Рішення

від 07.07.2020 по справі 902/544/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2020 р. Cправа № 902/544/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фірми "ДАВОС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 23А, кв. 9, код ЄДРПОУ 22471496)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" (21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, оф. 211, код ЄДРПОУ 37338260)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" (65018, Одеська область, м. Одеса, вул. Французький бульвар, буд. 26, корп. 1, кв. 81, код ЄДРПОУ 43063336)

про визнання договору про відступлення права вимоги № 2/2019 від 18.06.2019 року недійсним, -

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" - Колесніченко Б.В., діє згідно ордеру серії АО № 1010106 від 31.05.2020 року (в режимі відеоконференції);

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" - не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

09.07.2019 року Фірма "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" про визнання договору про відступлення права вимоги № 2/2019 від 18.06.2019 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення оспорюваного договору потягло за собою заміну стягувача у виконавчому провадженні та позивача у справі № 916/270/18, чим було порушено права Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Позивач вказував на фіктивність даного правочину, що укладення вказаного договору відбулось лише з метою уникнення цивільної відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ", пов`язаної зі стягненням грошових коштів на користь Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, так як банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" були арештовані в ході виконавчого провадження № 58222935 згідно постанови про арешт коштів боржника від 28.01.2019 року.

Позивач вважає, що укладенням оспорюваного договору, на підставі якого ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2019 року по справі 916/270/18 був замінений позивач у справі та стягувач у виконавчому провадженні, порушуються права Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки при реалізації майна Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю торгуючою організацією з примусових торгів, згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 59215728, грошові кошти надходять на депозитний рахунок виконавчої служби, а потім на рахунок стягувача, яким до укладення вищевказаного договору про відступлення права вимоги (цесії) мало бути Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ", банківські рахунки якого арештовано на підставі постанови приватного виконавця від 28.01.2019 року під час здійснення виконавчого провадженні № 58222935, після чого грошові кошти були б перераховані знову не депозитний рахунок виконавчої служби та у подальшому на рахунок стягувача у виконавчому провадженні № 58222935, а саме на рахунок Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. За рахунок вказаних коштів була б погашена частина заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" перед Фірмою "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Позивач вважає себе заінтересованою особою, права якої порушуються оспорюваним договором, що стало підставою його звернення до суду з позовом про визнання договору про відступлення право вимоги (цесії) № 2/2019 від 18.06.2019 року недійсним.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/545/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30.07.2019 року.

30.07.2019 року судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі № 902/544/19 до закінчення перегляду Верховним судом судових рішень у справі №902/271/18.

Ухвалою від 18.03.2020 року провадження у справі № 902/544/19 поновлено та призначено підготовче засідання у справі на 09.04.2020 року.

Ухвалою від 09.04.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 902/544/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 05.05.2020 року.

Ухвалою від 05.05.2020 року відкладено підготовче засідання до 02.06.2020 року.

Ухвалою суду від 02.06.2020 р. було закрито підготовче провадження у справі №902/544/19 та призначено справу до розгляду по суті на 07.07.2020 року.

В судовому засіданні взяв участь в режимі відеоконференції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" Колесніченко Б.В., який заперечив проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Як зазначено у письмових поясненнях Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ", позовна заява не містить підстав, якими позивач довів би факт недійсності договору цесії №2/2019 від 18.06.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ". Також в поясненнях останнього зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" отримало право вимоги до позивача відповідно до укладеного договору цесії №1/2019 від 01.03.2019 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ-ТРЕЙД"; вказаний правочин позивачем не оскаржується та визнається. Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2019 року по справі №916/270/18 позивач - ТОВ "ВІМЕКСІМ-ТРЕЙД" був замінений правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ". Вказана ухвала суду набрала законної сили та не оскаржувалась позивачем. В свою чергу, за спірним правочином Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" уступило право вимоги до позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" на суму 1911600,00 грн, вказана вимога є безспірною, що підтверджується судовим рішенням по справі №916/270/18.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.201 року по справі №916/270/18 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" був замінений правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ".

Вказана ухвала суду набрала законної сили та не оскаржувалась позивачем. Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2018 року по справі №916/270/18 з Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю було зобов`язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ-ТРЕЙД" (первісний позивач) 472 т. ячменю 3 класу.

В подальшому ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2019 року по справі №916/270/18 було замінено порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю грошових коштів у сумі 1911600,00 грн (вартість ячменю, який не був повернутий Фірмою "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю). Вказані судові рішення набули законної сили та не оскаржувались Фірмою "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

З огляду на наведене, відповідач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" правомірно уклали договір цесії №2/2019 від 18.06.2019, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" отримало право вимоги до Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 1911600,00 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" також зазначив, що право вимоги на суму 1911600,00 грн випливає зі складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 року; той факт, що Фірма "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю уклало саме договір зберігання, встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 року по справі № 916/270/18. Складська квитанція на зерно №19 від 16.12.2016 року, яка складена та підписана Фірмою "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, не містить положень, які обмежують поклажодавця (кредитора) в праві переуступити вимоги іншій особі, чинне законодавство теж не містить такого обмеження.

Представники позивача та другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" в судове засідання 07.07.2020 року з розгляду справи по суті не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду всі учасники повідомлялися належним чином - ухвалою суду від 02.06.2020 року, яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому суд зазначає, що надіслані на адресу позивача та другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" конверти з ухвалою від 02.06.2020 року повернулися до суду невитребуваними із відміткою про причину повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача і другого відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Окрім того, ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/544/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому учасники судового процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від позивача і другого відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Крім того, неявка представника позивача і другого відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

В зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" Колесніченка Б.В., з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року по справі № 902/271/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" на користь Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 3695159,48 грн боргу та 55427,40 грн судового збору (а.с. 42-52, т.1). Вказане рішення було залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року (а.с. 53-67, т.1).

На підставі наказу № 902/271/18, виданого 08.01.2019 року на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року по справі № 902/271/18, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області відкрито виконавче провадження №58222935. Вказане підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2019 року (а.с. 68-69, т.1).

Поряд з цим, рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 року по справі №916/270/18 (а.с. 17-20, т.1), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року (а.с. 21-34, т.1) було зобов`язано Фірму "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ ТРЕЙД" 472 тони ячменю 3-го класу. Згодом ухвалою цього ж суду від 01.02.2019 року було змінено спосіб і порядок виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Одеської області шляхом стягнення з Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ ТРЕЙД" грошових коштів в сумі 1911600,00 грн (а.с. 35-37, т.1).

Надалі ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2019 року по справі № 916/270/18 було замінено стягувача (позивача) - з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ ТРЕЙД" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" на підставі договору про відступлення прав від 01.03.2019 року (а.с. 38-39, т.1).

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області від 27.05.2019 року відкрито виконавче провадження № 59215728 по виконанню вищевказаного рішення суду (а.с .40, т.1).

18.06.2019 року між відповідачами у даній справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" був укладений спірний договір про відступлення право вимоги (цесії), згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" право вимоги на повернення 472 тон ячменю 3-го класу, право вимагати сплати його вартості, що становить 1911600,00 грн.

Так, відповідно до п.1 цього договору, кредитор відступив новому кредитору право вимоги до Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а саме: право вимоги повернення 472 тон ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 року, загальною вартістю 1911600,00 грн, придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ ТРЕЙД" у боржника за договором поставки від 15.12.2016 року №ККЯ 15/12-16-01Д та переданого в подальшому на зберігання боржникові, згідно із вказаною складською квитанцією або право вимоги сплати вартості 472 тон ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, прийнятого боржником на зберігання, відповідно до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 року, що становить 1911600,00 грн, у разі неповернення боржником вказаного майна; або сплату збитків, спричинених боржником та будь-які інші похідні права, що випливають зі складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 року; право нарахування будь-яких штрафних санкцій, передбачених договором та/або чинним законодавством (а.с.70, т.1).

З огляду на укладення вказаного договору та на підставі заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" як правонаступником, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019 року по справі 916/270/18 замінено позивача у справі № 916/270/18 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" замінено його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" (а.с. 71-72, т.1).

На підставі цієї ухвали 27.06.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" замінено його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" (а.с. 73-74, т.1).

В ході виконавчого провадження № 59215728 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. в ході примусового виконання наказу №902/271/18, виданого 08.01.2019 року на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року по справі № 902/271/18, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" (а.с. 75-76, т.1).

Як уже було зазначено судом вище, Фірма Давос у формі товариства з обмеженою відповідальністю в травні 2018 року зверталась до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" про стягнення 3695159,48 грн заборгованості за Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 22/15 ТЕО від 22.06.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору транспортно-експедиторського обслуговування № 22/15 ТЕО від 22.06.2015 року в частині оплати повної вартості наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року у справі №902/271/18 позов Фірми Давос у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" про стягнення 3695159,48 грн. заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування №22/15 ТЕО від 22.06.2015 року задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" на користь Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 3695159,48 грн заборгованості та 55427,40 грн судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року вказане рішення Господарського суду Вінницької області було залишено без змін.

При цьому позивач у справі № 902/544/19 - Фірма "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" про визнання договору про відступлення права вимоги № 2/2019 від 18.06.2019 року недійсним, послався на те, що даний спірний договір порушує права Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки перешкоджає примусовому виконанню вищевказаних судових рішень у справі №902/271/18 щодо стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" перед Фірмою "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в сумі 3695159,48 грн за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 22/15 ТЕО від 22.06.2015 року.

Тобто порушення своїх прав укладенням відповідачами оспорюваного правочину позивач вбачає в перешкодах примусовому стягненню заборгованості за рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року по справі №902/271/18, згідно якого задоволено позовні вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ". Адже, уклавши оспорюваний договір про відступлення права вимоги № 2/2019 від 18.06.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ", будучи боржником Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно рішення суду у справі № 902/271/18, отримало право вимоги до свого кредитора - Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі рішення суду у справі №916/270/18.

Однак, на час звернення Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з даним позовом до суду у справі № 902/544/19, Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №902/271/18 та ухвалою від 17.07.2019 року зупинив виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року у справі № 902/271/18 до завершення розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Враховуючи зазначене й тотожність учасників справ №902/271/18 та №902/544/19, Господарський суд Вінницької області ухвалою від 30.07.2019 року зупинив провадження у справі №902/544/19 до закінчення перегляду Верховним Судом справи №902/271/18. Вказаний висновок обумовлений тим, що при розгляді справи №902/271/18 будуть встановлені обставини, що мають значення для вирішення спору у даній справі, зокрема, щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" заборгованості перед Фірмою "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Так, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року у справі №902/271/18 було скасовано. Справу №902/271/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2019 року, справу №902/271/19 передано на новий розгляд судді Матвійчуку В.В.

15.01.2020 року Господарським судом Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В. постановлено ухвалу у справі № 902/271/18 року, якою позов Фірми Давос у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" 3695159,48 грн заборгованості за Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 22/15 ТЕО від 22.06.2015 року залишено без розгляду.

Станом на день вирішення справи № 902/544/19 вказана ухвала набрала законної сили і вищими судовими інстаніями не переглянута і не скасована.

Таким чином, враховуючи скасування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року у справі №902/271/18, відпали підстави для примусового стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" 3695159,48 грн заборгованості за Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 22/15 ТЕО від 22.06.2015 року на користь Фірми Давос у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Тому на даний час втратили свою актуальність твердження позовної заяви Фірми Давос у формі товариства з обмеженою відповідальністю про те, що договір про відступлення права вимоги № 2/2019 від 18.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" перешкоджає примусовому стягненню заборгованості за рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.12.2018 року по справі №902/271/18, так як судове рішення втратило силу.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

В свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В ст. 181 Господарського кодексу України, яка визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зазначається, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Наразі слід зазначити, що спірний договір укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Заявляючи позов про визнання недійсним спірного договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Договір про відступлення права вимоги № 2/2019 від 18.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" не зачіпає права та інтереси Фірми Давос у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що в оспорюваному договорі про відступлення права вимоги (цесії) не зазначено, якими саме документами засвідчено право вимоги ячменю 3-го класу у кількості 472 тон або сплати його вартості, яка становить 1911600,00 грн первісного кредитора з Фірми "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка передається новому кредитору; такі документи новому кредитору не передані по договору про відступлення права вимоги (цесії) та в самому договорі не обумовлено порядок такої передачі, що на думку позивача, є порушенням істотних вимог, передбачених для договору про відступлення права вимоги та договору купівлі-продажу суд визнає необгрунтованими.

Право вимоги на суму 1911600,00 грн випливає зі складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 року. Складська квитанція на зерно №19 від 16.12.2016 року, яка складена та підписана ФІРМОЮ "ДАВОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю не містить обмеження права кредитора переуступити вимогу іншій особі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд зауважує, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 15 ЦК України закріплене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними : цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (435-15), Земельним кодексом України (2768-14), Сімейним кодексом України (2947-14), Законом України від 12 травня 1991 року №1023-XII (1023-12) Про захист прав споживачів , Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (161-14) Про оренду землі та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

З системного аналізу наданих у справу доказів суд дійшов висновку про те, що сама по собі наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" заборгованості перед позивачем, в даному випадку не могла бути покладена в основу обгрунтованих позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2/2019 від 18.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ".

Спірний договір не порушував прав позивача ні в момент укладення, ні тим більше тепер, коли заборгованість перед Фірмою Давос у формі товариства з обмеженою відповідальністю з боку Товариства обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" за Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 22/15 ТЕО від 22.06.2015 року втратила своє підтвердження судовим рішенням.

Дослідивши оспорюваний договір відступлення права вимоги № 2/2019 від 18.06.2019 року, суд не встановив наявність тих обставин, з якими Закон пов`язує визнання угод недійсними, а тому враховуючи вищезазначені обставини та приписи чинного законодавства України, Господарський суд Вінницької області приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2/2019 від 18.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-АКТИВ" задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення складено 15 липня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - Фірма "ДАВОС" у формі ТОВ (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд.23 "А", кв.9);

3 - відповідачу - ТОВ "ВІМЕКСІМ" (21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд.4, оф.211);

4 - відповідачу ТОВ "ВМ-АКТИВ" (65018, Одеська область, м. Одеса, вул. Французький бульвар, буд. 26, корп. 1, кв. 81).