Постанова

від 08.07.2020 по справі 920/743/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. Справа№ 920/743/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Куксова В.В.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Литвинець В.М.;

від відповідача - не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Карла Маркса-2"

на рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року (повний текст рішення складено 05.06.2019 року)

у справі № 920/743/17 (суддя Резніченко О.Ю.)

За позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У 2017 році Приватне підприємство "Карла Маркса-2" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він належним чином виконував та продовжує виконувати умови Договору, у зв`язку з чим 31.01.2017 року звернувся до відповідача з листом-повідомленням, до якого було додано проект додаткової угоди про поновлення Договору. Однак відповідач фактично відмовив в укладенні додаткової угоди з посиланням на відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, у той час як обов`язок щодо замовлення проведення нормативної грошової оцінки орендарем не передбачено законодавством, а тому позивач на підставі ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" отримав право на поновлення цього Договору.

Рішенням Господарського суду від 27.09.2017 року у справі №920/743/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2019 року рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції повинен надати правову оцінку тому, чи є заявлена позивачем у заяві від 27.09.2017 року вимога зміною предмета позову, чи конкретизацією формулювання позовної вимоги без зміни її по суті, за результатами розгляду такої вимоги мав установити належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем з метою відновлення порушеного права позивача, а також надати оцінку листу-повідомленню орендодавця від 16.03.2017 року щодо підстав заперечень у поновленні Договору.

Під час нового розгляду позивачем була подана заява про зміну предмету позову (т.2, а.с. 42-48), в якій позивач просив суд визнати поновленим договір оренди землі б/н від 24.03.2010 року (зареєстровано 01.04.2010 року за № 041063300529), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, в редакції запропонованій позивачем, яку ухвалою суду від 07.05.2019 року було прийнято судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі №920/743/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент розгляду справи судом позивач фактично повернув спірну земельну ділянку відповідачу (орендодавцю) за актом приймання-передачі, що сторонами не спростовується, тобто орендар не продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії Договору оренди, що унеможливлює поновлення Договору оренди, оскільки це суперечить нормам, які зазначені в ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так як користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди є обов`язковою умовою для можливого продовження між сторонами орендних правовідносин.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Карла Маркса-2" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі №920/743/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням закону. Зокрема скаржник вважає, що підписання акту приймання-передачі спірної земельної ділянки в грудні 2017 року не відображало вільного волевиявлення позивача, а було здійснено на виконання постанови суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватне підприємство "Карла Маркса-2" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі №920/743/17 та призначено розгляд справи на 12.09.2019 року.

06.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "Карла Маркса-2" надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року у справі №920/743/17 задоволено заяву Приватного підприємства "Карла Маркса-2" про забезпечення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Хрипуна О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 920/743/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі № 920/743/17 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено 24.09.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 року апеляційне провадження у справі №920/743/17 зупинено до перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справі №320/5724/17 у подібних правовідносинах.

Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результат перегляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №320/5724/17.

29.05.2019 року від Приватного підприємства "Карла Маркса-2" через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про поновлення провадження у зв`язку з прийняттям Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №320/5724/17.

Вказаною вище Постановою касаційну скаргу задоволено частково, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 8 травня 2018 року у справі №320/5724/17 скасовано, провадження у справі №320/5724/17 закрито.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 року поновлено провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі №920/743/17, розгляд справи призначено на 17.06.2020 року.

12.06.2020 року оку від відповідача у справі, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Сумської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Чорногуза М.Г., сформовано для розгляду справи №920/743/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі №920/743/17 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 08.07.2020 року.

02.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивач надійшли письмові пояснення в яких останній просив врахувати практику Верховного Суду викладену в постанові від 10.09.2018 року у справі №920/739/17.

В судовому засіданні 08.07.2020 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засіданні повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2010 року між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавцем) і Приватним підприємством "Карла Маркса-2" (орендарем) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 20,8148 га на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, у тому числі 20,8148 га - рілля - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Путивльський район, В`язенська сільська рада. В оренду за рахунок земель державної власності надається земельна ділянка (пункти 1-2 договору). Відповідно до пункту 5 договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 83696,18 грн. (т.1, а.с. 10-14).

Зазначений Договір зареєстровано у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 01.04.2010 року.

Колегія суддів звертає увагу, що договір оренди землі не містить кадастрового номеру земельної ділянки, що передається в оренду, що у відповідності до ст. 15 Закону України Про оренду землі є істотною умовою договору оренди. Кадастровий номер земельної ділянки зазначений лише у кадастровому плані - 59 238 823 00 09 001 0014. (т.1, а.с. 18).

Земельна ділянка площею 20,8148 га була передана позивачу за актом приймання-передачі б/н та без дати складання, який підписаний сторонами. (т.1, а.с. 16).

Відповідно до пункту 8 Договору він укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Строк дії Договору - до 01.04.2017 року .

Умовами договору також встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 3,1 відсотки від грошової оцінки, що складає 2 594,58 грн. щорічно (пункт 9 договору). Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 16 договору). Згідно з пунктом 34 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Відповідно до пункту 41 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

31.01.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з листом-повідомленням, у якому просив надати згоду на пролонгацію договору оренди землі від 10.03.2010 року , кадастровий номер - 5923882300:09:001:0014 (зазначений у п. 2.2.1. проекту додаткової угоди, який долучено до листа - повідомлення), на той же строк на умовах, викладених у проекті додаткової угоди. Також долучений до листа - повідомлення проект додаткової угоди до договору оренди, містить пункт 2.2.2 в якому містяться положення про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2017 становить 387 402, 56 грн. (18 611, 88 грн. за 1 га); річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря та становить 8% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 30 992, 20 грн. (пункт 2.4.1). Вказаний лист-повідомлення отримано відповідачем 17.02.2017 року за вхідним №3188. (т.1, а.с. 23).

Відповідач направив позивачу лист - повідомлення про прийняте рішення (вих. №28-18-06-3918/2-17 від 16.03.2017 року ), в якому заперечує щодо поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 року. Відповідач, зокрема, вказав, що у поданих на розгляд документах відсутній Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності. Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області зазначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Вказаний лист отриманий позивачем 29.03.2017 року за вхідним №36, тобто до закінчення строку дії договору. (т.1, а.с. 21-22). Вказане рішення не оскаржено позивачем.

В матеріалах справи також наявні докази сплати орендної плати, надавались копії платіжних доручень від 26.05.2017 року на суму 81 736, 70 грн. (т.1, а.с. 46), від 23.06.2017 року на суму 81 736, 72 грн. (т.1, а.с. 47), від 27.04.2017 року на суму 82 315, 70 грн. (т.1, а.с. 48) та від 12.07.2017 року на суму 81 736, 79 грн. (т.1, а.с. 49).

Окрім того в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до договору оренди державної власності (державна реєстрація від 01.04.2017 року № 041063300529) від 28.12.2017 року відповідно до якого генеральний директор Приватного підприємства "Карла Маркса - 2" передав земельну ділянку загальною площею 20,8148 га (кадастровий номер 5923882300:09:001:0014), яка розташована за межами населених пунктів на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, а Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в особі начальника прийняло земельні ділянки до складу земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності. (т.2, а.с. 73).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:001:0014 є архівною станом на 25.09.2018 року. (т.2, а.с. 49).

Земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га та земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га утворені шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 5923882300:09:001:0014, що вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №29-18-0.6-693/2-19 від 30.01.2019 року та Наказу №18-7458/16-18-СГ від 21.09.2018 року. (т.2, а.с. 58-59)

Датою реєстрації нових земельних ділянок є 10.10.2018 року, що вбачається з Державного реєстру речових права на нерухоме майно. (т.2, а.с. 54-57).

Також колегія суддів зазначає, що земельні ділянки кадастровий номер 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га кадастровий номер 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га на момент розгляду справи в суді першої інстанції перебували в оренді у ТОВ Добробут-12 , що вбачається з наказу №18-8896/16-18-СГ від 09.11.2018 року (т.2, а.с. 78), додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 29.08.2018 року (зі змінами) (державна реєстрація від 05.09.2018 року №27780989) від 20.02.2019 року (т.2, а.с. 79) та акту приймання-передачі від 22.02.2019 року (т.2, а.с. 80).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення .

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди , або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Як було зазначено вище, позивач звернувся до суду з позовом, з врахуванням заяви від 27.09.2017 року (т.1, а.с. 54) про зміну предмета позову (т.1, а.с. 54), про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.03.2010 року, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років на тих самих умовах в наведеній у заяві про уточнення позовних вимог редакції, яка відрізняється від редакції проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що додавалася позивачем до його листа-повідомлення від 31.01.2017 року № 63 про надання згоди на пролонгацію договору оренди землі (т.1, а.с. 23-27), зокрема, в частині розміру річної орендної плати.

На виконання вказівок Верховного Суду стосовно оцінки заяви ПП "Карла Маркса" від 27.09.2017 року, колегія суддів зазначає, що дана заява є за своєю суттю уточненням позовних вимог.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звертався з позовною заявою про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на підставі п. 6, ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах , що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк . Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі , що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Правову позицію щодо поновлення договору оренди було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

На виконання вказівок Верховного Суду під час нового розгляду справи місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач дотримався процедури і строків звернення до орендодавця з повідомленням про намір поновити договір оренди землі. Вказане випливає зокрема з того, що в матеріалах справи наявний лист-повідомлення від 31.01.2017 року , яким позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про поновлення спірного договору оренди землі долучивши проект додаткової угоди. (т.1, а.с. 23).

При цьому відповідно до п. 8. договору термін дії договору становить до 01.04.2017 року .

Натомість Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в свою чергу, листом №28-18-0.6-3918/2-17 від 16.03.2017 року повідомив позивача про відмову в укладенні додаткової угоди про поновлення Договору через, зокрема, відсутність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з Державного земельного кадастру, довідки податкового органу про відсутність заборгованості з орендної плати, копій установчих документів. (т.1, а.с. 21-22). Даний лист отримано позивачем 29.03.2017 року про, що свідчить відмітка ПП Карла Маркса-2 вхідної кореспонденції №36. Останнім не спростовано факт отримання листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки до закінчення дії договору. (01.04.2017 року).

Однак, Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Отже, колегія суддів установила факт порушення відповідачем вимог закону стосовно надання заперечення орендодавця щодо листа-повідомлення орендаря про поновлення договору оренди.

Таким чином, у зв`язку з встановленням обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого алгоритму дій частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо надання заперечення після отримання листа-повідомлення орендаря, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Колегія суддів підкреслює, що протягом місяця після закінчення дії договору оренди (до 01.05.2017 року) відповідачем не надсилався лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору земельної ділянки.

Окрім того на виконання вказівок Верховного Суду колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів неналежного виконання орендарем обов`язків за договором та місять докази сплати орендної плати, надавались копії платіжних доручень від 26.05.2017 року на суму 81 736, 70 грн. (т.1, а.с. 46), від 23.06.2017 року на суму 81 736, 72 грн. (т.1, а.с. 47), від 27.04.2017 року на суму 82 315, 70 грн. (т.1, а.с. 48) та від 12.07.2017 року на суму 81 736, 79 грн. (т.1, а.с. 49).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що станом на 02.05.2017 року позивач мав всі підстави для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6, ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що такі обставини є лише підставою для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Наявність права на поновлення дії договору оренди земельної ділянки не є безумовною підставою для поновлення дії договору. Реалізація такого права може бути здійснена виключно в межах правового поля. Нормами чинного законодавства (ст. 79 1 Земельного кодексу України, ст. 15, ст. 33 Закону України Про оренду землі ) встановлені обставини за умови наявності яких орендар має підстави на реалізацію свого права на поновлення дії договору на тих самих умовах та на той самий строк. При цьому, додаткова угода, яку позивач просить визнати укладеною має відповідати норам чинного законодавства та не порушувати права та інтереси третіх осіб (ст.ст. 203, 204 Цивільного кодексу України), станом на день прийняття рішення. (ст. 187 Господарського кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що під час нового розгляду справи судом першої інстанції позивачем була подана заява про зміну предмету позову (т.2, а.с. 42-48), яку ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 року було прийнято судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про визнання поновленим договір оренди землі б/н від 24.03.2010 року (зареєстровано 01.04.2010 року за № 041063300529), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, в редакції запропонованій позивачем, де у п. 2 угоди зазначено, що в оренду, за рахунок земель державної власності, надаються земельні ділянки загальною площею - 20.8148 га (далі - земельна ділянка), у тому числі 20.8148 га - рілля, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0204 площею 10.2508 га, 5923882300:09:002:0205 площею 10.564 га. Земельна ділянка не підтоплюється, ґрунти сірі опідзолені супіщані ґрунти.

Слід зазначити, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством .

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 5923882300:09:001:0014 (предмет договору, який позивач намагається поновити) була поділена на дві земельні ділянки кадастровий номер 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га кадастровий номер 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га. Зазначене підтверджується, зокрема листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №29-18-0.6-693/2-19 від 30.01.2019 року та Наказом №18-7458/16-18-СГ від 21.09.2018 року. (т.2, а.с. 49, 58-59, 73).

При цьому, колегія суддів зазначає, що поділ земельної ділянки відбувся після повернення позивачем земельної ділянки кадастровий номер 5923882300:09:001:0014 (28.12.2017 року) та до прийняття постанови Верховного Суду від 16.01.2019 року у даній справі, якою були скасовані судові рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923882300:09:001:0014.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав . Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі зокрема є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) .

Згідно з ч. 1, ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином станом на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, межі земельної ділянки, кадастровий номер 5923882300:09:001:0014 (предмет договору, який позивач намагається поновити), змінились, а земельна ділянка, про поновлення Договору оренди якої подано позов у цій справі, не існує як об`єкт цивільних прав , оскільки в її межах поділу утворені інші земельні ділянки.

Отже, у зв`язку зі зміною меж земельної ділянки у складі переданої в оренду позивачу за договором, припинилось існування земельної ділянки в дійсних межах як об`єкта оренди за договором, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди в порядку статті 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частини 12 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди .

Водночас слід зауважити, що у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.12.2018 року у справі № 912/1616/18, від 22.01.2019 року у справі № 912/1856/16, від 20.02.2019 року у справі № 904/792/18, від 27.03.2019 року у справі № 911/512/18, від 29.05.2019 року №912/687/17, від 13.05.2019 року №927/660/17 наведено правовий висновок про те, що за обставин чинності заходів щодо поділу спірної земельної ділянки, відсутності відомостей щодо оскарження та скасування цих заходів, відновлення прав позивача шляхом поновлення договору оренди потребуватиме об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельних ділянок зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав, що не може бути вирішено в межах цього позову. Таким чином, у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об`єктивно відбулася зміна меж земельної ділянки, припинилось існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення такого договору .

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) .

Водночас, враховуючи, що заходи щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0014 є чинним, відомості щодо оскарження та скасування цього заходу відсутні, поновлення прав позивача шляхом визнання договору оренди укладеним та укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди потребуватиме об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельних ділянок зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав, що не може бути вирішено в межах цього позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16).

Таким чином, у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об`єктивно відбулась зміна меж земельних ділянок та їх площі, припинилось існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі № 912/1616/18 та від 22.01.2019 року №912/1856/16).

Також колегія суддів зазначає, що земельні ділянки кадастровий номер 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га кадастровий номер 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га на момент розгляду справи в суді першої інстанції перебували в оренді у ТОВ Добробут-12 , що вбачається з наказу №18-8896/16-18-СГ від 09.11.2018 року (т.2, а.с. 78), додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 29.08.2018 року (зі змінами) (державна реєстрація від 05.09.2018 року №27780989) від 20.02.2019 року (т.2, а.с. 79) та акту приймання-передачі від 22.02.2019 року (т.2, а.с. 80).

Крім того у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 року у справі № 6-4цс15, від 15.04.2015 року у справі № 6-55цс15 викладено правові позиції, що за змістом яких у разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК. Обраний позивачем спосіб захисту права щодо поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах за обставин надання спірної земельної ділянки в оренду іншій особі за договором оренди не забезпечує ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача.

Разом з цим, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

Отже ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства .

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

У постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі № 6-55цс15 наведено правовий висновок про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК. Обраний позивачем спосіб захисту права щодо поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах за обставин надання спірної земельної ділянки в оренду іншій особі за договором оренди не забезпечує ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача .

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 902/582/17, від 04.04.2018 року у справі № 902/568/17, від 11.12.2018 року у справі № 902/570/17, від 06.12.2018 року у справі № 902/575/17, від 23.01.2019 року у справі №902/619/17.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Вінчіч та інші проти Сербії , заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі Томіч та інші проти Чорногорії , заява № 18650/09, у справі Шахін і Шахін проти Туреччини , заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду.

Колегія суддів також зазначає, що з поверненням 28.12.2017 року земельної ділянки загальною площею 20,8148 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0014 до державної власності дія договору оренди землі від 24.03.2010 року була припинена, а тому зазначена обставина унеможливлює поновлення дії договору оренди в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на момент нового розгляду даної справи кардинально змінились обставини справи, а саме:

- відсутній об`єкт оренди, як об`єкт цивільних прав (не існує земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0014) тобто відсутня істотна умова договору (ст. 15 Закону України Про оренду землі );

- договір оренди, про поновлення якого звернувся позивач припинив свою дію у відповідності до ст. 31 Закону України Про оренду землі у зв`язку з поверненням земельної ділянки орендодавцю;

- орендар не продовжував користуватися земельною ділянкою, що є обов`язковою умовою для застосування ч. 6, ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Зазначене виключає можливість задоволення позову.

Отже враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі №920/739/17 стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає, що у справі №920/739/17 на відміну від даної справи на момент ухвалення рішення земельна ділянка існувала, як об`єкт цивільних права, а тому висновки викладені Верховним Судом у справі №920/739/17 не можуть бути враховані під час розгляду даної справи з огляду на відмінність обставин справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Щодо застосування заходів до забезпечення позову судова колегія виходить із наступного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 було задоволено заяву Приватного підприємства "Карла Маркса -2" про забезпечення позову у справі №920/743/17, вжито заходів до забезпечення позову шляхом:

- Заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Сумські області (ідентифікаційний код 39765885, місцезнаходження: 40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108) здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, межі, склад угідь, кадастрових номерів, здійснювати поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельними ділянками або їх поділеними частинами земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, кадастровий номер 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га, 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га.

- Заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, загальною площею з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га, 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га або їх частин.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки колегія суддів погодилась з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, то в силу приписів ч. 9 ст. 145 ГПК України вжиті, згідно ухвали Північного апеляційної господарського суду від 09.09.2019 року у даній справі, заходи до забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 145, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі №920/743/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі № 920/743/17 залишити без змін.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року у справі № 920/743/17.

4. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/743/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.07.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.В. Куксов

Т.П. Козир