Ухвала

від 15.07.2020 по справі 219/6598/20

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/6598/20

Провадження № 2-з/219/39/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Лапченко О.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Маяки - Агро про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі,

встановив:

9.07.2020 року представник позивача - адвокат Мінаєв Д.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Маяки - Агро № 03/07/2020 від 03 липня 2020 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14.07.2020 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, згідно якої просить заборонити відчуження 50 % частки в статутному капіталі Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Маяки-Агро (код ЄДРПОУ 43482445), що належить ОСОБА_2

В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначив, що 30 червня 2020 року між ОСОБА_2 - позичальником та ОСОБА_1 - позикодавцем було укладено договір позики № 30/06/2020 року. Пунктом 1.2. Договору позики передбачено, що з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань (обов`язків) з поверненням суми позики, визначено в п. 2.1 цього договору, позичальник передає позикодавцю в заставу частку в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50%, що складає 5000 грн. У забезпечення зобов`язання по договору позики № 30/06/2020 від 30.06.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір застави корпоративних прав від 30 червня 2020 року. Відповідно до п. 2 Договору застави, майном, що передається у заставу за даним Договором є частка в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50 % статутного капіталу, що становить 5000 грн. з усіма майновими правами та обов`язками учасника Товариства до його Статуту та чинного законодавства України. 03 липня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро № 03/07/2020. Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу продавець зобов`язується передати у власність покупцю частку в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50% статутного капіталу, що становить 5000 грн. з усіма майновими правами та обов`язками учасника Товариства відповідно до його Статуту та чинного законодавства України, а покупець зобов`язується прийняти цю частку та сплатити за неї грошову суму відповідно до умов цього договору. Вважає, що договір купівлі-продажу корпоративних прав № 03/07/2020 від 03 липня 2020 року підлягає визнанню недійсним у зв`язку з тим, що положення Договору суперечать актам цивільного законодавства, зокрема, ст. 586 ЦК України та ст. 17 Закону України Про заставу , ОСОБА_2 не просив у ОСОБА_1 надати згоду на відчуження корпоративних прав, які є у заставі. Зазначив, що у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним, сторони договору зобов`язані будуть повернути все набуте за цим договором, при цьому таке повернення буде неможливим у разі проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, повернення буде можливим лише після скасування державної реєстрації. При цьому позивач буде змушений звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, що у свою чергу потребуватиме додаткових грошових витрат на судові витрати та витрати на надання правової допомоги, а також буде існувати реальна загроза утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України : заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.26 своєї постанові № 10 від 14.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , перерахування суми судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05.04.2011 року Про платіжні системи та переказ коштів в Україні і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Так, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

При цьому, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Проте, як вбачається із поданих документів до заяви про забезпечення позову додано ксерокопію квитанції № 79002 від 06.07.2020 року із призначенням платежу за позовом ОСОБА_1 , банк АТ Ощадбанк , МФО 300456, код авторизації 043978, ID транзакції НОМЕР_1 , номер терміналу НОМЕР_2 , яка вже надавалась заявником при подачі заяви про забезпечення позову від 09.07.2020 року, отже суд не може здійснити пошук підтверджень оплати судового збору та зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зазначена заява представника позивача про забезпечення позову від 9.07.2020 року була розглянута та 10.07.2020 року судом постановлена ухвала.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, заява не відповідає вимогам визначеним ст. 151 ЦПК України , зокрема заявником в порушення положень ст. 151 ЦПК України не наданий оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За таких обставин, ураховуючи імперативність положень ст. 151 ЦПК України щодо переліку даних, які має містити заява про забезпечення позову, заява представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову, не може бути прийнята судом та розглянута по суті і підлягає поверненню заявнику на підставі положень ст.ст. 151 , 153 ЦПК України , що не позбавляє сторону позивача права повторного звернення з відповідною заявою до суду, із належним дотриманням вимог ст. 151 ЦПК України щодо змісту та форми відповідної заяви.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу , повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.149- 153 ЦПК України , суд

ухвалив:

заяву представника позивача - адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Маяки - Агро про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Лапченко