ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2020 р. Справа№ 910/6079/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Тищенко А.І.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно технічний центр "Спецтехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020, повний текст якого складено та підписано 13.07.2020 у справі №910/6079/20 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно технічний
центр "Спецтехнології"
про стягнення 124 390, 18 грн
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство Укртрансгаз (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно технічний центр Спецтехнології (надалі-відповідач) про стягнення 124 390, 18 грн. штрафних санкцій, з яких: 59 898,93 грн. пеня та 64 491,25 грн. штраф.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526 , 610 , 611 , 612 ЦК України , ст. 193 , 230 ГК України , мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором про закупівлю №1808000007 від 01.08.2018, в частині своєчасного та повного виконання послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/6079/20 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно технічний центр "Спецтехнології" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 59 898,93 грн. пені, 64 491,25 грн. штрафу та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідачем умови договору виконано не в повному обсязі і з простроченням строку, то вимоги щодо стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/6079/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз".
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено конкретної дати, з якої починається перебіг строку надання послуг. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою те що порушено виконання послуг з вини позивача. Також судом не надано оцінки перевищення розміру подвійної ставки НБУ при нарахування пені.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020, справу №910/6079/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно технічний центр "Спецтехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/6079/20. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно технічний центр "Спецтехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/6079/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
14.08.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.0 8.2018 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно технічний центр "Спецтехнології" (відповідач, виконавець) було укладено договір про закупівлю №1808000007 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати послуги: зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (технічне обслуговування систем пожежогасіння) КС Куп`янськ, КС Шебелинка, КС Борова-12/1, КС Борова 12/2, КС Новопсков ( Союз , Волна ), КС Первомайська, КС Лоскутівка , а замовник прийняти та оплатити такі послуги. (п.1.1.)
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1.2. визначено, що склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором визначені в додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1. ціна договору становить 2 246 553,22 грн, в тому числі ПДВ - 374 425, 54 грн.
Форма розрахунку - поетапно по факту надання послуг протягом 30 календарних днів після підписання акту наданих послуг (п.4.2. договору).
Строк надання послуг: з дати укладення договору - до 31.07.2019 (п.5.1. договору).
Пунктом 5.5. договору передбачено, що послуги повинні надаватись поетапно, відповідно до заявки замовника. Заявка надається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку надання послуг за етапом. Заявка направляється замовник засобами електронного зв`язку або факсом. Після отримання заявки по факсу чи електронною поштою виконавець повинен протягом трьох робочих днів направити замовнику копію отриманої заявки з відміткою, що підтверджує її отримання. В разі не направлення виконавцем на адресу замовника підтвердження отримання заявки, заявка вважається отриманою і підтвердженою виконавцем.
Заявка може бути також направлена поштовою кореспонденцією рекомендованим листом, або може бути вручена безпосередньо представнику виконавця під розписку із зазначенням дати на екземплярі замовника.
У п.7.2. договору зазначено, що за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від надання послуг та в обсягах за ціною, що вказані в даному договорі, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,105 % вартості послуг, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7,35 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє виконавця від виконання зобов`язання.
Відповідно до п.7.3. договору передбачено, що за порушення виконавцем умов зобов`язання щодо якості (комплектності) послуг стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних послуг).
