Рішення

від 02.02.2020 по справі 751/6161/19

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Рішення

Іменем України

03 лютого 2020 року місто Чернігів

Справа №751/6161/19

Провадження №2/751/4/20

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Ченцової С. М.

секретаря судового засідання Грищенко Н. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача Роговець В.Д.

представник відповідача ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» - Ковальчук О.О.

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( не прибули )

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,

встановив :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідачів.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» про визнання неправомірними дії відповідачів щодо використання персональних даних у газеті «Весть» № 39 (611) за 2014 рік у статті «Спьяну «Заминировал» обласной комиссариат и горотдел милиции»; стягнення з відповідачів у солідарному порядку моральної шкоди у розмірі 30000 гривень та стягнення судових витрат.

Вимоги обґрунтовано тим, що 25 вересня 2014 року в газеті «Весть» № 39 (611) на другій сторінці була опублікована стаття під назвою «Спьяну «Заминировал» обласной комиссариат и горотдел милиции», авторами якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У статті викладені обставини події, які відбулися 20.09.2014 року у м. Чернігові. Крім того, у статті вказані персональні дані позивача, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, вік, а також інформація що він є мешканцем м. Чернігова. У третьому абзаці статті зазначено: «Как выяснилось, «минировал» 43-летний черниговец ОСОБА_6 », в четвертому абзаці - «Во вторник, 23 сентября, дверь квартиры ОСОБА_7 никто не открыл», « ОСОБА_8 закончится строительство объекта, тогда ОСОБА_9 вернется в ОСОБА_10 ».

Таким чином, у статті «Спьяну «Заминировал» обласной комиссариат и горотдел милиции» вказані такі персональні дані - « ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Позивач зазначає, що на момент виходу вказаної статті у газеті «Весть» № 39 (611), а саме : 25 вересня 2014 року, пройшло п`ять діб. Його не викликали до слідчого для надання показань, не було вручено повідомлення про підозру, не було ніякого обвинувального акту чи вироку суду. Згоду на поширення своїх персональних даних він нікому не надавав.

19 березня 2015 року позивач звернувся до ТОВ "Редакції газети «Весть»" з претензією на незаконний збір та розповсюдження інформації стосовно нього , рекомендованим листом із зворотнім повідомленням, яка була отримана 20 березня 2015 року. Однак, відповіді на цю претензію ним не отримано.

Інформація, яка розповсюджена відповідачами є конфіденційною інформацією, у сукупності відомості про позивача є такими даними, за допомогою яких можна чітко ідентифікувати особу.

Отже, той обсяг інформації, який був викладений у газеті стосовно нього, (прізвище, ім`я, по батькові, місто проживання), дозволяє конкретно ідентифікувати особу, тому отримання його згоди на публікацію цих даних було обов`язковим.

Такі неправомірні дії відповідачів призвели до незаконної публікації в інтернет-виданні прізвища, ім`я, по-батькові позивача в статті, яка була скопійована з першого джерела газети «Весть». Так дана стаття з`явилася в мережі інтернет на Чернігівському міському порталі Gorod.cn.ua та розміщена і на даний час у відкритому доступі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

На інших інтернет сайтах теж з`явилася стаття про цю саму подію, але персональних даних, за якими можна ідентифікувати особу зазначено не було.

Таким чином, відповідачі, розмістивши персональні дані позивача в газеті «Весть» без його згоди, спричинили йому немайнову шкоду, яка виражається у тому, що розповсюджені дані стали відомі широкому загалу.

Починаючи з виходу даної статті, і до останнього часу розповсюдження персональних даних, призводить до негативних наслідків, що впливає на повагу до позивача оточуючих, від чого він дуже страждає. У позивача неодноразово виникали конфліктні ситуації із знайомими та близькими, після чого у нього виникав стресовий стан та погане самовідчуття, безсоння, дратівливість, що приводило до порушення мікроклімату в сім`ї. ОСОБА_1 стали впізнавати знайомі, до нього стали негативно ставитися колеги по роботі, сусіди стали висловлювалися в його бік негативно, внаслідок чого з деякими людьми він перестав спілкуватися. Водночас, це має вплив на неповнолітню дитину, так як однокласники задають некоректні питання, бо в школі де навчається дитина всі знають один одного та читають новини, спілкуються в соціальних мережах. Використання його персональних даних викликає у нього постійне хвилювання і тривогу, бо такою особистою інформацією може скористатись хто завгодно і з невідомою метою, також заважає йому в спілкуванні з оточуючими людьми, в соціальній сфері, при працевлаштуванні на роботу.

