Рішення

від 15.07.2020 по справі 924/1321/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2020 р. Справа № 924/1321/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді І.В.Заярнюк, за участю секретаря судового засідання Б.С. Виноградова, розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Вінницярембуд", Вінницька обл., місто Вінниця

до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД" м. Хмельницький

про стягнення 141 600 грн. заборгованості, 24 366,84 грн. неустойки

Представники сторін: не з`явились

Процесуальні дії по справі.

18.12.2019 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 141 600 грн. заборгованості, 24 366,84 грн. неустойки . В обґрунтування позову сстверджує, що між ПП Вінницярембуд та ОК ЖБК Укржитлобуд було укладено договір поставки № 6 від 22 квітня 2019 року. За умовами вказаного договору Позивач зобов`язувався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити товар (послуги) по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені Сторонами і вказані у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору . Відповідно до видаткової накладної № 50 від 23.04.2019 року ПП Вінницярембуд поставило ОК ЖБК Укржитлобуд керамзит М 600 фр. 10-20 в кількості 120 м3 на суму 141 600 грн. Свої зобов`язання з поставки Товару на адресу Відповідача ПП Вінницярембуд виконало в повному обсязі 23 квітня 2019 року, проте оплату протягом трьох банківських днів отримано не було . Також позивач нарахував неустойку за несплату вартості Товару за період з 27.04.2019 р. - по 27.10.2019 р. складає 24 366,84 грн.

Ухвалою від 23.12.2019р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її недоліками, надано позивачу строк 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

Позивач усунув вказані в ухвалі від 23.12.2019р. недоліки. Ухвалою суду від 08.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.02.2020р.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 04.03.2020 р.

Ухвалою суду від 04.03.2020р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2020 р.

Ухвалою суду від 08.04.02.2020р. відкладено судовий розгляд справи по суті на 08.05.2020р.

08.05.2020р. до господарського суду від позивача та відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантину.

Ухвалою суду від 08.05.2020р. відкладено судове засідання по розгляду справи по суті до скасування карантину. Також судом запропоновано сторонам для розгляду справи в період дії карантину подати до суду відповідні заяви (клопотання) про: про розгляд справи по суті за відсутності представників сторін, якщо на думку заявників, їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

19.06.2020р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про призначення справи до судового розгляду у зв`язку із пом`якшенням карантинних заходів та відновленням транспортного сполучення.

Ухвалою суду від 23.06.2020р. судовий розгляд справи по суті призначено на 15 липня 2020.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 23.06.2020р. про призначення судового розгляду справи по суті на 15 липня 2020 р. направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його юридичною адресою (поштовий ідентифікатор 2900502493564).

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судові засідання не з`являвся, представника не направив, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Так, повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвали про відкладення підготовчого засідання, призначення справи до судового розгляду. Ухвали направлялися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його юридичною адресою, однак були повернуті відділенням поштового зв`язку із відміткою адресат відсутній .

Ухвала суду від 23.06.2020р. про призначення судового розгляду справи по суті на 15 липня 2020 р. направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його юридичною адресою (поштовий ідентифікатор 2900502493556) та відповідно до відмітки у повідомленні вручена 24.06.2020р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин .

Між ПП Вінницярембуд (продавець) та ОК ЖБК Укржитлобуд (покупець) укладено договір поставки № 6 від 22 квітня 2019 року. За умовами вказаного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (послуги) по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені Сторонами і вказані в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах виконаних робіт, що є невід`ємною частиною даного Договору. Номенклатура, асортимент та кількість товару (послуг), що поставляються (надаються) за даним Договором зазначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах виконаних робіт, що видані на підставі даного Договору (п.1 договору).

Ціна на товар (послуги) встановлюється в гривнях з урахуванням ПДВ та узгоджуєтеся сторонами на кожну окрему партію товару чи надані послуги. Узгоджена Сторонами ціна зазначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах виконаних робіт, що надаються Постачальником на кожну партію товару (послугу). Покупець перераховує зазначену в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах виконаних

робіт суму коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 3 банківських днів (п. 4 договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31 » грудня 2019 р. (п.7.1. договору). За порушення терміну розрахунків Покупець відшкодує Продавцю штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, але не більше подвійної ставки НБУ, за який не було перераховано гроші, за кожен день прострочення (п.8.1. договору). Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

На виконання зобов`язань по договору поставки відповідно до видаткової накладної № 50 від 23.04.2019 року ПП Вінницярембуд поставило ОК ЖБК Укржитлобуд керамзит М 600 фр. 10-20 в кількості 120 м3 на суму 141 600 грн. Зважаючи на несплату поставленого товару, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 141 600 грн. заборгованості, 24 366,84 грн. неустойки .

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, між ПП Вінницярембуд (продавець) та ОК ЖБК Укржитлобуд (покупець) укладено договір поставки № 6 від 22 квітня 2019 року. За умовами вказаного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (послуги) по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені Сторонами і вказані в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах виконаних робіт, що є невід`ємною частиною даного Договору.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України ).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. В свою чергу, первинні документи містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Наявними доказами, зокрема, підписаною сторонами видатковою накладною від 23.04.2019р., підтверджується поставка товарів відповідачу на загальну суму 141 600 грн.

В свою чергу, доказів оплати товару на суму 141 600 грн. сторонами не подано. Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору поставки № 6 від 22 квітня 2019 року складає 141 600 грн.

Частиною 7 ст. 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За п. 4.3 договору відповідач зобов`язався оплатити позивачу вартість товару на протязі 3 банківських днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар у розмірі 141 600 грн. Докази зворотнього суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Доказів належного, у повному обсязі виконання зобов`язання по сплаті суми боргу за поставлений товар відповідач суду не надав.

Таким чином, у обслуговуючого кооперативу ЖБК "УКРЖИТЛОБУД" утворилась заборгованість перед приватним підприємством "Вінницярембуд"відповідно до договору поставки № 6 від 22 квітня 2019 року сумі 141 600 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 141 600 грн. суми боргу за договором поставки № 6 від 22 квітня 2019 р. є обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 24 366,84 грн. неустойки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1. договору за порушення терміну розрахунків Покупець відшкодує Продавцю штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, але не більше подвійної ставки НБУ, за який не було перераховано гроші, за кожен день прострочення .

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем сплати коштів за отриманий товар, суд, перевіривши правильність розрахунку позивача, враховуючи положення п. 8.1. договору щодо визначення максимального розміру пені (у розмірі 0,1% від вартості товару, але не більше подвійної ставки НБУ, за який не було перераховано гроші, за кожен день прострочення) приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 24366,84 грн. неустойки, нарахованої загалом за період з 27.04.2019р. по 27.10.2019р. (на суму 141 600.00 грн.)

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у зв`язку задоволенням позову.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення 12 000 грн. витрат на правову допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.12.2019 ПП Вінницярембуд та АО Руденко та партнери уклали договір про надання правової допомоги № 039/19, згідно якого АО Руденко та партнери бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід судової справи клієнта; представництво інтересів у Господарському суді Хмельницької області під час здійснення господарського судочинства по справі за позовом ПП Вінницярембуд до Обслуговуючий кооператив ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ УКРЖИТЛОБУД , в тому числі з правом представляти інтереси клієнта в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами). КЛІЄНТ зобов`язаний оплатити послуги АДВОКАТА сплативши на його користь гонорар. Розмір гонорару, порядок його визначення і сплати визначений в додатку № 1 до

даного Договору (яким визначено суму гонорару авансовим платежем - 12000 грн.).

04.03.2020р. ПП Вінницярембуд та АО Руденко та партнери підписано акт приймання наданих послуг; вартість послуг з правничої допомоги визначено у розмірі 12 000 грн. В описі наданих послуг від 04.03.2020р визначено найменування послуг (їх перелік), обсяг і загальну вартість. Згідно з цим описом сума 12000 грн. складається з: 7000 грн. - написання позовної заяви, представництво інтересів у господарському суді Хмельницької області.

Згідно з платіжним дорученням від 13.12.2019р. позивач сплатив адвокатському об`єднанню 12 000 грн. за надання правової допомоги за рах. від 10.12.2019р.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат .

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

В описі наданих послуг від 04.03.2020р визначено найменування послуг (їх перелік), обсяг і загальну вартість. Згідно з цим описом сума 12000 грн. складається з: 7000 грн. - написання позовної заяви, представництво інтересів у господарському суді Хмельницької області. Отже, виходячи з положень ст. ст. 126, 129 ГПК України та враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, критерії реальності, обґрунтованості та пропорційності заявлених сторонами витрат до предмета спору, з урахуванням його ціни, а також представництво інтересів позивача у судовому засіданні лише 03.02.2020р., суд дійшов висновку про покладення на відповідача 10 000 грн. витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. З огляду на зазначене, витрати позивача на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 грн. не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Вінницярембуд", Вінницька обл., місто Вінниця до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД"м., Хмельницький про стягнення 141 600 грн. заборгованості, 24 366,84 грн. неустойки задовольнити.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД" (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Театральна 20, офіс 419, код ЄДРПОУ 33762742) на користь приватного підприємства "Вінницярембуд (29000, м. Хмельницький, вул. С. Бандери , будинок 2/1А, офіс 330, код ЄДРПОУ 40234945) 141 600 грн. (сто сорок одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) заборгованості, 24 366.84 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят шість гривень 84 коп.) неустойки, 2489,50 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять гривень 50 коп.) витрат по сплаті судового збору, 10 000 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Видати наказ.

Повний текст складено 15.07.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи,

2,3 - позивачу (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Театральна 20, офіс 419), та 21050, м.Вінниця, а\с 8092.

4- відповідачу (29000, Хмельницька обл., Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/1 офіс 507) та 29000, м. Хмельницький, ВУЛИЦЯ БАНДЕРИ СТЕПАНА, будинок 2/1А, офіс 330.

Всім рек. з повід.