Рішення

від 25.06.2020 по справі 910/3025/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2020Справа № 910/3025/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І. , за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/3025/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест"

про стягнення 231 000 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Істамова І.В.;

від відповідача: Стеценко О.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Венбест про відшкодування збитків на суму 231 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання працівниками відповідача умов Договору № 2007-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування від 01.05.2016, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 231 000,00 грн, у зв`язку з пошкодженням банкомату CAZA4608 Запорізького РУ АТ КБ "Приватбанк", розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

19.03.2020 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява щодо виконання вимог ухвали суду від 02.03.2020 з доказами її направлення на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.05.2020.

08.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.

23.04.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, у якому він вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Ухвалою-повідомленням Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання на 25.06.2020.

05.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

В судовому засіданні 25.06.2020 сторони на підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України подали спільну заяву про розгляд справи по суті у той же самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 25.06.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01.05.2016 року між Публічним Акціонерним товариством Комерційний Банк " ПРИВАТБАНК" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" (далі виконавець) було укладено договір №2007-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлена на банкоматах, терміналах самообслуговування (далі - договір).

У п. 2.1. договору зазначено, що за цим договором виконавець здійснює в інтересах замовника:

п. 2.1.1. спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на Банкоматі, терміналі самообслуговування Замовника, адреси місць розташування яких зазначені у Дислокації-Розрахунку (додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору;

п. 2.1.2. у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації Банкомата, терміналу самообслуговування забезпечує реагування груп затримання для встановлення причин його надходження в строк, що зазначені в п. 4.1.2. цього Договору, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об`єкті.

Відповідно до п. 1.2. договору визначено, що спостереження - комплекс організаційно-технічних заходів, що здійснюються виконавцем у визначений договором період часу за допомогою апаратури пунктів централізованого спостереження (далі - ПЦС) з метою отримання по каналам зв`язку сповіщень про спрацювання сигналізації.

Відповідно до підпункту 1.3. договору, встановлено, що спрацювання сигналізації - сповіщення про перехід сигналізації з режиму „спостереження" у режим „тривога".

Згідно п. 1.5. договору реагування - це виїзд наряду співробітників виконавця на банкомати, термінали самообслуговування замовника з метою з`ясування причин надходження з них сигналу тривога та при необхідності, протидії злочинним посягань на майно та персонал замовника.

Підпунктом 4.1.2. договору визначено, що у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, негайно направити наряд ГМР та забезпечити його прибуття на об`єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, що не перевищує в додатку № 1.

В разі спрацювання сигналізації, ГМР, яка прибула на об`єкт, що є предметом спостереження за цим договором, повинна заблокувати всі шляхи відступу злочинців, перевірити цілісність будівельних конструкцій (вхідні, балконні двері, вікна, стіни та інше), з`ясувати причину спрацювання сигналізації та вжити всі можливі заходи щодо затримання злочинців. Старший ГМР, в разі потреби, повинен сповістити орендодавця (за умови наявності у виконавця такої інформації) для відкриття приміщення. В разі виявлення факту посягання, інформувати уповноважену особу замовника та повідомити про це в чергову частину органів внутрішніх справ.

Підпунктом 4.1.5 договору зазначено, що виконавець зобов`язаний якісно та своєчасно, в технічно-можливий строк (але не більше доби), ліквідувати несправності сигналізації, за умов їх виявлення внаслідок тестування охоронної системи або повідомлення від замовника. Вказане підтверджує позицію, що несправності ліквідовуються на фізично існуючій сигналізації, а не знищеної вибухом.

Підпунктом 4.1.6. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати тестування системи сигналізації з метою виявлення її непрацездатності. При цьому слід зазначити, що періодичність такого тестування визначається виконавцем самостійно, і знову ж таки залежить від того чи існує фізично сигналізація.

Відповідно до п. 4.1.9. договору при наданні послуг використовувати приймально-передаючі пристрої спостереження, що одночасно використовують два канали зв`язку (GSM та GPRS) і проводити тестування роботи охоронної системи з періодичністю достатньою для своєчасного виявлення порушень її роботи. Виявлення відсутності зв`язку чи інших порушень роботи охоронної системи має розцінюватися як тривожна подія з відповідним реагуванням,

Згідно п. 6.1.1 договору за невиконання взятих на себе зобов`язань у період знаходження банкомату під спостереженням виконавець несе перед замовником майнову відповідальність за завдані йому прямі дійсні збитки в межах суми зазначеної в Додатку No1, але не більше 231 000 грн. До збитків, що підлягають відшкодуванню включають балансову вартість пошкодженого банкомату або вартість його відновлювального ремонту.

Пунктом 6.1.3 договору сторони погодили, що розмір майнової відповідальності виконавця підтверджується підписаним сторонами двостороннім актом та відповідними бухгалтерськими документами замовника. В разі незгоди однієї з сторін із розміром майнової відповідальності, сторони погодили їх визначення шляхом звернення до суду.

Також, підпунктом 5.1.3. договору визначено право виконавця приймати участь у роботі комісії в складі уповноважених представників замовника та при обстеженні банкомату, терміналу самообслуговування або місця його розташування з метою, зокрема, встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов`язань за договором.

У Додатку №1 від 01.05.2016 до договору за порядковим номером 265 значиться об`єкт Caza4608 - Банкомат ЗРУ АТ КБ ПРИВАТБАНК , який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36, знаходиться під охороною цілодобово з визначеним часом прибуття ГРМ до об`єкту охорони - 8хв.

Позивач зазначив, що в ніч на 01.03.2019 невідомі зловмисники за допомогою невстановленого вибухового пристрою підірвали інженерну частину банкомату CAZA4608, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36, в результаті чого банкомат отримав значні пошкодження інженерної частини банкомату, сейфова частина не пошкоджена.

В результаті вказаної події банкомат пошкоджено, проте гроші вкрадено не було.

За фактом даного злочину Шевченківське ВП, Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області відкрито кримінальне провадження, дані про зазначене кримінальне правопорушення 01.03.2019 р внесені в ЄРДР під №12019080080000574.

Позивач стверджує, що 01.03.2019 о 04 годині 39 хвилин 50 секунд між пультом ТОВ "Венбест" та засобами охоронної сигналізації банкомату CAZA4608 був втрачений зв`язок, про що негайно оператор пульта повинен був повідомити групу реагування і направити її до об`єкту Оператором пульта.

В порушення умов договору (п.п. 1.5, 4.1.2) цього зроблено не було, і тільки після повідомлення від поліції на пульт ЗФ ТОВ "Венбест" в 05 годин 00 хвилин про підрив банкомату група реагування ТОВ "Венбест" була направлена до банкомату CAZA4608.

Позивач вважає, що в порушення вище вказаних умов договору група миттєвого реагування прибула до об`єкту о 05 годині 15 хвилині 41 секунді, тобто через 35 хвилин 51 секунду після втрати зв`язку між пультом охорони ТОВ "Венбест" та засобами охоронної сигналізації банкомату CAZA4608.

В результаті дій злочинців позивачеві спричинено прямі збитки у розмірі 258831,00 грн, що складаються з вартості ремонтно-відновлювальних робіт банкомату. Складові ремонтно-відновлювальних робіт зазначені в Дефектній відомості №283-1 від 29.03.2019 року.

Позивач вважає, неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 2007-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування від 01.05.2016, призвело до пошкодження банкомату CAZA4608, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36, та завдання йому збитків у розмірі 258831,00 грн.

З метою добровільного відшкодування шкоди за порушення умов договору та в межах сум, зазначених по договору, позивачем надіслано лист-претензію від 31.05.2019, однак згідно отриманої відповіді від 19.06.2019, відповідачем відмовлено в її задоволенні.

Викладене стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, Визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Згідно з приписами частини першої статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з наведеного та вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача як особу, якою заявлено вимогу про відшкодування збитків, покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків саме діями відповідача, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Як зазначає позивач, в ніч на 01.03.2019 невідомі зловмисники за допомогою невстановленого вибухового пристрою підірвали інженерну частину банкомату CAZA4608, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36, в результаті чого банкомат отримав значні пошкодження інженерної частини банкомату, сейфова частина не пошкоджена.

В результаті вказаної події банкомат пошкоджено, гроші вкрадено не було.

З аналізу положень договору (п.п. 2.1.2, 4.1.2) вбачається, що ним передбачено два випадки негайного направлення ГМР Виконавця на об`єкт, а саме спрацювання сигналізації або її непрацездатність, виявлена під час її тестування

При цьому, отримання ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час тестування, можливо виключно у випадку фізичного існування сигналізації.

У даному ж випадку, 01.03.2019 спрацювання сигналізації не відбулось, оскільки її було фізично знищено внаслідок вибуху.

Як зазначає сам позивач, 01.03.2019 04 годині 30 хвилин 50 секунд між пультом ЗФ ТОВ ВЕНБЕСТ та засобами охоронної сигналізації банкомату GAZA4608 був втрачений зв`язок.

Разом з тим, у випадку втрати зв`язку з охоронною системою у Виконавця згідно п.4.1.2 Договору відсутнє зобов`язання негайно направляти ГМР, а згідно пункту 4.1.9 Договору лише забезпечується виїзд ГМР.

При цьому, згідно пункту 4.1.9 Договору такий виїзд не є негайним та не має бути здійснений в термін, що не перевищує 8 хв. згідно додатку № 1.

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях позивача порушення зобов`язань за договором, отже позивачем не доведено наявності вини та протиправної поведінки як обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача.

Також, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Тобто, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо пов`язана зі збитками.

Отже, непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими.

Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 18.06.2019 по справі №920/85/18 зазначив, що для доведення причинно-наслідкового зв`язку між порушенням відповідачем договору та завданими позивачу збитками необхідно встановити чи зміг би негайний виїзд та прибуття представників відповідача протягом мінімально необхідного проміжку часу запобігти вчиненню відповідного правопорушення або забезпечити затримання ймовірних злочинців.

Суд зазначає, що в даному випадку негайний виїзд та прибуття представників відповідача навіть протягом проміжку часу, встановленого у додатку №1 до договору, не запобігло би вчиненню правопорушення та завданню матеріальної шкоди позивачу, оскільки втрата зв`язку з охоронною системою та отримання про це інформації відповідачем відбулось вже після вчинення правопорушення - підриву банкомата за допомогою вибухового пристрою невстановленими особами.

У зв`язку із наведеним, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками, обов`язковість встановлення якого є невід`ємною частиною встановлення відповідальності відповідача, якої вимагає позивач.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала бу разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка Допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином до категорії реальних збитків відносяться фактично здійснені витрати, понесені стороною внаслідок порушення зобов`язання іншою особою, а також вартість втраченого майна постраждалої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За правилами ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зв`язку з цим обставини понесення позивачем реальних витрат, пов`язаних із відновленням банкомату, або його придбанням (аналогічної марки та функціями) має бути підтверджений відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем не додано доказів, підтверджуючих сплату відповідних грошових коштів за пошкоджений банкомат або його відновлення.

В силу положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За правилами ст. 1, 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В силу положень ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим зокрема у випадку Визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Отже, із метою підтвердження реальної вартості майна, яке позивач вважає пошкодженим, він мав надати відповідний звіт з оцінки майна, оскільки саме такий документ в силу положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України може підтверджувати вартість втраченого майна.

Разом з тим, матеріали справи звіт з оцінки майна пошкодженого банкомату не містять.

Також, пунктом 6.1.3 договору прямо передбачено процедуру встановлення розміру збитків, завданих позивачу у випадку невиконання або неналежно виконання відповідачем договірних зобов`язань.

А саме сторони погодили, що розмір майнової відповідальності виконавця підтверджується підписаним Сторонами двостороннім актом та відповідними бухгалтерськими документами замовника. В разі незгоди однієї з сторін із розміром майнової відповідальності, сторони погодили їх Визначення шляхом звернення до суду.

Також, підпунктом 5.1.3. договору визначено право виконавця приймати участь у роботі комісії в складі уповноважених представників замовника та при обстеженні банкомату, терміналу самообслуговування або місця його розташування з метою, зокрема, встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов`язань за договором.

Єдиним документом для підтвердження розміру завданих збитків, долученим позивачем до матеріалів справи, є дефектна відомість №283-1 від 29.03.2019.

Вказана дефектна відомість оцінюється судом критично, оскільки складена одноосібно позивачем, в той час як уповноважені представники відповідача для визначення розміру збитків позивачем не запрошувались.

Наведені обставини свідчать про недоведеність позивачем розміру збитку, завданого йому у зв`язку із пошкодженням банкомату.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлені судом обставини свідчать про недоведеність позивачем факту завдання збитків, вини відповідача у завдані збитків, а також правомірності визначення їх розміру, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 231 000,00 грн на заявлених в позові правових підставах.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові правових підстав суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.07.2020.

Суддя А.І. Привалов