Рішення

від 02.07.2020 по справі 923/189/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 року Справа № 923/189/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація перевізників Каховщини", м. Нова Каховка, Херсонська область

про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 75 865,57 грн.

представники сторін не з`явилися

25.02.2020 Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (пр-т Перемоги, 65, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 30115243) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація перевізників Каховщини" (74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, вул. Фабрична, будинок 6-В, код ЄДРПОУ 38053614), як власника транспортного засобу-страхувальника, про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 75 865,57 грн.

Правовими підставами позову ПрАТ "Страхова група "ТАС" зазначає пп.33.1.4 п.33.1 ст. 33, абз. "в" пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 ЗУ України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.ст. 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного Кодексу України

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 31 березня 2020 року.

23.03.2020 за вх. № 2278/20 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважає, що вимоги із відшкодування матеріальної шкоди в регресному порядку покладаються саме на винну особу у вчинені ДТП, а саме водія - ОСОБА_1 , який перебував з відповідачем у договірних відносинах в момент ДТП.

Ухвалою суду від 31.03.2020 відкладено підготовче засідання на 27 квітня 2020 року.

14.04.2020 за вх. № 2924/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яку прийнято судом до розгляду.

24.04.2020 за вх. № 3182/20 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про витребування доказів задоволено; постановлено витребувати у Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, б.6): 1) відомості Таблиці № 5 Форми Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ "АСОЦІАЦІЯ ПЕРЕВІЗНИКІВ КАХОВЩИНИ" (Код ЄДРПОУ 38053614) щодо громадянина ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2018 року, за період з 01 листопада по 30 листопада із зазначенням за наявності періоду трудових або цивільно-правових відносин, із зазначеннм документа - підстави про початок, кінець трудових або цивільно - правових відносин, із зазначенням категорії особи); 2) копії Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ "АСОЦІАЦІЯ ПЕРЕВІЗНИКІВ КАХОВЩИНИ" (Код ЄДРПОУ 38053614) щодо громадянина ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2018 року, за період з 01 листопада по 30 листопада; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 26 травня 2020 року.

18.05.2020 за вх. № 3691/20 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на виконання ухвали суду від 27.04.2020 надійшли індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 по 31.12.2018 року.

Ухвалою суду від 26.05.2020 підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 16 червня 2020 року.

05.06.2020 за вх. № 4294/20 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі з посиланням на карантинні заходи в країні.

16.06.2020 за вх. № 2/1213/20 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати по сплаті професійної правничої допомоги.

Ухвалою суду від 16.06.2020 відкладено розгляд справи по суті на 02 липня 2020 року.

02.07.2020 за вх. № 2/1352/20 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення разом із додатковими доказами, а саме копією звіту ТОВ Асоціація Перевізників Каховщини про суми нарахованої заробітної плати (Додаток 4).

Приймаючи до уваги, що відповідач не обґрунтував неможливість подання доказів у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України з причин, що від нього не залежали, і такий доказ подано вже при розгляді справи по суті, суд не приймає вищезазначений доказ до розгляду.

02.07.2020 за вх. № 2/1351/20 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутності відповідача.

В судове засідання 02.07.2020 представники сторін не з`явились.

Суд долучає до матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

09.07.2018 року між Приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС (далі по тексту рішення - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Асоціація перевізників Каховщини (далі по тексту рішення - відповідач) укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів АМ/7417630 (надалі по тексту рішення - Поліс). Забезпеченим транспортним засобом (далі по тексту рішення - ТЗ) за Полісом є автомобіль Renault Premium 340, д.н.з. НОМЕР_2 .

30.10.2018 року о 23-05 на на 59 км+700 м. на автодорозі Мар`янське-Берислав, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Premium 340, д. н. з. НОМЕР_2 та не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Renault Master д.н.з. НОМЕР_3 .

Постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2018 року водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130 КУпАП та ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ Renault Master д.н.з. НОМЕР_3 , власник якого звернувся до ПрАТ СГ ТАС з повідомленням про ДТП.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Renault Master д.н.з. НОМЕР_3 було проведено його огляд, про що позивачем складено Акт огляду та Звіт про оцінку майна № 097/МУ-18, відповідно до якого вартість збитку склала 160063,97 грн.

05.02.2019 року позивачем, на підставі зібраних документів та Заяви потерпілого про страхове відшкодування складено Страховий акт по справі Р0387/17046/32/2018/53 на суму 75865,57 грн., та здійснено виплату, що підтверджується платіжним дорученням № 8546 від 18.02.2019року.

Позивач стверджує, що у зв`язку з виплатою власнику пошкодженого у ДТП автомобіля страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за спричинені збитки, посилаючись на той факт, що ТЗ Renault Premium 340, д. н. з. НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ Асоціація перевізників Каховщини , а водій ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі Закон) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Так, ст. 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Факт та обставини ДТП, яка відбулася 30.10.2018р. за участі транспортного засобу Renault Premium 340, д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 підтверджується постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2018 року.

Також вказаною постановою підтверджено вину водія забезпеченого ТЗ у спричиненні ДТП, який відмовився на вимогу працівника поліції від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (медичного огляду).

Згідно з підпунктами в підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Тобто, норми спеціального Закону №1961-ІV надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.

Однак згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

При цьому, такий правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі №426/16825/16-ц та на підставі ч.4 ст.236 ГПК України враховується господарським судом під час вирішення даного спору.

Також на підставі ч.4 ст.236 ГПК України господарським судом враховується висновок щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018р. у справі №914/820/17, згідно з яким з аналізу ч.1 ст.1171 ЦК України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівниками, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас в силу вимог ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням законом, судом не приймаються.

У ст.ст.78,79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду, господарський суд вважає, що предметом доказування у даній справі є обставини перебування транспортного засобу Renault Premium 340, д.н.з. НОМЕР_2 у володінні роботодавця, а саме відповідача, та факт перебування фізичної особи винної у ДТП ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, транспортний засіб Renault Premium 340, д.н.з. НОМЕР_2 перебуває у володінні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Асоціація перевізників Каховщини .

Разом із тим в матеріалах справи відсутні докази, які надають суду можливість встановлення факту перебування винної особи у вчиненні ДТП ОСОБА_1 у трудових (службових) відносинах із відповідачем.

Посилання позивача на те, що такі обставини встановлені у постанові Бериславського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2018 року під час розгляду адміністративних матеріалів, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на вимоги ч.6 ст. 75 ГПК України, згідно з якими вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обставини заподіяння шкоди водієм ОСОБА_1 саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків потребують доказування у загальному порядку шляхом надання до суду відповідних доказів.

При цьому, із документів, які надані до суду самим відповідачем, а саме Наказа (розпорядження) № 96-К від 03.10.2018 року про прийняття на роботу Матяша О.О. (а.с. 47), повідомлення до органів ДФС про прийняття працівника на роботу (а.с. 48), Наказа № 97-К про припинення трудового договору (контракту) від 19.10.2018 року (а.с. 50), а також документів, які надійшли на виконання ухвали суду від 27.04.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, а саме індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2018 року (а.с. 96-98), - вбачається, що водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем 17 днів у жовтні місяці 2018 року з 03.10.2018 по 19.10.2018.

Наданий відповідачем цивільно-правовий договір № 201018/1 від 20.10.2018 року (а.с. 53), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Асоціація перевізників Каховщини та ОСОБА_1 , свідчить про договірні відносини між цими сторонами.

Зазначений договір був укладений з терміном дій з 20.10.2018 року до 31.10.2018 року, та відповідно до якого передбачена і відповідальність сторін.

Так, відповідно до п. 1.1. цивільно-правового договору № 201018/1 від 20.10.2018 року, виконавець ( ОСОБА_1 ) бере на себе зобов`язання виконати послуги по перевезенню вантажів на автотранспорті замовника, несе повну матеріальну відповідальність за ввірене майно, повну матеріалу відповідальність за спричинені матеріальні збитки третім особам та будь-які матеріальні збитки з вини виконавця при ДТП, не підпадає під правила внутрішнього розпорядку, не має права одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Відповідно до п. 3.1. цивільно-правового договору № 201018/1 від 20.10.2018 року, сторони несуть матеріальну відповідальність за ввірене майно та товарно матеріальні цінності, а також невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань згідно з чинним законодавством, спричинення будь-яких матеріальних збитків з вини виконавця відшкодовується самим виконавцем.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, з огляду на наведене, суд доходить до висновку, що в момент вчинення ДТП 30.10.2018, водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_1 цивільно-правовий договір не має основних ознак, що відрізняє підрядні відносини від трудових, а відтак між останніми наявні правовідносини, що мають природу трудових відносин. Так суд зазначає, що предметом розгляду даної справи не є факт встановлення дійсності чи не дійсності цивільно-правового договору № 201018/1 від 20.10.2018 року, такий договір на момент розгляду даної справи є чинним та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відтак суд приймає такий доказ як належний, допустимий та достовірний на підтвердження договірних відносин між відповідачем та водієм ОСОБА_1 в момент ДТП 30.10.2018 року.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

З огляду на вищевикладене у зв`язку із недоведеністю позовних вимог господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення - 13.07.2020.

Суддя В.П.Ярошенко