Договір набирає чинності з дати укладання і діє до 30.08.2019. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 10.1., 10.3. договору).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами по справі умови договору відповідачем виконано лише частково, а саме на суму 1 163 713,35 грн., що підтверджується підписаними між сторонами довідками про вартість робіт та витрати форми №КБ-3 та актами приймання виконаних робіт форми №КБ-2в-КС.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки іншу частину зобов`язань за договором на суму 1 003 246,06 грн. відповідач виконав з порушенням строку, що підтверджується довідками форми №КБ-3 про вартість виконаних робіт: №2 від 30.08.2019 на суму 86 286,37 грн.; №3 від 30.08.2019 на суму 129 279,08 грн.; №4 від 30.08.2019 на суму 51 354,41 грн.; №1-11 від 30.08.2019 на суму 60 811,48 грн.; №1 від 30.09.2019 на суму 468 332,92 грн.; №2 від 30.10.2019 на суму 207 181,80 грн., а частина робіт на загальну суму 79 593, 78 грн. взагалі залишилась невиконаною, то позивач просить стягнути з відповідача 59 898,93 грн. пені в розмірі 0,105 % вартості послуг за кожний день прострочення за період з 01.08.2019 по 30.10.2019, 55 500,47 грн. штрафу в розмірі 7,35 % від вартості невиконаних робіт понад 30 днів та 8 990,78 грн. штрафу в розмірі 20% вартості від недовиконаних послуг.
У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від надання послуг та в обсягах за ціною, що вказані в даному договорі, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,105 % вартості послуг, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7, 35 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє виконавця від виконання зобов`язання.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у розмірі 59 898,93 грн. за загальний період з 01.08.2019 по 30.10.2019, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що вимога позивача про стягнення пені в розмірі 59 898,93 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 55 500,47 грн., що складає 7,35 % від вартості невиконаних робіт понад 30 днів, тобто з 31.08.2019 (від суми 755 108,50 грн.) у зв`язку із несвоєчасним виконанням робіт відповідачем згідно умов договору.
Частиною 4 статті 231 ГК передбачено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Оскільки статтею 627 ЦК України встановлено що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а саме в частині стягнення прострочення понад тридцять днів штрафу у розмірі 7,35 відсотка вартості послуг, то вимога щодо стягнення штрафу в розмірі 55 500,47 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім цього позивачем заявлено до стягнення штраф у сумі 8 990,78 грн. у розмірі 20% від вартості недовиконаних послуг із заправлення резервуара СП №1 вогнегасною речовиною (вуглекислотою) в кількості 860 кг. на загальну суму 44 953, 92 грн.
Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що за порушення виконавцем умов зобов`язання щодо якості (комплектності) послуг стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних послуг).
Зазначена вимога також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не встановлено конкретної дати, з якої починається перебіг строку надання послуг.
Строк надання послуг: з дати укладення договору - до 31.07.2019 (п.5.1. договору).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 598 , 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України , частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним та враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України , щодо можливості нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (31.07.2019), тобто до 31.01.2020.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те що відповідачем порушено виконання послуг з вини позивача.
Як вбачається з листів апелянта (а.с. 106-106, т.1) Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно технічний центр "Спецтехнології" було повідомлено АТ Укртрансгаз , що виконавцем було виконано умови договору не в повному обсязі з причин того, що балони газового пожежогасіння типу ОУ - 40, в яких вийшли з ладу ЗПУ, запчастини зняті з виробництва в наслідок чого балони не можливо перезарядити.
Однак, зазначені листи не беруться до уваги, оскільки доказів направлення зазначених листів позивачу не надано, крім того в даних листах відсутні дати, тобто відсутні докази їх написання в період дії договору.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки перевищення розміру подвійної ставки НБУ при нарахування пені.
Відповідно до ч. 2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626 , 627 ЦК України .
Оскільки під час укладання договору сторонами, з урахуванням принципу свободи, пунктом 7.2. погоджена відповідальність виконавця у вигляді пені саме в розмірі 0,105 % вартості послуг, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів штраф у розмірі 7,35 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення, що не суперечить вказаним вище положенням ст.231 ГК України , то колегія суддів зазначає, що відповідач знав, що уразі не виконання умов договору з нього буде стягнуто саме таки штрафні санкції.
Також, апелянт зазначає, що подано клопотання ним про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи вичерпно спростовуються матеріалами справи.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 по справі № 910/6079/20 без змін.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно технічний центр "Спецтехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/6079/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/6079/20 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/6079/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
А.І. Тищенко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 08.10.2020 |
Оприлюднено | 09.10.2020 |
Номер документу | 92068103 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Яковлєв М.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні