Постанова

від 06.07.2020 по справі 904/6244/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2020 року м.Дніпро

Справа № 904/6244/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самаріс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 (прийняте суддею Золотарьовою Я.С., повне судове рішення складено 02.03.2020) у справі №904/6244/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самаріс"

до Новомосковської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення Новомосковської міської ради

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та підстави позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самаріс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Новомосковської міської ради, просило суд визнати незаконним та скасувати рішення Новомосковської міської ради від 12.03.2018 № 545 "Про скликання зборів засновників та учасників комунальної установи "Самарь".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішення відповідача щодо ліквідації Комунальної установи "Самарь" та припинення її права постійного користування земельною ділянкою є протиправним та таким, що порушує права й охоронювані законом інтереси ТОВ "Днепрострой", як співзасновника Комунальної установи "Самарь" та власника частки в статутному капіталі Комунальної установи "Самарь" й співвласника створеного на підставі договору майна, що знаходиться на земельній ділянці.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на наступне:

- збори засновників та учасників Комунальної установи "Самарь", як органу управління не передбачені ні Статутом Комунальної установи "Самарь", ні Цивільним кодексом України;

- відповідач не є органом управління Комунальної установи "Самарь", та не наділений правом приймати одноособове рішення про ліквідацію Комунальної установи "Самарь" як юридичної особи;

- як на дату прийняття Рішення, так і на цей час в ЄДР відсутній запис про припинення Комунальної установи "Самарь";

- відсутність в ЄДР запису про припинення юридичної особи, виключає правомірність припинення права постійного користування такою юридичною особою земельною ділянкою.

Своє право на звернення до суду позивач обґрунтовує з посиланням на статті 396 та 1037 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Самаріс" до Новомосковської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Новомосковської міської ради відмовлено повністю, судовий збір у розмірі 1 921,00 грн покладено на позивача.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд оцінивши доводи позивача та надані позивачем докази з точки зору наявності у позивача права звернутися до суду з поданим ним позов, застосувавши приписи ст.ст. 1, 4 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд зазначив, що позивачами у справах є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відтак, навіть у разі звернення до суду з позовом особи, яка за законом має право подавати позов в інтересах інших осіб, такі особи (в інтересах яких подано позов) є позивачами, тобто обов`язково є учасниками справи з всіма правами та обов`язками, передбаченими процесуальним законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що процесуальний закон не передбачає, що право юридичної особи звертатись до господарського суду в інтересах іншої юридичної особи може бути передбачено будь-яким договором.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд відхилив доводи позивача з посиланням на підпункт 3 пункту 2.1. договорів довірчого управління.

При цьому суд послався на обставини того, що навіть у разі, якщо закон дозволяє особі звернутись з позовом до суду в інтересах іншої особи, така особа виступає позивачем у справі. Натомість, ТОВ "Днепрострой" участі у справі як позивач не приймало, а суд не наділений правом залучати до участі у справі іншого або другого позивача з власної ініціативи.

Оскільки ТОВ "Днепрострой" є діючим підприємством та не перебуває у стані припинення; відповідно ТОВ "Днепрострой" як особа, прав якої стосується рішення Новомосковської міської ради, яке є предметом розгляду у цій справі, вправі самостійно звернутися до господарського суду за захистом своїх прав.

Також, місцевий господарський суд виходив з того, що подання позову замість цієї особи фактично спрямоване на порушення її права на судовий захист, оскільки рішення у судовій справі (у разі його задоволення) може бути винесено на користь позивача, що випливає з контекстуального аналізу норм Господарського процесуального кодексу України. Тому, суд дійшов до висновку про те, що позивач - ТОВ "Самаріс" не мав права звертатись до суду в інтересах іншої особи.

Щодо порушення прав позивача судом першої інстанції зазначено, що позивач посилається на статті 396 та 1037 Цивільного кодексу України а також договори довірчого управління майном як на підставу своїх вимог. Разом з тим, відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача"). Статтею 1037 Цивільного кодексу України унормовано, що управитель управляє майном відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Також, згідно з частинами 2,3 статті 386 Цивільного кодексу України (Глава 29 "Захист права власності") власник , який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Отже, зазначеною статтею передбачені способи захисту порушеного права власності.

Місцевий господарський суд послався і на те, що главою 29 Цивільного кодексу України передбачені і інші способи захисту права власності, такі як право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387); право власника на витребування майна від добросовісного набувача (стаття 388); витребування грошей та цінних паперів (стаття 389); захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання (стаття 391); визнання права власності (ст. 392); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393), відповідно до якої правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується; відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв`язку із зниженням їх цінності (стаття 394).

Здійснивши аналіз положення Глави 29 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що до спірних правовідносин могли би бути застосовані статті 391 та 393 Цивільного кодексу України, але тільки за наявності певних умов, а саме: вказаний оспорюваний правовий акт повинен порушувати право користування саме позивача майном, яке передано в його управління.

З`ясувавши права управителя майном, визначені пунктом 2.1. договору довірчого управління майном від 05.09.2015, місцевий господарський суд дійшов висновку, що управитель в процесі здійснення довірчого управління майном має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України. Проте, зі змісту цієї статті вбачається, що вона не надає право управителю звертатись до суду за захистом прав на майно установника управління. Навпаки, цією статтею чітко унормовано що управитель має право вимагати усунення порушень саме його прав на майно, яке передано в його управління, які передбачені договором управління. Проте, зі змісту рішення, яке оскаржується, вбачається, що воно не стосується майна, яке було передано в управління позивачу.

Посилаючись на приписи ст.101 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд зазначив, що засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В Установі обов`язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада.

Згідно пункту 8.1. Статуту Комунальної установи "Самарь" органами управління установи є правління і наглядова рада, що відповідає вимогам статті 101 Цивільного кодексу України. При цьому місцевим господарським судом також зазначено, що незважаючи на те, що проведення загальних зборів учасників, засновників в установі ані законодавством, ані Статутом не передбачено, деякі рішення відповідно закону та Статуту повинні прийматись учасниками (засновниками) установи.

Так, приписами пункту 11.1. Статуту визначено, що припинення діяльності Установи здійснюється шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), або ліквідації за рішенням засновників чи рішенням суду або господарського суду, що узгоджується з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України.

Пунктом 11.1. Статуту передбачено, що припинення діяльності установи здійснюється шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації за рішенням засновників чи рішенням суду або господарського суду. Проте матеріали справи не містять доказів реалізації цього пункту рішення, однак пункт 1 рішення, що оскаржується, за висновком місцевого господарського суду, не суперечить діючому законодавству та Статуту КУ "Самарь".

Щодо пункту 3 (підпункти 3.1, 3.2, 3.3) рішення Новомосковської міської ради, яким останній вирішив припинити КУ "Самарь" шляхом ліквідації, суд першої інстанції зазначив, що даний пункт рішення не відповідає ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України та п. 11.1 статуту КУ "Самарь", якими передбачено, що рішення щодо ліквідації юридичної особи приймають учасники юридичної особи. Суд дійшов висновку, що відповідач не має права вирішувати питання ліквідації КУ "Самарь" самостійно.

Щодо п. 3.4 оскаржуваного рішення Новомосковської міської ради, яким припинено право постійного користування КУ "Самарь" земельною ділянкою площею 132,3816 га кадастровий номер 1211900000:04:008:0038, місцевий господарський суд зазначив, що ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені в приписах статті 141 Земельного кодексу України, до яких, зокрема, належать припинення діяльності комунальних установ. Суд першої інстанції, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, відповідно до яких юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, зазначає, що рішення одного з засновників комунальної установи скликати збори засновників та винести на розгляд таких зборів питання ліквідації комунальної установи не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Оскільки до Єдиного державного реєстру не було здійснено запис про припинення комунальної установи, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Новомосковської міської ради не було підстав припиняти право постійного користування земельною ділянкою, але щодо рішення відповідача в цій частині, воно також не порушує прав саме позивача у цій справі, оскільки право користування належить КУ "Самарь".

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач у даній справі не є належним та відмовив у позові.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самаріс" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/6244/19 про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового, яким визнати незаконним та скасувати рішення Новомосковської міської ради від 12.03.2018 № 545 "Про скликання зборів засновників та учасників комунальної установи "Самарь".

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих всіх фактичних обставин справи, але не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що полягає в неправильному тлумаченні закону, висновки про що вбачаються з наведених у скарзі обставин в контексті змісту роз`яснень Верховного Суду та приписів ч. 6 ст. 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 4 ст. 236 ГПК України (врахування висновків Верховного Суду судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин).

Так, апелянт оспорює наступні висновки суду:

- позивач, як управитель майна належного на праві власності ТОВ "Днепрострой", не мав права звертатись до суду в інтересах іншої особи, тобто установника управління (довірителя), яким є ТОВ "Днепрострой";

- до спірних правовідносин могли би бути застосовані ст. 391 та 393 ЦК України, але тільки за наявності певних умов, а саме: вказаний оспорюваний правовий акт повинен порушувати право користування саме позивача майном, яке передано в його управління або ж спірне рішення порушує права позивача щодо майна, яке передано в його управління. При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 договору довірчого управління майном від 05.09.2015 у процесі здійснення довірчого управління майном управитель має право: 1) здійснювати від свого імені юридично значимі й фактичні дії, що необхідні для здійснення довірчого управління майном, які відповідно до законодавства вправі робити власник майна; 2) доручити своїм співробітникам на підставі належним чином оформленого доручення робити від його імені всі дії, необхідні для здійснення довірчого управління; 3) висувати претензії й позови, необхідні для захисту своїх та установника управління прав і законних інтересів, пов`язаних з майном та його довірчим управлінням; 4) одержувати винагороду в розмірах, зазначених цим договором. Відтак, суд зазначив, що управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 ЦК України;

- зі змісту ст. 396 ЦК України суд вбачає, що вона не надає право управителю звертатись до суду за захистом прав на майно установника управління. Суд вважає, що навпаки, цією статтею чітко унормовано, шо управитель мав право вимагати усунення порушень саме його прав на майно, яке передано в його управління, які передбачені договором управління.

Так, посилаючись на п. 1 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-535, апелянт зазначає, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. При цьому, апелянт зазначає, що в п. 2 зазначеного роз`яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Апелянт вважає, що з укладенням договорів управління майном (майновими правами) та передачею такого майна позивачу, останній набув статусу фактичного тимчасового власника такого майна, ставши законним (титульним) володільцем майна ТОВ "Днепрострой", отриманого за договорами, а тому він має право вимагати від усіх і кожного, включаючи установника та вигодонабувача, усунення будь-яких порушень свого права і за необхідності використовувати для його захисту і захисту інтересів установника та вигодонабувача не лише зобов`язальні , а й речово-правові способи захисту, зокрема, шляхом пред`явлення позову про усунення будь-яких порушень свого права, хоч би ці порушення і не були пов`язані з втратою володіння.

Таким чином апелянт вважає, що неправильне тлумачення приписів статей 396, 1037 ЦК України щодо прав позивача та меж їх реалізації, як управителя (титульного володільця) майна ТОВ "Днепрострой", при зверненні до суду за захистом похідних від управління майном ТОВ "Днепрострой" своїх цивільних прав, які порушені правовим актом відповідача, призвело до хибного висновку суду, яким останній помилково визначив статус позивача, як представника ТОВ "Днепрострой", що діє в інтересах іншої особи (ТОВ "Днепрострой"), на обставинах чого грунтується повна відмова суду в задоволенні позовних вимог

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Новомосковська міська рада своїм правом, передбаченим ст. 263 Господарського процесуального кодексу України подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась; присутність в судових засіданнях, призначених для розгляду апеляційної скарги свого повноважного представника не забезпечила; про поважність неявки суд не повідомила.

Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, якими відповідачу направлені були в копії ухвали суду за апеляційною скаргою ТОВ "Самаріс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/6244/19.

За таких обставин, враховуючи приписи частини 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Самаріс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/6244/19, зазначено, що у зв`язку з встановленням тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладені у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 1 від 16.03.2020 судове засідання для розгляду справи № 904/6244/19 буде призначено додатково ухвалою суду, яку буде направлено на адресу сторін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2020 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.06.2020 о 14:30 год.

У судовому засіданні 15.06.2020 судом у нарадчій кімнаті постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ "Днепострой"; розгляд апеляційної скарги у справі відкладено в судове засідання до 06.07.2020 о 17:30 год.

В судовому засіданні 06.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Рішенням Новомосковської міської ради №351 від 20.07.2007 затверджено статут Комунальної установи "Самарь" (а.с.16 т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та пункту 1.2 Статуту КУ "Самарь", засновниками вказаного підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрострой" та Новомосковська міська Рада.

Державну реєстрацію юридичної особи проведено 21.08.2007, номер запису 12291020000000757 (а.с.12-18).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи на момент розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Днепрострой" є діючим та не перебуває у стані припинення.

19.10.2007 між ТОВ "Днепрострой" (сторона-1) та Номосковською міською комунальною установою "Самарь" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність (а.с. 28-31).

Відповідно до п.1.1. договору сторони за цим договором зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль, коштів і майна, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення загальної господарської мети будівництва й введення в експлуатацію мікрорайону "САМАРЬ", що розташовується в адміністративних межах Новомосковської міської ради, орієнтовною площею 147,5 гектарів.

Спільна діяльність сторін буде здійснюватися відповідно до "Програми робіт" (Додаток № 1), що додається до договору, у якому сторони визначають порядок, строк, етапи та інші умови спільної діяльності (п. 2.2. договору). У Програму робіт можуть вноситися зміни, доповнення й уточнення по взаємній згоді сторін шляхом підписання окремих письмових доповнень (п. 2.3. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що внески й частки сторін визначаються в Плані робіт, що є невід`ємною частиною договору.

Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором ( п. 11.1. договору).

15.07.2008 КУ "Самарь" було видано Державний акт серія ЯЯ №043007 (а.с. 38) на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 132,3816 га, кадастровий номер 1211900000:04:008:0038, яка розташована у місті Новомосковськ, мікрорайон "Самарь".

На підставі протоколу наглядової комунальної ради установи "Самарь" від 15.09.2008 ТОВ "Днепрострой" (сторона -1) та Новомосковська міська комунальна установа "САМАРЬ" (сторона -2) підписали договір про спільну діяльність в новій редакції (а.с. 32-36) згідно якої сторони зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль, коштів і майна, що належать сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення загальної господарської мети - будівництва й введення в експлуатацію мікрорайону "САМАРЬ", що розташовується в адміністративних межах Новомосковської міської ради, орієнтованою площею 132,3816 (сто тридцять два і три тисячі вісімсот шістнадцять десятитисячних)гектарів. Відповідно до п. 4.1 договору в новій редакції КУ "Самарь" зобов`язується:

- одержати всі необхідні для будівництва мікрорайону документи та/або відповідні дозволи на початок будівельних робіт;

- в строк до 30 грудня 2008 року надати ТОВ "Днепрострой" земельну ділянку площею 132,3816 га призначену для будівництва мікрорайону і розташовану в адміністративних межах Новомосковської міської ради, що перебуває у Комунальної установи "Самарь" на праві постійного користування.

04.09.2015 між ТОВ "Днепрострой" (Установник управління) в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі статуту й рішення загальних зборів учасників ТОВ "Днепрострой" від 02.09.2015 та ТОВ "Самаріс" (Управитель) в особі директора Готвянського Дмитра Петровича, який діяв на підставі статуту і рішення засновника ТОВ "Самаріс" від 03.09.2015 укладено договір довірчого управління майном, відповідно до п. 1.1. якого Установник управління передає Управителю строком на 5 років корпоративні права, виражені в частці Установника управління в статутному капіталі Комунальної установи "Самарь" ЄДРПОУ 35204217 (КУ "Самарь"), вартістю 413 188,00 грн, що складає 6 % статутного капіталу КУ "Самарь" (майно) для довірчого управління. Під довірчим управлінням майном у змісті цього договору розуміється здійснення Управителем прав і обов`язків Установника управління як співзасновника КУ "Самарь", включаючи здійснення управителем як номінальним власником майна комплексу будь-яких юридично значимих і фактичних дій (включаючи організаційні), відповідно встановленого чинним законодавством України та статутом КУ "Самарь", з урахуванням обмежень, установлених цим договором.

Пункт 1.2. договору довірчого управління майном від 04.09.2015 містить відомості про КУ "Самарь" і характеристики майна:

1)Повне найменування: Комунальна установа "Самарь";

2)Код ЄДРПОУ: 35204217;

3)Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації: дата запису 21.08.2007, номер запису: 1 229 102 0000 000757;

4)Розмір статутного капіталу: 7183985,00 грн;

5)Адреса: Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Комсомольська, буд. 20;

6)Майно складається з проектної документації щодо будівництва мікрорайону "Самарь" в місті Новомосковську Дніпропетровської області.

Власником майна є Установник управління, що має підтвердження відомостями про КУ "Самарь", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (п. 1.3. договору довірчого управління майном від 04.09.2015).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 договору у процесі здійснення довірчого управління майном Управитель має право висувати претензії й позови, необхідні для захисту своїх та установника управління прав і законних інтересів, пов`язаних з майном та його довірчим управлінням.

Відповідно до п. 5.1. договору довірчого управління майном від 04.09.2015 договір набуває чинності з моменту підписання і діє 5 років до 04.09.2020. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору по закінченні строку його дії він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором.

На виконання умов договору довірчого управління майном від 04.09.2015 ТОВ "Днепрострой" (Установник управління) та ТОВ "Самаріс" (Управитель) підписали та скріпили своїми печатками Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Установник управління передав, а Управитель прийняв для довірчого управління корпоративні права, виражені часткою в статутному капіталі КУ "Самарь" ЄДРПОУ 35204217, яку складає проектна документація з будівництва мікрорайону "Самарь" в місті Новомосковську Дніпропетровської області, вартістю 413 188,00 грн.

05.09.2015 між ТОВ "Днепрострой" (Установник управління) в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі статуту й рішення загальних зборів учасників ТОВ "Днепрострой" від 03.09.2015 та ТОВ "Самаріс" (Управитель) в особі одноособового учасника (Засновник) ОСОБА_1 , який діяв на підставі статуту і рішення засновника ТОВ "Самаріс" від 03.09.2015 укладено договір довірчого управління майном, відповідно до п. 1.1. якого Установник управління передає Управителю строком на 5 років майно, загальною вартістю 7020696,65 грн., створене ТОВ "Днепрострой" в результаті спільної діяльності з Комунальною установою "Самарь" ЄДРПОУ 35204217 (КУ "Самарь"), відповідно до умов договору про спільну діяльність від 19.10.2007.

Під довірчим управлінням майном у договорі розуміється здійснення Управителем прав і обов`язків Установника управління як співзасновника КУ "Самарь", включаючи здійснення управителем як номінальним власником майна комплексу будь-яких юридично значимих і фактичних дій (включаючи організаційні), відповідно встановленого чинним законодавством України та статутом КУ "Самарь", з урахуванням обмежень, установлених цим договором.

Пункт 1.2. договору довірчого управління майном від 05.09.2015 містить відомості про КУ "Самарь" і характеристики майна:

1) Повне найменування: Комунальна установа "Самарь";

3) В ЄДР: Дата запису 21.08.2007, номер запису 1 229 102 0000 000757;

4) Розмір статутного капіталу: 7183985,00 грн;

5) Адреса: Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Комсомольська, буд. 20;

6) Масу майна складають:

- документація, яка містить проект мікрорайону "Самарь", що виготовлений ПП фірмою "Архпроект Стиль" за договором від 12.11.2007 № 107, вартістю 293000,00 грн.;

- документація з проектних робіт щодо відводу земельної ділянки мікрорайону "Самарь" за договором ТОВ "Геополюс" від 26.10.2007 № 26/10/07-к/1, в т.ч. матеріали проведення ГУ Земельні ресурси (землевпорядної експертизи мікрорайону "Самарь" згідно договору № 249/05-08 й рахунку № 674 від 24.04.08), загальною вартістю 300159,56 грн;

- під`їздна дорога мікрорайону "Самарь", збудована ТОВ "Днепрострой" за договором від 12.12.2007 № ДП 010/2007 вартістю 1341928,11 грн;

- каналізація (частина) мікрорайону "Самарь" збудована споруджена ДП "ПМК-41" ВАТ "Дніпроводбуд" за договором від 03.03.2008 № 3/03-08, вартістю 951276,18 грн;

- газопровід, прокладений ТОВ "Дніпропетровськгаз" за виконанням робіт першої черги мікрорайону "Самарь" на суму 483233,62 грн;

- інженерна підготовка першої черги мікрорайону "Самарь", виконана ТОВ "Юністрой" згідно з договором від 01.11.2007 № 1, вартістю 4124332,80 грн;

- електрокабель, прокладений на території мікрорайону "Самарь" за договором з ПП Гвоздецьким В. М. від 04.12.2007 № 04/12-07, вартістю 10000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору довірчого управління майном від 05.09.2015 власником майна є Установник управління.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 договору у процесі здійснення довірчого управління Майном Управитель має право: висувати претензії та позови, необхідні для захисту своїх та установника управління прав і законних інтересів, пов`язаних з майном та його довірчим управлінням.

Згідно з пунктом 5.1. договору довірчого управління майном від 05.09.2015 договір набуває чинності з моменту підписання і діє 5 років до 05.09.2020. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору по закінченні строку його дії він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором.

На виконання умов договору довірчого управління майном від 05.09.2015 ТОВ "Днепрострой" (Установник управління) та ТОВ "Самаріс" (Управитель) підписали та скріпили своїми печатками Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Установник управління передав, а Управитель прийняв для довірчого управління майно, що створено ТОВ "Днепрострой" в межах спільної діяльності з КУ "Самарь" згідно договору:

- документація, яка містить проект мікрорайону "Самарь", що виготовлений ПП фірмою "Архпроект Стиль" за договором від 12.11.2007 № 107, вартістю 293000,00 грн.;

- документація з проектних робіт щодо відводу земельної ділянки мікрорайону "Самарь" за договором ТОВ "Геополюс" від 26.10.2007 № 26/10/07-к/1, в т.ч. матеріали проведення ГУ Земельні ресурси (землевпорядної експертизи мікрорайону "Самарь" згідно договору № 249/05-08 й рахунку № 674 від 24.04.08), загальною вартістю 300159,56 грн;

- під`їздна дорога мікрорайону "Самарь", збудована ТОВ "Днепрострой" за договором від 12.12.2007 № ДП 010/2007 вартістю 1341928,11 грн;

- каналізація (частина) мікрорайону "Самарь" збудована споруджена ДП "ПМК-41" ВАТ "Дніпроводбуд" за договором від 03.03.2008 № 3/03-08, вартістю 951276,18 грн;

- газопровід, прокладений ТОВ "Дніпропетровськгаз" за виконанням робіт першої черги мікрорайону "Самарь" на суму 483233,62 грн;

- інженерна підготовка першої черги мікрорайону "Самарь", виконана ТОВ "Юністрой" згідно з договором від 01.11.2007 № 1, вартістю 4124332,80 грн;

- електрокабель, прокладений на території мікрорайону "Самарь" за договором з ПП Гвоздецьким В .М. від 04.12.2007 № 04/12-07, вартістю 10000,00 грн.

Всього на суму: 7 020 696 грн. 65 коп.

12.03.2018 на XIII сесії VII скликання Новомосковською міською радою було прийняте рішення №545 Про скликання зборів засновників та учасників Комунальної установи "Самарь", відповідно до якого у зв`язку з невиконанням КУ "Самарь" (ЄДРПОУ 35204217) статуту, збитковістю та відсутністю господарської діяльності протягом значного терміну, враховуючи депутатське звернення голови фракції політичної партії "Опозиційний блок" Фрейдіна О .В. № 4-01 від 17.01.2018, відповідно до пунктів 1.2, 11.1, 11.2 Статуту КУ "Самарь", керуючись п. 30 ч. 1 ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 59 Господарського кодексу України, статтями 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, Новомосковська міська рада вирішила:

1. Скликати збори засновників та учасників Комунальної установи "Самарь" з наступним порядком денним:

1.1 Припинення Комунальної установи "Самарь" шляхом ліквідації;

1.2 Обрання та затвердження ліквідаційної комісії в кількості 3 осіб, включаючи голову ліквідаційної комісії та членів ліквідаційної комісії;

1.3 Строк та порядок проведення ліквідації Комунальної установи "Самарь";

1.4 Припинення права постійного користування Комунальною установою "Самарь" земельною ділянкою площею 132,3816 га кадастровий номер 1211900000:04:008:0038.

2. Уповноважити заступника міського голови з питань економіки, розвитку ринкових реформ та підприємництва Морозова Костянтина Миколайовича вчинити необхідні дії щодо скликання зборів засновників та учасників Комунальної установи "Самарь" й представляти Номомосковську міську раду як Засновника та Учасника Комунальної установи "Самарь" на зборах засновників та учасників Комунальної установи "Самарь" з правом участі у зборах, голосувати, приймати рішення та підписувати будь-які документи, в тому числі статут, протокол, рішення зборів, заяви, клопотання, листи, звернення та інші документи, здійснювати інші повноваження, що випливають з прав та обов`язків засновника та учасника Комунальної установи "Самарь".

3. Новомосковська міська рада як засновник та учасник Комунальної установи "Самарь" ухвалила:

3.1 Припинити Комунальну установу "Самарь" шляхом ліквідації;

3.2 Доручити секретарю Новомосковської міської ради - С.Г. Горошко, надати кандидатури для ліквідаційної комісії в кількості 3 осіб, включаючи голову ліквідаційної комісії та членів ліквідаційної комісії;

3.3 Строк та порядок проведення ліквідації Комунальної установи "Самарь" здійснити у відповідності до чинного законодавства України;

3.4 Припинити право постійного користування Комунальною установою "Самарь" земельною ділянкою площею 132,3816 га кадастровий номер 1211900000:04:008:0038.

4. Для забезпечення підготовки та проведення зборів засновників та учасників Комунальної установи "Самарь" доручено виконуючому обов`язки міського голови, секретарю міської ради Горошко С.Г. призначити директором Комунальної установи "Самарь" Чупракова А.Г.

На підставі вказаного рішення, 24.07.2018 в ЄДР вчинений запис про те, що Комунальна установа "Самарь" перебуває у стані припинення.

27.12.2018 було проведено загальні збори учасників ТОВ "Самаріс (підприємство), що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом № 3 (а.с. 52).

Відповідно до зазначеного протоколу, засновник ТОВ "Самаріс" ОСОБА_5 володіє 100 % статутного капіталу, що становить 100 % голосів.

На порядок денний винесено наступні питання:

1.Про зміну директора

2.Про призначення уповноваженої особи для проведення реєстрації змін в усіх необхідних установах.

По першому питанню порядку денного слухали ОСОБА_5, який сказав, що директора міняти не буде і призначає ОСОБА_6 з 27.12.2018 по переведенню з ТОВ на посаду директора підприємства за сумісництвом.

Засновник постановив призначити на посаду директора підприємства за сумісництвом ОСОБА_6 .

По другому питанню порядку денного засновник постановив уповноважити директора ОСОБА_6 провести необхідні дії по реєстрації змін у всіх необхідних установах.

На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Самаріс" від 27.12.2018 та заяви ОСОБА_6 від 27.12.2018, видано наказ № 3 "Про призначення директора", відповідно до якого ОСОБА_6 приступає до виконання обов`язків директора ТОВ "Самаріс" з 27.12.2018.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи надані докази, які, на його думку, підтверджують його право на подання позову в інтересах ТОВ "Днепрострой":

1. Договір довірчого управління майном від 04.09.2015 (а.с. 43-45) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрострой" (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самаріс" (Управитель).

2. Акт приймання-передачі майна до договору довірчого управління від 04.09.2015, відповідно до якого ТОВ "Днепрострой" передало, а позивач прийняв в довірче управління корпоративні права (а.с. 46).

3. Договір довірчого управління майном від 05.09.2015 (а.с. 47-49) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрострой" (установник управління та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самаріс" (Управитель).

5. Акт приймання-передачі майна до договору довірчого управління від 05.09.2015, відповідно до якого ТОВ "Днепрострой" передало, а позивач прийняв в довірче управління майно згідно з переліком (а с. 50).

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом позову у цій справі є рішення Новомосковської міської ради №545 від 12.03.2018 "Про скликання зборів засновників та учасників Комунальної установи "Самарь", яким, на думку позивача, порушено як і його права, які виникли на підставі договорів довірчого управління, так і права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Днепрострой" (установника управління).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що саме Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частинами 3, 4 ст. 4 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відтак, як правило, до суду звертається особа за захистом саме своїх прав та законних інтересів. В інтересах інших осіб мають право звертатись лише особи, яким таке право надано законом.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 2 ст. 45 ГПК).

Отже, у разі звернення до суду з позовом особи, яка за законом має право подавати позов в інтересах інших осіб, такі особи (в інтересах яких подано позов) є позивачами, тобто обов`язково є учасниками справи з всіма правами та обов`язками, передбаченими процесуальним законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договорів довірчого управління майном від 04.09.2015 та від 05.09.2015 володіє майном та корпоративними правами ТОВ "Днепрострой".

Поняття договору управління майном закріплено ст. 1029 ЦК України, якою передбачено можливість виникнення на підставі зазначеного договору двох видів прав управителя на отримане в управління майно: права управителя на чуже майно (власником майна, що перебуває в управлінні, залишається установник); або права довірчої власності (право власності на довірене майно переходить від установника до управителя).

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном є реальним або консенсуальним (у визначених законом випадках), двостороннім, оплатним, строковим правочином. Предмет договору управління становить не лише майно, передане в управління, але й вчинення управителем від свого імені будь-яких припустимих юридичних та фактичних дій, необхідних для управління майном в інтересах установника або визначеної ним третьої особи, з урахуванням обмежень, визначених договором і законом.

Цей договір є реальним правочином, оскільки установник управління передає, а не зобов`язується передати управителеві майно в управління. Обов`язковою умовою укладання цього договору буде вчинення фактичних дій у вигляді передачі майна управителеві.

Моментом укладення договору управління майном вважається вручення установником майна управителеві.

Відповідно до статті 1031 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадку порушення вимоги про нотаріальне посвідчення договір управління визнається недійсним.

Також, відповідно до частин 1, 2 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається з договору довірчого управління майном від 05.09.2015 ТОВ "Днепрострой" передало в довірче управління ТОВ "Самаріс" майно загальною вартістю 7 020 696,65 грн, яке складається з:

1) документації, яка містить проект мікрорайону "Самарь", що виготовлений ПП фірмою "Архпроект Стиль" за договором від 12.11.2007 № 107, вартістю 293 000,00 грн.;

2) документації з проектних робіт щодо відводу земельної ділянки мікрорайону "Самарь" за договором ТОВ "Геополюс" від 26.10.2007 № 26/10/07-к/1, в т.ч. матеріали проведення ГУ Земельні ресурси (землевпорядної експертизи мікрорайону "Самарь" згідно договору № 249/05-08 й рахунку № 674 від 24.04.08), загальною вартістю 300 159,56 грн;

3) під`їздної дороги мікрорайону "Самарь", збудована ТОВ "Днепрострой" за договором від 12.12.2007 № ДП 010/2007 вартістю 1 341 928,11 грн;

4) каналізації (частини) мікрорайону "Самарь" збудована (споруджена) ДП "ПМК-41" ВАТ "Дніпроводбуд" за договором від 03.03.2008 № 3/03-08, вартістю 951 276,18 грн;

5) газопроводу, прокладеного ТОВ "Дніпропетровськгаз" за виконанням робіт першої черги мікрорайону "Самарь" на суму 483 233,62 грн;

6) інженерної підготовки першої черги мікрорайону "Самарь", виконаної ТОВ "Юністрой" згідно з договором від 01.11.2007 № 1, вартістю 4 124 332,80 грн;

7) електрокабелю, прокладеного на території мікрорайону "Самарь" за договором з ПП Гвоздецьким В.М . від 04.12.2007 № 04/12-07, вартістю 10 000,00 грн.

Отже, договір довірчого управління майном від 05.09.2015 укладено, в тому числі, і щодо нерухомого майна,

Між тим, як вбачається з матеріалів справи доказів нотаріального посвідчення договору довірчого управління від 05.09.2015 матеріали справи не містять.

Разом з тим, при укладенні договору щодо цього нерухомого майна законодавство не передбачає його нотаріальне посвідчення, а тому колегія суддів вважає що у позивача виникло право довірчого управління майном на підставі договору довірчого управління майном від 05.09.2015, у зв`язку з чим позивач має право заявляти позовні вимоги на підставі цього договору.

Щодо договору довірчого управління майном від 04.09.2015, то за цим договором ТОВ "Днепрострой" передало в довірче управління ТОВ "Самаріс" корпоративні права, виражені в частці Установника управління в статутному капіталі Комунальної установи "Самарь", вартістю 413 188,00 грн, що складає 6 % статутного капіталу КУ "Самарь".

Враховуючи те, що законодавством для подібного виду договорів (передачі корпоративних прав) не передбачено обов`язкового нотаріального посвідчення, відповідно зазначений договір є чинним, у зв`язку з чим позивач також має право заявляти позовні вимоги на підставі цього договору.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Після укладення договору установник зобов`язується передати частину свого майна в управління управителеві, не вчиняти ніяких угод з цим майном, що перешкоджатимуть здійсненню управління, і одночасно набуває право здійснювати контроль за виконанням умов договору, отримувати вигоди від управління майном. Управитель повинен виконувати свої обов`язки виключно в інтересах установника (вигодонабувача) і давати звіт про свою діяльність, а за здійснення управління майном отримувати винагороду.

Управління майном є специфічним способом здійснення права власності у чужому інтересі, що полягає в зобов`язанні управителя діяти в інтересах вигодонабувача та (або) установника. Під діями в інтересах вигодонабувача або установника необхідно розуміти вчинені з належною дбайливістю дії, що не суперечать закону і мають своєю метою зберігання та примноження вартості переданого в управління майна, вчинені без невиправданого ризику можливих втрат так, як вчинив би на місці управителя сам установник за аналогічних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1030 ЦК України предметом договору управління майном може бути практично будь-яке майно та майнові права, оскільки законодавець не наводить виключного переліку об`єктів управління. Отже, враховуючи відкритий перелік об`єктів в управління можуть передаватися документи, що не є цінними паперами та засвідчують право на управління та одержання відповідної частки прибутку юридичної особи у вигляді паїв та часток у статутному фонді (капіталі) підприємницьких товариств.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 1033 ЦК України управителем може бути суб`єкт підприємницької діяльності. Управитель діє без довіреності. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління. Із змісту ч. 4 зазначеної статті ЦК можна зробити висновок про те, що управитель здійснює від свого імені права на будь-яке майно, яке перебуває в його довірчій власності або в управлінні.

Для визнання управителя довірчим власником необхідно, щоб це було прямо визначено договором управління майном.

Діями, пов`язаними з управлінням, слід розуміти юридичні та фактичні дії, направлені на зберігання, примноження вартості майна шляхом інвестування або здійснення права власності іншим способом, з урахуванням особливостей об`єкта і цілей управління, визначених договором.

У встановлених законом і договором межах управитель самостійно визначає характер і види тих юридичних і фактичних дій, які необхідно вчинити для досягнення мети управління. Установник управління не вправі втручатися у діяльність з управління майном і не може давати управителю обов`язкові вказівки у випадках, не передбачених договором.

Управитель зобов`язаний: представляти інтереси установника стосовно його майна у відносинах з третіми особами, включаючи представництво в суді, вести належний облік довірчих операцій в порядку, встановленому законодавством, подавати установнику та вигодонабувачу звіт про результати управління, виплачувати установникові та вигодонабувачеві доходи, передавати інші вигоди від довіреного майна в порядку, розмірах і в строки, визначені законодавством і договором, повідомляти установника про будь-які події, що не залежать від управителя, які можуть негативно вплинути на результати управління або вартість майна, а також пропонувати методи поліпшення ситуації.

Управитель є законним (титульним) володільцем майна, отриманого за договором управління. Тому він має право вимагати від усіх і кожного, включаючи установника та вигодонабувача, усунення будь-яких порушень свого права. У разі необхідності він вправі використовувати для захисту власних інтересів і інтересів установника та вигодонабувача зобов`язальні і речово-правові способи захисту стосовно права власності (глава 29 ЦК "Захист права власності"). Зокрема, він може пред`явити позови про визнання свого права на майно; про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов); про усунення будь-яких порушень свого права, хоча ці порушення і не були пов`язані з втратою володіння (негаторний позов). Управитель для захисту своїх прав використовує і зобов`язально-правові способи.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є невиконання його або неналежне виконання. При здійсненні управління можуть виникати два основні види порушень договірних зобов`язань з боку управителя. По-перше, управитель може не забезпечити досягнення мети управління. Якщо вона носить підприємницький характер, то порушення буде полягати у відсутності виплат вигодонабувачу. У договорах управління грошовими коштами договори можуть містити умову про виплату доходу у вигляді визначеного проценту на вкладений капітал. Відсутність виплат є підставою для стягнення доходу за позовом вигодонабувача. По-друге, управитель може не забезпечити фізичну схоронність майна, переданого в управління. В цьому випадку він відповідає за втрату, нестачу або пошкодження майна.

Згідно з приписами ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, зазначені вище норми законодавства спростовують висновок суду першої інстанції про те, що позивач у даній справі не є належним, оскільки саме позивач у даній справі є титульним володільцем корпоративних прав ТОВ "Днепрострой" та майна ТОВ "Днепрострой", переданого в управління позивачу, як на момент прийняття Новомосковською міською радою оскаржуваного рішення, так і по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За змістом частин третьої та п`ятої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Корпоративні підприємства утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діють на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав , у тому числі через органи, що ними утворюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання.

Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент державної реєстрації КУ "Самарь") учасник товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

У справі, що розглядається, позивач як управитель корпоративних прав ТОВ "Днепрострой", яке володіє 6 % статутного капіталу КУ "Самарь" просить визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської міської ради, прийняті без участі ТОВ "Днепрострой", тобто позивач вважає порушеними свої корпоративні права на участь в управлінні КУ "Самарь" як співвласника, створеного на підставі договору майна.

Отже, враховуючи, що спір у цій справі пов`язаний з управлінням юридичною особою вищим органом юридичної особи, спір - є корпоративним і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 60 ГК України територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За приписами статті 101 ЦК України засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В установі обов`язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада. Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.

Згідно пункту 8.1 Статуту органами управління установи є правління і наглядова рада, що відповідає вимогам статті 101 Цивільного кодексу України.

Незважаючи на те, що проведення загальних зборів учасників, засновників в установі ані законодавством, ані Статутом не передбачено, деякі рішення відповідно закону та Статуту повинні прийматись учасниками (засновниками) установи.

Так приписами пункту 11.1 Статуту визначено, що припинення діяльності Установи здійснюється шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації за рішенням Засновників чи рішенням суду або господарського суду, що узгоджується з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це Установчими документами, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Приймаючи рішення "Про скликання зборів засновників та учасників Комунальної установи "Самарь" від 12.03.2018 Новомосковська міська рада, зокрема, керувалась п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на планерних засіданнях сільської, селищної, міської ради, вирішуються питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Пунктом 11.1 Статуту передбачено, що припинення діяльності установи здійснюється шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації за рішенням засновників чи рішенням суду або господарського суду.

Втім, як зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів реалізації цього пункту рішення. п. 1 рішення, що оскаржується, не стосується майна, яке було передано в управління позивачу.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, оскільки як і пункт 1 рішення, що оскаржується, так і всі пункти оскаржуваного рішення Новомосковської міської ради стосуються переданих позивачу ТОВ "Днепрострой" корпоративних прав, які полягають у правах товариства на участь в управлінні комунальним підприємством, а також інших прав щодо управління майном, яке знаходиться на земельній ділянці, що належить Комунальній установі "Самарь".

Проте, рішення Новомосковської ради було прийнято з порушенням норм статуту КУ "Самарь" (пункту 11.1 статуту) та норм законодавства, оскільки було прийнято без участі іншого засновника комунальної установи - ТОВ "Днепрострой".

Отже, враховуючи зазначене, відповідач не мав права вирішувати питання щодо ліквідації КУ "Самарь" одноособово, оскільки окрім Новомосковської міської ради, засновником КУ "Самарь", є також, і ТОВ "Днепрострой".

Також враховуючи те, що прийнятим рішенням Новомосковської міської ради було порушено корпоративні права ТОВ "Днепрострой" на участь в управлінні КУ "Самарь", відповідно, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про визнання незаконним зазначеного рішення та його скасування.

Щодо того, що п. 3.4 рішення що оскаржується, припинено право постійного користування Комунальної установи "Самарь" земельною ділянкою площею 132,3816 га кадастровий номер 1211900000:04:008:0038, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені в приписах статті 141 Земельного кодексу України. До цих підстав, зокрема, належать припинення діяльності комунальних установ.

Приписами частини другої статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Станом на дату винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення і на даний час, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунальна установа "Самарь" (ідентифікаційний код 35204217) перебуває в стані припинення, тобто запис про припинення комунальної установи - відсутній.

Відповідно, правових підстав у Новомоськовської міської ради припиняти право постійного користування земельною ділянкою не було, а таке припинення порушує права позивача, якому передано в управління майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню та прийняттю нового рішення.

10. Судові витрати.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанцій не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за результатом розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Самаріс" у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про її задоволення, відповідно, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ "Самаріс" підлягає стягненню з Новомосковської міської ради на користь відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самаріс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/6244/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/6244/19 скасувати.

Визнати незаконним та скасувати рішення Новомосковоської міської ради від 12.03.2018 "Про скликання зборів засновників та учасників Комунальної установи "Самарь".

Стягнути з Новомосковської міської ради (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14; код ЄДРПОУ 34359199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самаріс" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пров. Г. Зелінського, 2-А; код ЄДРПОУ 38231510) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 921,00 грн.

Стягнути з Новомосковської міської ради (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14; код ЄДРПОУ 34359199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самаріс" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пров. Г. Зелінського, 2-А; код ЄДРПОУ 38231510) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.07.2020.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко