Рішення

від 02.07.2020 по справі 916/614/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/614/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача : не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Знак 5 плюс" до відповідача Фізичної особи-підприємця Захарчишин Михайла Петровича про стягнення 154 525грн. та розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Знак 5 плюс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 640/20) до відповідача - Фізичної особи-підприємця Захарчишин Михайла Петровича про стягнення 154 525грн. та розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "02" квітня 2020 р. о 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2020 року відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Указу Президента України від 13.03.2020р. №87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року", "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2", Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", розуміючи відповідальність держави за свою діяльність, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед відвідувачів та працівників суду, судом було перенесено підготовче засідання у справі №916/614/20, яке призначене на 02.04.2020р. о 11год.30хв., а саме на "16" квітня 2020р. о 11год.00хв.

31.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява за вх.№8192/20 про ознайомлення з матеріалами справи, відповідно до якої відповідач ознайомився із матеріалами справи 02.04.2020р., що підтверджується наявністю підпису уповноваженого представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2020р. було відкладено підготовче засідання на 07.05.2020р. о 11:30 год.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

07.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.№11403/20 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2020р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.05.2020р. о 09:30 год.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. було закрито підготовче провадження у справі №916/614/20 та призначено справу до розгляду по суті на 09.06.2020р. о 11:15 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2020р. було відкладено судове засідання на 02.07.2020р. о 09:30 год.

01.07.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.№16997/20 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

02.07.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява за вх.№17122/20 про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Приватного підприємства "АНТА-Д" в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями (вх.ГСОО№13147/20 від 24.03.2020р. та вх.ГСОО№13992/20 від 30.03.2020р.) про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

02.07.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, у червні 2018 року позивач планував замовити у відповідача роботи по виготовленню двохмісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату, у зв`язку із чим проводив усні переговори з відповідачем. Так, позивач зазначає, що у відповідь на усні наполягання відповідача позивач платіжним дорученням № 2 від 08.06.2018 р. перерахував на поточний рахунок відповідача суму авансу (попередньої оплати) у розмірі 102025,00 грн., а згодом протягом жовтня 2018 року у відповідь на усні наполягання відповідача позивач платіжними дорученнями № 46 від 08.10.2018р., № 47 від 10.10.2018 р., № 56 від 24.10.2018 р. та № 57 від 25.10.2018р. додатково перерахував на поточний рахунок відповідача 5000,00 грн., 5000,00 грн., 25000,00 грн. та 17500,00 грн. відповідно. Таким чином, позивач стверджує, що загальна сума оплачених позивачем та отриманих відповідачем на його поточний рахунок в установі банку коштів склала 154525,00 грн.

На підтвердження відправки та зарахування зазначених грошових коштів позивачем було надано виписку по рахунку за період з 01.06.2018р. по 31.12.2018р., від 03.03.2020р. та бухгалтерську довідку №4 від 03.03.2020р.

Наразі позивач зауважує, що після отримання відповідачем протягом червня-жовтня 2018 року грошових коштів у сумі 154525,00 грн. останній припинив участь у переговорах щодо умов виготовлення двохмісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату, вказану платформу не виготовив і позивачу не передав. У зв`язку з цим, як вказує позивач, відповідач під різними приводами уникнув визначення істотних умов виконання вище вказаного замовлення, внаслідок чого договір про виготовлення двохмісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату укладений між сторонами не був, хоча попередньо оплачені позивачем кошти у сумі 154525,00 грн. повернуті позивачу не були і залишилися у володінні відповідача без існування на то відповідної правової підстави.

При цьому позивач зазначає, що надіслана відповідачу вимога № 4 від 12 серпня 2019 року повернути грошові кошти у сумі 154525,00 грн. залишена відповідачем без відповіді і без задоволення.

Також, як вбачається з матеріалів справи 02.12.2019р. Господарським судом Одеської області було винесено рішення у справі №916/2766/19, яким було відмовлено у стягненні безпідставно набутих коштів у сумі 154 525,00грн.

Суд у вищевказаному рішенні дійшов до таких висновків, що у даному випадку позивач мав довести наявність факту припинення договірних відносин з відносин з відповідачем за укладеним договором з виготовлення і придбання двомісної пресформи, а також безпідставність отримання відповідачем спірних грошових коштів у розмірі 154 525,00грн., проте вказані обставини позивачем доведені не були.

Також, після проголошення вищевказаного рішення, з метою повернення грошових коштів, позивачем 27.12.2019р. було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів, однак вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді, та зовсім не була забрана з відповідного поштового відправлення, через що була повернута за зворотною адресою.

З урахуванням того, що з даної вимоги вбачається, що у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідачу був встановлений термін виконання вимоги від 27.12.2019р. про повернення грошових коштів, у зв`язку із невиконання умов Договору, однак у семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги жодних дій вчинено не було та те, що зі спливом більш ніж півтора роки взяті відповідачем зобов`язання щодо виготовлення двомісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату відповідно до договору поставки/купівлі-продажу двомісної пресформи від 08.10.2018р. та відповідне її поставлення позивачу - виконані не були, що дає підстави вважати невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та односторонньої відмови від виконання умов вказаного договору.

Неналежне виконання Фізичної особою-підприємцем Захарчишин Михайлом Петровичем своїх зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Знак 5 плюс" і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо Інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Згідно частин 1, 3 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору придбання виробу у спрощений спосіб у відповідності до ст. 181 ГК України, відповідно до умов якого, сторонами було погоджено, що відповідач взяв на себе зобов`язання по виготовленню двохмісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату, а позивач в свою чергу взяв на себе зобов`язання по сплаті вартості товару у розмірі 154 525,00грн.

На виконання покладених зобов`язань позивачем у період з червня по жовтень 2018 року на рахунок відповідача було здійснено оплату у наступному порядку:

- № 2 від 08.06.2018 р. на суму 102025,00 грн. з призначенням платежу "оплата по рахунку № 05062018 від 05.06.2018 р. без ПДВ";

- № 46 від 08.10.2018 р. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу "оплата по договору від 8.10.2018 р. без ПДВ";

- № 47 від 10.10.2018 р. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу "оплата по договору від 08.10.2018 р. без ПДВ";

- № 56 від 24.10.2018 р. на суму 25000,00 грн. з призначенням платежу "оплата по договору від 08.10.2018 р. без ПДВ";

- № 57 від 25.10.2018 р. на суму 17500,00 грн. з призначенням платежу "оплата по договору від 08.10.2018 р. без ПДВ".

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже з даної вимоги вбачається, що у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідачу був встановлений термін виконання вимоги від 27.12.2019р. про повернення грошових коштів, у зв`язку із невиконання умов Договору, однак у семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги жодних дій вчинено не було та те, що зі спливом більш ніж півтора роки взяті відповідачем зобов`язання щодо виготовлення двомісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату відповідно до договору поставки/купівлі-продажу двомісної пресформи від 08.10.2018р. та відповідне її поставлення позивачу - виконані не були, що дає підстави вважати невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та односторонньої відмови від виконання умов вказаного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За положеннями ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для розірвання в судовому порядку спірного договору поставки/купівлі продажу двомісної пресформи від 08.10.2018р. укладений між сторонами з огляду на заявлені позовні вимоги та подані докази на їх обґрунтування.

З огляду на вищевикладене, а також встановлені обставини справи щодо невиконання взятих відповідачем зобов`язань щодо виготовлення двомісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату відповідно до договору та відповідне їх поставлення позивачу є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, а тому господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів сплачених за договором поставки/купівлі-продажу у розмірі 154 525,00грн. у повному обсязі.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Знак 5 плюс" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Знак 5 плюс" до відповідача Фізичної особи-підприємця Захарчишин Михайла Петровича про стягнення 154 525грн. та розірвання договору - задовольнити.

2. Розірвати договір поставки/купівлі-продажу двомісної пресформи від 08.10.2018 р,, укладений між Фізичною особою-підприємцем Захарчишиним Михайлом Петровичем ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Знак 5 плюс (58018, м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н; код ЄДРПОУ 42169014).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Знак 5 плюс (58018, м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н; код ЄДРПОУ 42169014) грошові кошти сплачені за договором поставки/купівлі-продажу двомісної пресформи від 08.10.2018 р. у розмірі 154525 /сто п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять п`ять/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 419 /чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять / грн. 87 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 13 липня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут