Рішення

від 19.04.2010 по справі 11/238-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2010 р.

Справа № 11/238-10

За позовом  Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" м. Хмельницький   

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький

про стягнення 1027,64 грн.

                   Суддя    

Представники сторін:

Від позивача : не з’явився

Від відповідача : не з’явився

Суть спору: Позивач - Хмельницьке КП "Спецкомунтранс" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1027,64грн., за наданні послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, згідно договору №2381/1609 від 11.12.2007р., з яких 949,11грн. сума основного боргу, 60,65грн. інфляційні та 17,88грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2010р. порушено провадження у справі №11/238-10. Про час і місце проведення судового засідання сторони  повідомленні належним чином.

Розгляд справи неодноразово відкладався для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по справі та врегулювання спору в добровільному порядку.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в попередніх засіданнях позовні вимоги визнає частково, стверджуючи при цьому, що більшу частину боргу ним було погашено  в встановленні договором терміни, тобто до порушення провадження по справі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

11 грудня 2007 р. між Хмельницьким комунальним підприємством "Спецкомунтранс" та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір за №2381/1609 про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів.

Згідно умов вищезазначеного договору, а саме пункту 1.1 споживач (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання надати йому послуги по вивезенню твердих побутових відходів, накопичених на об'єктах споживача.

Загальний обсяг перевезень відходів (на місяць) згідно норм накопичення для споживачів всіх форм власності та приватних підприємців (крім бюджетних установ) складає 6,45 м.куб.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що для збирання та вивезення твердих побутових відходів споживач у визначених місцях повинен виставити технічно справні контейнери місткістю 0,75м.куб. або 1,1м.куб.

Згідно п.2.5 договору, тверді побутові відходи вивозяться за графіком, погодженим з замовником.

Тариф на вивіз на 1м.куб. затверджений органами місцевої влади на момент укладення договору 12,40грн в т.ч. ПДВ 2,07грн. Середньомісячна вартість послуг становить 79,98грн.

Відповідно до п.3.1 договору споживач зобов'язаний здійснювати розрахунки з виконавцем за отримані послуги щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.3 договору, передбачено, що виконавець та замовник один раз у квартал здійснюють звірку вартості фактично наданих і оплачених послуг і по результатах звірки визначають суму заборгованості чи переплати.

В ході виконання договору №2381/1609 від 11.12.2007р. позивачем підприємцю ОСОБА_1 щомісячно виставлялись до оплати рахунки за надані послуги згідно затверджених тарифів, за №1609.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в додаток до позовної заяви подано розрахунок заборгованості по  підприємцем ОСОБА_1 за послуги по вивезенню твердих побутових відходів за період з червня 2008р. по грудень 2009р., з якого вбачається, що вартість послуг по вивезенню твердих побутових відходів, накопичених на об'єктах споживача в період з червня 2008 року і по вересень 2008 року включно становить 79,98грн. в місяць. Починаючи з жовтня 2008 року позивачем збільшено вартість послуг по вивезенню сміття, і виставлено рахунки на оплату на суму 144,80грн. в місяць. В період листопад-грудень 2009 року вартість цих же послуг позивачем зменшено та становила 72,29грн. в місяць.

На оплату наданих послуг позивачем виставлялися рахунки за №1609.

За даними позивача, загальна вартість наданих ним послуг за період з 01.06.2008р. по 31.12.2009р. становить 2346,90грн. Як стверджує позивач, свої зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши суму в розмірі 1387,60грн., і станом на 01.01.2010р. за ним рахується заборгованість в сумі 949,11грн.

Крім цього, позивачем, керуючись нормами статей 625 ЦК України, заявлено до стягнення 60,65грн. інфляційних та 17,88грн. - 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази щодо первісного позову та давши їм правову  оцінку в сукупності,   суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  частково з огляду на таке.

Згідно ст. 11  ЦК України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

11 грудня 2007 р. між Хмельницьким комунальним підприємством "Спецкомунтранс" та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір за №2381/1609 про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов’язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків,  передбачених законодавством.

На виконання умов договору позивачем здійснено вивезення твердих побутових відходів, накопичених на об'єктах споживача, згідно графіку, погодженого з замовником, в обсязі 6,45 м.куб., вартість яких становить 79,98грн. в місяць.

На оплату наданих послуг позивачем виставлялися рахунки за №1609.

У відповідності  до ст. 538  Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

На виконання своїх зобов'язань відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 1387,60грн., тобто кошти на оплату послуг, вартість яких обумовлена договором №2381/1609.

Суд, оцінивши надані по справі докази вважає за необхідне врахувати те, що як встановлено статтею 509 ЦК України,- зобов’язання виникають з підстав встановлених  статтею 11 цього Кодексу.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, тобто в письмовій. (ст.203 ЦК України).

Однак, починаючи з жовтня 2008 року позивачем в односторонньому порядку збільшено вартість послуг по вивезенню сміття, вартість яких становить вже 144,80грн., при цьому не повідомивши письмово про це іншу сторону, та не передбачивши та не погодивши таку зміну умовами договору.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Такого повідомлення про зміну тарифів позивачем не надано, а тому зміни щодо вартості послуг по вивезенню сміття, починаючи з жовтня 2008р.,  сторони не вносили і відповідно відповідач у повному обсязі оплатив отриманні послуги за тарифами узгодженими в договорі №2381/1609.

Платіжні документи із зазначенням у них сум більших, аніж погоджено сторонами при укладенні договору, не можуть бути доказами повідомлення відповідача про зміну тарифів на послуги по вивезенню сміття, оскільки зобов'язання між сторонами виникають на підставі договору або закону, а не на підставі рахунків.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи це, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 842,66грн. такими, що є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають. Стягненню підлягає залишок боргу в розмірі 106,45грн., який рахувався за відповідачем станом на 01.01.2010 року.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний  сплати  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом.

На підставі цього позивачем від простроченої суми заявлено до стягнення з відповідача 60,65грн. інфляційних та 17,88грн. - 3% річних.

Суд, перевіривши правильність обрахування позивачем суми основного боргу, враховуючи неправомірність нарахування відповідачу боргу в більшому розмірі, повів відповідне перерахування сум інфляційних та річних, в результаті чого прийшов до висновку, що задоволенню підлягають інфляційні в сумі 12,82грн. та  3% річних в сумі 2,39грн.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволеню частково.

У відповідності із ст.49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

                                                             В И Р І Ш И В:

Позов Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" м. Хмельницький до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 1027,64грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) на користь Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" м. Хмельницький, вул.Толстого, 1 (код:03356565) –121грн.66коп. (з яких 106грн.45коп. –сума основного боргу, 12грн.82коп.- інфляційні та 2грн.39коп. –річні), а також витрати по оплаті державного мита в сумі 102грн. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних відмовити.

                              Суддя                                                                      

 Віддруковано  3 примірники:

  1- позивачу,

  2- відповідачу,

  3- до справи.