Постанова

від 24.11.2020 по справі 910/3025/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа№ 910/3025/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 27.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 (повний текст рішення підписано 13.07.2020)

у справі №910/3025/20 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Венбест

про стягнення 231 000 грн.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Венбест (далі - ТОВ Венбест , відповідач) про відшкодування збитків на суму 231 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання працівниками відповідача умов договору № 2007-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування від 01.05.2016, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 231 000,00 грн, у зв`язку з пошкодженням банкомату CAZA4608 Запорізького РУ АТ КБ Приватбанк , розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечуючи проти позову, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк 30.07.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/3025/20 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3025/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020, розгляд справи призначено на 24.09.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 25.06.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.09.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.09.2020 у справі №910/3025/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 справу №910/3025/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 20.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.10.2020 у справі №910/3025/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 справу №910/3025/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду, відкладено розгляд справи на 24.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. 24.11.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.11.2020 у справі №910/3025/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 справу №910/3025/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

У судове засідання 24.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 01.05.2016 року між Публічним Акціонерним товариством Комерційний Банк Приватбанк (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Венбест в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю Венбест (далі виконавець) було укладено договір №2007-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлена на банкоматах, терміналах самообслуговування (далі - договір).

У п. 2.1 договору зазначено, що за цим договором виконавець здійснює в інтересах замовника:

п. 2.1.1 спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на банкоматі, терміналі самообслуговування замовника, адреси місць розташування яких зазначені у Дислокації-Розрахунку (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору;

п. 2.1.2 у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації банкомата, терміналу самообслуговування забезпечує реагування груп затримання для встановлення причин його надходження в строк, що зазначені в п. 4.1.2 цього договору, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об`єкті.

Відповідно до п. 1.2 договору визначено, що спостереження - комплекс організаційно-технічних заходів, що здійснюються виконавцем у визначений договором період часу за допомогою апаратури пунктів централізованого спостереження (далі - ПЦС) з метою отримання по каналам зв`язку сповіщень про спрацювання сигналізації.

Відповідно до підпункту 1.3 договору, встановлено, що спрацювання сигналізації - сповіщення про перехід сигналізації з режиму спостереження у режим тривога .

Згідно п. 1.5 договору реагування - це виїзд наряду співробітників виконавця на банкомати, термінали самообслуговування замовника з метою з`ясування причин надходження з них сигналу тривога та при необхідності, протидії злочинним посягань на майно та персонал замовника.

Підпунктом 4.1.2 договору визначено, що у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, негайно направити наряд ГМР та забезпечити його прибуття на об`єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, що не перевищує в додатку № 1.

В разі спрацювання сигналізації, ГМР, яка прибула на об`єкт, що є предметом спостереження за цим договором, повинна заблокувати всі шляхи відступу злочинців, перевірити цілісність будівельних конструкцій (вхідні, балконні двері, вікна, стіни та інше), з`ясувати причину спрацювання сигналізації та вжити всі можливі заходи щодо затримання злочинців. Старший ГМР, в разі потреби, повинен сповістити орендодавця (за умови наявності у виконавця такої інформації) для відкриття приміщення. В разі виявлення факту посягання, інформувати уповноважену особу замовника та повідомити про це в чергову частину органів внутрішніх справ.

Підпунктом 4.1.5 договору зазначено, що виконавець зобов`язаний якісно та своєчасно, в технічно-можливий строк (але не більше доби), ліквідувати несправності сигналізації, за умов їх виявлення внаслідок тестування охоронної системи або повідомлення від замовника. Вказане підтверджує позицію, що несправності ліквідовуються на фізично існуючій сигналізації, а не знищеної вибухом.

Підпунктом 4.1.6 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати тестування системи сигналізації з метою виявлення її непрацездатності. При цьому слід зазначити, що періодичність такого тестування визначається виконавцем самостійно, і знову ж таки залежить від того чи існує фізично сигналізація.

Відповідно до п. 4.1.9 договору при наданні послуг використовувати приймально-передаючі пристрої спостереження, що одночасно використовують два канали зв`язку (GSM та GPRS) і проводити тестування роботи охоронної системи з періодичністю достатньою для своєчасного виявлення порушень її роботи. Виявлення відсутності зв`язку чи інших порушень роботи охоронної системи має розцінюватися як тривожна подія з відповідним реагуванням,

Згідно п. 6.1.1 договору за невиконання взятих на себе зобов`язань у період знаходження банкомату під спостереженням виконавець несе перед замовником майнову відповідальність за завдані йому прямі дійсні збитки в межах суми зазначеної в Додатку №1, але не більше 231 000 грн. До збитків, що підлягають відшкодуванню включають балансову вартість пошкодженого банкомату або вартість його відновлювального ремонту.

Пунктом 6.1.3 договору сторони погодили, що розмір майнової відповідальності виконавця підтверджується підписаним сторонами двостороннім актом та відповідними бухгалтерськими документами замовника. В разі незгоди однієї з сторін із розміром майнової відповідальності, сторони погодили їх визначення шляхом звернення до суду.

Також, підпунктом 5.1.3 договору визначено право виконавця приймати участь у роботі комісії в складі уповноважених представників замовника та при обстеженні банкомату, терміналу самообслуговування або місця його розташування з метою, зокрема, встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов`язань за договором.

У додатку №1 від 01.05.2016 до договору за порядковим номером 265 значиться об`єкт Caza4608 - Банкомат ЗРУ АТ КБ Приватбанк , який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36, знаходиться під охороною цілодобово з визначеним часом прибуття ГРМ до об`єкту охорони - 8хв.

Позивач зазначив, що в ніч на 01.03.2019 невідомі зловмисники за допомогою невстановленого вибухового пристрою підірвали інженерну частину банкомату CAZA4608, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36, в результаті чого банкомат отримав значні пошкодження інженерної частини банкомату, сейфова частина не пошкоджена.

В результаті вказаної події банкомат пошкоджено, проте гроші вкрадено не було.

За фактом даного злочину Шевченківське ВП, Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області відкрито кримінальне провадження, дані про зазначене кримінальне правопорушення 01.03.2019 внесені в ЄРДР під №12019080080000574.

Позивач стверджує, що 01.03.2019 о 04 годині 39 хвилин 50 секунд між пультом ТОВ Венбест та засобами охоронної сигналізації банкомату CAZA4608 був втрачений зв`язок, про що негайно оператор пульта повинен був повідомити групу реагування і направити її до об`єкту оператором пульта.

В порушення умов договору (п.п. 1.5, 4.1.2) цього зроблено не було, і тільки після повідомлення від поліції на пульт ЗФ ТОВ Венбест в 05 годин 00 хвилин про підрив банкомату група реагування ТОВ Венбест була направлена до банкомату CAZA4608.

Позивач вважає, що в порушення вище вказаних умов договору група миттєвого реагування прибула до об`єкту о 05 годині 15 хвилині 41 секунді, тобто через 35 хвилин 51 секунду після втрати зв`язку між пультом охорони ТОВ Венбест та засобами охоронної сигналізації банкомату CAZA4608.

В результаті дій злочинців позивачеві спричинено прямі збитки у розмірі 258831,00 грн, що складаються з вартості ремонтно-відновлювальних робіт банкомату. Складові ремонтно-відновлювальних робіт зазначені в Дефектній відомості №283-1 від 29.03.2019 року.

Позивач вважає, неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 2007-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування від 01.05.2016, призвело до пошкодження банкомату CAZA4608, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36, та завдання йому збитків у розмірі 258831,00 грн.

З метою добровільного відшкодування шкоди за порушення умов договору та в межах сум, зазначених по договору, позивачем надіслано лист-претензію від 31.05.2019, однак згідно отриманої відповіді від 19.06.2019, відповідачем відмовлено в її задоволенні.

У зв`язку із зазначеним, позивач звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, Визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Згідно з приписами частини першої статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок.

Отже, як вірно вказав місцевий господарський суд, саме на позивача як особу, якою заявлено вимогу про відшкодування збитків, покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків саме діями відповідача, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Як зазначає позивач, в ніч на 01.03.2019 невідомі зловмисники за допомогою невстановленого вибухового пристрою підірвали інженерну частину банкомату CAZA4608, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Мечникова, 36, в результаті чого банкомат отримав значні пошкодження інженерної частини банкомату, сейфова частина не пошкоджена.

В результаті вказаної події банкомат пошкоджено, гроші вкрадено не було.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за умовами укладеного між сторонами договору (п.п. 2.1.2, 4.1.2 договору), сторонами погоджено лише два випадки негайного направлення ГМР виконавця на об`єкт, а саме спрацювання сигналізації або її непрацездатність, виявлена під час її тестування. При цьому, отримання ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час тестування, можливо виключно у випадку фізичного існування сигналізації.

У даному ж випадку, 01.03.2019 спрацювання сигналізації не відбулось, оскільки її було фізично знищено внаслідок вибуху.

Як зазначає сам позивач, 01.03.2019 04 годині 30 хвилин 50 секунд між пультом ЗФ ТОВ Венбест та засобами охоронної сигналізації банкомату GAZA4608 був втрачений зв`язок.

Разом з тим, у випадку втрати зв`язку з охоронною системою у виконавця згідно п.4.1.2 договору відсутнє зобов`язання негайно направляти ГМР, а згідно пункту 4.1.9 договору лише забезпечується виїзд ГМР. При цьому, згідно пункту 4.1.9 договору такий виїзд не є негайним та не має бути здійснений в термін, що не перевищує 8 хв. згідно додатку № 1.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача порушення зобов`язань за договором. Позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було доведено наявності вини та протиправної поведінки як обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача.

Також, як правильно вказав місцевий господарський суд, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Тобто, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо пов`язана зі збитками.

Отже, непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими.

Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 18.06.2019 по справі №920/85/18 зазначив, що для доведення причинно-наслідкового зв`язку між порушенням відповідачем договору та завданими позивачу збитками необхідно встановити чи зміг би негайний виїзд та прибуття представників відповідача протягом мінімально необхідного проміжку часу запобігти вчиненню відповідного правопорушення або забезпечити затримання ймовірних злочинців.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку негайний виїзд та прибуття представників відповідача навіть протягом проміжку часу, встановленого у додатку №1 до договору, не запобігло би вчиненню правопорушення та завданню матеріальної шкоди позивачу, оскільки втрата зв`язку з охоронною системою та отримання про це інформації відповідачем відбулось вже після вчинення правопорушення - підриву банкомата за допомогою вибухового пристрою невстановленими особами.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками, обов`язковість встановлення якого є невід`ємною частиною встановлення відповідальності відповідача, якої вимагає позивач.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, до категорії реальних збитків відносяться фактично здійснені витрати, понесені стороною внаслідок порушення зобов`язання іншою особою, а також вартість втраченого майна постраждалої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За правилами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується, що обставини понесення позивачем реальних витрат, пов`язаних із відновленням банкомату, або його придбанням (аналогічної марки та функціями) має бути підтверджений відповідними первинними бухгалтерськими документами. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих сплату відповідних грошових коштів за пошкоджений банкомат або його відновлення. Такі докази позивач не надав.

В силу положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За правилами ст. 1, 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В силу положень ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим зокрема у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, із метою підтвердження реальної вартості майна, яке позивач вважає пошкодженим, він мав би надати відповідний звіт з оцінки майна, оскільки саме такий документ в силу положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України може підтверджувати вартість втраченого майна. Разом з тим, матеріали справи звіт з оцінки майна пошкодженого банкомату не містять.

Також, пунктом 6.1.3 договору прямо передбачено процедуру встановлення розміру збитків, завданих позивачу у випадку невиконання або неналежно виконання відповідачем договірних зобов`язань. Сторони погодили, що розмір майнової відповідальності виконавця підтверджується підписаним сторонами двостороннім актом та відповідними бухгалтерськими документами замовника. В разі незгоди однієї з сторін із розміром майнової відповідальності, сторони погодили їх визначення шляхом звернення до суду.

Також, підпунктом 5.1.3 договору визначено право виконавця приймати участь у роботі комісії в складі уповноважених представників замовника та при обстеженні банкомату, терміналу самообслуговування або місця його розташування з метою, зокрема, встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов`язань за договором.

Єдиним документом для підтвердження розміру завданих збитків, долученим позивачем до матеріалів справи, є дефектна відомість №283-1 від 29.03.2019. Проте, вказана дефектна відомість складена одноосібно позивачем, в той час як уповноважені представники відповідача для визначення розміру збитків позивачем не запрошувались, а тому такий доказ не може бути прийнятий судом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позову, оскільки встановлені судом обставини свідчать про недоведеність позивачем факту завдання збитків, вини відповідача у завдані збитків, а також правомірності визначення їх розміру, що виключає можливість стягнення з відповідача 231 000,00 грн на заявлених в позові правових підставах.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції АТ КБ Приватбанк не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ Приватбанк слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/3025/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/3025/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк .

4. Матеріали справи №910/3025/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 05.02.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.Я. Дикунська