Рішення

від 06.07.2020 по справі 922/220/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/220/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання - Казмерчук М.Т.

за участю представників учасників судового процесу:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Азоврітейл , м. Запоріжжя,

про стягнення заборгованості з орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Азоврітейл , про стягнення 321 970,72 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Бібліка, 4-А, у м. Харкові, площею 0,1875 га.

29 січня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву залишено без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків - до 10 лютого 2020 року (включно). 10 лютого 2020 року позивачем, через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали суду, направлено пакет документів на усунення недоліків позовної заяви (вх. № 3244).

10 лютого 2020 року, ухвалою господарського Харківської області, прийнято позовну заяву Харківської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/220/20 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 10 березня 2020 року.

05 березня 2020 року, від відповідача, до матеріалів справи надано заяву про відкладення підготовчого засідання на іншу дату. 10 березня 2020 року постановлено протокольні ухвали суду, якими заяву відповідача (вх. № 5881 від 05 березня 2020 року) долучено до матеріалів справи та відмовлено у її задоволенні; відкладено підготовче засідання на 23 березня 2020 року.

18 березня 2020 року позивач представив до суду клопотання (вх. № 7016) про відкладення розгляду справи. 23 березня 2020 року, протокольною ухвалою суду, долучено та задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 7016 від 18 березня 2020 року), відкладено підготовче засідання на 08 квітня 2020 року.

23 березня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, запропоновано учасникам даної господарської справи надати суду, у триденний строк з моменту отримання даної ухвали, інформацію щодо необхідності безпосередньої участі під час судового розгляду або про можливість розгляду спору без присутності учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

23 березня 2020 року до суду надійшла заява відповідача (вх. № 7323), скерована останнім через засоби поштового зв`язку, та в якій останній, поміж іншого, просить суд повторно відправити копію ухвали про відкриття провадження у справі та копії матеріалів справи для складання відзиву на позовну заяву. Крім того, просить відкласти підготовче засідання на іншу дату. 07 квітня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Азоврітейл (вх. № 7323 від 23 березня 2020 року) задоволено частково, а саме в частині направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Повторно направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Азоврітейл копію ухвали про відкриття провадження у справі.

08 квітня 2020 року до суду надійшло клопотання позивача за (№ 8717) про відкладення розгляду справи.

08 квітня 2020 року, протокольними ухвалами господарського суду Харківської області, долучено до матеріалів справи клопотання позивача (вх. № 8717 від 08 квітня 2020 року); задоволено клопотання позивача (вх. № 8717 від 08 квітня 2020 року) та відповідача, в частині відкладення підготовчого засідання (вх. № 7323 від 23 березня 2020 року), та відкладено підготовче засідання, з врахуванням пункту 3 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, на 04 травня 2020 року.

08 квітня 2020 року відповідач скерував до матеріалів справи заяву (вх. № 8726) про відкладення розгляду справи та направлення документів на електрону адресу. 27 квітня 2020 року відповідач скерував до суду заяву (вх. № 9831) про відкладення підготовчого засідання. 04 травня 2020 року до суду надійшло клопотання позивача (вх. № 10120) про відкладення справи.

04 травня 2020 року, протокольною ухвалою суду, долучено до матеріалів справи та задоволено клопотання позивача (вх. № 10120 від 04 травня 2020 року) та відповідача (вх. № 9831 від 27 квітня 2020 року) про відкладення підготовчого засідання до матеріалів справи, відкладено підготовче засідання на 18 травня 2020 року.

15 травня 2020 року відповідач направив на адресу суду заяву (вх. № 11022) про відкладення підготовчого засідання. 18 травня 2020 року позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 11075) про відкладення розгляду справи.

18 травня 2020 року, протокольними ухвалами суду, долучено до матеріалів справи клопотання позивача (вх. № 11075 від 18 травня 2020 року) та заяву відповідача (вх. № 11022 від 15 травня 2020 року) про відкладення підготовчого засідання; відмовлено у задоволенні клопотання позивача (вх. № 11075 від 18 травня 2020 року); задоволено заяву відповідача (вх. № 11022 від 15 травня 2020 року) в частині відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 01 червня 2020 року.

29 травня 2020 року відповідач надав до суду заяву (вх. № 12088) про відкладення засідання на іншу дату. 01 червня 2020 року постановлено протокольні ухвали суду, якими долучено до матеріалів справи та задоволено заяву відповідача (вх. № 12088 від 29 травня 2020 року) про відкладення підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання на 22 червня 2020 року.

22 червня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/220/20 до судового розгляду по суті на 06 липня 2020 року.

06 липня 2020 року позивачем, в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України, подано клопотання (вх. № 15311) про розгляд справи за відсутності особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресом, вказаним у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що судова кореспонденція була направлена сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві. При цьому, адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 25, кімната 207, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як свідчить матеріали справи, 02 липня 2020 року представник відповідача отримав у установі поштового зв`язку копію ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, про що свідчить витяг із сайту АТ "Укрпошта". Тобто, відповідач є таким, що обізнаний про хід судового розгляду справи № 922/220/20.

Крім того, відповідач не здійснив жодних активній дій, покликаних на формування своєї позиції по справі шляхом направлення (надання) суду заяв по суті справи із викладенням своїх доводів, міркувань з приводу поданого позивачем позову.

Пунктами 4, 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 3 статті 203 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно частини 9 статті 165 ГПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з чим суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

06 липня 2020 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

28 листопада 2001 року рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради за № 2214 надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство магазин "Індустрія" в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,1875 га по вул. 2-ї П`ятирічки, 1-Б у місті Харкові, для експлуатації та обслуговування будівлі магазину.

11 лютого 2002 року між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство магазин "Індустрія" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 01 вересня 2016 року для експлуатації та обслуговування будівлі магазину(пункт 1.2 договору). Договір зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 14 лютого 2002 року за № 48/02.

Додатком до договору оренди землі слугує план земельної ділянки кадастровий номер 820314001 площею 0,1875 га, за адресою: вул. 2-ї П`ятирічки, із зазначенням у ньому опису меж суміжних землекористувачів цієї земельної ділянки.

04 червня 2004 року розпорядженням Орджонікідзевської районної ради за № 164-з "Про впорядкування поштових адрес", на підставі листа керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство магазин "Індустрія", присвоєно поштову адресу ТОВ магазину "Індустрія", розташовану по вул. 2-ї П`ятирічки, 1-Б - вул. 2- ї Пятирічки, 4-А (зараз вул. Бібліка).

24 вересня 2013 року Головним управлінням Держземагенства у м. Харкові Харківської області сформовано витяг № 55 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, до якого земельна ділянка з по вул. 2-ї Пятирічки, 1-б (вул. 2-і Пятирічки, 4-А (зараз вул. Бібліка)) загальною площею 1875 кв. м. має кадастровий номер 6310138200:03:014:0001, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування будівлі магазину.

Надалі, Харківська міська рада, з метою внесення змін до договору оренди землі від 11 лютого 2002 року за № 48/02, шляхом визнання укладеною додаткової угоди, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство магазин Індустрія ".

11 лютого 2015 року, рішенням господарського суду Харківської області, внесено зміни до договору оренди землівід 11 лютого 2002 року № 48/02 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом

Харківського міського нотаріального округу Швидкіною О. О.

11 лютого 2002 року в реєстрі за № 469,

зареєстрованого 14 лютого 2002 року за № 48/02

у виконавчому комітеті Харківської міської ради

_____

---

20

Харківська міська рада Харківської області (Орендодавець) в особі міського голови Кернеса Геннадія Адольфовича з одного боку та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МАГАЗИН ІНДУСТРІЯ (Орендар) в особі керівника

---

з другого боку, домовились про нижченаведене:

І. Відповідно до Податкового кодексу України, Закону України Про оренду землі , рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13 Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 , рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 , рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові (з відповідними змінами та доповненнями), рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 № 960/12 Про Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові доповнити пункт 1.2. словами та розділ 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ пунктами 1.3., 1.4., назви і пункти розділу 2. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ , розділу 3. ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН , розділу 4. ЗМІНА, ПРИПИНЕННЯ, РОЗІРВАННЯ І ПОНОВЛЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ , розділу 5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА НЕВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ , розділу 6. УМОВИ ПОВЕРНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ та розділу 7. ОСОБЛИВІ УМОВИ договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 14 лютого 2002 року за № 48/02 змінити і викласти у такій редакції:

1.3. Кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:03:014:0001.

1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 55 від 24.09.2013 становить 4747912 грн. (чотири мільйони сімсот сорок сім тисяч дев`ятсот дванадцять гривень). При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

2. ОРЕНДНА ПЛАТА

2.1. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 291/14 від 22.10.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 265883,07 грн. (двісті шістдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні сім копійок), або в місяць - 22156,92 грн. (двадцять дві тисячі сто п`ятдесят шість гривень дев`яносто дві копійки).

2.2. Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

2.3. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або в строки визначені чинним законодавством.

2.4. Платіжне доручення або квитанція мають містити в кодовому рядку обов`язкову інформацію про номер державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, за яку справляється плата, та строк, за який здійснюється платіж.

2.5. Розмір орендної плати переглядається у разі:

а) зміни умов господарювання, передбачених договором;

б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

в) зміни нормативної грошової оцінки;

г) внаслідок інфляції - щорічно;

д) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

є) в інших випадках, передбачених законом.

2.6. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені законодавством, справляється пеня згідно діючого законодавства.

ІІ. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Швидкіною О. О. 11 лютого 2002 року в реєстрі за № 469, зареєстрованого 14 лютого 2002 року за № 48/02 у виконавчому комітеті Харківської міської ради і складена та підписана в чотирьох примірниках, один з яких зберігається в справах нотаріуса, другий залишається у органі, що провів їх державну реєстрацію, а два інших видаються сторонам по договору.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР

Харківська міська рада ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ

Харківської області ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО

м. Харків, м-н Конституції, 7 ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МАГАЗИН

код 04059243 ІНДУСТРІЯ

61007, м. Харків, вул. 2-ї П`ятирічки, буд. 1-Б

код 21187468

В особі міського голови В особі керівника

__

---

Г.А. Кернес

---

/ підпис/ / підпис/ /ПІБ/

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 лютого 2015 року оскаржено в апеляційному порядку не було, та відповідно, набуло законної сили у строк встановлений господарським процесуальним кодексом України.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 січня 2020 року за № 196487518 нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 600,5 кв. м. належить в розмірі частки 27/100 та в розмірі частки 73/100 Товариству з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" на підставі договорів купівлі-продажу від 18 грудня 2012 року номери 1525 та 1526, посвідчених приватним нотаріусом Донецького МНО Покинтелиця Д.В. та за актами приймання-передачі від 18 грудня 2012 року (дата, час державної реєстрації 16 грудня 2013 року).

На думку позивача, виходячи із положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "про оренду майна", після переходу права власності (а саме з 16 грудня 2013 року) на нерухомість для обслуговування якої надавалась земельна ділянка, право користування за договором оренди земельної ділянки від 14 грудня 2002 року за № 48/02 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл", в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП магазин "Індустрія", а отже перейшов і обов`язок зі сплати орендної плати в розмірах встановлених договором.

Згідно із листа ГУ ДФС у Харківській області від 26 листопада 2019 року № 6528/9/20-40-04-03-17 відповідач сплачував земельний податок у 2017 року в розмірі 21 478,92 грн.

Як вказує позивач, відповідач у період з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року не сплачував за користування земельною ділянкою оренду плату за земельну ділянку, що послугувало підставою для звернення до господарського суду Харківської області.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (в редакції від 01 січня 2002 року, чинній станом на момент укладення договору оренди від 14 лютого 2002 року) суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

У відповідності до статей 122, 123, (в редакції від 01 січня 2002 року, чинній станом на момент укладення договору оренди від 14 лютого 2002 року) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне

користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України (в редакції від 01 січня 2002 року, чинній станом на момент укладення договору оренди від 14 лютого 2002 року) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2001 року рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради за № 2214 надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство магазин "Індустрія" в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,1875 га по вул. 2-ї П`ятирічки, 1-Б у місті Харкові, для експлуатації та обслуговування будівлі магазину.

11 лютого 2002 року між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство магазин "Індустрія" укладено договір оренди земельної ділянки № 48/02, за умовами якого земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 01 вересня 2026 року для експлуатації та обслуговування будівлі магазину(пункт 1.2 договору). Договір зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 14 лютого 2002 року за № 48/02.

За статтею 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Разом з цим, статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких доказів протилежного, в тому числі визнання в судовому порядку договору оренди земельної ділянки № 48/02 від 14 лютого 2002 року недійсним, не містять.

А відтак, не спростованою у встановленому законом порядку є обставина правомірності договору оренди земельної ділянки від 11 лютого 2002 року за № 48/02, об`єктом якого виступає земельна ділянка площею 1875 кв. м. з кадастровим номером 6310138200:03:014:0001, за адресою: вул. 2-і Пятирічки, 4-А (зараз вул. Бібліка).

При цьому, дані щодо площі, кадастрового номеру, нормативно грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати були взяті з даних уповноваженого органу Держкомзему (Держземагенства) України та погоджені ним.

Відповідно договорів купівлі-продажу номери 1525 та 1526 від 18 грудня 2012 року (дата, час державної реєстрації 16 грудня 2013 року) право власності на нерухоме майно, що знаходилось на зазначеній вище земельній ділянці перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП магазин "Індустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» (відповідач по даній справі).

Стаття 120 Земельного кодексу України (в редакції від 05 грудня 2013 року, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - 16 грудня 2013 року) передбачала, що У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. (частина 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. (частина 5). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Також, згідно статті 377 Цивільного кодексу України(в редакції від 05 грудня 2013 року, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - 16 грудня 2013 року) зазначалось, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Разом з цим, статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції від 05 грудня 2013 року, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - 16 грудня 2013) передбачала підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у зв`язку з набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; (пункт «е» частини 1).

З огляду на приписи перелічених правових норм, Верховним Судом під час розгляду справи № 914/1131/18 (постанова від 05 грудня 2019 року), зазначено, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.

Наведене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2013 року у справі № 21-804а16, згідно з якою у частинах 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 915/672/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 922/2883/17, від 30 травня 2018 року у справі № 908/1990/17, від 05 червня 2018 року у справі № 920/717/17, від 20 червня 2018 року у справі № 913/661/17, від 27 червня 2018 року у справі № 921/613/17-г/17, від 05 вересня 2018 року у справі № 904/9027/17, від 04 жовтня 2018 у справі № 904/326/18.

Отже, в світлі викладеного, для відповідача, як власника нерухомого майна, єдиним правовстановлюючим документом на землю, залишається договір оренди земельної ділянки від 11 лютого 2002 року за № 48/02, об`єктом якого виступає земельна ділянка площею 1875 кв. м. з кадастровим номером 6310138200:03:014:0001, за адресою: вул. 2-і П`ятирічки, 4-А (зараз вул. Бібліка).

Використання землі в Україні є платним.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землю» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплачував земельний податок у 2017 року в розмірі 21 478,92 грн. (листа ГУ ДФС у Харківській області від 26 листопада 2019 року № 6528/9/20-40-04-03-17). Тобто, за визначений позивачем період стягнення орендної плати (з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року), відповідачем було сплачено 14 319,28 грн.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України (в редакції від 05 грудня 2013 року, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - 16 грудня 2013 року) встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України у вищевказаній редакції).

Відповідно до статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати є істотною умовою такого правочину.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11 лютого 2002 року за № 48/02, а саме пункту 1.2, його було укладено до 01 вересня 2026 року. А відтак, спірний по даній справі період стягнення заборгованості (з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року) охоплюється терміном дії договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди земельної ділянки від 11 лютого 2002 року за № 48/02, в редакції рішення господарського суду Харківської області від 11 лютого 2015 року, орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 291/14 від 22.10.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 265883,07 грн., або в місяць - 22156,92 грн.

Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами(пункт 2.2 договору).

Постановою Кабінету Міністрів України №1724 від 13 грудня 2006 року «Про деякі питання оренди землі» , а саме пунктом 2 затверджено форму розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, згідно з додатком 2.

Із додатку № 2 до вищевказаної постанови «Розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, на __ 200_ року» вбачається, що при його проведенні застосовуються наступні елементи: категорія земель; площа кв м (в населених пунктах), гектарів (за межами населених пунктів); нормативно грошова оцінка земельної ділянки в грн на певну дату; ставка земельного податку, встановлена Законом України «Про плату за землю» , відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки; добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки; прийнятий для розрахунку розмір орендної плати (відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки); розмір земельного податку (грн); розмір орендної плати (грн).

З врахуванням вищевказаних умов договору оренди та змін, внесених рішенням господарського суду Харківської області, коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки за 2014 рік - 1,249, за 2015 рік - 1,433, за 2016 рік - 1,06, згідно наведеного позивачем розрахунку в позовній заяві ним заявлено до стягнення з відповідача 321 970,72 грн. - орендної плати за період з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року.

З приводу цього, суд вважає за необхідне зазначити, що до відповідача перейшло право власності на нежитлові будівлі по вул. 2-ї П`ятирічки, 4-А (зараз вул. Бібліка) на підставі договорів від 18 грудня 2012 року. Фактична передача (вибуття) майна від попереднього власника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство магазин "Індустрія") до відповідача відбулась 18 грудня 2012 року. А 16 грудня 2013 року здійснено державну реєстрацію права власності за підприємство-відповідача на нерухомий об`єкт.

А відтак, нежитлові будівлі перебували у володінні та користуванні відповідача у період часу з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року.

Розрахунок заявленої у справі суми заборгованості наведений позивачем у тексті позовної заяви.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (пункт 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату з урахуванням зміненого індексу нормативно грошової оцінки випливає безпосередньо з чинного законодавства та не залежить чи були внесені зміни до договору оренди чи ні; не враховано, що згідно положень Податкового кодексу України індекс інфляції (індекс споживчих цін) безпосередньо впливає на індексацію нормативної грошової оцінки земель, що відповідно до пункту 2.2 договору вказує на обов`язок орендаря здійснювати оплату з урахуванням цих змін.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 - для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Законодавство не містить положень, які встановлюють обов`язок застосовувати коефіцієнт індексації перспективно. Натомість, сама базова величина нормативної грошової оцінки земель застосовується після введення її в дію.

Між тим, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.

Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період.

Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.

Суд, здійснивши власний розрахунок, зазначає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1875 кв. м. з кадастровим номером 6310138200:03:014:0001, за адресою: вул. Пятирічки, 4-А (зараз вул. Бібліка), дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017 та минулі роки (2014, 2015, 2016) та становить: 1,249 х 1,433 х 1,06 = 1,89720602.

Враховуючи наведене, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми орендної плати, який склав: за 2017 рік 265 883,07 (розмір орендної плати за рік відповідно до рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/6011/15) х 1,89720602 (добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017 та наступні попередні роки) / 12 місяців х на 8 місяців (з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року) = 336 289,97 грн.

Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів та сум, на які здійснювалось нарахування, встановлено, що пред`явленню до стягнення підлягає сума боргу з орендної плати за період з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року, що становить 336 289,97 грн.

Враховуючи сплату відповідачем за 2017 рік земельного податку в розмірі 21 478,92 грн., що в перерахунку за визначений позивачем період (з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року) складає 14 319,28 грн., стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» підлягає сума 321 970,69 грн.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позивач довів належними та допустимими доказами правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати за означений позивачем період, однак за перерахунком суду, розмір орендної плати є меншім, аніж визначений в прохальній частині позову, суд задовольняє позов частково.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Азоврітейл (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 35514807) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7 ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) 321 970,69 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 4 829,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень цього Кодексу.

Повне рішення складено "13" липня 2020 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/220/20