Рішення

від 13.07.2020 по справі 925/236/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/236/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (м. Вінниця) до товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспрес ЧТК" (м. Черкаси) про стягнення 99 293,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 99 293,30 грн. з яких: 70 000,00 грн. основного боргу, 2 350,55 грн. 3 % річних, 1259,83 грн. інфляційних втрат та 25 683,01 грн. пені на підставі договору поставки № ДМП-35 від 18.08.2017, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, явка обов`язковою не визнавалась. Відповідач направленим клопотанням від 13.07.2020 повторно просить розгляд справи відкласти через введення карантину на всій території України. Суд відхилив клопотання відповідача від 13.07.2020 про відкладення розгляду справи через продовження карантинних заходів, оскільки у клопотанні не вказано, які складнощі існують для відповідача на пропозицію суду подати документи з процесуальних питань, відзив на позов та докази, які його підтверджують в електронному вигляді або по пошті. Про наявність заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не повідомив.

Ухвалою від 06.07.2020 задоволено повністю клопотання позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції № 422 від 01.07.2020. Оскільки в Господарському суді Вінницької області виникли технічні проблеми, то не було можливості провести засідання в режимі відеоконференції.

В попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відзив на позов у справу не подано. За загальним правилом, у відповідності до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

У відповідності до ст. 13,74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

18.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством "Авіс" (далі - Постачальник, позивач по справі), в особі Генерального директора Зотова Сергія Арсенійовича, який діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспрес ЧТК" (далі - Покупець, відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту було укладено договір поставки № ДМП-35 (далі - Договір, а.с. 10-12), у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити замовлені ним маргаринову продукцію (в подальшому товар) (п. 1.1. Договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України). За загальним правилом до відносин поставки застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов`язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється зазвичай виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.4. Договору найменування, кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру Товару, ціна одиниці виміру Товару та загальна сума відповідної партії Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, які являються невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями за адресою Покупця: м. Черкаси, вул. Добровольського, 3/1.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставка Товару може здійснюватися на складі Постачальника, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, провул. Карбишева, 2. У такому разі Покупець вивозить відповідну партію Товару зі складу Постачальника за власний рахунок і власними транспортними засобами.

Відповідно до п. 2.3. Договору найменування, асортимент, кількість Товару та умови поставки з кожної його партії визначаються відповідно до наданих Покупцем та погоджених Постачальником Заявок на поставку Товару.

Відповідно до п. 2.5. Договору датою поставки Товару є дата його передачі Покупцю, яка зазначена у товарно-супровідних документах на цю партію Товару.

Відповідно до п. 3.4. Договору Покупець зобов`язаний провести розрахунок за кожну отриману відповідно до накладної партію Товару протягом 21 календарних днів, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній. Якщо дата оплати підпадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за ним банківський день.

Відповідно до п. 7.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та закінчується 31 грудня 2020 року.

Доказів визнання недійсним вказаного договору чи його розірвання сторонами у справу не подано.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу Товар, що підтверджується Видатковою накладною № AV000000302 від 07.02.2019 на суму 247 950,00 грн. з ПДВ (а.с. 13). На підтвердження факту отримання Товару Відповідач надав Позивачу належним чином оформлену довіреність № 3 від 06.02.2019 на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 14). Товар отримано відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Відповідно до п. 3.4. Договору кінцевим терміном сплати за Товар є 27.02.2012 (21 календарний день з дати видаткової накладної).

За твердженням позивача, відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений товар згідно платіжних доручень:

- № 359 від 06.03.2019. на суму 27 000,00 грн. (а.с. 15);

- № 360 від 07.03.2019 на суму 30 950,00 грн. (а.с. 16);

- № 364 від 19.03.2019 на суму 20 000,00 грн. (а.с. 17);

- № 372 від 25.03.2019 на суму 100 000,00 грн. (а.с. 18),

всього на загальну суму 177 950,00 грн.

Доказів про сплату більшої суми, ніж обліковує позивач, відповідач суду не надав.

Отже залишок боргу за товар, поставлений за Видатковою накладною № AV000000302 від 07.02.2019 склав 70 000,00 грн.

Доказів про існування спору між сторонами з приводу кількості та якості отриманого відповідачем товару у справу не подано.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки доказів проведення повного розрахунку за товар у справу не надано, строк виконання зобов`язання по проведенню повного розрахунку за товар є таким, що настав, то з відповідача на корись позивача слід примусово стягнути 70 000,00 грн. залишку основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 259,83 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 2 350,55 грн. за прострочення розрахунків по договору між сторонами.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Згідно із п. 6.7. Договору, при порушенні виконання термінів фінансових зобов`язань, вказаних в п. 3.4 Договору, Покупець (Відповідач) сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання взятих зобов`язань. Обмеження, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України при нарахуванні пені не застосовуються. Позовна давність для стягнення неустойки збільшується на строк три роки.

Суд перевіривши нарахування позивачем інфляційних витрат та 3 % річних в програмі "Ліга Закон" за період з 28.02.2019 по 24.02.2020 (розрахунок а.с. 8) встановив правильне нарахування 1 259,83 грн. інфляційних витрат та неправильність нарахування 2 350,55 грн. як 3% річних. За належним розрахунком сума 3 % річних становить лише 2 349,69 грн. (а.с. 8).

За прострочення розрахунків за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача також і пеню в розмірі 25 683,01 грн. за період з 28.02.2019 по 24.02.2020 (а.с. 8-9).

Дана вимога підлягає лише часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.7. Договору загальна сума пені розраховується за весь період протермінування.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України право на нарахування пені у кредитора виникає з моменту прострочення виконання зобов`язання.

Суд перевіривши нарахування позивачем пені в сумі 25 683,01 грн. за період з 28.02.2019 по 24.02.2020 (розрахунок а.с. 8-9), встановив неправильність її нарахування за допомогою калькулятора Ліга-закон. Після належного перерахунку сума пені за вказаний період складає лише 25 586,18 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача.

Правомірність підстав для стягнення цих платежів позивачем доведена.

Заперечень проти правильності розрахунків позовних вимог відповідачем суду не подано, контрозрахунків не наведено.

Доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідачем у справу не подано, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає лише 70 000,00 грн. основного боргу, 2 349,69 грн. 3 % річних, 1259,83 грн. інфляційних втрат та 25 586,18 грн. пені на підставі договору поставки № ДМП-35 від 18.08.2017, укладеного між сторонами у справі.

В решті вимог у позові слід відмовити через неправильні розрахунки.

Також позивачем подано суду клопотання (а.с. 22-23) про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При зверненні до суду позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат серед яких 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 21), який надіслано відповідачу разом із позовною заявою.

На підтвердження фактичного понесення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № К-22 від 24.07.2019 (а.с. 24-25), копію видаткового касового ордеру від 31.07.2019 на суму 5 000,00 грн. (а.с. 26), копія акту (звіту) приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2020 до Договору про надання правової допомоги № К-22 від 24.07.2019 (а.с. 74), копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН № 000116 від 18.01.2017 на Волошенюк О.В. (а.с. 27).

У відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подавав клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу як неспівмірних, а тому такі витрати стягуються із відповідача повністю в сумі 5 000,00 грн. Всі витрати є пов`язаними із розглядом справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 102,00 грн. судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспрес ЧТК" (ідентифікаційний код 41356762, м. Черкаси, вул. Добровольського, 6 кв. 136) на користь товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (ідентифікаційний код 13304871, м. Вінниця, вул. Пирогова, 150) -- 70000,00 грн. залишку основного боргу, 2349,69 грн. 3 % річних, 1259,83 грн. інфляційних втрат, 25 586,18 грн. пені на підставі договору поставки № ДМП-35 від 18.08.2017 року, 2102,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 15 липня 2020

Суддя Н.М. Спаських