УХВАЛА
14 липня 2020 року
Київ
справа № 460/1057/19
адміністративне провадження № К/9901/15751/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №460/1057/19 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Вераллія Україна (попередня назва Приватне підприємство Консюмерс-Скло-Зоря ) до Офісу великих платників податків ДПС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, про стягнення бюджетного відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, позов Приватного акціонерного товариства Вераллія Україна задовольнив. Стягнув з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Вераллія Україна бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1274858 грн 00 коп., з яких за червень 2014 року - 608443 грн 00 коп.; за грудень 2015 року - 666415,00 грн.
Вирішуючи спір, суди встановили, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 у справі № 817/620/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, позов Приватного акціонерного товариства Консюмерс-Скло-Зоря задоволено повністю та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 16.10.2014 №0009121500, яким Приватному акціонерному товариству Консюмерс-Скло-Зоря зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 912665,00 грн, в тому числі 608443,00 грн за основним платежем (за червень 2014 року) та 304222,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рішення суду від 10.07.2015 у справі № 817/620/15 набрало законної сили 17.09.2015.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі № 817/1828/17, залишеним без змін у цій частині постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості, що передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, які необхідні для відшкодування Приватному акціонерному товариству Консюмерс-Скло-Зоря суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 608443 грн 00 коп.
17.07.2018 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про зміну і встановлення способу і порядку виконання судового рішення, у якій просив суд змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Консюмерс-Скло-Зоря суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 608443 грн 00 коп.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зміну і встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі №817/1828/17 залишено без задоволення.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №817/1100/17, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, позов Приватного акціонерного товариства Консюмерс-Скло-Зоря задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету Приватному акціонерному товариству Консюмерс-Скло-Зоря за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн, за грудень 2016 року в сумі 499255,14 грн, за січень 2017 року в сумі 505917,95 грн та визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджені суми бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству Консюмерс-Скло-Зоря податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 499255,14 грн., за січень 2017 року в сумі 505917,95 грн. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджені суми бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству Консюмерс-Скло-Зоря податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн. В решті позову відмовлено.
Рішення суду від 14.11.2017 у справі № 817/1100/17 набрало законної сили 26.12.2017.
09.07.2018 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зміну чи встановлення способу і порядку виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 шляхом стягнення з державного бюджету бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2018, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 в задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.
Не отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 608443 грн 00 коп. та за грудень 2015 року у сумі 666415,00 грн слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру, що підтверджено в ході судового розгляду представником відповідача. Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права, а обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права, яке виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість, що також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18).
З такими судовими рішеннями не погодився відповідач, який 08.04.2020, 29.05.2020, подавав касаційній скарги, які ухвалами Верховного Суду поверталися на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України (ухвали від 24.04.2020, 10.06.2020).
23.06.2020 Офіс ВПП ДПС втретє направив касаційну скаргу на зазначені рішення судів попередніх інстанції, яка надійшла до суду 26.06.2020.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Саме на наявність цього випадку посилається скаржник у касаційній скарзі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судові рішення щодо обраного способу захисту порушеного права не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 7 березня 2017 року у справі №820/19449/14.
Дослідивши наведене скаржником обґрунтування, колегія суддів вважає, що пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає виключення з можливості його застосування, а саме: крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, яка застосована судами, відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, щодо невизнання стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість належним способом захисту порушеного права платника податків, визначивши, що саме стягнення з Державного бюджету України на користь платника податків заборгованості з відшкодування ПДВ є належним та ефективним способом судового захисту. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на момент розгляду справи такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій при вирішенні питання обрання ефективного захисту порушеного права позивача у цій справі відповідають висновку Верховного Суду, а посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України є безпідставним.
Посилання скаржника, як на судову практику Верховного Суду, зокрема, на постанови від 11.06.2020 у справі №803/521/17, від 15.05.2020 у справі №814/495/16, від 14.04.2020 у справі №803/2497/15, від 10.03.2020 у справі №120/1378/19-а, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки правовідносини у справах не є подібними до справи, у якій подається касаційна скарга.
Так, у справі №803/521/17 Верховний Суд постановою від 11.06.2020 скасував судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову і направив справу на новий розгляд з тих підстав, що задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суди попередніх інстанцій не дослідили питання правильності розрахунку пені, що був наданий позивачем. Крім того, судами не було належним чином й досліджено у відповідності до яких нормативних документів здійснювався даний розрахунок та чи були враховані позивачкою усі обставини, що могли б вплинути на розмір пені (кількість днів прострочення, облікова ставка НБУ, яка була встановлена на момент виникнення спірних правовідносин).
У справі № 814/495/16 Верховний Суд постановою від 15.05.2020 скасував постанову апеляційного суду про відмову в позові і направив справу на новий апеляційний розгляд з тих підстав, що за встановлених у даній справі обставин набрання законної сили судовими рішеннями у 2012-2014 роках, якими підтверджено право Товариства на бюджетне відшкодування сум ПДВ, висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми пені, починаючи з 01.01.2011, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права. Проте, суд апеляційної інстанції передчасно відмовив у задоволенні позову Товариства в цілому. Скасувавши повністю рішення суду першої інстанції про задоволення позову з підстав недослідження останнім питання щодо моменту виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ й початку нарахування на таку заборгованість пені, апеляційний суд, однак, в порушення статті 195 КАС України не здійснив у ході апеляційного провадження належну перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах обсягу заявлених Товариством позовних вимог з метою захисту його прав та інтересів. Наведені недоліки суд касаційної інстанції визнав перешкодою для формулювання касаційним судом правового висновку по суті спору. Їх усунення можливе лише у разі повторного перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У справі №803/2497/15 Верховний Суд постановою від 14.04.2020 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов (визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення і відмовлено в позові в частині стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) з тих підстав, що право на отримання Товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість виникає після закінчення процедури судового (у даному випадку) оскарження. Тобто, заявлення вимог про стягнення з бюджету сум у цій справі було передчасним.
З аналогічних підстав виходив Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 10.03.2020 у справі №120/1378/19-а.
Отже, у зазначених постановах Верховного Суду відсутній правовий висновок щодо іншого ефективного захисту порушеного права, що б могло бути підставою для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, правильно застосували норми права, що відповідає висновкам Верховного Суду щодо їх застосування, викладеного, зокрема, у постанові Великої Палати від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі. Неможливість виконання судового рішення не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №460/1057/19 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Вераллія Україна (попередня назва Приватне підприємство Консюмерс-Скло-Зоря ) до Офісу великих платників податків ДПС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, про стягнення бюджетного відшкодування .
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.07.2020 |
Оприлюднено | 16.07.2020 |
Номер документу | 90396773 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гімон М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні