Постанова

від 09.07.2020 по справі 826/6177/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6177/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНТІ УКРАЇНА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНТІ УКРАЇНА" до Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариства з обмеженою відповідальністю СКАНТІ Україна (надалі за текстом - ТОВ СКАНТІ УКРАЇНА ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0004012615 від 04.04.2018 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 159 460 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0004022615 від 04.04.2018 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 129 213 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Форс Лайн суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про задоволення позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що реальність господарських операцій підтверджена складеними належним чином первинними документами.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.02.2018 р. по 05.03.2018 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ СКАНТІ УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Форс Лайн за період з 01.12.2015 р. по 31.01.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 128/26-15-14-01-02/39774549 від 14.03.2018р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено: податок на прибуток на 114 811 грн.; занижено податок на додану вартість на 127 568 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 4 від 04.11.2015 р. позивач придбав у ТОВ Форс Лайн отладочні модулі, комплектуючі вироби, вимірювальні прилади та електронні компоненти на суму 765 412 грн. 08 коп., у тому числі 127 568 грн. 68 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно даним Єдиного реєстру податкових накладних реалізований позивачеві товар ТОВ Форс Лайн придбало у ТОВ Конкістадор , а останнє товарів із такою номенклатурою не придбавало та не імпортувало.

Крім того, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2017 р. у справі № 760/1466/17-к директора ТОВ Форс Лайн ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Цим же вироком встановлено, що невстановлені слідством особи отримавши реєстраційні документи ТОВ Форс Лайн , а також печатку, здійснювали діяльність з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Із наведеного Головне управління ДФС у м. Києві дійшло висновку про те, що факт отримання позивачем товарів від ТОВ Форс Лайн не підтверджено.

З урахуванням наведеного Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0004012615 від 04.04.2018 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 159 460 грн., у тому числі 127 568 грн. за основним платежем та 31 892 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0004022615 від 04.04.2018 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 129 213 грн., у тому числі 114 811 грн. за основним платежем та 14 402 грн. за штрафними санкціями.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору купівлі-продажу № 4 від 06.11.2015 р.; видаткових накладних; рахунків на оплату; банківських виписок.

На думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту.

Так, відповідно до пункту 3.2 Договору купівлі-продажу від 06.11.2015 р. кожну партію товару продавець супроводжує наступними документами: рахунок-фактура; податкова накладна.

Разом з тим, рахунки-фактури позивачем не надані.

Так само, в матеріалах справи відсутні і податкові накладні та документи, які б підтверджували переміщення товару.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що за даними вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2017 р. у справі № 760/1466/17-к ОСОБА_1 оформив на своє ім`я ТОВ Форс Лайн за грошову винагороду. Як директор товариства, останній фінансово-господарською діяльністю не займався і ніяких фінансових документів ніколи не підписував.

Сам по собі вирок суду не є беззаперечним свідченням безтоварності укладеної угоди.

Водночас, оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що надані ТОВ СКАНТІ УКРАЇНА видаткові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання позивачем товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СКАНТІ УКРАЇНА залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 14 липня 2020 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко