Рішення

від 11.06.2020 по справі 921/56/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/56/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (вул. Промислова - бічна, 3а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" ( вул. Пирогова, 2/37, м.Київ)

про стягнення заборгованості у розмірі 941 720,55 грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Пономаренко І.А. - адвокат;

від відповідача: не з'явився.

Судові процедури

Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

22 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 1 041 029,60 грн.

Відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.02.2020 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява б/н (вх. №881) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім", зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 27.01.2020.

Ухвалою суду від 06.02.2020 відкрито провадження у справі №921/56/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05.03.2020.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 05.03.2020.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольною ухвалою від 05.03.2020 підготовче засідання відкладалося на 12.03.2020, про що повідомлено відповідача, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.03.2020 підготовче засідання у справі №921/56/20 відкладалося на 19.03.2020 з підстав, викладених в ній.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19.03.2020, враховуючи запроваджений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин, рекомендації Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020 та розпорядження Господарського суду Тернопільської області № 7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", згідно з яким суддям рекомендовано розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 відкладено призначення судового розгляду по суті та зазначено, що про дату, час та місце проведення наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 13.05.2020 призначено розгляд справи по суті у справі №921/56/20 на 27.05.2020.

Інші процесуальні дії.

17.02.2020 ТОВ "Трейд - Агрохім" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 17.02.2020 ( вх. №1160 від 17.02.2020) про забезпечення позову, в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" в розмірі 1 076 645,05 грн у межах суми позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.02.2020 заяву б/н від 17.02.2020 ( вх. №1160 від 17.02.2020) про забезпечення позову повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (вул. Промислова - бічна, 3а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область).

24.02.2020 ТОВ "Трейд - Агрохім" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 24.02.2020 ( вх. №1311) про забезпечення позову, в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" в розмірі 1 076 645,05 грн у межах суми позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.02.2020 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд - Агрохім" про забезпечення позову ( вх. № 1311 від 24.02.2020), відмовлено.

06.03.2020 ТОВ "Трейд - Агрохім" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 06.03.2020 ( вх. №1679) про забезпечення позову, в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" в розмірі 1 076 645,05 грн у межах суми позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.03.2020 заяву б/н від 06.03.2020 ( вх. №1679 від 06.03.2020) про забезпечення позову (всього на 12-ти арк., в тому числі платіжне доручення №136 від 24.02.2020), повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (вул. Промислова - бічна, 3а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область) .

16.03.2020 позивачем через канцелярію суду подано заяву (вх. №1926) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ТОВ "ФБ-ГРУП" на користь ТОВ "Трейд-Агрохім" заборгованість у розмірі 941 720,55 грн, з яких 800 000,00 грн - основний борг та 141 720,55 грн - пеня, тобто зменшення розміру позовних вимог відбулося щодо розміру пені.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2020 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду; закрито підготовче провадження у справі № 921/56/20.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 27.05.2020 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 27.05.2020 судове засідання відкладалося на 11.06.2020, про що повідомлено учасника судового процесу - відповідача, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 11.06.2020, після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, проведення судових дебатів, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020 до 03.04.2020, який продовжено до 24.04.2020.

22.04.2020 Уряд ухвалив рішення, яким загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 24 квітня включно, продовжено - до 11 травня 2020 року включно.

Рішенням Уряду від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22 травня 2020 року та послаблено деякі карантинні обмеження, також від 20.05.2020 за №392 продовжено карантин до 22.06.2020.

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З врахуванням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строк розгляду даної справи судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору поставки №10/1109/ФБ від 11.09.2018 в частині несвоєчасної поставки товару.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, за наявними у ній матеріалами.

Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 1 статті 9 ГПК України та частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Отже, відповідач не позбавлений права та можливості ознайомитися з їх змістом у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" (як, Постачальник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд - Агрохім" (як, Покупець/позивач) укладено договір поставки №10/1109/ФБ, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується передати (поставити) Покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його (п.1.1 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що найменування, асортимент та кількість товару, визначаються у Специфікаціях, які є невід"ємною частиною цього Договору. Загальна кількість та вартість товару, що поставляється по даному Договору, визначається сукупністю всього товару, що передається Постачальником у власність Покупцеві за усіма Специфікаціями протягом всього строку дії Договору.

Ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначаються сторонами у Специфікаціях (додатках), що є невід"ємною частиною цього Договору. Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника. При перерахуванні коштів, Покупець зобов"язується вказувати у платіжному дорученні номер та дату рахунку, згідно якого здійснюється оплата. Покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній Специфікації до цього Договору (п.п.3.1, 3.3, 3.5 Договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.4 Договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки , визначені у Специфікаціях до цього Договору. Передача товару у місті поставки, здійснюється тільки при наявності в уповноваженої особи Покупця - оригіналу довіреності на отримання товару від Постачальника . Керівник Покупця вправі приймати товар від Постачальника без довіреності.

Як визначено п.п. 5.1, 5.2 Договору, Постачальник зобов"язується передати товар на умовах, передбачених Договором, а Покупець зобов"язується прийняти товар в порядку та на умовах, визначених Договором та здійснити оплату товару в строки та на умовах, визначених Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом одного року, але, в будь-якому випадку, - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань (п. 13.1 Договору).

26 лютого 2019 року між сторонами підписано Специфікацію №9 до договору поставки №10/1109/ФБ від 11.09.2018, якою погодили постачання товару - селітра аміачна ANWIL N 34,4 в кількості - 840 тонн на суму 8 862 000,00 грн.

Даною Специфікацією сторони узгодили умови та строки оплати: оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 05.03.2010 ( п.3); умови поставки: поставка товару здійснюється Постачальником на умовах: ст. Березовиця Острів ( п.4) та строки поставки: товар повинен бути поставлений Покупцю у строк до 31.03.2019 ( п.5).

Вказані Договір №10/1109/ФБ та Специфікація №9, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов договору поставки, 26.02.2019 відповідачем виставлений рахунок на оплату №4 на суму 8 862 000,00 грн, щодо оплати товару.

В свою чергу, позивачем згідно умов договору та Специфікації здійснено оплату за товар у розмірі 8 862 000, 00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 130 від 26.02.2019, №136 від 01.03.2019, №137 від 01.03.2019, №138 від 01.03.2019, №139 від 01.03.2019, №140 від 01.03.2019, №141 від 04.03.2019 з призначенням платежу: "за селітру аміачну 34,4 згідно з рахунком №4 від 26.02.2019, у т.ч. ПДВ 20%", в рахунок попередньої оплати товару".

Однак, відповідач свої договірні зобов"язання щодо поставки товару у визначений строк - до 31.03.2019 не виконав, про що повідомив позивача листом №03/19-9 від 26.03.2019.

У зв"язку з чим, 27 березня 2019 року та 29 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача з листами - вимогами відповідно за № 60 та №67 про розірвання договору та повернення передоплати в сумі 8 862 000,00 грн, покупцю.

На виконання листа №67 від 29.03.2019, ТОВ "ФБ-ГРУП" здійснило часткове повернення /перерахування коштів на рахунок ТОВ "Трейд - Агрохім" на суму 8 062 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення №668 від 29.03.2019, №669 від 29.03.2019, №671 від 29.03.2019, №699 від 16.04.2019.

Також, позивач звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості за невиконання обов"язку щодо поставки товару, в добровільному порядку .

Однак, зазначені претензії відповідачем залишені без задоволення.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо поставки товару та повернення коштів у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 800 000,00 грн (на момент звернення з даним позовом до суду).

Позивачем, відповідно до п. 9.3 Договору , нараховано відповідачу пеню у розмірі 141 720,55 грн за період з 01.04.2019 по 15.04.2019 (на суму боргу - 1 000 000,00 грн) та з 16.04.2019 по 30.09.2019 (на суму боргу - 800 000,00 грн).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням договору №10/1109/ФБ від 11.09.2018, який за правовою природою є договором поставки.

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору поставки № 10/1109/ФБ від 11.09.2018, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення містить і стаття 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 10/1109/ФБ від 11.09.2018 ( відповідно до умов якого Постачальник зобов"язався передати (поставити) Покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов"язався прийняти товар і оплатити його (п.1.1 Договору)), 26.02.2019 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №4 щодо оплати товару на суму 8 862 000,00 грн., в свою чергу позивачем оплачено рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями № 130 від 26.02.2019, №136 від 01.03.2019, №137 від 01.03.2019, №138 від 01.03.2019, №139 від 01.03.2019, №140 від 01.03.2019, №141 від 04.03.2019 з призначенням платежу: "за селітру аміачну 34,4 згідно з рахунком №4 від 26.02.2019, у т.ч. ПДВ 20%", в рахунок попередньої оплати товару".

Також, 26 лютого 2019 року між сторонами підписано Специфікацію №9 до договору поставки №10/1109/ФБ від 11.09.2018, якою погодили постачання товару - селітра аміачна ANWIL N 34,4 в кількості - 840 тонн на суму 8 862 000,00 грн.

Ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначаються сторонами у Специфікаціях (додатках), що є невід"ємною частиною цього Договору. Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника. При перерахуванні коштів, Покупець зобов"язується вказувати у платіжному дорученні номер та дату рахунку, згідно якого здійснюється оплата. Покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній Специфікації до цього Договору (п.п.3.1, 3.3, 3.5 Договору).

Специфікацією сторони узгодили умови та строки оплати: оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 05.03.2010 ( п.3).

Отже, на виконання умов договору поставки, ТОВ "Трейд - Агрохім" здійснило оплату за товар на загальну суму 8 862 000,00 грн - 100% загальної вартості товару - до 05.03.2019, згідно п.3 Специфікації №9 від 26.02.2019 до Договору поставки), що підтверджується платіжними дорученнями (містяться в матеріалах справи).

Як визначено статтею 267 Господарського кодексу України, строки і порядок поставки встановлюються сторонами в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно п.п. 4.1, 4.4 Договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки , визначені у Специфікаціях до цього Договору. Передача товару у місті поставки, здійснюється тільки при наявності в уповноваженої особи Покупця - оригіналу довіреності на отримання товару від Постачальника . Керівник Покупця вправі приймати товар від Постачальника без довіреності.

Також, Специфікацією сторони узгодили умови поставки: поставка товару здійснюється Постачальником на умовах: ст. Березовиця Острів ( п.4) та строки поставки: товар повинен бути поставлений Покупцю у строк до 31.03.2019 ( п.5).

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобов"язання щодо поставки товару у визначений строк - до 31.03.2019 не виконав, про що повідомив позивача листом №03/19-9 від 26.03.2019.

У зв"язку з чим, 27 березня 2019 року та 29 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача з листами - вимогами відповідно за № 60 та №67 про розірвання договору та повернення передоплати в сумі 8 862 000,00 грн, покупцю.

На виконання листа №67 від 29.03.2019, ТОВ "ФБ-ГРУП" здійснило часткове повернення /перерахування коштів на рахунок ТОВ "Трейд - Агрохім" на суму 8 062 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №668 від 29.03.2019, №669 від 29.03.2019, №671 від 29.03.2019, №699 від 16.04.2019.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки.

У зв'язку з порушенням передбачених Договором строків поставки товару відповідачем, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено вимоги - претензії, в яких вимагає погасити заборгованість за невиконання обов"язку щодо поставки товару.

Вказані претензії залишені відповідачем без реагування та задоволення.

Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, основний борг відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 800 000,00 грн.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 800 000,00 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами (відсутність доказів поставки товару та доказів повернення відповідачем сплачених позивачем коштів).

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 141 720,55 грн, суд зазначає наступне:

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 141 720, 55 грн за період з 01.04.2019 по 15.04.2019 (на суму боргу - 1 000 000,00 грн) та з 16.04.2019 по 30.09.2019 (на суму боргу - 800 000,00 грн, оскільки 15.04.2019 відбулося часткове повернення коштів на суму 200 000, 00 грн (платіжне доручення міститься в матеріалах справи)).

Згідно п. 9.1, п. 9.3 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання Договору, Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та умов цього Договору. У випадку прострочення термінів поставки товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом, враховуючи умови договору, перевірено розрахунок, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", пені за період з 01.04.2019 по 15.04.2019 (на суму боргу - 1 000 000,00 грн) та з 16.04.2019 по 30.09.2019 (на суму боргу - 800 000,00 грн) та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 141 720,55 грн, правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи наведене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог

Щодо підсудності Господарському суду Тернопільської області справи №921/56/20, суд зазначає наступне:

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Процесуальним законодавством підсудність справ визначається як за предметними, так і за територіальними ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.

Так, відповідачем у справі №921/56/20 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП", яке зареєстровано за адресою: вул. Пирогова, 2/37, Шевченківський район, м. Київ.

Вирішуючи питання про прийняття справи №921/56/20 до розгляду, судом встановлено наявність обставин, які за приписами процесуального законодавства слугують підставою для розгляду Господарським судом Тернопільської області, відповідно до вимог частини 5 статті 29 ГПК України.

Позивач, подав даний позов, посилаючись на частину 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підстві договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий продавцем у майбутньому).

Таким чином, аналізуючи вказані вище норми законодавства України, слід зазначити що предметом договору купівлі-продажу (у даній справі договору поставки) є саме товар, а не кошти які повинні бути сплачені за цей товар і відповідно зобов'язання щодо сплати за товар є похідним від зобов'язання щодо поставки товару.

Також, слід звернути увагу на статтю 532 Цивільного кодексу України, а саме пункт 4 частини 1, згідно якої, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання проводиться: за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.

Враховуючи договір поставки №10/1109/ФБ від 11.09.2018 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП", м. Київ (як, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд - Агрохім", с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область (як, Покупець) місце виконання якого визначено: ст. Березовиця Острів ( п. 4 Специфікації №9 від 26.02.2019 до Договору поставки №10/1109/ФБ від 11.09.2018), а тому суд вважає, що позовна заява підсудна Господарському суду Тернопільської області.

Як визначено частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч.1 ст. 29 ГПК України).

Частиною 5 статті 29 ГПК України визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Судові витрати.

Щодо судового збору у розмірі 15 615, 45 грн.

Заявником при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 15 615,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням №37 від 21.01.2020.

Ухвалою суду від 19.03.2020 зменшено розмір позовних вимог на суму 99 309,05 грн, відповідно до вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, сума судового збору з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 14 125,81 грн.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України ""Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 визначено порядок повернення сплачених сум судового збору, зокрема статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним. У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ. В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України (пп.5.2.).

Як вбачається із матеріалів справи, заявником при зверненні до суду із вказаним позовом сплачено судовий збір у розмірі 15615,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням №37 від 27.01.2020.

При цьому, ухвалою суду від 19.03.2020 зменшено розмір позовних вимог на суму 99309,05 грн, відповідно до вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, для повернення судового збору у розмірі 1489,64 грн (пропорційно до суми зменшення розміру позовних вимог - 99309,05 грн х 1,5% = 1489,64 грн), у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 14 125,81 грн. покладається на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положення частин 1, 2, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як визначено статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судом встановлено, що Пономаренко Ігор Анатолійович є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №383 від 10.06.2005.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

16.01.2020 між Адвокатом Пономаренко І.А. (Виконавець) та ТОВ "Трейд - Агрохім" (Клієнт) укладено договір на надання правової допомоги у вигляді консультації та складання документів та представлення інтересів в суді.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується Актом прийому передачі виконаних робіт від 16.01.2020 та квитанцією від 16.01.2020 до прибуткового касового ордера про оплату 20 000,00 грн.

Отже, Договір про надання правової допомоги від 16.01.2020, Акт прийому передачі виконаних робіт від 16.01.2020 та квитанція від 16.01.2020 до прибуткового касового ордера про оплату 20 000,00 грн, якою сплачені кошти в сумі 20 000,00 грн на виконання саме даного правочину є належними доказами понесених позивачем витрат на правову допомогу, під час розгляду справи.

Витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави ( ч.1 ст. 126 ГПК України).

Як визначено частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 ГПК України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Отже, витрати, які поніс позивач згідно договору про надання правової допомоги є витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

Як зазначає Верховний Суд у постанові КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність заперечень відповідача, оцінюючи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також беручи до уваги задоволення позову, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 14 125,81 грн та у складі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" ( вул. Пирогова, 2/37, м.Київ, код ЄДРПОУ 41681265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (вул. Промислова - бічна, 3а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 31276010) - 800 000,00 грн боргу, 141 720,55 грн пені, 14 125,81 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (вул. Промислова - бічна, 3а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 31276010).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" ( вул. Пирогова, 2/37, м.Київ, код ЄДРПОУ 41681265).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (вул. Промислова - бічна, 3а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область).

Відповідачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФБ-ГРУП" ( вул. Пирогова, 2/37, м.Київ) .

Повне рішення складено та підписано "14" липня 2020 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець