Ухвала

від 20.08.2020 по справі 463/6167/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6167/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/826/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря: ОСОБА_5 ,

розглянувши в м. Львові апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 липня 2020 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 липня 2020 року поновлено ОСОБА_6 строк на звернення із скаргою та відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Своє рішення суд першої інстанції мотивує тим, що заява ОСОБА_6 не містить конкретних фактичних даних, які б вказували на наявність у діях судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 206, ч.2 ст. 375 КК України, а фактично зводиться до незгоди із прийнятим суддею процесуальним рішенням.

На ухвалу слідчого судді заявник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати дану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити його скаргу та зобов`язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, внести відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_6 від 12 червня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 206, ч.2 ст. 375 КК України та розпочати досудове розслідування, про що інформувати заявника.

В обґрунтування покликається на те, що не погоджується із даною ухвалою, оскільки така постановлена із грубими порушенням норм процесуального та матеріального права та підлягає до скасування. Підкреслю, що слідчий суддя не уповноважений оцінювати фактичні обставини, зазначені у заяві заявника, з огляду на стадію кримінального провадження. Звертає увагу, що 12 червня 2020 року ним було скеровано на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові заяву про вчинення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 206, ч.2 ст. 375 КК України. Станом на день подання скарги, за твердженням скаржника, відомості про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань не були внесені та його не повідомлено про результати розгляду заяви. Вважає, що такими діями уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові не виконала вимоги ст. 214 КПК України, а тому змушений звернутися до слідчого судді із скаргою.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Будучи повідомленими про час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_6 та прокурор у судове засідання до апеляційного суду та Білоцерківського міськрайонного суду Київської області не з`явились.

Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття учасників провадження в судове засідання не перешкоджає проведенню розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, ухвалу слідчого судді, доводи апеляційної скарги, заслухавши думку учасників провадження з приводу поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно з ч.4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.

За вимогами ч.5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.

Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Із змісту заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що заявник не погоджується з прийнятим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 процесуальним рішенням у межах кримінального провадження за № 12020070000000082 від 31.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, зокрема, ухвалою слідчого судді від 28.05.2020 про накладення арешту на майно ТОВ «К.Л.М.-ГРУПП», шляхом заборони його відчуження. Разом з тим, скаржник в судовому засіданні зазначив, що станом на сьогоднішній день арешт на майно не скасований і йому невідомо чи оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала слідчого судді від 28.05.2020 про накладення арешту на майно.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що положення ст. 214 КПК України, перебувають у взаємозв`язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, згідно п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки заява ОСОБА_6 не містить конкретних фактичних даних, які б вказували на наявність у діях судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 206, ч.2 ст. 375 КК України, а фактично зводиться до незгоди із прийнятим суддею процесуальним рішенням.

Таким чином, посадові особи Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, отримавши заяву ОСОБА_6 , дотримались вимог чинного законодавства України перевірили її та встановили факт відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, зазначеного заявником.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, оскільки така постановлена із грубими порушенням норм процесуального та матеріального права та підлягає до скасування, колегія суддів вважає безпідставними.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 липня 2020 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові колегією суддів не встановлено, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 липня 2020 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4