Рішення

від 06.07.2020 по справі 260/118/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2020 року м. Ужгород№ 260/118/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, 2, код ЄДРПОУ 38629032) до Лопухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (90522, Закарпатська область, Тячівський район, с. Лопухів, вул. Верховинська, буд. 18, ЄДРПОУ 25443460) про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 липня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 14 липня 2020 року.

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лопухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - відповідач), якою просить зобов`язати Лопухівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., розташованого за адресою: 90522, Закарпатська область, Тячівський район, с. Лопухів, вул. Верховинська, 18, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі та встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву. Дана ухвала була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана відповідачем 18 лютого 2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

Ухвалою суду від 19 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, враховуючи достатність доказів наявних у матеріалах справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконання наказу Управління ДСНС України у Закарпатській області від 11.12.2019 р. № 353 у період з 16 по 17 грудня 2019 року працівниками Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено позапланову перевірку територій, приміщень, будівель та споруд загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., розташованої за адресою: 90522, Закарпатська область, Тячівський район, с. Лопухів, вул. Верховинська, 18, з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.

За наслідками позапланової перевірки загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., розташованого за адресою: 90522, Закарпатська область, Тячівський район, с. Лопухів, вул. Верховинська, 18 складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 17.12.2019 р. за № 304 (далі - Акт), яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 р. № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 р. за № 252/26697 (далі - ППБУ), Державних будівельних норм України Системи протипожежного захисту , затверджених наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 № 312 (далі - ДБН В.2.5-56:2014), а саме:

- п. 1. Приміщення не забезпечені в повному обсязі відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальние и знаки безопасности (Пункт 8 розділу II ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

- п. 2. Дерев`яні елементи горищного покриття не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (Пункт 2.5. розділу III ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

- п. 3. Об`єкт не забезпечений адресними вказівниками (назва вулиці, номер будинку), які повинні встановлюватися на фасаді будівлі або в інших видних місцях і освітлюватись у темний час доби, (Пункт 2.22 глави 2 розділу III ППБУ);

- п. 4. З`єднувальні коробки незакриті вогнетривкими кришками. (Розділ IV пункт 1.18 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

- п. 5. Тимчасові електромережі влаштовані та експлуатуються. (Пункт 1.8 глави 1 розділу ІV ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

- п. 6. На будівлі школи не встановлено пристрій блискавкозахисту. (Розділ IV пункт 1.21 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

- п.7. Будинки, приміщення та споруди системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту не обладнано, (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);

- п. 8. Працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено (Пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ);

- п. 9. Відповідальна особа не пройшла функціональне навчання з питань цивільного захисту (Пункт 8 частини першої статті 20 КЦЗУ);

- п. 10. Будівлі не обладнано системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей II типу. (Додаток Б Таблиця Б1 п. 10. ДБН 2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту ).

Зауваження або заперечення до проведеного позапланового заходу зі сторони керівника суб`єкта господарювання не надходили.

Разом з тим, відповідачем 20 травня 2020 року долучено до матеріалів справи акт складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 14.05.2020 року № 165. Згідно опису виявлених порушень у вказаному акті зафіксовано одне порушення вимог законодавства, а саме приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В. 2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту ( Розділ V.1п.1.2 ППБУ, Наказ МВС України від 30.12.2014 р. № 1417).

Отже, враховуючи, що порушення встановленні під час первинної перевірки відповідача, частково усунуто, то суд виходить з меж наявних порушень зафіксованих у акті від 14.05.2020 року, тобто наявних та не усунутих відповідачем станом на час розгляду даної адміністративної справи.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до пп.35 п.4 Положення про Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області та пп. 57 п.4 Указу Президента №20/2013 від 16.01.2013 року "Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Таким чином, ст.ст. 69 та 70 Кодексу цивільного захисту України передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення позапланової перевірки позивачем встановлено та зафіксовано в акті порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей та в подальшому можуть призвести до тяжких наслідків у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки. А саме, щодо виявлених порушень, управлінням роз`яснено наступне: будинки, приміщення та споруди системами протипожежного захисту не обладнано, що може призвести до швидкого розповсюдження пожежі та не своєчасного надходження повідомлення про пожежу до пожежно-рятувальних підрозділів.

Так, у відповідності до п. 26 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Згідно ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В ході розгляду справи відповідачем належних і допустимих доказів у підтвердження усунення всіх виявлених порушень суду не подано.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров`я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері техногенної та пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2018 р. по справі № 823/589/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, не має значення з чиєї вини було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується контролюючим органом не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.02.2019 року по справі №810/2400/18, захід реагування не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

При цьому, згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 4 Закону України №877-V, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).

Згідно ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про те, що відповідачем усунуті всі порушення вимог законодавства, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, зафіксовані у акті перевірки, суд приходить до висновку, що наявні підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Лопухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, розташованого за адресою: 90522, Закарпатська область, Тячівський район, с. Лопухів, вул. Верховинська, 18, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, 2, код ЄДРПОУ 38629032) до Лопухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (90522, Закарпатська область, Тячівський район, с. Лопухів, вул. Верховинська, буд. 18, ЄДРПОУ 25443460) про застосування заходів реагування - задовольнити.

2. Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатуванням входу та відключення від джерел енергоживлення Лопухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, розташованого за адресою: 90522, Закарпатська область, Тячівський район, с. Лопухів, вул. Верховинська, 18, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець