Постанова

від 07.07.2020 по справі 910/2902/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. Справа№ 910/2902/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 07.07.2020 у даній справі

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ІННОВАЦІЯ"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 22.04.2020

у справі № 910/2902/18 (Суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ Інвестментс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (ідентифікаційний код 32962703)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2020 задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Давидюка Романа Миколайовича про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів; накладено арешт на весь пісок, що знаходиться на земельній ділянці площею 90,6379 га, з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, місце розташування якої ж/м Осокорки-Центральні (1,2 мікрорайони) у Дарницькому районі міста Києва та яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТБУДСЕРВІС" на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.09.2005, укладеного з Київською міською радою, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) у книзі державної реєстрації договорів за № 63-6-00282 запис від 08.09.2005; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ІННОВАЦІЯ" (02088, м. Київ, вул. Карла Маркса, буд. 7; ідентифікаційний код 42047135), Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРІТ ТРЕЙД" (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 8, кім. 24; ідентифікаційний код 42555868) та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на вивезення піску з земельної ділянки площею 90,6379 га, з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, місце розташування якої ж/м Осокорки-Центральні (1,2 мікрорайони) у Дарницькому районі міста Києва та яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТБУДСЕРВІС" на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.09.2005, укладеного з Київською міською радою, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) у книзі державної реєстрації договорів за № 63-6-00282 запис від 08.09.2005.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ІННОВАЦІЯ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 22.04.2020 у справі № 910/2902/18 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Давидюка Романа Миколайовича про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів та скасувати вжиті заходи до забезпечення вимог кредиторів, що визначені в ухвалі господарського суду м. Києва від 22.04.2020 у справі № 910/2902/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.04.2020 у справі № 910/2902/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.07.2020.

01.07.2020 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Будеволюція" надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 07.07.2020 скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Представник ТОВ Будеволюція заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Представник ТОВ Будеволюція в судовому засіданні заявив клопотання про витребування доказів. Також, представником скаржника в засіданні було заявлено клопотання про долучення доказів, а саме копію бухгалтерської довідки від 03.07.2020 №LD-109/07-20, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку, копію карточки рахунку та копію фінансового звіту суб`єкта малого підприємства.

Представник ТОВ Аркада-Будівництво просила суд відкласти розгляд справи, обґрунтовуючи це тим, що товариством подано апеляційну скаргу у даній справі, в якій апелянт посилається на порушення його прав та інтересів, як генерального підрядника, що виконує відповідні роботи на земельній ділянці, на якій знаходиться пісок, що арештований за оскаржуваною ухвалою. Представником ТОВ Аркада-Будівництво також зазначено, що у випадку прийняття судом апеляційної інстанції рішення про зняття заборони щодо вивезення піску, та у разі його вивезення, товариство в майбутньому можє понести збитки як підрядник (забудовник).

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволені вищевказаного клопотання про відкладення з огляду на те, що ТОВ Аркада-Будівництво в судовому засіданні не надано доказів про звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі, не доведено статус товариства у даному провадженні та не надано жодних доказів на його підтвердження. Крім того, в судовому засіданні представники інших учаснтків провадження зазначили, що копію вказаної апеляційної скарни ТОВ Аркада-Будівництво не отримували.

Судова колегія, заслухавши думку сторін щодо поданих клопотань, обговоривши на місці вказані обставини, вирішила клопотання про долучення документів скаржника прийняти до уваги, клопотання про витребування доказів відхилити з огляду на не доведення необхідності відповідних доказів для розгляду спірного питання та вважає за можливе продовжити розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

20.04.2019 в офіційному друкованому виданні "Голос України" опубліковано Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно з пунктом 1 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, з 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

У відповідності до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з вказаної дати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

За приписами пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Оскільки щодо боржника порушено провадження у справі про банкрутство, і на день введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства боржник перебуває на стадії розпорядження майном боржника, то подальший розгляд справи слід продовжити відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 відкрито провадження у справі №910/2902/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Давидюка Романа Миколайовича.

Ухвалою попереднього засідання від 20.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс".

18.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Давидюка Р.М. про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Вищезазначене клопотання обґрунтовується тим, що місця розміщення житлових будинків визначаються безпосередньо проектною документацією на частині території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, де було здійснено інженерну підготовку (насип території частково здійснено роботи по влаштуванню та випробуванню пробних кущів паль, які в свою чергу за технологічним процесом є основою для майбутніх фундаментів житлових будинків. Заявник зазначає, що будь-яке неконтрольоване переміщення піску на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008 призведе до порушення технологічного циклу будівництва житлових будинків в результаті чого, їх спорудження на тій чи іншій частині земельної ділянки стане не можливим, що в свою чергу матиме наслідком необхідність коригування проектної документації. Також можливо пошкодження (зсув) існуючих пробних кущів паль, що призведе до необхідності виконання нових робіт по влаштуванню та випробуванню пробних кущів паль, оскільки на цьому місці влаштування фундаменту за технологічним процесом буде вже неможливо.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції задовольнив клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Давидюка Романа Миколайовича про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів. Накладено арешт на весь пісок, що знаходиться на земельній ділянці площею 90,6379 га, з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, місце розташування якої ж/м Осокорки-Центральні (1,2 мікрорайони) у Дарницькому районі міста Києва та яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТБУДСЕРВІС" на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.09.2005, укладеного з Київською міською радою, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) у книзі державної реєстрації договорів за №63-6-00282 запис від 08.09.2005; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ІННОВАЦІЯ" (02088, м. Київ, вул. Карла Маркса, буд. 7; ідентифікаційний код 42047135), Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРІТ ТРЕЙД" (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 8, кім. 24; ідентифікаційний код 42555868) та будь-яким іншим особам вчиняти дії спрямовані на вивезення піску з земельної ділянки площею 90,6379 га, з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, місце розташування якої ж/м Осокорки-Центральні (1,2 мікрорайони) у Дарницькому районі міста Києва та яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТБУДСЕРВІС" на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.09.2005, укладеного з Київською міською радою, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) у книзі державної реєстрації договорів за № 63-6-00282 запис від 08.09.2005.

Задовольняючи клопотання розпорядника майна боржника про вжиття заходів забезпечення, місцевий господарський суд виходив з того, що пісок річковий, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, є складовою частиною об`єкта будівництва "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва. 2 черга будівництва. Коригування" та "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення мікрорайонів 1, 2, 2а житлового масиву "Осокорки-Центральні", а вивезення піску з земельної ділянки призведе до порушення технологічного циклу будівництва житлових будинків, об`єктів інфраструктури або взагалі неможливості на території, яка підтоплюється, здійснювати будівництво житлових будинків та об`єктів інфраструктури, що в свою чергу позбавить боржника можливості здійснювати свою основну діяльність - будівництво житлових і нежитлових будівель, а також позбавить останнього можливості відновити свою платоспроможність за рахунок здійснення господарської діяльності, з метою ефективного захисту прав боржника та кредиторів, а також збереження існуючого правового становища боржника.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням скаржник, який не є стороною по справі, звернувся з апеляційною скаргою, яка мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що він з 13.04.2018 є повноправним власником відповідної частини арештованого майна, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили та, як наслідок, має право захищати свої інтереси в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи.

Отже після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно (правова позиція ВС від 12.09.2019 №905/947/18).

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси скаржника. Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "УТФ 38" (ідентифікаційний код 14355922), в процесі правонаступництва, на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Правозахист підприємств та громадян України" у справі №1-03/2-16 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 по справі №974/13/18 визнано власником рухомого майна, а саме: піску річкового, щільного, рядового для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт, у кількості два мільйона тон, який розташований на земельній ділянці, загальною площею 90,6379 га з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:008. Зазначені рішення та ухвала не оскаржувались та набрали законної сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УТФ 38", будучи єдиним учасником (власником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Буд Інновація", на підставі акту від 13.04.2018 №1 передало вказане рухоме майно як майновий внесок учасника до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Буд Інновація", що також підтверджується бухгалтерською довідкою №LD-168/06-19 від 20.06.2019, документами, що містяться в матеріалах справи та копії яких досліджені в судовому засіданні 07.07.2020.

Отже, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, ТОВ "Еліт Буд Інновація" є повноправним власником піску в кількості 2 000 000,00 тон, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 90,6379 га, з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, яка знаходиться в Дарницькому районі міста Києва, а саме: піску річкового, щільного рядового для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт, у кількості два мільйона тон, тобто відповідної частини піску, на який накладено арешт за оскаржуваною ухвалою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваною ухвалою про вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на весь пісок та заборону, в тому числі, скаржнику вчиняти дії щодо цього піску, що знаходиться на земельній ділянці 90,6379 га за кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, у справі про банкрутсво ТОВ Контактбудсервіс , фактично було заблоковано господарську діяльність апелянта щодо певного його майна та порушено його право на мирне володіння своїм майном.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст.13)

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи висновки ЄСПЛ, висловлені у справі "Хаджинастасиу проти Греції", за змістом рішення якого національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні цього ж суду у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Отже після прийняття апеляційної скарги, апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржувана ухвала безпосередньо стосується прав, інтересів скаржника (апелянта).

Вирішення оскаржуваною ухвалою питання, що стосується прав, інтересів та (або) обов`язки особи, яка не брала участь у справі є в будь-якому випадку підставою для скасування такої ухвали в порядку п.4 ч. 3 ст. 277 ГПК України.

Відповідно до ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Частиною 1 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 137 ГПК України передбачені випадки, в яких не допускається забезпечення позову.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи забезпечення мають бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, відповідно до ст. 74 ГПК України заявник зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Після відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", введено процедуру розпорядження майном, призначено арбітражного керуючого Давидюка Романа Миколайовича, затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс".

За наслідком вищезазначеного, арбітражний керуючий Давидюк Р.М. звернувся до суду першої інстанції з вимогою про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів на піставі ст.ст. 40, 44 Кодексу України з процедур банкрутства.

За змістом ухвали суду першої інстанції від 22.04.2020 у даній справі заяву про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів задоволено з тих підстав, що заявник належними доказами обґрунтував причини звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на весь пісок, що знаходиться на земельній ділянці площею 90,6379 га, з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, яка перебуває в користуванні ТОВ "Контактбудсервіс", та заборони ТОВ "ЕЛІТ БУД ІННОВАЦІЯ ", ТОВ ГРІТ ТРЕЙД та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на вивезення піску з цієї земельної ділянки.

В той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення на вказаній земельній ділянці та сусідніх з нею земельних ділянках, місце розташування яких ж/м Осокорки-Центральні (1,2 мікрорайони) у Дарницькому районі міста Києва, будівельних робіт, а також виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ "Контактбудсервіс", ТОВ "Будеволюція" разом з ТОВ "Будівництво та реконструкція" дозволів на виконання цих будівельних робіт. В суді апеляційної інстанції представник ТОВ "Будеволюція" підтвердив, що на даний час будівельні роботи не ведуться на вказаній земельній ділянці.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Київської міської ради від 31.01.2019 №3/6659 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об`єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м.Києва від 08.09.2005 №63-6-00282, 63-6-00286, №63-6-002285, №63-6-002284, №63-6-00283" постановлено розірвати договори оренди земельних ділянок від 08.09.2005 №63-6-00282, 63-6-00286, №63-6-002285, №63-6-002284, №63-6-00283, в тому числі площею 90,6379 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0008), укладені між Київською міською радою та ТОВ "Контактбудсервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 №774/3349 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Контрактбудсервіс" земельних ділянок для забудови об`єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва".

Крім цього, з огляду на провадження у справі №910/1424/19 вбачається, що ТОВ "Контактбудсервіс" оскаржує рішення Київської міської ради в судовому порядку.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що у вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, у тому числі скаржника, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися своїм майном, тому арешт майна має стосуватися лише того майна, що належить до власності саме боржника та обмежуватися розміром (кількістю, обсягом) такого майна, який має бути зазначеним у заяві (в даному випадку розпорядника майна).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заяви є вимога про арешт та зоборону вчинення дій щодо всього піску, що розташований на земельній ділянці в ж/м Осокорки-Центральні у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:96:001:008.

Накладення арешту не весь пісок, що перебуває на земельній ділянці площею 90,6379 га з кадастровим номером 8000000000:96:001:008 та заборону, в тому числі, апелянту вчиняти дії, спрямовані на вивезення піску з усієї площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, не є співмірними із врахуванням конкретних обставин справи, що не відповідає вимогам ч.4 ст.137 ГПК України та ст.ст. 40, 44 Кодексу України з процедур банкрутсва.

Враховуючи встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували наведені заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів обставини, якими останній обґрунтовував необхідність вжиття судом заходів до забезпечення вимог кредиторів у даній справі, не доведено і не підтверджено вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію чи загрози знищення відповідного майна (піска), що перебуває на відповідній земельній ділянці.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наведенні Товариством з обмеженою відповідальністю Будеволюція заперечення на апеляційну скаргу не спростовують обставин, що встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ІННОВАЦІЯ" підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення, за яким слід відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна боржника за необґрунтованістю.

Щодо вимог скаржника про скасування заходів забезпечення, то із врахуванням скасування оскаржуваної ухвали, якою ці заходи були вжиті, у задоволенні цієї вимоги апелянта слід відмовити.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ІННОВАЦІЯ" в частині вимог про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 22.04.2020 у справі №910/2902/18 та прийняття нового рішення про відмову в задоволені клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Давидюка Романа Миколайовича про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів - задовольнити. В частині вимог про скасування заходів забезпечення вимог кредиторів, накладених ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2020 у справі №910/2902/18 - відмовити

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.04.2020 у справі №910/2902/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Давидюка Романа Миколайовича про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

4. Матеріали справи №910/2902/18 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 13.07.2020.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

А.А. Верховець