Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2020 р. № 520/5743/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 41529,38 грн надбавки за вислугу років за період з 6 травня 2019 року по день звільнення 28 січня 2020 року;
- зобов`язати Шевченківську районну державну адміністрацію Харківської області нарахувати та виплатити суму вихідної допомоги при звільненні, виходячи з надбавки за вислуги років 30% до посадового окладу на час звільнення з урахуванням раніше виплаченої суми.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що вона працювала на посаді заступника голови районної державної адміністрації та мала 6 ранг державного службовця з вислугою більше 10 років. Розпорядженням голови Шевченківської районної державної адміністрації №4к від 27 січня 2020 року позивача звільнено з посади заступника голови районної державної адміністрації у зв`язку із скороченням штату працівників з виплатою грошової компенсації за 16 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Проте, надбавку позивачу за вислугу років за період з травня 2019 року по 27 січня 2020 року з розрахунку 30% до посадового окладу, яка визначена розпорядженням голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області №2к від 20.01.2020, відповідачем не виплачено.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що згідно розпорядження голови Шевченківської райдержадміністрації від 27 січня 2020 року № 4к звільнено ОСОБА_1 з посади заступника голови районної державної адміністрації 28 січня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників. Відповідно до ч. 1 статті 51 Бюджетного кодексу України фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення) здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах, тож виплати проводилися в межах кошторисних призначень за поточний рік. Відтак в діях відповідача відсутня протиправність, а тому вимоги позивача є безпідставними й такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З копії трудової книжки БТ-II №0490820, судом встановлено, що ОСОБА_1 01.06.2017 прийнята на роботу до Шевченківської районної державної адміністрації на посаду старшого інспектора відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації.
Згідно даних трудової книжки, позивач 01.12.2017 прийняла присягу державного службовця.
01 січня 2018 року позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця, згідно розпорядження голови РДА від 02.01.2018 №1к.
Відповідно до даних копії трудової книжки, 19.06.2018 позивача призначено на посаду заступника голови Шевченківської районної державної адміністрації.
Головою районної державної адміністрації розпорядження №2к від 20.01.2020 внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25.11.2019 №45к, та встановлено ОСОБА_1 , заступнику голови Шевченківської районної державної адміністрації, надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків до посадового окладу, з 06 травня 2019 року та вважати стаж роботи, до якого зараховується періоди роботи на посаді, раніше набутий стаж державної служби та періоди роботи на посаді, раніше набутий стаж державної служби та періоди роботи, передбачені статтею 46 Закону України "Про державну службу" станом на 06 травня 2019 року десять років.
Розпорядженням голови Шевченківської районної державної адміністрації №4к від 27 січня 2020 року позивача звільнено з посади заступника голови районної державної адміністрації з 28.01.2020, у зв`язку із скороченням штату працівників з виплатою грошової компенсації за 16 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
З довідки про доходи від 13.04.2020 №02-49/813, судом встановлено, що з травня 2019 року розмір надбавки за вислугу років становив - 3%, з грудня 2019 року - 6%, а з січня 2020 року -30%.
Не погоджуючись із невірним розрахунком відсотку надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу".
Відповідно до приписів частини 1 статті 7 Закону України "Про державну службу" 889-VIII, державний службовець має право на, зокрема, 4) оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення);
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначена Законом України "Про оплату праці" № 108/95-ВР.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вищевказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Разом з тим, за правилами частини 2 статті 50 Закону України "Про державну службу" 889-VIII заробітна плата державного службовця складається з:
1) посадового окладу;
2) надбавки за вислугу років;
3) надбавки за ранг державного службовця;
Пункт 4 частини другої статті 50 виключено на підставі Закону № 117-IX від 19.09.2019
Пункт 5 частини другої статті 50 виключено на підставі Закону № 117-IX від 19.09.2019
6) премії (у разі встановлення).
Частиною 5 статті 50 Закону України "Про державну службу" 889-VIII визначено, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надбавка за вислугу років є складовою заробітної плати державного службовця, відтак позивач має право на її отримання у розмірі 30 %, як встановлено розпорядженням Голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області №2к від 20.01.2020.
Стосовно розрахунку позивача щодо належної їй до виплати суми надбавки за вислугу років у розмірі 41529,38 грн., суд зазначає, що не може взяти даний розрахунок до уваги, оскільки здійснення нарахувань суми надбавки належить до компетенції відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене вище, беручи до уваги, що суд не може підміняти функції інших органів щодо здійснення нарахування заробітної плати та надбавок до неї, та для повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 6 травня 2019 року по день звільнення 28 січня 2020 року з урахуванням 30 %, як встановлено розпорядженням Голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області №2к від 20.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити суму вихідної допомоги при звільненні, виходячи з надбавки за вислуги років 30% до посадового окладу на час звільнення з урахуванням раніше виплаченої суми, суд зазначає наступне.
В силу положень ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що умовою виплати працівникові вихідної допомоги за статтею 44 КЗпП України є звільнення працівника виключно з визначених цією статтею підстав.
Як вбачається з розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації №4к від 27 січня 2020 року про звільнення позивача з посади заступника голови районної державної адміністрації, ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 40, статті 44 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України "Про відпустки".
Тобто, суд зауважує, що у позивача є право передбачене КЗпП України на виплату при звільненні вихідної допомоги у розмірі визначеному чинним законодавством.
Однак, як слідує з довідки відповідача про доходи від 13.04.2020 №02-49/813, позивачу надбавка за вислугу років у належній працівникові відсотковій ставці, а саме у розмірі 30% виплачувалась з січня 2020 року, а не з травня 2019 року, як встановлено розпорядженням №2к від 20.01.2020.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що оскільки надбавка за вислугу років не виплачувалась позивачу у розмірі визначеному чинним законодавством України, то відтак і вихідна допомога при звільненні, яка як визначено приписами ст. 44 КЗпП України виплачується у розмірі не менше середнього місячного заробітку, розрахована не вірно.
Відповідно до пункту 8 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.99, при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Згідно пункту 12 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.99, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 21, 22 Закону (108/95-ВР) роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Розмір заробітної плати за працю може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд приходить до висновку, що відповідачем в односторонньому порядку погіршено умови оплати за працю, а тому позов в частині зобов`язання Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму вихідної допомоги при звільненні, виходячи з надбавки за вислугу років 30% до посадового окладу на час звільнення з урахуванням раніше виплаченої суми, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги вище наведене, враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено перед судом правомірності вчинених ним дій, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Лермонтова, б. 2, смт. Шевченкове, Шевченківський район, Харківська область, 63601, код ЄДРПОУ 24283422) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Стягнути з Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 6 травня 2019 року по день звільнення 28 січня 2020 року з урахуванням 30 %, як встановлено розпорядженням Голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області №2к від 20.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Шевченківську районну державну адміністрацію Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму вихідної допомоги при звільненні, виходячи з надбавки за вислуги років 30% до посадового окладу на час звільнення з урахуванням раніше виплаченої суми.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О.Чудних
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.07.2020 |
Оприлюднено | 15.07.2020 |
Номер документу | 90364769 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Чудних С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні