Рішення

від 13.07.2020 по справі 910/6079/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2020Справа № 910/6079/20 За позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно технічний центр Спецтехнології

про стягнення 124 390, 18 грн

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Укртрансгаз (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно технічний центр Спецтехнології (надалі-відповідач) про стягнення 124 390, 18 грн штрафних санкцій, з яких: 59 898, 93 грн пеня та 64 491, 25 грн штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 610, 611, 612 ЦК України, ст.193, 230 ГК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором про закупівлю №1808000007 від 01.08.2018, в частині своєчасного та повного виконання послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі для подачі заяви з обґрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

27.05.2020 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в обґрунтування якої зазначено, що справа №910/6079/20 потребує детального розгляду по суті, оскільки спір між сторонами є складним та його неможливо віднести до категорії справ незначної складності, а також справа є вкрай важливою для позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено, з підстав зазначених в ухвалі суду.

05.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що позивачем неправомірно нараховано штрафні санкції після спливу строку дії договору та в більшому розмірі чим передбачено ст.231 ГК України. Також зазначає, що відповідач не мав можливості надати послугу по заправленню вогнегасною речовиною СО2 у зв`язку із негерметичністю системи охолодження ізотермічного резервуара відповідальність за технічний стан якого відповідає позивач. Крім того зазначив, що позивачем за банківською гарантією №14163/18-ГВ, що укладена, в якості забезпечення виконання договору №1808000007 від 01.08.2018, отримано грошові кошти в розмірі 112 327, 66 грн. Просив поновити строк для подання відзиву, який пропущений із поважної причини в зв`язку з веденням карантину.

Також відповідачем до відзиву додано клопотання в порядку ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення штрафу та пені на 50%, в якому просив врахувати, що ним було повністю виконані зобов`язання за договором, сплачено банківську гарантію, а також скрутний економічний стан у зв`язку із введенням на території України карантину.

23.06.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від виконання його обов`язків та не звільняє від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору. Вказує, що відповідач допустив прострочення встановлених договором термінів, що підтверджується підписаними довідками форми №КБ-3 про вартість виконаних робіт та витрат. Також зазначив про безпідставність тверджень відповідача щодо того, що за рахунок банківської гарантії повністю сплачено пеню та штраф. Просив поновити строк на подання відповіді на відзив.

02.07.2020 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів на отримання відповідачем заявок відповідно до п.5.5 договору, у нього не виникло право щодо нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань, а також право щодо отримання коштів за банківською гарантією.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотань учасників справи про поновлення строків для подання відзиву та відповіді на відзив, оскільки за пунктом 4 Прикінцевих Положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема, строк на подання відзиву та відповіді на відзив, продовжуються в силу закону на строк дії такого карантину.

Зважаючи на те, що строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на час відкриття провадження у справі № 910/6079/20 та подання відповідачем відзиву на позовну заяву не закінчився, вказані відзив та відповідь на нього, в розумінні приписів ГПК України було подано в установлені строки, у зв`язку з чим правові підстави для їх поновлення відсутні.

Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, зважаючи на послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343, від 14 травня 2020 року № 377 та від 20 травня 2020 року № 392 протиепідеміологічних карантинних заходів, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір про закупівлю №1808000007 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати послуги: зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (технічне обслуговування систем пожежогасіння) КС Куп`янськ, КС Шебелинка, КС Борова-12/1, КС Борова 12/2, КС Новопсков ( Союз , Волна ), КС Первомайська, КС Лоскутівка , а замовник прийняти та оплатити такі послуги. (п.1.1.)

Пунктом 1.2. визначено, що склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором визначені в додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. сума, визначена в договорі становить 2 246 553, 22 грн, в тому числі ПДВ - 374 425, 54 грн.

Форма розрахунку - поетапно по факту надання послуг протягом 30 календарних днів після підписання акту наданих послуг (п.4.2. договору).

Строк надання послуг: з дати укладення договору - до 31.07.2019 (п.5.1. договору).

Відповідно до п.5.5. договору послуги повинні надаватись поетапно, відповідно до заявки замовника. Заявка надається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку надання послуг за етапом. Заявка направляється замовник засобами електронного зв`язку або факсом. Після отримання заявки по факсу чи електронною поштою виконавець повинен протягом трьох робочих днів направити замовнику копію отриманої заявки з відміткою, що підтверджує її отримання. В разі не направлення виконавцем на адресу замовника підтвердження отримання заявки, заявка вважається отриманою і підтвердженою виконавцем.

Заявка може бути також направлена поштовою кореспонденцією рекомендованим листом, або може бути вручена безпосередньо представнику виконавця під розписку із зазначенням дати на екземплярі замовника.

Згідно з п.7.2. договору, за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від надання послуг та в обсягах за ціною, що вказані в даному договорі, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,105 % вартості послуг, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7, 35 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє виконавця від виконання зобов`язання.

Відповідно до п.7.3. договору передбачено, що за порушення виконавцем умов зобов`язання щодо якості (комплектності) послуг стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних послуг).

Договір набирає чинності з дати укладання і діє до 30.08.2019. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 10.1., 10.3. договору).

На виконання умов договору відповідачем у строк визначений договором (до 31.07.2019) виконано роботи лише частково, а саме на суму 1 163 713, 35 грн, що підтверджується підписаними між сторонами довідками про вартість робіт та витрати форми №КБ-3 та актами приймання виконаних робіт форми №КБ-2в-КС.

Іншу частину зобов`язань за договором на суму 1 003 246, 06 грн відповідач виконав з порушенням строку, що підтверджується наступними довідками форми №КБ-3 про вартість виконаних робіт:

№2 від 30.08.2019 на суму 86 286, 37 грн;

№3 від 30.08.2019 на суму 129 279, 08 грн;

№4 від 30.08.2019 на суму 51 354, 41 грн;

№1-11 від 30.08.2019 на суму 60 811, 48 грн;

№1 від 30.09.2019 на суму 468 332, 92 грн;

№2 від 30.10.2019 на суму 207 181, 80 грн.

Частина робіт на загальну суму 79 593, 78 грн (2 246 553, 22 грн - 1 163 713, 35 грн - 1 003 246, 06 грн ) взагалі залишилась невиконаною.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив строк надання послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 59 898, 93 грн пені в розмірі 0,105 % вартості послуг за кожний день прострочення за період з 01.08.2019 по 30.10.2019, 55 500, 47 грн штрафу в розмірі 7,35 % від вартості невиконаних робіт понад 30 днів та 8 990, 78 грн штрафу в розмірі 20% вартості від недовиконаних послуг.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №1808000007 від 01.08.2018 за своєю правовою природою є договором про надання послуг та регулюється приписами Глави 63 Цивільного кодексу України.

Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, як встановлено судом вище на виконання умов договору відповідачем у строк визначений договором (до 31.07.2019) виконано роботи лише частково, а саме на суму 1 163 713, 35 грн.

Іншу частину зобов`язань за договором на суму 1 003 246, 06 грн відповідач виконав з порушенням строку, що підтверджується наступними довідками форми №КБ-3 про вартість виконаних робіт:

№2 від 30.08.2019 на суму 86 286, 37 грн;

№3 від 30.08.2019 на суму 129 279, 08 грн;

№4 від 30.08.2019 на суму 51 354, 41 грн;

№1-11 від 30.08.2019 на суму 60 811, 48 грн;

№1 від 30.09.2019 на суму 468 332, 92 грн;

№2 від 30.10.2019 на суму 207 181, 80 грн.

Частина робіт на загальну суму 79 593, 78 грн (2 246 553, 22 грн - 1 163 713, 35 грн - 1 003 246, 06 грн ) взагалі залишилась невиконаною.

Вказане відповідачем не заперечується.

За порушення відповідачем строку надання послуг, позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму 59 898, 93 грн пені 0,105 % вартості послуг за кожний день прострочення за період з 01.08.2019 по 30.10.2019 та суму 55 500, 47 грн штрафу в розмірі 7,35 % від вартості невиконаних робіт понад 30 днів, а також 8 990, 78 грн штрафу в розмірі 20% від вартості недовиконаних послуг.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами в пункті 7.2. договору відповідно до якого за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від надання послуг та в обсягах за ціною, що вказані в даному договорі, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,105 % вартості послуг, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7, 35 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє виконавця від виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у розмірі 59 898, 93 грн за загальний період з 01.08.2019 по 30.10.2019, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 59 898, 93 грн підлягає задоволенню.

Також, позивач здійснив нарахування штрафу в сумі 55 500, 47 грн у розмірі 7, 35 % від вартості невиконаних робіт понад 30 днів, тобто з 31.08.2019 (від суми 755 108, 50 грн) у зв`язку із несвоєчасним виконанням робіт відповідачем згідно умов договору.

Судом перевірено наведений в матеріалах справи розрахунок штрафу та визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення суми штрафу в розмірі 55 500, 47 грн підлягають задоволенню.

Крім цього позивачем заявлено до стягнення штраф у сумі 8 990, 78 грн у розмірі 20% від вартості недовиконаних послуг із заправлення резервуара СП №1 вогнегасною речовиною (вуглекислотою) в кількості 860 кг. на загальну суму 44 953, 92 грн.

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що за порушення виконавцем умов зобов`язання щодо якості (комплектності) послуг стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних послуг).

Перевіривши розрахунок суми штрафу в розмірі 8 990, 78 грн, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення суми вказаного штрафу підлягає задоволенню.

Факт неповного та несвоєчасного надання послуг не заперечується відповідачем у відзиві, разом з тим заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказує, що не мав можливості надати послугу по заправленню вогнегасною речовиною СО2 у зв`язку із негерметичністю системи охолодження ізотермічного резервуара відповідальність за технічний стан якого відповідає позивач, однак доказів на підтвердження вказаних обставин у порядку передбаченому ГПК України суду надано не було.

Також, що стосується посилань відповідача на те, що позивачем неправомірно нараховано штрафні санкції після спливу строку дії договору, а саме після 31.07.2019, а також у більшому розмірі чим передбачено ст.231 ГК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 ЦК України.

Сторонами, з урахуванням принципу свободи договору пунктом 7.2. погоджена відповідальність виконавця у вигляді пені саме в розмірі 0,105 % вартості послуг, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів штраф у розмірі 7, 35 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення, що не суперечить вказаним вище положенням ст.231 ГК України.

Також, з огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним та враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, щодо можливості нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (31.07.2019), тобто до 31.01.2020, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем неправомірно нараховано штрафні санкції після спливу дії договору.

Що стосується тверджень відповідача, що сума пені та штрафу сплачена відповідачем за рахунок банківської гарантії №14163/18-ГВ, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 11.1., 11.2. договору забезпеченням виконання обов`язків виконавця за цим договором є банківська гарантія (надалі - гарантія). Виконавець зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді гарантії у розмірі, що становить 5% від вартості цього договору в сумі 112 327, 66 грн.

Термін дії гарантії - до 30.09.2019 включно (п.11.4. договору).

У разі невиконання (неналежного) виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

На виконання вимог п.п. 11.1, 11.2 договору 27.07.2018 Публічним акціонерним товариством Банк Інвестицій та заощаджень (гарант) було надано банківську гарантію №14163/18-ГВ, відповідно до якого гарант надав бенефіціару (позивачу) безвідкличну та безумовну банківську гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару суму в розмірі 112 327, 66 грн протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.

За умовами гарантії, гарантія набуває чинності з дати її видачі гарантом; термін дії гарантії - до 30.09.2019 включно, і будь-яка вимога за гарантією має бути отримана гарантом не пізніше вказаної дати.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 статті 563 ЦК України).

Відповідно до статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

25.09.2018 за вих.№19-2349 позивач (бенефіціар) звернувся до гаранта з письмовою вимогою, в якій просив сплатити протягом 5 банківських днів грошові кошти в розмірі 112 327, 66 грн, в зв`язку з тим, що принципалом (відповідачем) неналежно виконано свої зобов`язання за договором №1808000007 від 01.08.2018, а саме порушено строку надання послуг та надання послуг в менших розмірах, ніж передбачено договором.

04.10.2019 згідно платіжного доручення №228267 гарантом перераховано позивачу (бенефіціару) 112 327, 66 грн грошових коштів за банківською гарантією №14163/18-ГВ від 27.07.2018.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Отже, за своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов`язання та відповідно не залежить від обставин припинення основного зобов`язання. У зв`язку з цим виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов`язання та відповідно впливати на його чинність/припинення.

У свою чергу сплата принципалом відповідно до умов договору штрафних санкцій за порушення умов договору не виключає обов`язку гаранта сплатити кредитору грошову суму за гарантією, оскільки сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного порушення зобов`язання та не позбавляє кредитора права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії. Тобто зазначені способи забезпечення виконання зобов`язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18.

Таким чином, враховуючи правову природу гарантії, її самостійний (автономний) характер від основного зобов`язання, суд відхиляє твердження відповідача відносно того, що сума пені та штрафу сплачена за рахунок банківської гарантії №14163/18-ГВ, як необґрунтовані.

Також, позивачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

В матеріалах справи відсутні докази, зокрема: фінансова звітність за 2019-2020 роки, виписки з банків щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунках, інших доказів тяжкого фінансового стану та необхідності зменшення розміру неустойки, які б давали підстави вважати, що у даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 59 898, 93 грн пені та 64 491, 25 грн штрафу.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно технічний центр Спецтехнології (03134, місто Київ, вулиця Миру, будинок 3, ідентифікаційний код 34500589) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 59 898 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн 93 коп. пені, 64 491 (шістдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто одну) грн 25 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 13.07.2020.

Суддя Я.А.Карабань