Постанова

від 28.09.2020 по справі 916/614/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/614/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020

у справі №916/614/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Знак 5 плюс»

до Фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича

про стягнення 154 525 грн. та розірвання договору,

(суддя першої інстанції: С.Ф. Гут, дата та місце ухвалення рішення: 02.07.2020, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, вул. проспект Шевченка, 29)

05.03.2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Знак 5 плюс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №640/20) до відповідача - Фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 154 525 грн.

Позовні вимоги ТОВ «Знак 5 плюс» обгрунтовані неналежним виконанням ФОП Захарчишиним М.П. взятих на себе зобов`язнь за договором поставки/купівлі продажу, укладеного між сторонами по справі у спрощеній формі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 (суддя - Гут С.Ф.) позов ТОВ "Знак 5 плюс" до ФОП Захарчишина М.П. про стягнення 154 525 грн. та розірвання договору задоволено, розірвано договір поставки/купівлі-продажу двомісної пресформи від 08.10.2018, укладений між ФОП Захарчишиним М.П. та ТОВ "Знак 5 плюс", стягнуто з ФОП Захарчишина М.П. на користь ТОВ "Знак 5 плюс" грошові кошти, сплачені за договором поставки/купівлі-продажу двомісної пресформи від 08.10.2018 у розмірі 154 525 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 419 грн. 87 коп.

Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для розірвання в судовому порядку спірного договору поставки/купівлі-продажу двомісної пресформи від 08.10.2018, укладеного між сторонами, з огляду на заявлені позовні вимоги та подані докази на їх обгрунтування.

Крім того, враховуючи обставини справи щодо невиконання взятих відповідачем зобов`язань щодо виготовлення двомісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату відповідно до договору та відповідне їх поставлення позивачу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів сплачених за договором поставки/купівлі- продажу у розмірі 154 525,00 грн. у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Захарчишин М.П. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ Знак 5 плюс .

Апелянт зазначає, що він був позбавлений судом можливості взяти участь в судовому засіданні по даній справі, а також позбавлений права подати відзив на позовну заяву до суду першої інстанції.

Також відповідач зазначає, що справу було розглянуто без з`ясування всіх обставин, без належного дослідження поданих доказів, без надання відповідачу можливості надати свій відзив на позовну заяву в су довому засіданні та відповідні докази.

Крім того, апелянт зазначає, що у дійсності усі роботи були виконані належним

чином, а більш детальне обrрунтування підстав для відмови в позові відповідач надасть пізніше, оскільки через обмежений строк не мав можливості підготувати документи для подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Захарчишина М.П., встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, роз`яснено учасникам справи про їх право не пізніше 10-ти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання щодо процесуальних питань, зокрема, відводів складу суду тощо; призначено розгляд справи №916/614/20 за апеляційною скаргою ФОП Захарчишина М.П. на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 на: 28.09.2020 року о 10-00 год.

31.07.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ Знак 5 плюс надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Захарчишина М.П., в якому позивач вважає рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 у справі №916/614/20 законним та обгрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм чинного законодавства України.

Позивач у відзиві заперечує проти доводів апелянта щодо передачі останнім директору ТОВ Знак 5 плюс замовленого виробу, оскільки надана на підтвердження цих доводів експрес накладна № 59998077293220 не містить інформації щодо направленого товару; отримувачем зазначено фізичну особу, в той час, як замовником виступало ТОВ Знак 5 плюс , а крім того, відповідно до інформації з офіційного сайту Нова пошта експрес накладна з вказаним номером не знайдена.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

28.09.2020 на електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника-адвоката в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також з метою дотримання визначеного Господарським процесуальним кодексом України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що до клопотання про відкладення розгляду справи, відповідачем не додано будь-яких доказів, які б підтверджували зайнятість представника в іншому судовому засіданні, а також неможливість явки до суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти у наступному порядку:

-102025,00 грн. - платіжне доручення №2 від 08.06.2018 з призначенням платежу оплата по рахунку №05062018 від 05.06.2018 без ПДВ ;

-5000,00 грн. - платіжне доручення №46 від 08.10.2018 з призначенням платежу оплата за договором від 08.10.2018 без ПДВ ;

-5000,00 грн. - платіжне доручення №47 від 10.10.2018 з призначенням платежу оплата за договором від 08.10.2018 без ПДВ ;

-25000,00 грн. - платіжне доручення №56 від 24.10.2018 з призначенням платежу оплата за договором від 08.10.2018 без ПДВ ;

-17500,00 грн. - платіжне доручення №57 від 25.10.2018 з призначенням платежу оплата за договором від 08.10.2018 без ПДВ (а.с. 23-25)

Загалом ТОВ Знак 5 плюс було перераховано ФОП Захарчишину М.П. 154525,00 грн.

В матеріалах справи наявна вимога від 12.09.2019 ТОВ Знак 5 плюс про повернення ФОП Захарчишиним М.П. грошових коштів у сумі 154525,00 грн.

У зв`язку з неповерненням коштів, позивач 16.09.2019 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ФОП Захарчишина М.П. про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 154525,00 грн.

02.12.2019 Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення у справі №916/2766/19, яким було відмовлено у стягненні безпідставно набутих коштів у сумі 154525,00 грн.

При цьому у вказаному рішенні суд дійшов висновку про фактичне укладення сторонами договору поставки/купівлі-продажу двомісної пресформи, оскільки сторонами вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення договору на придбання двомісної пресформи. В свою чергу вказані обставини свідчать про виникнення у сторін по справі господарських зобов`язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), зокрема, двосторонніх зобов`язань щодо надання відповідачем певних послуг і поставку пресформи, прийняття зазначеного виконання позивачем та оплати вартості пресформи.

Як вбачається з тексту вказаного рішення відповідач у відзиві на позовну заяву про повернення безпідставно набутих грошових коштів підтвердив факт існування договірних відносин з ТОВ Знак 5 плюс щодо виготовлення двомісної пресформи для виготовлення кришок з полікарбониту, вартість яких була повністю сплачена позивачем. (а.с.9-13)

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, по. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

27.12.2019 представником позивача на адресу відповідача було надіслано вимогу про повернення коштів у сумі 154525 грн. (а.с. 16, 17, 27).

Після прийняття рішення по справі №916/2766/19, позивачем 27.12.2019 було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів, однак вказана вимога була залишина відповідачем без відповіді, та не була отримана відповідного поштового відправлення, через що була повернута за зворотньою адресою.

Неналежне виконання ФОП Захарчишиним М.П. своїх зобов`язань перед ТОВ Знак 5 плюс і стало підставою дл позивача звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. (ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо Інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Згідно частин 1, 3 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору придбання виробу у спрощений спосіб у відповідності до ст.181 Господарського кодексу України, відповідно до умов якого, сторонами було погоджено, що відповідач взяв на себе зобов`язання по виготовленню двохмісної пресформи для виготовлення кришок із полікарбонату, а позивач в свою чергу взяв на себе зобов`язання по сплаті вартості товару у розмірі 154 525,00грн.

Як зазначалося раніше, на виконання покладених зобов`язань позивачем у період з червня по жовтень 2018 року на рахунок відповідача було здійснено оплату у наступному порядку:

-№2 від 08.06.2018 на суму 102025,00 грн. з призначенням платежу «оплата по рахунку № 05062018 від 05.06.2018 без ПДВ» ;

-№46 від 08.10.2018 на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу «оплата по договору від 8.10.2018 без ПДВ» ;

-№47 від 10.10.2018 на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу «оплата по договору від 08.10.2018 без ПДВ» ;

-№56 від 24.10.2018 на суму 25000,00 грн. з призначенням платежу «оплата по договору від 08.10.2018 без ПДВ» ;

-№57 від 25.10.2018 на суму 17500,00 грн. з призначенням платежу «оплата по договору від 08.10.2018 без ПДВ» .

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України)

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За положеннями ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З огляду на встановлені судом обставини щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо виготовлення та передачі позивачеві двомісної пресформи та зважаючи на відсутність доказів зворотнього, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для розірвання в судовому порядку спірного договору поставки/купівлі продажу двомісної пресформи від 08.10.2018, укладеного між сторонами в спрощеній формі.

За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем договірних зобов`язань, а також з огляду на розірвання договору поставки/купівлі-продажу судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 154525,00грн.

При цьому судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що йому не було надано можливості надати в судовому засіданні надати відзив на позовну заяву, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 було відкрито провадження у справі №916/614/20 та призначено підгтовче засідання на 02.04.2020 о 11:30 год. При цьому судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву до 31.03.2020. (а.с.41)

В подальшому ухвалою від 18.03.2020 підготовче засідання, призначане на 02.04.2020 було перенесене на 16.04.2020 у зв`язку зі спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19. (а.с. 49-50)

Вказана ухвала була отримана відповідачем 26.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.52)

02.04.2020 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи (а.с.53)

В судове засідання 16.04.2020 представник відповідача та відповідач не з`явилися. (а.с.57)

Ухвалою суду від 16.04.2020 підготовче засідання було відкладено на 07.05.2020 у зв`язку з неявкю представника відповідача. (а.с.58)

Зазначена ухвала була отримана відповідачем 18.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.60)

07.05.2020 на електронну адресу суду представником відповідача було надіслано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 07.05.2020 у зв`язку з запровадженням заходів щодо запобігання та поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19. (а.с.35)

Ухвалою суду від 07.05.2020 було продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено на 26.05.2020 о 09-30 год. (а.с. 65)

Зазначену ухвала отримана відповідачем 14.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 66)

В судове засідання 26.05.2020 представник відповідача не з`явився, у зв`язку з чим ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 09.06.2020 об 11-15. (а.с.69)

Вказана ухвала також була отримана відповідачем 01.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 71)

Незважаючи на належне та завчасне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, представник відповідача, як і сам відповідач в судове засідання 09.06.2020 не з`явився, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 02.07.2020, про що було постановлено відповідну ухвалу. (а.с. 73-74)

01.07.2020 до Господарського суду Одеської області через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 02.07.2020, у зв`язку з запровадженням карантину на території України. (а.с.79)

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що звертаючись двічі до суду з клопотаннями про відкладення судових засідань, представник відповідача не скористався правом надання відзиву на позовну заяву, як і не скористався можливістю надіслати такий відзив засобами поштового або електронного зв`язку, незважаючи на те, що розгляд справи неодноразово відкладався саме через неявку відповідача, який був обізнаний про час, дату та місце її розгляду.

З огляду на вказане, судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно ненадання йому судом можливості надати відзив на позовну заяву, як необґрунтовані та безпідставні. При цьому, судова колегія зазначає, що подання відзиву на позовну заяву є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ним належним чином виконано договірні зобов`язання, з огляду на наступне.

Матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували доводи апелянта щодо виконання своїх договірних зобов`язань. При цьому, судовою колегією не надається оцінка доданої до апеляційної скарги копії експрес-накладної від 09.04.2019, оскільки відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційна скарга не містить клопотання про доручення до матеріалів справи наданого відповідачем доказу, як і не містить доказів та обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Знак 5 плюс» про розірвання договору та стягнення коштів в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 у справі №916/614/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 у справі №916/614/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 у справі №916/614/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 у справі №916/614/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош