Ухвала

від 06.07.2020 по справі 922/1448/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" липня 2020 р.м.ХарківСправа № 922/1448/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліна М.Г.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, Харківська область, місто Ізюм прокурор, який забезпечує участь у справі: Прокуратура Харківської області, місто Харків до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, місто Харків 2. ОСОБА_1 , Харківська область, Куп`янський район, село Курилівка про визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсним договору оренди, повернення ділянки за участю представників:

прокурор - Ткаченко К.О. посвідчення № 036249 від 12.11.2015;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - адвокат Лежнін В.І. довіреність б/н від 14.05.2020;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області та Фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 3226-СГ від 06.11.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність";

- визнати недійсними Договір оренди земельної ділянки, укладений 08.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , згідно якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6323783500:03:000:0140 площею 8,3 га, яка розташована за межами населених пунктів Курилівської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області;

- скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 8,3 га з кадастровим номером 6323783500:03:000:0140 від 15.12.2015 індексний номер 27249827 (номер запису про інше речове право 126152228);

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 8,3 га, кадастровий номер 6323783500:03:000:0140.

В обґрунтування даного позову прокурор посилається на те, що наказ Головного управління Держгеокадастра у Харківській області прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим надання у власність (оренду) ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки відбулося незаконно. Зокрема, Головне управління Держгеокадастра у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства, а ОСОБА_1 , в свою чергу, звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, умисно приховав інформацію щодо створення ним Фермерських господарств "Ланндар" та "Колос" з метою отримання в користування земельної ділянки без проходження процедури земельних торгів, а відтак, отримав земельну ділянку загальною площею 8,3 га для ведення фермерських господарств, які вже існували на той час та засновником і керівником яких є останній.

Витрати по сплаті судового збору прокурор також просить стягнути з ГУ Держгеокадастру у Харківської області та Фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2019 позовну заяву заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1448/20 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15 червня 2020 року.

02 червня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (за вх. № 12475), в якому представник 1-го відповідача просить суд закрити провадження у справі № 922/1448/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, з огляду на те, що земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 8,3000 га, яка розташована за межами населених пунктів Курилівської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783500:03:000:0140, надана ОСОБА_1 в оренду як фізичній особі (громадянину Україну), а не фізичній особі-підприємцю, а відтак, даний спір є приватно правовим і за суб`єктом складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи.

У разі відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі представник 1-го відповідача просить залишити позовну заяву заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. Між тим, прокурором під час звернення до Господарського суду Харківської області не доведено, що Головне управління Держгеокадастру у Харківської області не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження, у зв`язку з чим слід прийти до висновку про те, що підстави для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді не підтверджені в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Також 02 червня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Харківської області подало до суду відзив на позовну заяву (вх. № 12472), в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України. Вказаний відзив було досліджено в підготовчому засіданні 15.06.2020 та прийнято судом до розгляду, як такий, що подано відповідачем у строк та відповідає вимогам ГПК України.

11 червня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності (за вх. № 13218), а також клопотання про закриття провадження у справі (за вх. № 13220) на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки з огляду на суб`єктний склад сторін (відповідач є фізичною особою), характер спірних правовідносин у цій справі (договір оренди укладено із фізичною особою та нового фермерського господарства створено не було), спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

12 червня 2020 року до Господарського суду Харківської області надійшли заперечення заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області на клопотання ГУ Держгеокадастру у Харківської області про закриття провадження у справі, в яких прокурор звертає увагу на те, що у даному випадку Договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Харківській області укладено на підставі Закону України "Про фермерське господарство", з метою ведення фермерського господарства, при цьому на дату укладення зазначених договорів ОСОБА_1 вже були зареєстровані Фермерське господарство "Ланндар" та Фермерське господарство "Колос", тобто у спірних правовідносинах на дату укладення правочину щодо користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства, які є юридичними особами.

Твердження 1-го відповідача щодо відсутності підстав для представництва з боку органів прокуратури. на переконання прокурора, також є необґрунтованим.

Крім того, 12 червня 2020 року заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області подав до господарського суду відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Харківської області у справі № 922/1448/20 (вх. № 13332), в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України. Надану прокурором відповідь на відзив 1-го відповідача досліджено в підготовчому засіданні 15.06.2020 та прийнято судом до розгляду, як таку, що відповідає вимогам ГПК України.

Також в підготовчому засіданні 15.06.2020 господарський суд, з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, керуючись частиною третьою статті 177 Господарського процесуального кодексу України, з власної ініціативи продовжив підготовче провадження у справі № 922/1448/20 на 30 днів - по 15 серпня 2020 року; керуючись пунктом 3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про відкладення засідання у справі № 922/1448/20 на 06 липня 2020 року о 10:30 годині.

Відповідну ухвалу занесено до протоколу підготовчого засідання від 15 червня 2020 року.

30 червня 2020 року представник ОСОБА_1 подав до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх. № 14874), в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний відзив досліджено в підготовчому засіданні 06.07.2020 та прийнято судом до розгляду, як такий, що подано відповідачем у строк та відповідає вимогам ГПК України.

В підготовчому засіданні 06.07.2020 представник ОСОБА_1 (2-го відповідача) просив суд, зокрема, закрити провадження у справі № 922/1448/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України

Прокурор, який брав участь в підготовчому засіданні 06.07.2020, проти задоволення поданих ГУ Держгеокадастру у Харківської області та ОСОБА_1 клопотань про закриття провадження у справі № 922/1448/20, а також залишення позовної заяви заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, заперечував та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Представник ГУ Держгеокадастру у Харківської області в підготовче засідання 06.07.2020 не з`явився; разом з тим, 03 липня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшло клопотання 1-го відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженням карантину у місті Харкові (вх. № 15223).

Розглянувши зазначене клопотання, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392, з 01.06.2020 послаблено протиепідемічні заходи та, зокрема, дозволено перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами, міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами.

Місцезнаходженням ГУ Держгеокадастру у Харківської області є місто Харків. Водночас, жодних належних та допустимих доказів, в розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження неможливості прибуття представника в підготовче засідання 1-м відповідачем, у даному випадку, не надано. Крім того, явка представників сторін в підготовче засідання обов`язковою не визнавалася; інших документів та пояснень, ніж ті, що містяться в матеріалах справи, відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ГУ Держгеокадастру у Харківської області про відкладення розгляду справи, оскільки жодних обставин, які б вказували на існування об`єктивних перешкод для розгляду справи, відповідачем не наведено та судом не встановлено.

У підготовчому засіданні 06.07.2020, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах, виходячи з наступного.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Згідно частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, сторонами у господарському процесі за загальним правилом є юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Звертаючись до суду із даним позовом прокурор посилається на те, що Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 3226-СІ від 06.11.2015, яким затверджено документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 8,3000 га для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, прийнято відповідачем всупереч вимогам статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство"; ОСОБА_1 приховав інформацію щодо створення ним Фермерського господарства "Ланндар" та Фермерського господарства "Колос" з метою отримання в користування земельної ділянки без проходження процедури земельних торгів, а отже отримав спірну земельну ділянку для ведення фермерських господарств, які вже існували, що є порушенням порядку отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, передбаченого статтями 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Водночас, відносини пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 Закону України "Про фермерське господарство").

У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Статтею 8 цього ж Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" також встановлено, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18) дійшла висновку, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства останнє реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Отже, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави чи захист її інтересів у спірних правовідносинах, треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною чи іншою особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Проте, якщо на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є фізична особа, якій надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.п. 67 - 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17).

Отже, для визначення юрисдикції суду у спірних правовідносинах слід врахувати те, що як вбачається з матеріалів справи, Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 01 вересня 2015 року № 1415-СГ, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2015, громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8,3 га. Вказаний наказ від 01.09.2015 за № 1415-СГ є чинним, не скасований та не оскаржується.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 листопада 2015 року № 3226-СГ вирішено затвердити проект землеустрою та передано громадянину ОСОБА_1 спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

08 грудня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди землі, право оренди за яким 15.12.2015 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12615228 (далі - спірний договір оренди).

Проте, на час відкриття провадження у даній справі щодо спору про користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6323783500:03:000:0140 площею 8,3 га, яка розташована за межами населених пунктів Курилівської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області, фермерське господарство ОСОБА_1 не зареєстровано.

Водночас, суд не приймає посилання прокурора на те, що у даному випадку ОСОБА_1 вже були зареєстровані Фермерське господарство "Ланндар" та Фермерське господарство "Колос", а відтак, у спірних правовідносинах на дату укладення правочину щодо користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства, які є юридичними особами.

Так, ОСОБА_1 ніколи не був засновником ФГ "Колос" (код 25178704), а з 2004 року є лише членом цього фермерського господарства. У витягу щодо ФГ "Колос", наданому прокурором, вказано що розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду (грн.) становить 0.00 грн. При цьому розмір внеску ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до статутного фонду становить по 1000.00 грн., що дорівнює 100% статутного фонду. Крім того, згідно до змін та доповнень до статуту ФГ "Колос" (які зареєстровані 30.12.2004), засновником ФГ "Колос" є ОСОБА_4 . Відповідно також до статуту ФГ "Колос" (затвердженого загальними зборами 01.08.2016), засновниками фермерського господарства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 є лише членом цього фермерського господарства.

Крім того, Фермерське господарство "Ланндар" створено ще 14 жовтня 2013 року, не пов`язане зі спірною земельною ділянкою та є самостійною юридичною особою. Із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ "Ланндар" не зверталось, йому вона не виділялась та в установленому порядку не передавалась.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Фермерське господарство "Ланндар" або Фермерське господарство "Колос" користуються земельною ділянкою з кадастровим номером 6323783500:03:000:0140 площею 8,3 га, яка розташована за межами населених пунктів Курилівської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області, прокурором не подано.

Громадянин ОСОБА_1 , разом з тим, отримав в оренду спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6323783500:03:000:0140 (із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення) для створення нового фермерського господарства у іншій місцевості (сільській раді) та за встановлених обставин справи право користування зазначеними земельними ділянками не могло перейти до раніше створеного ОСОБА_1 фермерського господарства. За таких обставин, ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в даних правовідносинах є необґрунтованим.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом також враховано правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, яка носить спеціальний характер та містить висновки про застосування норм права щодо обставин, аналогічних даній справі; постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18.

Згідно пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У відповідності до частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

На виконання наведених приписів суд звертає увагу прокурора на те, що даний спір підлягає вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, питання про повернення прокурору з державного бюджету суми сплаченого судового збору буде вирішено в окремому процесуальному документі, у разі звернення до суду із відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківської області про закриття провадження у справі - задовольнити.

Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у справі № 922/1448/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу підписано 13.07.2020.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/1448/20