Постанова

від 09.07.2020 по справі 201/385/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5209/20 Справа № 201/385/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_1 , Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюк Сергій Георгійович про визнання незаконною, скасування та вилучення запису із реєстрів запису про право власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована необґрунтованістю необхідності забезпечення позову саме таким шляхом, що зазначено у заяві (арешт майна, що належить відповідачу), та можливістю сприяти виконанню рішення суду. Окрім того, подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

11 червня 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказувало, що апеляційна скарга не містить будь-яких обгрунтованих причин, у зв язку з якими необхідно забезпечити позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Надані до апеляційного суду виділені матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виник спір щодо права власності на об`єкт незавершенного будівництва "Водно-спортивної бази "Локомотив", розташованого у м.Дніпро, вул . Набережна Перемоги, 1-К.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просив суд накласти арешт на об`єкт незавершенного будівництва "Водно-спортивної бази "Локомотив".Проте, факт оскарження реєстраційних дій відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, не дає підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Змістом ч.1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 по справі №183/5864/17-ц.

Згідно вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову в ній містяться лише мотиви, що підтверджують наявність спору між сторонами. Однак, заява не містить посилань на докази, що підтверджують неможливість чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши правовідносини, які виникли між сторонами, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшов правильного висновку, що такі доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення прав третьої особи на справедливий розгляд заяви незалежним та безстороннім судом, не спростовують висновків суду про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову до вирішення позовних вимог по суті, та не свідчать про порушення прав останньої.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не є підставою для ствердження про доведеність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на той факт, що в мережі інтернет на сайті прозоро з`явилася об`ява про те, що предмет по справі виставлений на аукціон, фактично є припущенням третьої особи.

Сукупність вищевказаних обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 153 ЦПК України, мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

За таких обставин, ухвала суду відповідає вимогам процесуального закону та виділеним матеріалам справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида