Рішення

від 15.07.2020 по справі 935/723/20

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/723/20

Провадження № 2/935/409/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2020 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Пасічного Т.З.,

при секретарі Сьомак Л.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (ДП Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП Житомироблагроліс" про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав наступне. До 12.09.2019р. позивач працював у відповідача на посаді старшого майстра лісу Брусилівського лісництва. При звільненні з вказаного підприємства йому не була виплачена заробітна плата. Вважає, що заборгованість по виплаті нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становить 6 960,25 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 13.09.2019р. по день ухвалення рішення.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що на день подачі відзиву до суду з позивачем проведено повний розрахунок та підприємство не має заборгованості перед ним. Що стосується виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, починаючи з 13.09.2019р. по день ухвалення судового рішення, то вказана позовна вимога до задоволення не підлягає, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, що, відповідно до вимог ст.267 ЦК, є підставою для відмови у задоволенні позову. Також ним подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій зазначає, що строк звернення до суду минув 13.12.2019р.

Позивачем надіслано до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що доводи відповідача є необгрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: ст.233 КЗпП України.

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 працював у відповідача старшим майстром лісу Брусилівського лісництва, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до наказу № 245-к від 12.09.2019р. його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

При звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата, повний розрахунок проведено у травні 2020р., тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плати в сумі 6 960,25 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток, починаючи з 13.09.2019р. по день ухвалення судового рішення.

При вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахуку при звільненні суду необхідно установити: наявність боргу, відсутність спору щодо його розміру, вину підприємства, дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Позивач був звільнений з займаної посади 12.09.2019р., але звернувся з позовом до суду про стягнення середньомісячного заробітку лише 06.04.2020 р., тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України для звернення до суду з позовом.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім виовлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до зі ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у встановлений строк підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Статтею ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

За правилами частини першої статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, позивач із клопотанням про поновлення строку звернення до суду не звертався. У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Як зазначає ЄСПЛ право звернення до суду не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

З огляду на вищенаведені обставини справи та докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 3-5, 12, 13, 76-81, 133, 263, 265, 274, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15,16,20,256 ЦК України, ст.ст.47,116,117, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 до дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (ДП Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП Житомироблагроліс"), код ЄДРПОУ 32062890, юридична адреса: м.Коростишів, вул.Різдвяна 80-А про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.07.2020 року.

Суддя Т.З.Пасічний