Позивач звернувся до УДМС України у Чернігівській області із запитом про кількість осіб, які зареєстровані в м. Чернігові за такими персональними даними, а саме: ОСОБА_1 , 1971 року народження. ДМС України у Чернігівській області надано відповідь, що по м. Чернігову значиться одна особа - ОСОБА_1 , 1971 року народження.

Вказана інформація порушує право позивача на повагу до честі та гідності, принижує його, дискредитує, а поширення інформації із зазначенням його персональних даних свідчить про втручання в особисте життя. Загалом, вказані дії відповідача, порочать честь, гідність та ділову репутацію, оскільки він є особою з великим колом знайомих.

Позивач вимушений звертатися до суду для захисту своїх прав, звертатися із заявами до правоохоронних органів щодо незаконних дій відповідачів, тобто мусить витрачати свій час для захисту своїх інтересів. Все це призвело до погіршення самопочуття. Став сильно перейматися із-за таких незаконних дій відповідачів по відношенню до себе. Почалося безсоння, пропав апетит, відчуває сильні моральні страждання та нервовий стрес, приймає лікарські препарати. Порушився нормальний хід його життя.

Поширена відповідачами негативна та неправомірна інформація набула широкого розголосу, є вагомою для багатьох громадян, і тим самим суттєво принижує честь та його ділову репутацію серед широкого кола осіб. Моральну шкоду позивач оцінює в 30 000 грн.

11.11.2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ТОВ «Редакція «Весть» на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.68-89).

Заперечення обґрунтовані тим, що позивач вже звертався з подібним позовом до ТОВ «СІЕМДЖИ ВЕБ ПРОДЖЕКТС», третя особа - ТОВ «Редакція газети «Весть» щодо публікації цієї ж інформації на сайті gorod.cn.на до Деснянського районного суду міста Чернігова, справа № 750/8685/17.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня 2018 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У відзиві зазначено , що статті на сайті gorod.cn.ua та в газеті «Весть» № 39 (611) є повністю ідентичними.

Згідно вироку Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 грудня 2014 року, позивача визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 259, ч.2 ст. 259 КК України та на підставі ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком один рік.

Відповідач зазначає, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема: дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідач звертає увагу, що інформація, яка стала предметом спірної публікації, мала публічний та суспільний інтерес та привертала громадську увагу через свою важливість. Подія мала місце 20 вересня 2014 року. У лютому 2014 року Російською Федерацією було анексовано Крим. У квітні 2014 року були події, що стосувалися початку окупації території українського Донбасу та проголошення ДНР та ЛНР. 14 квітня 2014 року Указом виконуючого обов`язки Президента України О.Турчинова було введено в дію рішення РНБОУ про проведення антитерористичної операції-АТО, що стало відповіддю на масове проникнення в східні області країни озброєних російських терористичних угруповань і захоплення ними органів місцевої влади.10 серпня 2014 року відбувалися бої за м. Іловайськ. 5 вересня 2014 року були підписані так звані Мінські угоди.

Тобто, на території України в той час відбувалися активні бойові дії. Тому, суспільна увага, як ніколи до того, була прикута до теми бойових дій, а також до функціонування системи військових та правоохоронних органів, які відігравали та відіграють важливу роль у сучасних реаліях. Саме тому, інформація щодо мінування військового комісаріату та міського відділу міліції , в розрізі суспільних подій на той час, була суспільно дуже важливою інформацією, яка одразу привертала громадську увагу.

18.11.2019 року на адресу суду позивач надіслав відповідь на відзив ТОВ «Редакція газети «Весть» (а.с.105-108).

Позивач вважає відзив необґрунтованим та викладеним з перекрученням фактів. Позивач звертався до Деснянського районного суду міста Чернігова з іншим предметом позову, з іншими вимогами та до іншого відповідача, були досліджені інші докази, ніж ті що зараз ним подані. Не була досліджена довідка УДМС України у Чернігівській області з приводу надання інформації щодо кількості зареєстрованих громадян у м. Чернігові, які мають персональні дані ОСОБА_1 , 1971 року народження, по місту Чернігову, а саме : одна особа.

Крім того , відповідач не звертається до суду з позовом про спростування недостовірної інформації, а навпаки звертається із позовом про визнання дій неправомірними.

Також, відповідач посилається на ст. 11 Закону України «Про інформацію», але не бере до уваги рішення Конституційного Суду України, який вважає, що перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним (справа № 1-9/2012 від 20.01.2012 року).

Позивач не заперечує проти написання статей, де викладені певні події, виражені погляди, але ідентифікувати особу в статті без її згоди та втручатися в її особисте життя ніхто не має права.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 16.09.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у вступному слові позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та наявні докази. Додатково пояснив, що подія відбулась у вересні 2014 року, кримінальна справа відкрита по факту . 23.09.2014 року хтось подзвонив у двері його квартири, сказав що потрібен ОСОБА_11 , син відповів що його немає вдома. На той час він працював. Спочатку він дізнався від куми що є стаття у газеті про нього, потім дружина сказала, у школі дізнались, де він навчався та його дитина. На запитання відповів, що звернувся із позовом через 5 років, оскільки вважає що немає строку позовної давності щодо даних вимог. Оскільки йому не було вручено підозру, викладена інформація у статті була неправомірно. Моральна шкода полягає в тому, що його стали впізнавати та у душевних стражданнях яких він зазнав. Кримінальна справа була відкрита 20.09.2014 року, надрукована стаття - 25.09.2014 року, підозра вручена 14.10.2014 року . На запитання представника відповідача чи страждає він від вироку чи від статті , відповів що у нього із працівниками поліції були «терки» і він «перегнув палку».

Представник відповідача у вступному слові заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що позивач неодноразово звертався до ЗМІ, про що маються відповідні рішення судів, обставини встановлені ними доказуванню не підлягають. Крім того , просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин та у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

25 вересня 2014 року в газеті «Весть» № 39 (611) на другій сторінці була опублікована стаття під назвою «Спьяну «Заминировал» обласной комиссариат и горотдел милиции» (а.с. 13,125)

Засновником та видавцем газети «Весть» є ТОВ « РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» ( а.с.125)

У статті викладені обставини події, яка відбулася 20.09.2014 року в м. Чернігові, а саме : 20 вересня 2014 року о 20:18 в чергову частину обласного військового комісаріату подзвонив чоловік та повідомив що будівля замінована , а о 21:23 аналогічний дзвінок з приводу мінування поступив в міськвідділ міліції.

В абзаці 3 цієї статті зазначено : « Как выяснилось, «минировал» 43-летний черниговец ОСОБА_6 . У четвертому абзаці зазначено: «Во вторник, 23 сентября, дверь квартиры ОСОБА_7 никто не открыл», Один із чоловіків, що були за дверима, представився сином ОСОБА_12 , сказав що батька немає дома, що він працює вахтовим методом у м. Києві. Також цей чоловік сказав: «Когда закончится строительство объекта, тогда ОСОБА_9 вернется в Чернигов»

Авторами даної статті були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які згідно договорів про надання інформаційних послуг № 2 та № 3 від 02.01.2014 року домовились про співробітництво із ТОВ « РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ « ВЕСТЬ» про те, що виконавець збирає, отримує, створює і готує інформацію . Пропонує для публікації в засобах масової інформації, редакція на свій розсуд використовує зібрану та написану інформацію при схваленні друкує її в газеті. При виконанні цієї роботи виконавець є журналістом (а.с.151,152)

Згідно листа Державного архіву Чернігівської області від 12.06.2019 року № 1041/04-22, на зберіганні в архіві є підшивка газети «Весть» за 2014 рік, в тому числі і № 39 (611) від 25.09.2014 року. Газета перебуває у вільному доступі, ознайомитись з нею можна у читальному залі архіву (а.с.20).

14.10.2014 року ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 259 КК України, тобто в умисному завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, що спричинило тяжкі наслідки та в умисному завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому повторно (а.с.164-165).

Відповідно до вироку Деснянського районного суду міста Чернігова від 29.12.2014 року ОСОБА_1 визнано винним та призначено покарання по ч. 1 ст. 259 КК України у вигляді двох років позбавлення волі, по ч. 2 ст. 259 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк один рік (а.с.83-85).

19.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до редактора газети «Весть» з претензією за незаконний збір та розповсюдження інформації про фізичну особу (а.с.15), яку отримано 20.03.2015 року (а.с.16).

Згідно інформації Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області від 07.02.2018 року № 74.01/03-3035, станом на 04.04.2016 року по м. Чернігову значиться одна особа з установчими даними ОСОБА_1 , 1971 року народження (а.с.18).

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ СІЕМДЖИ ВЕБ ПРОДЖЕКТС», ОСОБА_13 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с.138-141).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.12.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26.09.2018 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09.10.2018 року залишено без змін (а.с.142-150).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Судом встановлено, що 25 вересня 2014 року в газеті «Весть» № 39 (611) на другій сторінці була опублікована стаття під назвою «Спьяну «Заминировал» обласной комиссариат и горотдел милиции» ( а.с. 13,125)

У статті зазначено прізвище та ім`я чоловіка що «минировал», його вік та місто проживання в Україні. Також зазначено , що при відвідуванні адреси проживання цього чоловіка , двері не відчинили , чоловік який представився сином повідомив, що батька немає дома, він працює вахтовим методом у м. Києві. Коли закінчиться будівництво ОСОБА_11 повернеться у Чернігів.

Зазначений вище матеріал згідно ст.433 ЦК України являється об`єктом авторського права.

Згідно ч. 1, 2 ст.435 ЦК України первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Оскільки журналісти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебувають у договірних відносинах із ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ», згідно договору лише пропонують інформацію для публікації в засобах масової інформації , редакція на свій розсуд використовує зібрану та написану інформацію та при схваленні друкує її в газеті, суд дійшов висновку що вони не поширювали інформацію зазначену у спірній статті , є неналежними відповідачами, тому позовні вимоги в цій частині позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо відповідача ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ», суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 3, 28 Конституції України, честь та гідність людини є найвищою соціальною цінністю, як і право кожного на повагу до його гідності.

Відповідно до статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом з тим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Дана правова позиція узгоджується зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка ратифікована Україною.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до положень частин першої статті 21 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом є конфіденційною, таємною та службовою.

Частиною другою статті 21 зазначеного Закону конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Статтею 30 Закону передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.

Окрім того, в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 у справі N 1-9/2012 суд дійшов висновку, що положення частини першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя.

Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У відповідності до п.2.2 Рекомендацій Ради Європи щодо захисту приватності у роботі засобів масової інформації , у виняткових випадках інформація про особу може бути оприлюднена, якщо він/вона добровільно чи мимоволі привертає громадську увагу через важливу подію чи випадок.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про захист персональних даних», дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється: виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.

Як вказав ЄСПЛ у підпункті f п. 46 рішення у справі Газета Україна-Центр проти України (Заява № 16695/04) від 15 липня 2010 року стосовно основоположних принципів поширення інформації - стаття 10 Конвенції захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; та надають достовірну та точну інформацію, як того вимагає журналістська етика.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що преса має право і повинна поширювати інформацію, яка становить суспільний інтерес, а висловлювання окремих осіб, навіть чутки, можуть використовуватись як належне джерело інформації.

У судовому засіданні встановлено, що інформація, викладена відповідачем ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» достовірна, що в подальшому підтверджено вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 29.12.2014 року.

В позовній заяві позивач не зазначив , які особисті немайнові права позивача, передбачені нормами закону були порушені відповідачами та не зазначив яким способом слід відновити права позивача.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що зазначивши у статті прізвище та ім`я чоловіка що «минировал», його вік та місто проживання в Україні, відповідач ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» не порушило особистих немайнових прав позивача, передбачених цивільно-правовими нормами. Проаналізувавши зміст статті , суд дійшов висновку що дії ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» при висвітленні події яка відбулися у місті Чернігові та зазначенні про з`ясування що мінував обласний військовий комісаріат та міський відділ міліції 43- літній чернігівець ОСОБА_14 , не можна вважати неправомірними.

Представником відповідача ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З урахуванням наведених обставин, суд не приймає до уваги клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки позовні вимоги є безпідставними та суд відмовляє в їх задоволенні.

V. Розподіл судових витрат

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України не стягуються.

Керуючись статтями 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕСТЬ» про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 8 лютого 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_15 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Весть» (юридична адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Кримська, 2 кв. 18, код ЄДРПОУ 35194623)

Суддя С. М. Ченцова