Рішення

від 23.06.2020 по справі 910/2647/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2020Справа № 910/2647/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Концерну Військторгсервіс

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Рейтен компані

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Сапфір

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Міністерства оборони України

про визнання договору недійсним

за участю представників учасників справи:

від позивача Коломеєць І.В. (довіреність № 01 від 02.01.2020)

від відповідача-1 не з`явились

від відповідача-2 не з`явились

від третьої особи не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2020 року Концерн Військторгсервіс (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рейтен компані (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Сапфір (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору.

В обґрунтування заявлених ним позовних вимог позивач пояснив, що Міністерством оборони України була проведена процедура закупівлі харчових продуктів (ідентифікатор закупівлі: UA-2019-12-27-002244-b). У вказаних торгах взяли участь 15 суб`єктів господарювання, у тому числі й позивач, переможцем за результатами їх проведення було визнано відповідача-1. Позивач вважає, що відподач-1 переміг у процедурі закупівлі шляхом введення в оману замовника торгів та надання фіктивного договору у складі поданої ним тендерної пропозиції.

Так, за умовами тендерної документації учасники закупівлі повинні були надати документи на підтвердження їх відповідності встановленим кваліфікаційним критеріям та вимогам ст. 17 Закону України Про публічні закупівлі . Серед переліку таких документів вказано скановані оригінал або копія аналогічного договору щодо постачання продуктів харчування за 2017, 2018 або 2019 роки з усіма додатками, які є невід`ємними частинами договору (у разі наявності) та сканований відгук, наданий суб`єктом господарювання, з яким був укладений такий договір, а також відомості про належне виконання договору, в тому числі, щодо якості та строків.

На виконання вищевказаної умови тендерної документації відповідач-1 надав спірний договір поставки № 120801 від 08.12.2019, укладений з відповідачем-2. Однак, на переконання позивача, вказаний договір є фіктивним та не має на меті виникнення господарських правовідносин між його сторонами. Про фіктивність оспорюваного правочину згідно з твердженнями позивача свідчить те, що:

- відповідачем-1 не долучено до спірного договору заявку покупця на поставку товару, не зважаючи на те, що саме у вказаній заявці визначається така істотна умова договору як строк поставки товару, крім того, на думку позивача, відсутність заявки унеможливлює перевірку та ставить під сумнів факт виконання поставки товару;

- в умовах спірного договору відсутнє погодження сторонами такої істотної умови як місце поставки товару, не погоджено місце поставки й у специфікаціях або видаткових накладних, які є невід`ємними частинами спірного договору;

- умовами спірного договору передбачено, що товар, який поставляється за таким договором, повинен бути маркований згідно з ДСТУ П4518:2006 Продукти харчові. Споживче маркування , водночас вказаний стандарт був скасований наказом ДП УкрНДНЦ № 403 від 08.12.2017 Про прийняття національних нормативних документів, скасування національних нормативних документів , тобто за два роки до укладення договору. При цьому, у п. 4.2 спірного договору поставки передбачено, що постачальник гарантує покупцю, що товар (його зовнішній вигляд, упаковка, етикетки, будь-які зображення, тощо), який поставляється за цим договором, відповідає вимогам діючого законодавства України і не порушує права третіх осіб. Дана обставина, за твердженням позивача, свідчить про поставку завідомо неякісного товару та у загальній сукупності обставин є додатковим підтвердженням фіктивності спірного договору поставки, оскільки зацікавлений у якісному товарі та спрямований на здійснення господарський відносин покупець має вивчити предмет та умови договору, особливо у частині, що стосується якості поставленого товару, а незацікавленість сторін у предметі поставки додатково свідчить про відсутність будь-яких поставок взагалі;

- у відповідача-1 - ТОВ Рейтен компані відсутня можливість здійснювати господарську діяльність у сфері закупівель та поставок, оскільки, як вбачається з відкритих джерел, за місцем державної реєстрації відповідача-1, вказаним у податковій документації, а саме: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9-А, оф. 369, зареєстровано близько 700 підприємств з повним співпадінням адреси; за заявленим відповідачем-1 місцем розташування його виробничих потужностей, а саме: м. Київ, вул. М. Василенка, 2, відсутні склади, що належать відповідачу-1 та придатні для зберігання значних партій товару. Викладене, на переконання позивача, підтверджує відсутність у відповідача-1 матеріальної бази, що дозволила б належним чином виконати спірний договір поставки;

- відповідач-2 не є контрагентом, що викликає довіру та може вважатися належним гарантом якості, адже ТОВ Золотий Сапфір (відповідач-2) утворений 30.12.1996 зі статутним капіталом у розмірі 620 000,00 грн, при цьому, дане товариство через свого керівника пов`язане з ТОВ ТК Агропродпромсервіс , яке відповідно до матеріалів справи № 755/11871/17, кримінального провадження № 42016000000002035 від 04.08.2016 (ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України), є одним з ряду підприємств, що сприяли незаконному формуванню фіктивного податкового кредиту.

Викладене, як вважає позивач, дає підстави для висновку про те, що обставини укладення та виконання відповідачами спірного договору поставки свідчать про явну фіктивність правочину та відсутність відносин товарно-господарського характеру між контрагентами, а єдина мета укладання даного договору - надання можливості відповідачу-1 взяти участь у торгах та надати спірний договір у складі документів тендерної пропозиції.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати недійсним договір поставки № 120801 від 08.12.2019, укладений між відповідачами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/2647/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2020, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Міністерство оборони України (далі - третя особа).

24.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий третьою особою, в якому третя особа висловила правову позицію аналогічну за змістом тій, що викладена позивачем у поданому ним позові, заявлені позовні вимоги третя особа вважала обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

27.03.2020 до суду надійшов поданий відповідачем-2 відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 вказав, що фіктивним вважається правочин, який укладений без наміру створення обумовлених ним наслідків. Однак спірний договір не є таким, що не створює наслідків для його сторін, адже на виконання його умов відповідачем-1, як постачальником, товар був переданий відповідачу-2, як покупцю, про що сторонами договору складена та підписана видаткова накладна, а відповідачем-1 складена та зареєстрована відповідна податкова накладна. Викладене спростовує твердження позивача про фіктивність спірного договору. За таких обставин відповідач-2 вважав заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та просив суд у їх задоволенні відмовити.

31.03.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про витребування доказів, а саме: інформації щодо оподаткування прибутку відповідача-1, отриманого на підставі та внаслідок виконання спірного договору, та відображення таких даних у податковому обліку підприємства; інформацію щодо з`ясування місцезнаходження відповідача-1 за місцем реєстрації (м. Київ, вул. Княжий Затон, 9-А, оф. 369).

Судові засідання, призначені на 02.04.2020, у тому числі, судове засідання у справі № 910/2647/20, Господарським судом міста Києва у складі судді Удалової О.Г. не проводились з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України № 9/рс-186/20 від 16.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 викликано Концерн Військторгсервіс , як позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю Рейтен компані , як відповідача-1, Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Сапфір , як відповідача-2, та Міністерство оборони України, як третю особу, у підготовче засідання, призначене на 28.04.2020.

09.04.2020 до суду надійшов поданий відповідачем-1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 вказав, що заявка покупця на поставку товару не є невід`ємною частиною договору, а тому відсутність такої заявки серед документів тендерної пропозиції не є порушенням умов тендерної документації. Крім того, відповідач-1 вказував, що наявність позитивного відгуку покупця за спірним договором свідчить про належне виконання умов такого договору, у тому числі, в частині обов`язку поставити товар належної якості. Відповідач-1 вказав, що спірний договір є виконаним у повному обсязі його сторонами і в частині поставки товару, і в частині оплати такого товару, а тому не відповідає ознакам фіктивного правочину. Відповідач-1 вважав твердження позивача про те, що відповідач-2 не є контрагентом, який викликає довіру та може вважатися належним гарантом якості виконаного зобов`язання, виключно припущеннями позивача, які не заслуговують на увагу, оскільки є необгрунтованими. Крім наведеного, відповідач-1 вважав непідтвердженими належними та допустимими доказами посилання позивача на відсутність у відповідача-1 необхідних виробничих потужностей. Умовами тендерної документації не вимагалось надання договорів оренди або власності на приміщення, в яких розміщені виробничі потужності постачальника харчової продукції. Поряд з наведеним відпоівдач-1 вказав, що винаймає виробничі приміщення, у тому числі, холодильні камери, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 2. Враховуючи викладене, відпвідач-1 вважав заявлений позивачем позов необґрунтованим та просив суд відмовити у його задоволенні.

15.04.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій викладено заперечення проти правомірності тверджень та посилань відповідачів та підтримано викладену в позові правову позицію.

28.04.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду, відкладено розгляд клопотання позивача про витребування доказів по справі, відкладено підготовче засідання на 26.05.2020.

У підготовчому засіданні 26.05.2020 суд оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на те, що документи, які просить витребувати позивач, не нададуть суду можливість встановити фактичні обставини справи, що підлягають доказуванню в межах розгляду спору про визнання недійсним фіктивного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.06.2020.

У судовому засіданні 23.06.2020 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів-1, 2 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідоили.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів-1, 2 та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.06.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Міністерством оборони України була проведена процедура закупівлі з ідентифікатором закупівлі: UA-2019-12-27-002244-b.

Згідно з п. 2 Оголошення про проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони (далі - Оголошення) визначено, що предметом закупівлі є Продукти харчування та сушені продукти різні (15890000-3) (харчові продукти (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів харчування) для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах), код ДК 021:2015 - 15890000-3 - продукти харчування та сушені продукти різні.

У вищевказаній процедурі закупівлі взяли участь 15 суб`єктів господарювання, у тому числі й позивач Концерн Військторгсервіс .

У п. 12 Оголошення були визначені кваліфікаційні критерії до учасників відповідно до статті 16 Закону України Про публічні закупівлі , вимоги, встановлені статтею 17 Закону України Про публічні закупівлі , та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством.

Так, згідно з п. 12.3 Оголошення до переліку документів, які вимагаються для підтвердження відповідності учасників встановленим кваліфікаційним критеріям, вимогам установленим статтею 17 Закону та іншим вимогам Закону, що подаються у складі цінової пропозиції, включено також сканований оригінал/копія аналогічного договору щодо постачання харчових продуктів/продуктів харчування за 2017 рік або 2018 рік або 2019 рік з усіма додатками, що є невід`ємною частиною договору (у разі наявності), та сканований відгук (виданий суб`єктом господарювання, з яким було укладено договір) з зазначенням дати і номеру договору (на який надано відгук) та інформації про належне виконання договору, у тому числі, стосовно якості та строків.

На виконання вищевказаної умови Оголошення відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю Рейтен компані надав спірний договір поставки № 120801 від 08.12.2019, укладений з відповідачем-2 Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий Сапфір .

Переможцем за результатами проведення процедури закупівлі з ідентифікатором закупівлі: UA-2019-12-27-002244-b був визнаний відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Рейтен компані .

Вищевикладені обставини не заперечуються учасниками судового розгляду.

За приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про фіктивність спірного договору поставки № 120801 від 08.12.2019. У свою чергу, відповідачі заперечували такі твердження позивача, як необґрунтовані, та зазначали про повне виконання ними умов спірного договору, що виключає його фіктивність.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, а також обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

За змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013) роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 ст. 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Судом встановлено, що за умовами спірного договору постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю Рейтен компані ) зобов`язуався поставити (передати) у власність покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Сапфір ) товар - продукти харчування різні в асортименті, а покупець зобов`язувався приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 спірного договору).

Відповідно до п. 8.1 спірного договору загальна сума договору складає 51 356,94 грн, в тому числі ПДВ 8 559,49 грн.

Як вбачається зі специфікації (додаток № 1 до спірного договору), відповідачі погодили асортимент та кількість товару, що підлягає поставці на виконання умов спірного договору. Загальна вартість такого товару згідно з вказаною специфікацією становить 51 356,94 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Рейтен компані поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Золотий Сапфір обумовлений спірним договором товар у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 01 від 16.12.2019 на суму 51 356,94 грн, підписаною представниками обох сторін та засвідченою печатками обох підприємств.

Матеріали справи також свідчать, що за результатами вчиненої господарської операції з поставки товару, що зазначена вище, Товариство з обмеженою відповідальністю Рейтен компані склало податкову накладну № 1 від 16.12.2019 та направлено її до відповідного податкового органу.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Сапфір оплатило поставлений йому на виконання спірного договору товар, що підтверджується платіжним дорученням № 822 від 18.12.2019 на суму 51 356,94 грн.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про повне виконання відповідачами умов спірного договору, що виключає можливість стверджувати про укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Відтак, позивач, у порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не довів своїх тверджень про фіктивність спірного договору.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 15.07.2020.

Суддя О.Г. Удалова