Постанова

від 09.07.2020 по справі 925/1559/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. Справа№ 925/1559/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2020 (повний текст складено 12.05.2020)

у справі №925/1559/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунова Вікторія Андріївна

про скасування рішення та припинення права оренди,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Яблуневий сад" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило суд:

- скасувати запис №14070974 від 04.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:03:001:0083, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29095796 від 04.04.2016 року, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни;

- припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0083.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.10.2006 між позивачем та ОСОБА_1 (орендодавцем) був укладений договір оренди №76, згідно якого йому була передана в оренду земельна ділянка площею 3,90 га з кадастровим номером 7125780800:03:003:0129 терміном на 15 років (до 21.10.2021). При підготовці до поновлення договору оренди на новий строк позивачем було встановлено, що була змінена нумерація кадастрових зон та кварталів і цій земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 7125780800:03:001:0083. При отриманні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач встановив, що на підставі договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Лебединська аграрна компанія" 09.12.2015, за відповідачем було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки. Однак, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22 квітня 2020 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни про державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:03:001:0083, на підставі договору оренди землі від 09.12.2015 №2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та ОСОБА_1 , індексний номер 29095796 від 04.04.2016.

Припинено за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:03:001:0083.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спір у даній справі безпосередньо впливає на права та обов`язки орендодавця - фізичної особи ОСОБА_1 , тому, відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №675/33/19, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; з наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити факт реєстрації договору оренди, не зареєстрований згідно вимог законодавства договір оренди не тягне за собою жодних правових наслідків.

Сторони і третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 15 червня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду на 09 липня 2020 року.

01 липня 2020 року від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином та просить визначити дату судового засідання після скасування карантину.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, позивач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020, від 22.04.2020, від 04.05.2020, від 20.05.2020, від 17.06.2020) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено адаптивний карантин і згідно інформації, що міститься на сайті Міністерства охорони здоров`я України, станом на дату розгляду справи Черкаська область та місто Київ не відносяться до регіонів із значним поширенням COVID-19, у яких запроваджується посилення протиепідемічних заходів. Крім того, чинними на момент звернення з клопотанням та розгляду справи нормативними актами не передбачено обмежень на пересування міським транспортом в містах розташування сторін та суду апеляційної інстанції, міжміське пасажирське сполучення між Черкаською областю та м.Києвом, заборон на роботу суб`єктів підприємництва та адвокатів; суди роботу на час карантину не припиняли.

За положеннями ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи необхідність забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у визначену дату.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - ОСОБА_1 , яка проживає у селі Матусів Шполянського району Черкаської області, є власником земельної ділянки площею 3,90 га, з кадастровим номером 7125780800:03:001:0083, що знаходиться на території Буртівської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №637771, виданим на підставі розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 26.09.2006 №502 (а.с.38).

10 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Яблуневий сад", як орендарем, було укладено договір оренди землі №76 (а.с.16-18), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,90 га, у тому числі рілля 3,90 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

У пункті 8 договору встановлено, що договір укладено на п`ятнадцять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Шполянському районному відділі ЧРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.10.2006 за №040679900093.

До договору між його сторонами підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно з яким власником (орендодавцем) передано земельну ділянку площею 3,90 га для вирощування сільськогосподарських культур (а.с. 19).

Позивач вказує, що з моменту укладення договору він користується земельною ділянкою на правах оренди та відповідно сплачує орендну плату орендодавцю, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 27.10.2017 (а.с. 21) та від 16.12.2019 (а.с. 22), податковим розрахунком сум доходу форм №1ДФ за звітний період 2017 року і 2018 року (а.с. 23-31).

07 листопада 2011 року позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою №ЗВ-7112650732019 про надання відомостей із Державного земельного кадастру України про земельну ділянку з кадастровим номером 7125780800:03:003:0129, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯГ №637771 та є об`єктом договору оренди.

У цей же день, 07.11.2019, Державний кадастровий реєстратор Шполянського районного відділу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняв рішення про відмову у наданні інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7125780800:03:003:0129 з підстав відсутності відомостей про земельну ділянку з зазначеним кадастровим номером у Державному земельному кадастрі (а.с.39).

У відповідь на запит позивача Відділом у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було направлено лист №27-23-0.360-350/114-19 від 21.08.2019, у якому повідомлено про те, що за наявною у відділі інформацією щодо зареєстрованих прав оренди до 2013 року що на земельну ділянка площею 3,90 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯГ №637771 зареєстровано договір оренди за №040679900093 від 11.10.2006, який укладений з Приватним сільськогосподарським підприємством "Яблуневий сад" (а.с. 20).

Листом від 29.11.2019 Державний кадастровий реєстратор Шполянського районного відділу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомив позивача про те що, у зв`язку із зміною нумерації кадастрових зон та/або кварталів земельній ділянці кадастровий номер 7125780800:03:003:0129 площею 3,8983 га, що належала громадянці ОСОБА_1 відповідно державного акту на право власності серії ЯГ №637771 присвоєно новий кадастровий номер 7125780800:03:001:0083 (а.с. 40).

02 грудня 2019 року позивач отримав Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого вбачається, що орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:03:001:0083 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" з дня внесення запису про державну реєстрацію речового права 04.04.2016 Приватним нотаріусом Харківського міського округу Свергуновою В.А., зі строком дії речового права до 09.12.2030 (а.с. 41-43).

23 грудня 2019 року позивач отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у формі інформаційної довідки №194524403, з якої вбачається, що 04.04.2016 приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Свергуновою В.А. вчинено запис №29095796 про інше речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі серія та номер 2, виданого 09.12.2015 орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем: ОСОБА_1 , зі строком дії речового права до 09.12.2030 (а.с. 47-49).

Також з матеріалів справи вбачається, що 09 грудня 2015 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія", як орендарем, було укладено Договір №2 оренди землі, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах адміністративної території Буртівської сільської ради Шполянського району, площею 3,8983 га з кадастровим номером 7125780800:03:001:0083 (а.с.83-84).

У зв`язку із викладеними обставинами, стверджуючи, що предметом обох договорів оренди землі з ОСОБА_1 є одна й та сама земельна ділянка, позивач звернувся до суду із даним позовом, оскільки, на його думку, неналежне використання повноважень реєстратором, зокрема, щодо направлення запиту до органів Держземагентства про отримання інформації про зареєстровані до 01.01.2013 права на земельну ділянку, не з`ясування певних обставин призвело до прийняття помилкового рішення, яким порушено права позивача за укладеним раніше та чинним на даний час договором оренди.

За наслідками розгляду даного спору по суті суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом позову є вимоги ПСП "Яблуневий сад" про скасування запису №14070974 від 04.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:03:001:0083, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29095796 від 04.04.2016 року, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни та про припинення за відповідачем права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0083.

Статтею 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з ст.ст. 5, 7, 8 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №920/40/19.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові позивач просив визнати протиправним і скасувати рішення реєстратора (приватного нотаріуса) про державну реєстрацію прав оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої є фізична особа - ОСОБА_1, а у подальшому змінив позовні вимоги та просив скасувати запис в Державному реєстрі речових прав щодо права оренди відповідача та припинити у відповідача право оренди.

Тобто, позивач вважає, що у нього виник спір з особою, право якої зареєстровано, з приводу реєстраційних дій.

Однак, суд апеляційної інстанції таке твердження вважає помилковим та таким, що спростовується змістом позовної заяви, за змістом якої наявні обставини, що мають значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, у поданій позовній заяві позивач вказує про те, що він перебуває у договірних відносинах із фізичною особою - власником земельної ділянки ( ОСОБА_1 ) на підставі договору оренди, укладеного 10.10.2006, строком на 15 років, та є орендарем зазначеної земельної ділянки.

23.12.2019 позивач дізнався про реєстрацію права оренди стосовно цієї самої земельної ділянки за відповідачем на підставі рішення реєстратора (приватного нотаріуса).

Позивач зазначив, що реєстратор не дослідив інформації про речові права, які виникли до 01.01.2013, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем ( ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ( ст. 125 Земельного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Договір оренди землі відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень").

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав (ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.02.2010 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" установлено, що до 01.01.2013 державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації приватним нотаріусом, як реєстратором, права оренди з іншим орендарем (ТОВ "Лебединська аграрна компанія"), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (власником орендованої земельної ділянки) на той час не припинилися.

Відтак, спір виник із приводу порушення права позивача, як орендаря, внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем, і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.

Таким чином, прийняття спірного рішення реєстратора є наслідком волевиявлення орендодавця - фізичної особи, яке виразилося в укладенні із відповідачем (ТОВ "Лебединська аграрна компанія") наступного договору оренди земельної ділянки, стосовно якої на той час існував інший договір оренди, укладений із позивачем і реєстрація такого наступного договору з прийняттям рішення є наслідком волевиявлення у тому числі і орендодавця - фізичної особи.

Враховуючи викладене, спір у даній справі має розглядатися у контексті порушення цивільних прав позивача іншими особами, які у межах своїх прав вчинили дії щодо укладення наступного договору оренди наслідком чого мало місце прийняття рішення реєстратора (приватного нотаріуса).

Тобто, оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме, про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

Відсутність вимог у даному позові до власника земельної ділянки - ОСОБА_1 не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї фізичної особи як орендодавця.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №657/33/19 (провадження № 14-504цс19).

Оскільки позивач оспорює рішення реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди власника земельної ділянки та відповідача, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки ТОВ "Лебединська аграрна компанія" (відповідач), а й фізичної особи - власника земельної ділянки - ОСОБА_1

Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач (новий орендар) і власник земельної ділянки, який є орендодавцем і власником спірної земельної ділянки та, відповідно, стороною договорів оренди, укладених із позивачем і відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.ст. 319 та 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 325 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Частиною 2 статті 2 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною 2 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Матеріали справи не містять доказів того, що фізична особа ОСОБА_1 має статус підприємця.

Оскільки власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують, цей спір не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України та має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі №920/40/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зважаючи на характер та суб`єктний склад спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що даний підлягає вирішенню не в порядку господарського судочинства, а у порядку цивільного судочинства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд при розгляді спорів щодо оскарження реєстраційних дій при укладенні фізичними особами договорів оренди однієї земельної ділянки з декількома орендарями - юридичними особами (постанови від 14.01.2020 у справах №922/808/19, №922/810/19, від 22.01.2020 у справах №922/812/19, №922/813/19, №922/814/19, № 922/815/19 та від 23.01.2020 у справі №922/811/19).

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ст.129, ч.5 ст.130 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22 квітня 2020 року.

3. Закрити провадження у справі.

4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" (вул. Колгоспна, 1, с. Яблунів, Канівський район, Черкаська область, 19032, ідентифікаційний код 32342775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" (вул.Заводська, 17, с.Лебедин, Шполянський район, Черкаська область, 20635, ідентифікаційний код 38009235) - 6306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.07.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко