Ухвала

від 14.07.2020 по справі 463/6167/20

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/6167/20

Провадження №1-кс/463/3559/20

У Х В А Л А

14 липня 2020 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із скаргою на бездіяльність уповноваженоїособи Територіальногоуправління Державногобюро розслідувань,розташованого ум.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Скаргу мотивує тим, що 12.06.2020 року ним було скеровано на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові заяву про вчинення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.206, ч.2 ст.375 КК України. Станом на день подання скарги, за твердженням скаржника, відомості про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань не були внесені та його не повідомлено про результати розгляду заяви. Вважає, що такими діями уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові не виконала вимоги ст.214 КПК України, а тому змушений звернутися до слідчого судді із скаргою.

Крім цього, просить поновити строк на оскарження бездіяльності уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, у зв`язку з тим, що він, як керівник ТОВ «К.Л.М.-ГРУПП», перебував у відпустці з 15.06.2020 року до 06.07.2020 року та не міг виконувати свої функціональні обов`язки. Дана обставина підтверджується наказом № 3-К від 15.06.2020 року. Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає за необхідне поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду із скаргою, оскільки такий пропущений останнім з поважних причин.

Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримав з мотивів викладених у такій, просить скаргу задовольнити.

Уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду скарги, не повідомила суд про причини своєї неявки, а тому, відповідно до ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарги проведено без його участі.

Заслухавши пояснення скаржника, вивчивши та дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Таким чином, вказаний у вищеназваній статті процесуальний строк обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії чи допущення бездіяльності. При оскарженні дії чи бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.

В судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_3 12.06.2020року скерував на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові заяву про вчинення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.206, ч.2 ст.375 КК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення може бути оскаржена заявником, представником заявника, потерпілим або його представником.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. В свою чергу КК України визначає вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які є злочинами та характеризує, у чому саме полягає об`єктивна та суб`єктивна його сторона, кваліфікуючі ознаки та інше.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч.1 ст.2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

При безпідставно ініційованому досудовому розслідуванні порушується гарантія недоторканності суддів і їх незалежності у виконанні професійних обов`язків, спроба втручання у здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Разом з тим відповідно до положення ч.1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч.3 статті 126 Конституції України.

Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Згідно з положенням ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст.55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п.1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз`яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.

Втім, як правило, заяви про вчинення суддями злочину у вигляді, на думку заявника, ухвалення суддями відповідного судового рішення, викликані просто незгодою заявника з прийнятим рішенням, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури.

Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.

Водночас, як зазначено вище, що стосується законодавчої процедури розгляду таких заяв правоохоронними органами, то після отримання відповідної заяви, відповідно до ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання такої заяви, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Аналогічна норма міститься і у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженому наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06 квітня 2016 року.

Так, згідно з п.1 розділу 3 зазначеного вище Положення, внесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме заява, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України.

Крім того, норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.

Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.

Отже, досудове розслідування розпочинається вже з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В свою чергу, здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення тощо при явному зловживанні учасником процесу свого законодавчого права на оскарження такого рішення до вищої інстанції не узгоджується та прямо протирічить положенням статті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд.

Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Із змісту заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що заявник не погоджується з прийнятим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 процесуальним рішенням у межах кримінального провадження за № 12020070000000082 від 31.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, зокрема, ухвалою слідчого судді від 28.05.2020 року про накладення арешту на майно ТОВ «К.Л.М.-ГРУПП», шляхом заборони його відчуження. Разом з тим, скаржник в судовому засіданні зазначив, що станом на сьогоднішній день арешт на майно не скасований і йому невідомо чи оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала слідчого судді від 28.05.2020 року про накладення арешту на майно.

Крім цього, скаржником в судовому засіданні підтверджено, що ним було подано до Вищої ради правосуддя скаргу про притягнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст.126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Згідно з ч.2 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Верховний Суд України у постанові від 15.04.2008 року зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».

Тому правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 від 12.06.2020 року відсутні.

Згідно зі ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки заява ОСОБА_3 не містить конкретних фактичних даних, які б вказували на наявність у діях судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.206, ч.2 ст.375 КК України, а фактично зводиться до незгоди із прийнятим суддею процесуальним рішенням.

Керуючись вимогами ст.ст.214, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

поновити ОСОБА_3 строк на звернення із скаргою.

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1