Рішення

від 06.07.2020 по справі 754/8636/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/498/20

Справа №754/8636/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю представників позивача Родіної О.В. , Гордієнко Т.В. ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Релігійної організації Єврейська релігійна громада м.Києва до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, витребування майна з незаконного володіння та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Релігійної організації Єврейська релігійна громада м.Києва , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богданової Вікторії Миколаївни про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання правочину недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, витребування майна з незаконного володіння.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповідала належну їй квартиру АДРЕСА_1 позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Проте, 24.07.2014 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 договір дарування вищевказаної квартири. 29.04.2015 року було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, за яким власником квартири стала відповідач ОСОБА_4 .

Як зазначає позивач, на початку березня 2016 року представнику позивача Левітану З.І. стало відомо про існування заповіту. 24.03.2016 року Левітан З.І. звернувся до приватного нотаріуса КМНО Богданової В.М. для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на що було отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.06.2016 року. В подальшому, 08.06.2016 року Левітан З.І. звернувся до Печерського УП ГУНП в м.Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до змісту якої вбачається, що невстановлені особи підробили документи на квартиру АДРЕСА_1 . За вказаною заявою було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що строку для прийняття спадщини ним було пропущено з поважних причин, а договір дарування квартири є недійсним, оскільки його було укладено після смерті дарувальника; не було дотримано вимог ч.3 ст.203 ЦК України; особа, яка видавала себе за ОСОБА_5 , шляхом обману подарувала квартиру ОСОБА_6 . Крім того, оскільки на даний час спірна квартира належить відповідачу ОСОБА_4 , а громада була протиправно позбавлена своїх прав на спадкове майно, позивач вважає, що наявні правові підстави для застосування положень ч.1 ст.388 ЦК України та витребування спірної квартири з незаконного володіння.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Петріщевої І.В. від 08.07.2016 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Петріщевої І.В. від 05.08.2016 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2017 року, справа за єдиним унікальним номером 754/8636/16-ц, передана судді Шевчуку О.П.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Шевчука О.П. від 22.03.2017 року справу прийнято до свого провадження.

29.05.2017 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на позовну заяву, у яких представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, вказуючи на відсутність у позивача прав на спадкове майно, оскільки позивач у встановленому порядку в спадщину не вступив, а тому позивач не може звертатись до суду за захистом своїх прав в порядку ст.288 ЦК України. Крім того, позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав, помилково визначено коло осіб, що мають брати учать у справі, враховуючи вимоги про продовження строку для прийняття спадщини. Також, представник відповідача зауважила на те, що наявні матеріли вказують на відсутність юридичного факту смерті ОСОБА_5 та викликають сумніви у достовірності доказів, наданих позивачем. Представник відповідача зазначила і про те, що діючим законодавством не передбачено підстав захисту права власності шляхом визнання недійсними договорів, предметом укладання яких є майно, право власності на яке захищається. Посилаючись на викладене, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

05.10.2017 року до суду надійшли доповнення представника відповідача ОСОБА_8 на позовну заяву, в яких представник відповідача вказує на те, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини без поважних причин, а позивач у встановлений законом строк спадщину не прийняв, не довів факт відкриття спадкової справи, а тому права на захист свого права володіння та користування спадковим майном у нього не виникло, що унеможливлює захист даного права в судовому порядку. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту шляхом витребування майна не відповідає вимогам закону. Відтак, представник відповідача вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі доказів на підтвердження права власності на спірну квартиру, в тому числі не застосовані належні норми права для обґрунтування своїх вимог, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 року, справа за єдиним унікальним номером 754/8636/16-ц, передана судді Скрипці О.І.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 22.01.2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

14.06.2018 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції, подана в зв`язку зі зміною відповідачем прізвища з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .

03.07.2018 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 на позовну заяву, в яких представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки продовження строку для вступу у спадщину позивачу не є можливим, оскільки ні в позовній заяві, ні в додатках до неї позивачем не наведено жодної причини пропуску даного строку; формуючи позовну вимогу про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є можливим об`єднання двох позовних вимог про продовження строку для вступу у спадщину та визнання права власності на неї, оскільки такі вимоги є взаємовиключними; вимога про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягає задоволенню в зв`язку з тим, що невірно визначено коло учасників у справі, зокрема, належні відповідачі; позивач не є і не був власником спірного майна та не володіє майновими правами щодо нього, а тому не може звертатись до суду за захистом своїх прав в порядку ст.388 ЦК України.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 19.07.2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 19.09.2018 року ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 19.07.2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 11.10.2018 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

07.02.2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява відповідача ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. Свої вимоги відповідач ОСОБА_4 мотивує тим, що ОСОБА_5 за життя не могла скласти такий заповіт, так як за свідченням сусідів знаходилась на обліку у психіатра. Крім того, підпис, вчинений на заповіті від 01.09.2004 року, може належати не ОСОБА_5 , а іншій особі. Посилаючись на викладене, а також на те, що оспорюваний заповіт порушує її права, як власника спірної квартири, відповідач ОСОБА_4 просить задовольнити її вимоги.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 25.07.2019 року витребувано від приватного нотаріуса КМНО Богданової В.М. належним чином завірену копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; від Київської міської психоневрологічної лікарні №2 інформацію про перебування на обліку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 ; від відділу Державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві відповідь від 04.04.2016 року (вих.№14/02-14) на запит приватного нотаріуса КМНО Богданової В.М., а також документи, які підтверджують законність видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 ; від Деснянського УП ГУНП у м.Києві інформацію про те, чи звертались представники Єврейської релігійної громади м.Києва, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в період з 01.01.2013 року по 01.01.2018 року стосовно квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; від ЖЕК №305 інформацію про те, чи звертались представники Єврейської релігійної громади м.Києва, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в період з 01.01.2013 року по 01.01.2018 року стосовно квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; від Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві інформацію про те, чи звертались представники Єврейської релігійної громади м.Києва, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в період з 01.01.2013 року по 01.01.2018 року стосовно квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30.10.2019 року витребувано від ЖЕКу № 305 інформацію щодо реквізитів (назва, дати тощо) усіх оригіналів документів, які знаходяться в установі, на яких стоїть підпис ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, але не виключно: відомостей на виплату пенсій, соціальних допомог, додаткових відомостей, разових доручень, заяв від ОСОБА_5 , заяв про виплату пенсії, квитанцій про оплату за житлово-комунальні послуги на яких стоїть підпис ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 ; Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Українського Державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта інформацію щодо: реквізитів (назва, дата тощо) усіх оригіналів документів, які знаходяться в установі, на яких стоїть підпис ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, але не виключно відомостей на виплату пенсій, соціальних допомог, додаткових відомостей, разових доручень, заяв про призначення пенсії, заяв про перерахунок пенсії, заяв про виплату пенсії, заяв про переведення з одного виду пенсії на інший, заяв про поновлення виплати пенсії та отримання пенсії за місцем фактичного проживання інших заяв та документів, на яких стоїть підпис ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , наявності договору між національним оператором (Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта ) з органами Пенсійного фонду - щодо виплати пенсії стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , періоду та способу, в який ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , фактично отримувала пенсію: чи на підставі заяви про призначення або перерахунок пенсії, виплата пенсії проводилася через пошту і чи з доставкою за адресою проживання (додому одержувача).

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 06.07.2020 року провадження по цивільній справі за первісним позовом в частині вимог про продовження строку на прийняття спадщини закрито в зв`язку з відмовою позивача від цих вимог.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що підписала договір дарування спірної квартири, а в подальшому уклала договір купівлі-продажу за грошову винагороду.

Представник відповідача ОСОБА_14 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши засобами електронної пошти клопотання про неможливість прибути в судове засідання та відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість у розгляді іншої справи.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частинами 3, 4 ст.223 ЦПК України, визначено, що в разі, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача, суд звертає увагу на те, що належних доказів поважності причин неявки в судове засідання 06.07.2020 року представником відповідача до клопотання не надано. Крім того, це вже третя неявка представника відповідача в судове засідання, починаючи з грудня 2019 року. Так, представник відповідача не з`явився в судові засідання 23.12.2019 року та 05.03.2020 року, направивши клопотання про неможливість прибути в судове засідання та відкладення розгляду справи. Доказів того, що неявки представника відповідача у вказані дати відбулись з поважних причин, представником відповідача також не було надано.

Враховуючи вищевикладене, а також наявність у справі письмових заперечень на позовну заяву з боку представників відповідача ОСОБА_4 , достатність часу для подання будь-яких заяв та заперечень, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача ОСОБА_4 на підставі наявних доказів.

Відповідач за зустрічним позовом - приватний нотаріус КМНО Богданова В.М., будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача за зустрічним позовом на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, в той час, які відсутні підстави для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

За життя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповідала належну їй квартиру АДРЕСА_1 позивачу - Єврейській релігійній громаді м.Києва.

В той же час, відповідно до договору дарування квартири від 24.07.2014 року ОСОБА_5 подарувала спірну квартиру відповідачу ОСОБА_10 (на час укладення договору - ОСОБА_15

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.04.2015 року відповідач ОСОБА_3 продала вищевказану квартиру відповідачу ОСОБА_4 .

Позивач просить задовольнити його вимоги, вказуючи на те, що спірна квартира була відчужена після смерті її власника невідомими особами, внаслідок чого він був позбавлений можливості реалізувати своє спадкові права.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала.

Відповідач ОСОБА_4 в особі своїх представників проти позову заперечувала, вказуючи на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, а також звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що існують сумніви в тому, що заповіт підписано саме ОСОБА_5 , а також в тому, що на момент підписання заповіту ОСОБА_5 розуміла значення своїх дій та керувала ними.

Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, в той час, як заперечення відповідача ОСОБА_4 в особі її представників є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 392 ЦПК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Також, відповідно до вимог ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Так, як встановлено під час розгляду справи, спірна квартира АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 , вперше була відчужена на підставі договору дарування квартири від 24.07.2014 року, що був укладений від імені ОСОБА_5 вже після її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, вказаний договір має бути визнаний недійсним, оскільки він укладений з порушенням вищевказаних норм ЦК України і можливо стверджувати, що майно було відчужено без дійсної волі його власника або спадкоємця. Таке вибуття позбавило позивача можливості реалізувати свої спадкові права, як спадкоємця за заповітом, а тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним та визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що наявні матеріли вказують на відсутність юридичного факту смерті ОСОБА_5 та викликають сумніви у достовірності доказів, наданих позивачем, оскільки факт смерті ОСОБА_5 , що зареєстрований відповідним органом - Відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у м.Києві, представником відповідача належним чином не спростовано. Вказаний запис є чинним, не скасованим, а тому у суду сумнівів не викликає. Наявність описки у прізвищі ОСОБА_5 під час первинної реєстрації її смерті підстав для відмови у позові не дає, оскільки така описка виправлена у встановленому порядку.

Що ж стосується заперечень представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому позивач втратив право на отримання спадщини за заповітом, то суд зауважує (як це вказано вище) про те, що в даному випадку спірна квартира була відчужена після смерті спадкодавця від її імені, що позбавило позивача його спадкових прав, а питання про визнання договору дарування недійсним вирішується лише на даний час. Відтак, суд вважає, що позивачем правомірно висунуто вимоги про визнання права власності на спадкове майно, і такі вимоги є обґрунтованими і доведеними в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_5 за життя не могла скласти такий заповіт, так як за свідченням сусідів знаходилась на обліку у психіатра. Крім того, підпис, вчинений на заповіті від 01.09.2004 року, може належати не ОСОБА_5 , а іншій особі.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог зустрічного позову, виходячи з наступного.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм права вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

У частині другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що ОСОБА_5 за життя не могла скласти такий заповіт, так як за свідченням сусідів знаходилась на обліку у психіатра. Крім того, підпис, вчинений на заповіті від 01.09.2004 року, може належати не ОСОБА_5 , а іншій особі.

Суд вважає, що відповідачем ОСОБА_4 та її представником вказані твердження не доведені належним чином. Так, відповідно до листа Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 від 20.08.2019 року № 061/203/06-1489, ОСОБА_5 в закладі під наглядом лікаря-психіатра не перебувала, медична документація відсутня. Таким чином, відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_5 не могла за своїм психічним станом скласти заповіт, а також відсутні і належні докази того, що заповіт підписано не ОСОБА_5 , а іншою особою. Суд звертає увагу і на те, що з моменту подання зустрічного позову (лютий 2019 року) ані відповідач, ані представник відповідача клопотання про призначення будь-яких експертиз так і не заявили.

Відтак, стороною відповідача ОСОБА_4 її вимоги не доведені належними та допустимими доказами, а тому суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Що ж стосується вимог позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння, то суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Таким чином, розпоряджатись майном може тільки власник.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом положень статей 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (частина третя пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Виникнення права власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Як встановлено судом, спірна квартира була відчужена після смерті власника на підставі договору дарування квартири, який визнається судом недійсним. Відтак, оскільки за позивачем, як за спадкоємцем за заповітом, визнається право власності на спірну квартиру, то він набуває право на пред`явлення віндикаційного позову. Таким чином, оскільки судом встановлено факт вибуття квартири з власності поза волею власника, то вимоги позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Заперечення представника відповідача проти позову в цій частині висновки суду не спростовують і підстав для відмови в задоволенні позову не дають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає що доводи позивача знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду, в той час, як доводи сторони відповідача ОСОБА_4 не підтверджені належними доказами. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в той час, як відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі по 8878 грн. з кожної.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 76, 81,133,141, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України, ст.ст.202, 203, 215, 316, 317, 319, 328, 387, 388, 392, 655, 658, 717, 718, 719, 722, 1216, 1217, 1218, 1223, 1236, 1247, 1257, 1296, 1297 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Релігійної організації Єврейська релігійна громада м.Києва - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірбаба І.Б. 24.07.2014 року за реєстровим номером 613.

Визнати за Релігійною організацією Єврейська релігійна громада м.Києва (код ЄДРПОУ 22882804), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Шота Руставелі,13, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , на користь Релігійної організації Єврейська релігійна громада м.Києва (код ЄДРПОУ 22882804), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Шота Руставелі,13.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 8878 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 8878 грн.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 до Релігійної організації Єврейська релігійна громада м.Києва , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богданової Вікторії Миколаївни про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 14 липня 2020 року.

Суддя: