов`язане організувати доставку вантажів у міжнародному сполученні із залученням до виконання перевезень третіх осіб на підставі відповідних договорів.

Відповідно до п. 5.7. договору експедитор відповідає за вантаж у розмірі його вартості з моменту завантаження до моменту передачі одержувачу.

Вантажовідправником та постачальником було Товариство з обмеженою відповідальністю Пономар . Відповідно до запису № 251 у картці відвантажень від 20 липня 2018 в автомобіль відповідача завантажено 1080 брикетів при температурі від 21,4 до 21,7 градусів.

Вантаж перевезено згідно міжнародної вантажної накладної А№558039 та видано одержувачу замість 23 липня 26 липня 2018 року, що засвідчено відповідним записом в накладній. Таким чином, затримка з доставкою склала 3 дні.

Внаслідок недотримання перевізником температурного режиму під час перевезення вантажу та порушення строків доставки температура брикетів при розвантаженні складала від 29 до 42 градусів, про що фермерським господарством складено в день розвантаження 26.07.2018 акт про виявлення неякісного товару у кількості 1024 брикети, або 94,8% від усього вантажу. Акт підписали головний технолог Тихомиров А.Н. , технолог Коронов Є.Д. та ОСОБА_4 (незацікавлена особа). Водій ОСОБА_5 , що доставив ушкоджений вантаж, від підпису відмовився.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із грубим порушенням умов перевезення фермерське господасрьво 26.07.2018 засобами електронного зв`язку звернулось до постачальника щодо можливості подальшого використання вантажу за призначенням. У листі № 27 постачальник ТОВ Пономар повідомив, що за даних температурних умов вантаж є незворотньо ушкодженим та підлягає утилізації. Постачальник надав також інформаційний лист щодо умов транспортування, приймання та розвантаження і зберігання міцелію грибів шампіньйонів.

30 липня ушкоджені брикети утилізовано, про що також складено акт утилізації неякісної продукції.

В зв`язку з ушкодженням вантажу фермерське господарство направило товариству претензію від 31.07.2018, в якій вказано, що вартість ушкодженого товару складає 1 638,4 євро (що за курсом на день оплати 18.07.2018 74,6 рублі за одне євро складає 121 733,12 рублі), вартість перевезення 79 000 російських рублі, митні витрати складають 43 656,52 рублі, 15 000 рублів сплачено митному брокеру, 5 000 рублів сплачено за послуги складу тимчасового зберігання. Загальна сума претензії складала 264 389,64 рублі.

При цьому вартість усього вантажу складала 1728 євро, а ушкоджено було 94,8% брикетів.

Відповідач звертає увагу на те, що свої витрати фермерське господарство підтвердило наступними документами: актом про виявлення неякісного товару, актом утилізації, копією листа № 27 від постачальника міцелію ТОВ Пономар про необхідність утилізації товару, копією митної декларації форми МД2, копією фіто санітарного сертифікату, копією сертифікату компосту, копією рахунку постачальника компосту, копією додатку до контракту, копією документу про оплату товару, копією вагової специфікації, документом про оплату послуг митного брокера, документами про оплату послуг тимчасового зберігання, копією договору про надання послуг тимчасового зберігання, доказами сплати митного збору, копією декларації на товари, копією договору про надання митних послуг.

Крім того, відповідач вказує на те, що вантажовідправник надав документи про те, що міцелій під час завантаження мав середньо температуру 21,5 градуси. Внаслідок розкладання компосту під час транспортування, зумовленого природними причинами, температура брикетів критично підвищувалася. В результаті недотримання перевізником температурного режиму відбулося ушкодження вантажу в такій мірі, що зумовила неможливість його подальшого використання за призначенням.

З 1080 брикетів міцелію грибів замовник був змушений утилізувати 1024 брикети, або 94,8% усього вантажу, про що 26.07.2018 складено акт.

Акт підписано головним технологом фермерського господарства Тихомировим, технологом Кротовою та третьою незалежною особою Леваковим. Акт засвідчено печаткою фермерського господарства. До акт у додано фотографії, які засвідчують вимірювання температури зіпсованого вантажу.

В акту вказано, що водій, який доставив спірний вантаж, відмовився його підписувати.

Щодо стягнення кошті в за перевезення з с. Литвинець до м. Орел відповідач заперечує з наступних підстав.

16.07.2018 між товариством та ФОП Давиденком в рамках договору укладено разовий договір перевезення (заявку) № 160718-ІІ.

Відповідно до умов заявки перевізник мав транспортувати міцелій грибів-шампіньйонів (компост з міцелієм) з с. Литвинець Черкаської області до м. Орел (Росія). Вантажовідправником було ТОВ Пономар , вантажоодержувачем - ТОВ Орловький Фермер . ТОВ Орловський Фермер придбав спірний вантаж у ТОВ Пономар та розрахувався за нього (платіжне доручення № 113 від 18.07.2018).

В заявці вказано, що під час перевезення перевізник мав підтримувати температуру -8 градусів.

Завантаження мало відбутися 20 липня, розвантаження - 23 липня.

Сума фрахту за погодженням сторін складала 21 000 грн., половину яких замовник мав сплатити як попередню оплату , а другу половину - протягом трьох днів після отримання оригіналів документів (оригіналу рахунку, копії міжнародної накладної, оригіналу акту виконаних робіт).

В міжнародній вантажній накладній вказано, що перевозився міцелій грибіш-шампіньойонів у брикетах в кількості 1025 штук, масою 19 515 кг, температурний режим - мінус 8 С.

Вантажна накладна складена 19 липня.

Відповідно до графи 53 митної декларації митні процедури на Сумській митниці завершено 20 липня.

Температура компосту при завантаженні складала 21,8 С, що зафіксовано у картці відвантажень та підтверджено довідкою ТОВ Пономар , тобто вантаж передано перевізнику у належному стані відповідно до ДСТУ 7316:2013 Міцелій їстівних грибів субстрактний. Технічні умови .

25 липня перевізник перетнув кордон Росії, що підтверджується печаткою митниці у вантажній накладній та записами у митній декларації.

В точку розвантаження автомобіль прибув 26 липня із запізненням на три календарні доби. 26 липня відбулося розвантаження, під час якого встановлено, що в результаті недотримання температурного режиму перевізником значна частина вантажу невідворотно зіпсована внаслідок перегріву, про що комісією на чолі з директором ТОВ Орловський Фермер складено акт

Проведено вимірювання температури усіх брикетів із компостом та зроблено фотографії, які 26 липня передано товариству через мережу інтернет. В акті комісія зазначила, що температура 483 брикетів перевищувала гранично допустимі норми (від 30 до 56 градусів).

Про зіпсування частини вантажу зроблено запис в графі 24 міжнародної вантажної накладної. Вдій від підпису відмовився, ніяких зауважень не заявив, жодних заяв не подав.

Вимірювання температури в фургоні під час перевезення водієм не здійснювалось.

Таким чином, перевізнику було відомо про факт порушення як строків доставки, так і температурного режиму при транспортуванні.

26 липня ушкоджену частину вантажу знищено, про що складено акт.

Також 26 липня ТОВ Орловський Фермер направило претензію на адресу товариства, в якій повідомило про зіпсування частини вантажу та висунуло вимоги про відшкодування вартості 483 брикетів компосту та супутніх витрат у загальній сумі 100 558,70 рублів, що складається з закупівельної ціни компосту, митних зборів, податків, витрат на транспортування та розвантаження в перерахунку на кількість ушкоджених брикетів.

03 серпня, тобто протягом семи днів, виключаючи неділю, товариство направило ФОП Давиденку претензію на суму 52 634 грн., яка включала також сплату штрафу за запізнення на дві доби в еквіваленті 200 доларів згідно п. 4.6. договору.

20 серпня 2018 року ФОП Давиденко надіслав відповідь на претензію, в якій поставився на необхідність направлення йому додаткових документів.

25 вересня 2018 року на електронну адресу ФОП Давиденка направлено додаткові документи.

Однак ФОП Давиденко відповіді на вимоги не надав.

21 листопада 2018 року товариство перерахувало потерпілому ТОВ Орловський Фермер згідно поданих потерпілим документів та розрахунку суму 119 952 рублів. Після чого на адресу ФОП Давиденко цінним листом з описом вкладення направлено претензію з детальним розрахунком вартості ушкодженого вантажу і супутніх втрат на копії усіх необхідних документів, але від отримання листа ФОП Давиденко ухилився, і лист повернуто на адресу товариства.

Внаслідок неналежного виконання перевезення ФОП Давиденко товариству змушене відшкодувати збитки власнику вантажу ТОВ Орловський Фермер у загальній суму 111 852 рублі, або 47 390,40 грн. (перераховано за курсом НБУ станом на день сплати потерпілому 21.11.2018.

Також відповідач звертає увагу на те, що наявні докази підвищення температури вантажу під час транспортування в такій мірі, що він мав втратити свої властивості формувати плодові тіла грибів, а відтак його використання для вирощування грибів було економічно невиправданим. Крім того, перевізником перевищено узгоджену тривалість транспортування на три доби.

Крім того, відповідач вказує на те, що відсутні докази отримання товариством документів, передбачених пунктом 3.3. загального договору від 07.03.2018. Посилання на накладні Нової Пошти не можна вважати належним доказом направлення документів, оскільки вони не містять вказівок, що саме відправлено. Ця інформація взагалі не передбачена умовами надання послуг Нова Пошта . Відсутня інформація про дату отримання відправлення, на яке ФОП Давиденко посилається у позовній заяві.

Також відповідач просить застосувати позовну давність в один рік до нарахування позивачем пені.

14.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" надійшла зустрічна позовна заява до Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича про стягнення компенсації вартості зіпсованого вантажу та супутніх витрат у сумі - 47 390,40 грн., 5% річних - 2 687,60 грн., інфляційних втрат - 2 433,21 грн., штрафу за три доби запізнення з доставкою вантажу - 7 149,00 грн. та упущену вигоду (винагороду експедитора) - 1 927,68 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована неналежним виконанням ФОП Давиденко Володимиром Івановичем умов Договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом № 07/03/19-р від 07.03.2018 в частині надання якісних та вчасних послуг з перевезення вантажу.

Ухвалою від 14.01.2020 відкладено розгляд справи до 16.01.2020.

16.01.2020 позивач за первісним позовом надав до суду заяву про уточнення позовної заяви в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" 73 103,81 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 47 070,00 грн., пені - 19 818,22 грн., інфляційних втрат - 4 476,60 грн., 3% річних 1 738,99 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2020 прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5959/19 за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 03.02.2020.

В судовому засіданні 03.02.2020 оголошено перерву до 26.02.2020.

В судовому засіданні 26.02.2020 оголошено перерву до 16.03.2020.

Ухвалою суду від 16.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 15.04.2020 та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 31.03.2020.

З метою дотримання вимог нормативних актів про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, рекомендації Ради суддів України, ухвалою суду від 31.03.2020 відкладено судове засідання на невизначений термін.

Ухвалою від 29.04.2020 призначено підготовче засідання на 18.05.2020.

Ухвалою від 18.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.06.2020.

У судовому засідання 02.06.2020 оголошено перерву до 02.07.2020.

Представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги та просив суд первісний позов задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення первісних позовних вимог та просив суд задовольнити зустрічний позов.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 02.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування первісного позову є обставини укладання договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом № 07/03/18-Р від 07.03.2018, строки надання послуг по транспортному експедируванню вантажів автомобільним транспортом, їх вартість та строки розрахунку за ці послуги.

Предметом доказування зустрічного позову є встановлення факту порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом № 07/03/18-Р від 07.03.2018 в частині строків надання послуг по транспортному експедируванню вантажів автомобільним транспортом, та встановлення їх якості.

07.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" (далі відповідач, експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Давиденко Володимиром Івановичем (далі - позивач, виконавець) укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом № 07/03/18-Р (далі - договір експедирування).

Експедитор, діючи від свого імені і за рахунок коштів замовника, залучає третю сторону - перевізника для доставки вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з коштів замовника на узгоджених нижче умовах. Організовуючи перевезення вантажів, сторони керуються цим договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), ООН, Женева 1956 р., Іншими нормативними документами (розділ "Предмет договору" договору експедирування-2).

Експедитор зобов`язаний надавати виконавцю оригінал або факс-копію транспортної заявки, що є невід`ємною частиною договору (не менше, ніж за 48 год. до дати завантаження) на здійснення міжнародних перевезень вантажу в довільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут; назва вантажу; вага і обсяг вантажу (на один автомобіль) митне оформлення; кількість автомобілів; дата і час завантаження; термін доставки; адреса завантаження; вантажовідправник; контактна особа при навантаженні і його телефон; вантажоодержувач; адреса вивантаження; контактна особа при вивантаженні і його телефон; прикордонний перехід; вартість послуг в грн., умови оплати; додаткові умови (вантаж в складі збірного - при необхідності, інше) (п. 1.1. договору експедирування).

Пунктом 1.4. договору експедирування встановлено, що експедитор зобов`язаний забезпечити нормативний строк простою автомобіля, які під завантаженням та митним оформленням , так і під розвантаженням та митною очисткою - не більше 48 годин, за виключенням вихідних т а святкових днів - у тих випадках якщо автомобіль поданий менш ніж за 36 годин до початку таких.

Згідно п. 1.5. договору експедирування експедитор зобов`язаний своєчасно оплатити послуги виконавцю, згідно вказаних строків у заявці.

Виконавець зобов`язаний нести відповідальність перед експедитором і замовником за пошкодження, втрату або крадіжку вантажу в рамках чинного законодавства України, конвенції ООН (КДПВ) (п. 2.7. договору експедирування).

Вартість послуг по кожному перевезенню визначається сторонами в заявці. Експедитор здійснює оплату транспортних послуг виконавцю в терміни, вказані в заявці (п. 3.1. договору експедирування).

Підтвердженням надання послуг з перевезення вантажу є: Акт виконаних робіт та копія CMR з відміткою вантажоодержувача (п. 3.2. договору експедирування).

Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника тільки після отримання оригіналу рахунку, копії CMR, оригіналу акта виконаних робіт і оригіналів інших документів, що підтверджують перевезення, з урахуванням умов п. 3.1. договору, якщо інше не зазначено в заявці (п. 3.3. договору експедирування).

У разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до цього договору (п. 4.1. договору експедирування).

Згідно п. 4.4. договору експедирування за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг експедитор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасну доставку вантажу виконавець виплачує експедитору штраф в розмірі 100 доларів США за кожну почату добу запізнення, а також відшкодовує завдані збитки, якщо в заявці не вказано інше (п. 4.6. договору експедирування).

У випадку пошкодження, втрати або загибелі вантажу з вини виконавця - останній, несе повну матеріальну відповідальність перед власником вантажу і експедитором в сумі пошкодженого вантажу за ціною, вказаною в інвойсі, що супроводжує вантаж, а так же відшкодовує вартість його митного очищення (п. 4.7. договору експедирування).

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і є дійсним до 31.12.2019 (п. 7.1. договору експедирування).

По закінченню терміну дії договору, він пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомила про розірвання в письмовій формі за 30 днів до закінчення дії договору (п. 7.6. договору експедирування).

16.07.2018 сторони підписали заявку на транспортне експедирування вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 160718-П (а.с. 24), відповідно до якої: маршрут перевезення: с. Литвинець (Україна) - м. Орел (Росія); дата і час навантаження: 20.07.2018; термін доставки: 23.07.2018; найменування и параметри вантажу: сировина, температурний режим строго (мінус) -8; тип і обсяг авто реф, 20т.; вантажовідправник/адреса навантаження, контактна особа: с. Литвинець, Черкаська обл.; пункт митного оформлення (замитнення): м Черкаси; прикордонний перехід: Троєбортне - Бачівськ; пункт митного оформлення (розмитнення): м. Орел, Качевське шосе 77; вантажоодержувач/адреса вивантаження, конт. особа при розвантаженні: м. Орел; сума і порядок розрахунків: безготівковий розрахунок 21 000 грн. передоплата 50% і за оригіналами документів протягом 3 днів 50%; нормативний простій: 48г - 48г; особливі умови: перевізник оформляє супутні документи: забезпечення і транзитна декларація по території Росії; марка і номер автомобіля ПІБ водія, тел: ОСОБА_10 НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_3 , НОМЕР_9 / НОМЕР_4 .

Згідно з карткою відвантаження ТОВ ПОНОМАР від 19.07.2018, вантаж у кількості 1025 брикетів для ТОВ Орловський фермер завантажений 19.07.2018 о 18:00 годині (а.с. 25).

Як зазначено в CMR № 558040, ТОВ Орловський фермер отримало вантаж 26.07.2018 (а.с. 26).

18.07.2018 сторони підписали заявку на транспортне експедирування вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 18.07.18-П (а.с. 27), відповідно до якої: маршрут перевезення: с. Литвинець (Україна) - м Рязань (Росія); дата і час навантаження: 20.07.2018; термін доставки: 23.07.2018; найменування и параметри вантажу: сировина, температурний режим строго (мінус) -7; тип і обсяг авто реф, 20т.; вантажовідправник/адреса навантаження, контактна особа: с. Литвинець, Черкаська обл.; пункт митного оформлення (замитнення): м Черкаси; прикордонний перехід: Троєбортне - Бачівськ; пункт митного оформлення (розмитнення) : СВХ "Р-Термінал" адреса: Рязань, 390047, район Східний промвузол, 21; вантажоодержувач/адреса вивантаження, конт. особа при розвантаженні: м. Рязань (Росія); сума і порядок розрахунків: безготівковий розрахунок 27 500 грн. передоплата 50% і за оригіналами документів протягом 3 днів 50%; нормативний простій: 48г - 48г; особливі умови: перевізник оформляє супутні документи: забезпечення і транзитна декларація по території Росії; марка і номер автомобіля ПІБ водія, тел: ОСОБА_5 авто volvo AE7457HC/ НОМЕР_5 .

Згідно з карткою відвантаження ТОВ ПОНОМАР від 20.07.2018, вантаж у кількості 1080 брикетів для СФГ ІП Буксова Ю. завантажений 20.07.2018 о 09:10 годині (а.с. 28).

Як зазначено в CMR № 558039, СФГ ІП Буксова Ю. отримало вантаж 26.07.2018 (а.с. 29).

Згідно із заявкою від 16.07.2018 відповідач за первісним позовом повинен був сплатити позивачу за первісним позовом до дати завантаження вантажу 10 500,00 грн., тобто до 19.07.2018 (50% вартості наданих послуг), а згідно із заявкою від 18.07.2018 - 13 750,00 грн. (50%) до 27.07.2018.

ТОВ НОРДЕКС-ГРУПП направлено на адресу ФОП Давиденко В.І. претензію № 1 від 03.08.2018 з вимогою оплатити заподіну шкоду у сумі 40 040,00 грн. (а.с. 35).

Як зазначено в первісній позовній заяві 14.08.2018 ФОП Давиденко В.І. через ТОВ Нова пошта направлено на адресу ТОВ НОРДЕКС-ГРУПП оригінали рахунків-фактури №№ 54 та 55 від 26.07.2018, копії CMR № 558040 та CMR № 558039, оригінали актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №54 від 26.07.2018 та № 55 від 26.07.2018 (а.с. 30-34).

У відповідності до платіжного доручення № 3550 від 11.02.2019 ТОВ НОРДЕКС-ГРУПП на користь ФОП Давиденко В.І. перераховано 1 430,00 грн. за рахунком № 55 від 20.07.2018 (а.с. 36).

Звертаючись до суду із первісним позовом ФОП Давиденко В.І. посилався на порушення ТОВ НОРДЕКС-ГРУПП (відповідачем за первісним позовом) умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом № 07/03/18-Р від 07.03.2018 в частині своєчасної оплати за надані послуги з перевезення вантажу, що стяло підставою для нарахування суми основного боргу у розмірі 47 070,00 грн., пені - 19 818,22 грн., інфляційних втрат - 4 476,60 грн., 3% річних 1 738,99 грн.

В свою чергу, ТОВ НОРДЕКС-ГРУПП проти стягнення оплати за надані послуги заперечило та надало до суду зустрічний позов про стягнення з ФОП Давиденко В.І. компенсації вартості зіпсованого вантажу та супутніх витрат у сумі - 47 390,40 грн., 5% річних - 2 687,60 грн., інфляційних втрат - 2 433,21 грн., штрафу за три доби запізнення з доставкою вантажу - 7 149,00 грн. та упущену вигоду (винагороду експедитора) - 1 927,68 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Щодо первісних позовних вимог ФОП Давиденко В.І. про стягнення з ТОВ НОРДЕКС-ГРУПП суми основного боргу у розмірі 47 070,00 грн., пені - 19 818,22 грн., інфляційних втрат - 4 476,60 грн., 3% річних 1 738,99 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також іншізобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експортута імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до заявок, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 47 070,00 грн.

Крім основного боргу позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 19 818,22 грн., 3 % річних - 1 738,99 грн. за період з 17.09.2018 по 05.12.2019 та інфляційні втрати - 4 476,60 грн. за період з вересня 2018 року по серпень 2019 року.

Згідно п. 4.4. договору експедирування за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг експедитор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

З позовної заяви вбачається, що за прострочення грошового зобов`язання позивачем за первісним позовом нарахована пеня в сумі 19 818,22 грн. за період з 17.09.2018 по 05.12.2019.

Разом з цим, відповідачем за первісним позовом у відзиві на первісний позов заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За змістом ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові за спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові №3-23гс14 від 27.05.2014.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовуються приписи ч. 6 ст. 232 ГПК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки, укладаючи Договір, сторони не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, то судом встановлено, що нарахування пені мало здійснюватися позивачем з 19.09.2018 по 19.03.2019, а вимога про її стягнення мала бути заявлена до суду в межах річного строку позовної давності. Як вбачається зі штемпеля Укрпошти, позивач звернувся з позовом до суду 11.12.2019, тобто з пропуском позовної давності.

З урахуванням викладеного, в частині стягнення пені у сумі 19 818,22 грн. слід відмовити.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3% річних необхідно рахувати з 19.09.2018 по 05.12.2019, отже їх сума, що підлягають стягненню становлять 1 730, 91 грн.

В частині стягнення 8,08 грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають стягненню за період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року складають 3 104,48 грн.

В частині стягнення 1 372,12 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суми основного боргу у розмірі 47 070 грн., 3% річних - 1 730,91 грн., інфляційних втрат - 3 104,48 грн.

В частині з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" на користь Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича стягнення суми основного боргу у розмірі 1 430,00 грн., пені - 11 053,66 грн., 3% річних - 8,08 грн., інфляційних втрат - 1372,12 грн. слід відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" про стягнення компенсації вартості зіпсованого вантажу та супутніх витрат у сумі - 47 390,40 грн., 5% річних - 2 687,60 грн., інфляційних втрат - 2 433,21 грн., штрафу за три доби запізнення з доставкою вантажу - 7 149,00 грн. та упущену вигоду (винагороду експедитора) - 1 927,68 грн.

16.07.2018 ТОВ НОРДЕКС-ГРУПП (далі - позивач за зустрічним позовом) та ФОП Давиденко В.І. (далі - відповідач за зустрічним позовом) підписали заявку на транспортне експедирування вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 160718-П (а.с. 117), відповідно до якої: маршрут перевезення: с. Литвинець (Україна) - м. Орел (Росія); дата і час навантаження: 20.07.2018; термін доставки: 23.07.2018; найменування и параметри вантажу: сировина, температурний режим строго (мінус) -8; тип і обсяг авто реф, 20т.; вантажовідправник/адреса навантаження, контактна особа: с. Литвинець, Черкаська обл.; пункт митного оформлення (замитнення): м Черкаси; прикордонний перехід: Троєбортне - Бачівськ; пункт митного оформлення (розмитнення): м. Орел, Качевське шосе 77; вантажоодержувач/адреса вивантаження, конт. особа при розвантаженні: м. Орел; сума і порядок розрахунків: безготівковий розрахунок 21 000 грн. передоплата 50% і за оригіналами документів протягом 3 днів 50%; нормативний простій: 48г - 48г; особливі умови: перевізник оформляє супутні документи: забезпечення і транзитна декларація по території Росії; марка і номер автомобіля ПІБ водія, тел: ОСОБА_10 НОМЕР_7, НОМЕР_8, +79065668779, НОМЕР_9 / АЕ 7500 ХХ.

20 липня в автомобіль, що належить перевізнику, завантажено міцелій грибів шампіньйонів у брикетах у кількості 1025 шт. Вантажоодержувачем та власником вказаного вантажу є ТОВ Орловський Фермер .

Вантаж перевезено відповідно до міжнародної вантажної накладної А № 558040 (а.с. 118) та видано одержувачу 26.07.2018, що підтверджується відповідною відміткою у вказаній міжнародній вантажній накладній А № 558040 (графа 24).

Як зазначає позивач за зустрічним позовом в міжнародній вантажній накладній (СMR) вказано, що переввозився міцелій грибів-шампіньйонів у брикетах в кількості 1025 штук, масою 19 515 кг, температурний режим - мінус 8С. Вантажна накладна складена 19 липня (а.с. 118).

Також позивач за зустрічним позовом вказує на те, що відповідно до графи 53 митної декларації митні процедури на Сумській митниці завершено 20 липня 2018.

Температура компосту при завантаженні складала 21,8 С, що зафіксовано у картці відвантажень та підтверджено довідкою ТОВ Пономар (а.с. 121), тобто вантаж передано перевізнику у належному стані відповідно до ДСТУ 7316:2013.

25.07.2018 перевізник перетнув кордон Росії, що підтверджується печаткою митниці у вантажній накладній та записами у митній декларації (а.с. 118, 119).

До місця розвантаження автомобіль прибув 26 липня із запізненням на три календарні доби.

26.07.2018 відбулося розвантаження, під час якого встановлено, що в результаті недотримання температурного режиму перевізником та перевищення встановленої в Заявці тривалості перевезення значна частина вантажу зіпсована внаслідок перегріву, про що комісією на чолі з директорм ТОВ Орловський Фермер складено акт (а.с. 122).

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що затримка з доставкою склала 3 дні, а саме 26.07.2019 замість 23.07.2018.

У зв`язку з тим, що перевізник не дотримався температурного режиму під час перевезення вантажу, температура брикетів при розвантаженні складала від 30 до 56 градусів, про що ТОВ Орловський Фермер 26.07.2018 складено Акт про виявлення неякісного товару (а.с. 122) у кількості 483 брикети, або 47,12 % від усього вантажу.

Водій від підписання вказаного акту відмовився, про що зазначено в акті.

26.07.2018 ушкоджені брикети утилізовано, про що ТОВ Орловський Фермер складено Акт утилізації неякісної продукції (а.с. 126).

У зв`язку з ушкодженням вантажу ТОВ Орловський Фермер направило позивачу за зустрічним позовом претензію № 1/26 від 26.07.2018 (а.с. 127), в якій було вказано, що ТОВ Орловський Фермер понесено збитків на загальну суму 110 558,70 рублів.

Позивач за зустрічним позовом направив відповідачу зу зустрічним позовом претензійний лист №1 від 03.08.2018 (а.с. 138), в яковому просив відшкодувати завдані збитки та сплатити штраф.

У відповідь на вказану претензію відповідач за зустрічним позовом листом від 20.08.2018 (а.с. 139) просив надати докази фактичного перерахування відправнику або одержувачу вантажу грошових сум за затримку в перевезенні і псуванні вантажу; розрахунок за кожним видом спричиненої шкоди у національній валюті України із зазначенням валютного курсу на конкретну дату розрахунку.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 25.09.2018 на електронну адресу ФОП Давиденка В.І. направлено всі необхідні документи.

Однак відповідач за зустрічним позовом відповіді не недав, збитки не відшкодував штраф не сплатив.

Позивач за зустрічним позовом 21.11.2018 відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 3386 від 21.11.2018 (а.с. 149) сплатив ТОВ Орловський Фермер 111 952,00 рублів.

Оскільки станом на 02.01.2019 вимога позивача за зустрічним позовом про відшкодування вартості вантажу та збитків не була задоволена, то ним направленго цінним листом з описом вкладення претензію, ожнак у зв`язку з неотриманням, вона повернута поштою на адресу позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене позивач за зустрічним позовом вважає, що відшкодуванню підлягають: компенсація вартості зіпсованого вантажу та супутніх витрат у сумі - 47 390,40 грн., 5% річних - 2 687,60 грн., інфляційні втрати - 2 433,21 грн., штраф за 3 доби запізнення з доставкою вантажу - 7 149,00 грн. та упущена вигода (винагорода експедитора) - 1 927,68 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України).

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України).

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами) (ст. 923 Цивільного кодексу України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена в м. Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась 01.08.2006 (ч. 1 ст. 1 Конвенції).

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (ч. 1 ст. 17 Конвенції).

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч. 2 ст. 17 Конвенції).

Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику (ст. 19 Конвенції).

Якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).

Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості (ч. 2 ст. 23 Конвенції).

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає (ч. 4 ст. 23 Конвенції).

У випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення (ч. 5 ст. 23 Конвенції).

Відповідно до ст. 25 Конвенції, якщо перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його перевезення.

Статтею 27 Конвенції встановлено, що позивач має право вимагати сплати відсотків на компенсацію, що підлягає сплаті. Такі відсотки, обраховані із розрахунку п`яти відсотків річних, накопичуються з дня надсилання перевізнику письмової претензії або, якщо така претензія не пред`являлась, з дня початку розгляду позову.

Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 затверджено "Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі - Інструкція).

Господарський суд зазначає, що відповідно до інформації, що розміщена в мережі Інтернет, та знаходиться у вільному доступі, Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 є чинною як на території України так і на території Російської Федерації.

Ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектності, а також тари під продукцією чи товарами (п. 1. Інструкції).

Відповідно до п. 3 Інструкції при прийомі вантажу від органів транспорту підприємство-одержувач відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів зобов`язано перевірити, чи забезпечено збереження вантажу при перевезенні, зокрема:

а) перевірити у випадках, передбачених в зазначених правилах, наявність на транспортних засобах (вагоні, цистерні, баржі, трюмі судна, автофургоні і т. п.) або на контейнері пломб відправника або пункту відправлення (станції, пристані, порту), справність пломб , відбитки на них, стан вагона, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисного маркування вантажу і справність тари;

б) перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркування на ньому даним, зазначеним у транспортному документі;

в) перевірити, чи були дотримані встановлені правила перевезення, що забезпечують запобігання вантажу від пошкодження і псування (укладання вантажу, температурний режим, льодопостачання і ін.), терміни доставки, а також зробити огляд вантажу.

У разі отримання від органу транспорту вантажу без перевірки кількості місць, ваги і стану його одержувач в порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажів, зобов`язаний вимагати від органів транспорту, щоб на транспортному документі була зроблена відповідна відмітка.

Приймання продукції за якістю і комплектності проводиться на складі одержувача в такі строки: при іногородньої поставці - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем (пп. а п. 6 Інструкції).

Господарський суд зазначає, що спірний товар, а саме міцелій грибів в брикетах має статус швидкопсувної продукції, про що свідчить відповідна відмітка у міжнародній вантажній накладній А № 558040 (в графі 9), тому відповідно до пп. а п. 6 Інструкції приймання продукції за якістю в даному випадку повинно проводитись не пізніше 24 год. після видачі продукції.

Відповідно до п. 9. Інструкції прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.

Господарський суд зазначає, що в Акті про виявлення неякісного товару (а.с. 122) зазначено, що в 483 брикетах з компостом виявлено наступні недоліки: температурний режим перевищує норму від 30 до 56 градусів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що зіпсований (як стверджує позивач) перевізником товар не має ознак прихованих недоліків.

Приймання вважається виробленої своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчено у встановлений термін (п. 10 Інструкції).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі (п. 16. Інструкції).

Відповідно до п. 20. Інструкції при неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на односторонню приймання продукції.

Керівники підприємств і організацій або їх заступники на прохання підприємства-одержувача виділяють йому представників для участі в прийманні продукції за якістю і комплектності (п. 21 Інструкції).

Для участі в прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (за родом роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) в питаннях визначення якості та комплектності підлягає прийманню продукції. Матеріально відповідальні і підлеглі їм особи, а також особи, які здійснюють облік, зберігання, приймання та відпуск матеріальних цінностей, як представники громадськості підприємств-одержувачів виділятися не повинні. Зокрема, не можуть виділятися в якості представників громадськості підприємства-одержувача керівники підприємств та їх заступники (і в тих випадках, коли вони не є матеріально відповідальними особами), працівники відділу технічного контролю, бухгалтера, товарознавці, пов`язані з обліком, зберіганням, відпуском і прийманням матеріальних цінностей, працівники юридичної служби цих підприємств, претензіоністи (п. 22 Інструкції).

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що у разі неявки представника постачальника за викликом, або у разі відмови представника перевізника брати участь у прийманні товару, перевірка якості продукції повинна проводитись за участю представника відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю. Складання Актів передбачених Інструкцією, також повинно відбуватися за участю представників відповідної галузевої інспекції за якістю продукції чи експерта бюро товарних експертиз або представника відповідної інспекції за якістю.

Господарський суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів проведення ТОВ Орловський Фермер експертного дослідження міцелію щодо встановлення факту його псування, виявлення причин такого псування, тощо.

Позивач за зустрічним позовом наголошує на тому, що Акт про виявлення неякісного товару складався в присутності незацікавлених осіб ОСОБА_7 (електрик) та ОСОБА_8 (вантажник) .

Однак, господарський суд зазначає, що вказаний акт не містить інформації щодо місця роботи, ані жодної іншої інформації, яка б вказувала на компетентність цих осіб (за родом роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) в питаннях визначення якості міцелію.

Також відповідно до п. 23 Інструкції представнику, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю і комплектності, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. У посвідченні на право участі в прийманні продукції за якістю і комплектності вказується: дата видачі посвідчення та його номер; прізвище, ім`я та по батькові, місце роботи і посада особи, якій видано посвідчення; найменування підприємства, якому виділяється представник; на участь в прийманні якої саме продукції уповноважений представник. Якщо для участі в прийманні продукції виділяється представник громадськості (п. 20, подп. "Б", цієї Інструкції), то в посвідченні вказується також дата і номер рішення заводського, фабричного або місцевого комітету, яким підприємству виділено даний представник. Посвідчення видається на право участі у прийманні конкретної партії продукції. Видача посвідчення на будь-який період (декаду, місяць і ін.) Не допускається. Для приймання продукції у вихідні або святкові дні посвідчення може бути видано в останній передвихідний або передсвятковий день на кожен день окремо без зазначення конкретної партії продукції. Посвідчення, видане з порушенням норм цієї Інструкції, є недійсним.

Суд зазначає, що докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є представником, уповноваженим для участі в прийманні продукції за якістю чи повноважним представником громадськості, в тому числі разового посвідчення за підписом керівника підприємства ТОВ Орловський Фермер , тощо в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Акт про виявлення неякісного товару та Акт утилізації неякісного товару, що складені одноособово ТОВ Орловський Фермер , не є належними, достатніми та достовірними доказами, які підтверджують факт псування спірного міцелію під час його перевезення відповідачем у зв`язку із недотриманням ним встановлених норм для такого перевезення.

Відповідно до п. 29. Інструкції за результатами приймання продукції за якістю і комплектності з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектності.

У цьому акті має бути зазначено:

а) найменування одержувача продукції і його адреса;

б) номер і дата акта, місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції; у випадках, коли приймання продукції за участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, проведена з порушенням встановлених термінів приймання, в акті повинні бути вказані причини затримки приймання, час їх виникнення і усунення;

в) прізвища, ініціали осіб, які брали участь у прийманні продукції за якістю і в складанні акта, місце їх роботи, займані ними посади, дата і номер документа про повноваження постачальника на участь в перевірці продукції за якістю і комплектності, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю;

г) найменування та адреси виробника (відправника) і постачальника;

д) дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника) або відмітка про те, що виклик виготовлювача (відправника) Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором не передбачений;

е) номери і дати договору на поставку продукції, рахунки-фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що посвідчує якість продукції;

ж) дата прибуття продукції на станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розтину вагона, контейнера, автофургона і інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача;

з) номер і дата комерційного акта (акта, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при отриманні продукції від органу транспорту;

і) умови зберігання продукції на складі одержувача до складання акта;

к) стан тари і упаковки в момент огляду продукції, зміст зовнішньої маркування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, в чиїй упаковці пред`явлено продукція - виготовлювача або відправника, дата розтину тари і упаковки. Недоліки маркування, тари і упаковки, а також кількість продукції, до якого відноситься кожен з встановлених недоліків;

л) при вибірковій перевірці продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстави вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови поставки, інші обов`язкові правила і договір);

м) за чиїми пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена і отримана продукція, справність пломб, відбитки на них; транспортне відправне маркування місць (за документами і фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях;

н) кількість (вага), повне найменування та перерахування пред`явленої до огляду і фактично перевіреної продукції з виділенням продукції забракованої, що підлягає виправленню у виробника або на місці, в тому числі шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, зазначеному в документі, що засвідчує її якість. Детальний опис виявлених недоліків та їх характер;

о) підстави, за якими продукція переводиться у нижчий сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов`язкові правила;

п) кількість некомплектної продукції і перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і вартість їх;

р) номера стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими проводилася перевірка якості продукції;

с) номер браковщіка підприємства-виробника продукції, якщо на продукції такий номер вказано;

т) проведений чи відбір зразків (проб) і куди вони спрямовані;

у) інші дані, по яких, на думку осіб, які беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості або некомплектності продукції;

ф) висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причина їх виникнення.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згодна із змістом акта, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, що містить дані, що не відповідають дійсності (п. 30. Інструкції).

Акт, який встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в п. 20, подп. "А", "б" і "в", затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акта (п. 32. Інструкції).

Докази складання Акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції складених за участю представника постачальника, перевізника чи представників відповідної галузевої інспекції за якістю продукції чи експерта бюро товарних експертиз або представника відповідної інспекції за якістю в матеріалах справи відсутні.

Докази проведення ТОВ Орловський Фермер експертизи щодо перевірки якості товару чи з`ясування причин його псування експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю сторонами до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ТОВ Орловський Фермер Акт про виявлення неякісного товару та Акт утилізації неякісного товару складено одноособово та не дотримано зазначені вище вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, а також враховуючи те, що ТОВ Орловський Фермер не проводилось експертне дослідження міцелію, щодо встановлення факту його псування та встановлення причин такого псування, факт псування спірного міцелію під час його перевезення відповідачем у зв`язку із недотриманням ним встановлених норм для такого перевезення позивачем за зустрічним позовом не доведено.

Крім того, суд вказує на те, що фотографії (а.с. 123-125), надані позивачем за зустрічним позовом, не є належними доказами, оскільки з них не можливо встановити де вони були зроблені та що на них зображено (на чому саме перевіряється температура).

Відмітка на міжнародній вантажній накладній А № 558040 про неякісність товару не є належним доказом в підтвердження якості товару.

Якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні (ч. 2 ст. 30 Конвенції).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що зустрічні позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича 47 390,40 грн. вартості ушкодженого вантажу та допоміжних витрат є необґрунтованими, недоведеними, а отже таким, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, суд не вбачає підстав до стягнення 47 390,40 грн. вартості ушкодженого вантажу та допоміжних витрат, то і в стягненні 5% річних у сумі 2 687,60 грн. та інфляційних втрат - 2 433,21 грн. також слід відмовити, оскільки вони нараховані на суму 47 390,40 грн. вартості ушкодженого вантажу та допоміжних витрат.

Господарський суд зазначає, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними, достатніми та достовірними доказами факт псування спірного міцелію під час його перевезення відповідачем за зустрічним позовом у зв`язку із недотриманням ним встановлених норм для такого перевезення, позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича 1 927,68 грн. винагороди експедитора також задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича 7 149 грн. штрафу за затримку вантажу господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.6. договору експедирування за несвоєчасну доставку вантажу виконавець виплачує експедитору штраф в розмірі 100 доларів США за кожну почату добу запізнення, а також відшкодовує завдані збитки, якщо в заявці не вказано інше.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що передача спірного вантажу одержувачу відбулася із запізненням на три доби. Курс долара станом на 09.01.2020 становить 23,83 грн. за один долар. Таким чином, за запізнення на три доби ФОП Давиденко має сплатити штраф у розмірі 7 149,00 грн.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Договором передбачено стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання.

Суд не приймає посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що в даному випадку мав місце нормативний простій автомобіля, оскільки, що стосується автомобільних перевезень, то згідно ст. 142 Статуту автомобільного т транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 401, простоєм автомобіля вважається затримка або невикористання транспортного засобу, що починається після закінчення, перевищення або порушення строків, передбачених для здійснення будь-яких дій (наприклад, строку вантажно-розвантажувальних робіт, здійснення митних операцій тощо).

Причому за своєю суттю плата за простій автотранспорту винною стороною (замовником) названа санкцією - штрафом.

Простій автомобіля в пунктах навантаження та розвантаження понад установлену норму часу названо серед підстав для матеріальної відповідальності і в п. 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансту України від 14.10.1997 № 363.

Таким чином, враховуючи те, що товар був доставлений вантажоодержувачу 26.07.2018, прострочення зобов`язання з доставки вантажу становить 3 дні - 7 149,00 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 7 149,00 грн. штрафу за затримку доставки вантажу.

В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс-Групп" суми компенсації вартості зіпсованого вантажу у розмірі 47 390,40 грн., 5% річних - 2 687,60 грн., інфляційних втрат - 2 433,21 грн., упущеної вигоди - 1 927,68 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам; витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" про стягнення коштів в сумі 74 533,81 грн. за порушення умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 11, офіс 413, ідентифікаційний код 39208519) на користь Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) суму основного боргу у розмірі 47 070 грн. , 3% річних - 1 730,91 грн ., інфляційні втрати - 3 104,48 грн. та 1 618,99 грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" на користь Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича стягнення суми основного боргу у розмірі 1 430,00 грн., пені - 11 053,66 грн., 3% річних - 8,08 грн., інфляційних втрат - 1372,12 грн. - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДЕКС-ГРУПП" до Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича про стягнення вартості ушкодженого вантажу, супутніх витрат, відсотків, нарахованих на суму відшкодування та штрафу у сумі 61 587,89 грн. за договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс-Групп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 11, офіс 413, ідентифікаційний код 39208519) 7 149,00 грн. - штраф за затримку доставки вантажу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 244,00 грн. , про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Давиденко Володимира Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс-Групп" суми компенсації вартості зіпсованого вантажу у розмірі 47 390,40 грн., 5% річних - 2 687,60 грн., інфляційних втрат - 2 433,21 грн., упущеної вигоди - 1 927,68 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням частини четвертої розділу Х Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повне рішення складено 13.07.2020

Суддя Н.Г. Назаренко