Постанова

від 09.07.2020 по справі 220/680/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 липня 2020 року

м. Київ

справа №220/680/17

провадження №61-784св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 жовтня

2018 року у складі судді Яненко Г. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів Зайцевої С. А.,

Гаврилової Г. Л., Пономарьової О. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Держави Україна в особі Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби, про стягнення з Держави Україна справедливої сатисфакції у розмірі 183 825 366 грн за рахунок коштів державного бюджету України на відшкодування матеріальної шкоди у з зв`язку із втратою права власності та моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями, бездіяльністю органів державної влади.

Позов мотивовано тим, що 24 березня 2000 року колишні члени колгоспу Червоний партизан вирішили створити на його матеріальній базі товариство з обмеженою відповідальністю Колективного сільського підприємства Родіна (далі - ТОВ КСП Родіна ), в особі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9

У 2004 році позивач став учасником ТОВ КСП Родіна , в якому його батько ( ОСОБА_7 ) мав частку у статутному фонді. Засновники (учасники) товариства: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали у квітні 2004 року належним чином посвідчені заяви про свій вихід зі складу засновників товариства.

08 червня 2004 року загальні збори ТОВ КСП Родіна в особі засновників ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 одноголосним голосуванням прийняли позивача до складу учасників замість тих, хто вийшов, у зв`язку з чим позивач отримав частку у розмірі 90 % частки в статутному фонді товариства.

У 2005 році зі складу учасників товариства вийшов ще один з учасників та вже після загальних зборів 12 січня 2006 року учасниками товариства ТОВ КСП Родіна , що залишились була прийнята нова редакція Статуту.

У розділі 2 та 6.1. Статуту (у новій редакції 2006 року), затвердженої загальним зборами засновників 12 січня 2006 року, який був зареєстрований державним реєстратором Великоновосілківської районної державної адміністрації 16 березня 2006 року на ТОВ КСП Родіна залишилися всього три учасника: позивач ОСОБА_1 з часткою в розмірі 92% статутного фонду; ОСОБА_7 у розмірі 4%; ОСОБА_11 у розмірі 4% статутного фонду.

Факт незаконного позбавлення права власності позивач обґрунтовує тим, що 19 вересня 2008 року начальник управління економіки та розвитку інфраструктури Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Бізбіз Т. В., у непередбачений законом спосіб, суміщаючи повноваження державного реєстратора Великоновосілківської районної державної адміністрації зареєструвала неправдиві відомості в ЄДР (запис 8 від 19 вересня 2008 року - №1 238 105 0012 000021) про зміни Статуту ТОВ КСП Родіна (2006 року), а вже за цією новою редакцією станом на 10 вересня 2008 року в розділу 2 та п.п.6.1 Статуту, як учасники ТОВ КСП Родіна були зазначені неповноважні особи, які ще стали мати окрему особисту частку в статутному фонді підприємства, а саме: ОСОБА_12 - 96,8% статутного фонду; ОСОБА_13 - 3,2% статутного фонду.

Підставою для внесення таких явно незаконних дій, стало рішення третейського суду при асоціації Жінка та бізнес від 17 вересня 2008 року у справі № 30-ПВД/09-08, а також рішення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які вважали себе учасниками товариства та провели загальні збори ТОВ КСП Родіна , що оформлено протоколом № 1 від 10 вересня 2008 року, прийняли нову редакцію Статуту в редакції станом на 10 вересня 2008 року та рішення загальних зборів ТОВ КСП Родіна (оформлене протоколом № 3 від 19 вересня 2008 року) про призначення директора, а також інші підроблені документи, що підтверджується поясненнями державного реєстратора Бізбіз Т. В., наданих у 2010 році слідчому Мар`їнської міжрайонної прокуратури.

Учасники загальних зборів ТОВ КСП Родіна ніколи з 2000 року не приймали до складу учасників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , не наділяли, не передавали, не продавали, не дарували частки у статутному фонді.

26 жовтня 2011 року неповноважні загальні збори ТОВ КСП Родіна прийняли рішення про припинення юридичної особи, що оформлено протоколом № 6 від 26 жовтня 2011 року.

Орган державної влади, тобто структурний підрозділ Державної фіскальної служби України (в особі на той час Державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби) провів документальну виїзну позапланову податкову перевірку ТОВ КСП Родіна за період з 01 вересня 2011 року по 14 листопада 2011 року, після чого складено акт від 18 листопада 2011 року з неправдивими відомостями.

В матеріалах особистої справи ТОВ КСП Родіна знаходиться лише єдина їх заява за формою № 8-ОПП від 17 листопада 2011 року, яку структурним підрозділом Державної фіскальної служби України отримано 18 листопада 2011 року. Дана перевірка проводилася у зв`язку з рішенням засновників про припинення, але позивач ОСОБА_1 , як законний учасник товариства, який має частку у розмірі 92 % статутного фонду, такого рішення не приймав.

19 жовтня 2011 року позивач особисто надав до податкової лист від 19 жовтня 2011 року разом з копіями рішення господарського суду Донецької області від 26 вересня 2011 року у справі № 41/113 та протоколу загальних зборів ТОВ КСП Родіна про призначення директора товариства.

04 травня 2012 року державним реєстратором Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області в особі Донченко К. М. внесено до Єдиного державного реєстру запис 20 від 04 травня 2012 року про припинення юридичної особи, але відбулося це завдяки протиправним діям та рішенню органу державної влади і невжиття заходів за зверненнями позивача від 19 листопада 2011 року та від 03 травня 2012 року.

Держава Україна в особі органів державної влади - Державної фіскальної служби України (в особі на той час Державна податкова інспекція у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби ) та прокуратури Донецької області, як уповноваженої особи органу прокуратури України, своїми протиправними діями та бездіяльністю сприяли встановленим фізичним та юридичним особам позбавити права власності ОСОБА_1 .

Сума матеріальної шкоди, на підставі деяких балансів ТОВ КСП Родіна , станом на 10 травня 2017 року становить 133 825 366 грн.

Враховуючи понесені позивачем фінансові збитки, втрату самого бізнесу, втрату фактичного майна, права власності на частку в розмірі 92% статутного фонду підприємства, а також враховуючи погіршення його фізичного стану та знаходження впродовж майже 9 років в стані відчуття страху, душевних страждань, перенесеного інфаркту, що цілком пов`язані з вищезазначеними обставинами справи та позбавленням права власності, справедливою компенсацією за завдану моральну шкоду є сума у розмірі 50 000 000 грн. Тобто, загальна сума справедливої сатисфакції, що підлягає стягненню з Держави Україна на користь позивача дорівнює 183 825 366 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позов є недоведеним. Відчуження майна ТОВ КСП Родіна здійснювалось за цивільно-правовими договорами укладеними між господарюючими суб`єктами. Держава Україна в особі будь-яких державних органів під час укладення договорів про відчуження майна, а також при прийнятті рішення про ліквідацію ТОВ КСП Родіна жодним чином участі не брала. Доказів звернення ОСОБА_1 про розірвання договорів, визнання їх недійсними та доказів звернення до ТОВ КСП Родіна з вимогою про виділення частки його майна, чи то відшкодування її вартості у встановленому законом порядку, позивачем не зазначено. Документів, що підтверджують право власності ОСОБА_1 на майно ТОВ КСП Родіна до матеріалів справи не долучено. Вирішення питання відчуження майна та ліквідації суб`єкта господарювання не належить до компетенції податкової служби, а сама по собі видача довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом не є правочином, що створює чи припиняє юридичний факт відчуження майна та ліквідації підприємства, тому орган ДФС не може нести відповідальність у правовідносинах, учасником яких він не був.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність доказів на підтвердження права власності ОСОБА_1 на 92% статутного фонду ТОВ КСП Родіна , оскільки цей факт підтверджується належними і допустимими доказами, на які позивач посилався під час розгляду справи.

Судами не надано належної оцінки обставинам незаконного позбавлення ОСОБА_1 права власності на майно вказаного підприємства.

Судами не враховано, що Держава України в особі Державної фіскальної служби України та уповноважених осіб органів прокуратури України своїми протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю фактично сприяли позбавленню ОСОБА_1 права власності на належне йому майно.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідачам необхідно було надати суду докази на виконання ними норми прямої дії - частини четвертої статті 13 Конституція України, якою передбачено, що Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, тобто надати докази будь-якого реального, фактичного захисту (рішення або дії) прав позивача.

Судами не враховано, що є доведеними наявність всіх трьох елементів цивільного правопорушення, зокрема бездіяльність з 2 грудня 2008 року, шкода (втрата власності та розмір) та причинний зв`язок між ними.

Позивач довів в суді належними доказами право на задоволення заявлених вимог, відповідачі не надали суду жодного доказу по суті (підставам) та предмету спору.

Оскаржувані судові рішення не містять жодного висновку в мотивувальних частинах щодо фактичних обставин, які свідчать про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції прав людини та основоположних свобод.

В обох судових рішення міститься необґрунтований та не заснований на законі висновок з посиланням на встановлені факти та обставини постановою слідчого Мар`їнської міжрайонної прокуратури від 28 лютого 2011 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Судами не застосовано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також в обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема порушення розумних строків розгляду справи, чим порушено права позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, Генеральна прокуратура України, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги , під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням господарського суду Донецької області від 26 вересня 2011року у справі № 41/113, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на частку в статутному капіталі ТОВ КСП Родіна , розміром 92%, що в грошовому еквіваленті складає 17 020 грн, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, що оформлено протоколом №1 від 10 вересня 2008 року та рішення загальних зборів учасників ТОВ КСП Родіна , що оформлено протоколом №1 від 24 березня 2009 року, а також зміни до установчих документів товариства в ЄДР, що відбулися 19 вересня 2008 року, 26 червня 2009 року та 11 квітня 2011 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №2а/0570/15053/2012, дії та рішення Державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області, оформлені довідкою від 27 квітня 2012 року № 56 за формою 22-ОПП про відсутність в ТОВ КСП Родіна заборгованості зі сплати податків та зборів, визнано протиправними.

На думку позивача, такі дії податкового органу сприяли припиненню державної реєстрації юридичної особи ТОВ КСП Родіна та відчуженню майна юридичної особи, що призвело до втрати позивачем права власності на нього та стало підставою для звернення до суду з вимогою про відновлення його порушених прав. Позивач поніс збитки, обов`язок по відшкодуванню яких, відповідно до статті 1173 ЦК України покладається на державу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України .

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 , 1173, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на один із факторів незаконного позбавлення його права власності посилався на незаконність видачі ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби довідки за формою 22-ОПП про відсутність заборгованості з податків, зборів від 27 квітня 2012 року, яка була скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справ 2а/0570/15053/2012.

Разом з тим, суди правильно виходили з того, що видача вказаної довідки є лише підставою для внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи та не є безумовною підставою для ліквідації юридичної особи.

Правомірність припинення 04 травня 2012 року державної реєстрації юридичної особи ТОВ КСП Родіна неодноразово було предметом судового розгляду, зокрема, у адміністративних справах №2а/0570/23694/2011 та № 2а/0570/8087/2012, рішення у яких набрали законної сили і є чинними.

Так, згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі №2а/0570/20737/2011 апеляційну скаргу ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_12 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, в якій позов ОСОБА_15 до державного реєстратора Великоновосілківської районної державної адміністрації задоволено й визнано нечинними проведені державні реєстраційні зміни до установчих документів ТОВ КСП Родіна від 01 грудня 2004 року, від 07 грудня 2005 року, від 16 березня 2006 року, згідно яких ОСОБА_1 включений до складу засновників ТОВ КСП Родіна , а зазначені реєстраційні дії були проведені незаконно та юридичної сили не мали, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не набував за весь період існування ТОВ КСП Родіна статус засновника товариства.

У вказаному судовому рішенні суд зауважував, що рішенням господарського суду Донецької області від 26 вересня 2011 року встановлено, що загальними зборами засновників, оформлених протоколом №1 від 12 січня 2006 року затверджено Статут товариства у новій редакції, державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів товариства проведено 25 березня 2006 року.

Проте в ЄДР станом на 17 січня 2012 року відсутній запис за такою датою і за відповідним номером.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 07 серпня 2012 року у справі №2а/0570/8087/2012 у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про скасування державної реєстрації з приводу припинення юридичної особи ТОВ КСП Родіна - відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області від 24 жовтня 2012 у справі №2а/0570/8087/2012 апеляційна скарга ОСОБА_16 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова Донецького оружного суду від 07 серпня 2012 року залишена без змін.

У справі, яка переглядається, під час її розгляду, за клопотанням позивача, витребовувались та досліджувались договори, на підставі яких відчужено майно ТОВ КСП Родіна , а саме: договори купівлi-продажу нерухомого майна від 13 жовтня 2011 року, укладені між ТОВ КСП Родіна та ФГ Віват-Вікторія ; договір купівлі-продажу рухомого майна від 17 жовтня 2011 року, укладений між ТОВ КСП Родіна та ФГ Схід Л.B. ; договори купівлі-продажу нерухомо майна від 25 листопада 2011 року, укладені між ТОВ КСП Родіна та ФГ Віват-Вікторія .

Тобто, відчуження майна ТОВ КСП Родіна здійснювалось за цивільно-правовими договорами, укладеними між суб`єктами господарювання.

При цьому, судами не встановлено наявність відомостей про розірвання вказаних договорів, визнання їх в судовому порядку недійсними, доказів звернення ОСОБА_1 до ТОВ КСП Родіна з вимогою про виділення частки його майна, чи відшкодування її вартості.

Належних і допустимих доказів на підтвердження права власності ОСОБА_1 на майно ТОВ КСП Родіна позивачем не надано.

Позивачем не доведено на підставі належних і допустимих доказів факту участі держави Україна в особі її державних органів у відчуженні майна та ліквідації ТОВ КСП Родіна , а також, що такою участю або бездіяльністю йому завдано збитків.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що в судовому засіданні не встановлені підстави для покладення на державу Україна відповідальності, оскільки позивачем не доведено, що йому заподіяна майнова та моральна шкода з вини Генеральної прокуратури України та Державної фіскальної служби , з наведених у позові підстав.

Під час розгляду справи позивач не довів наявність усіх складових елементів, які за змістом статей 1173, 1174 ЦК України є підставою для покладення на державу України відповідальності за завдану шкоду.

Судове рішення, яке б набрало законної сили про визнання незаконними дій (бездіяльності) Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби, та які безпосередньо впливали б на втрату позивачем права власності на відповідне майно, в матеріалах справи відсутнє.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності дій або бездіяльності органів державної влади, які б впливали на втрату позивачем права власності на майно, факту завдання йому матеріальної і моральної шкоди, та причинно-наслідковий зв`язок між такими діями (бездіяльністю) і шкодою.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують та зводяться лише до доведення необхідності їх переоцінки.

Доводи касаційної скарги про відсутність у судових рішеннях посилань на практику ЄСПЛ, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки за наявності приписів національного законодавства, які є достатньо чіткими та несуперечливими, врегульовують питання покладення на державу відповідальності за завдану її органами і посадовими особами шкоду, зокрема статті 1173, 1174 ЦК України, і визначених у цих статтях підстав відповідальності не встановлено, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позову і відмовили у його задоволенні.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, під час вирішення питання доведеності усіх складових деліктної відповідальності, перевірили наведені позивачем доводи і дали належну оцінку усім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги щодо тривалості розгляду справи правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову також не спростовують.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська