Постанова

від 09.07.2020 по справі 905/980/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. Справа№ 905/980/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Федченко О.В. - згідно наказу від 31.05.2018 №1-ОС

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Портянко Т.А. - №26/1.1-17/3-182 від 03.01.2020

розглянувши апеляційну скаргу Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, м. Торецьк, Донецька обл.

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 (повний текст складено 25.11.2019)

у справі №905/980/19 (суддя Шкурдова М.Л.)

за позовом Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, м. Торецьк, Донецька обл.

до 1. Державного підприємства "Шахта "Нова", м. Торецьк, Донецька обл.

2. Міністерства енергетики України, м. Київ

про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Шахта "Нова" (далі - ДП "Шахта "Нова", відповідач 1), Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міністерство, відповідач 2) про визнання неправомірною бездіяльність Міністерства та голови ліквідаційної комісії ДП "Шахта "Нова" щодо зволікання процедури ліквідації ДП "Шахта "Нова" та зобов`язати Міністерство та голову ліквідаційної комісії ДП "Шахта "Нова" вчинити заходи, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання ДП "Шахта "Нова" банкрутом; зобов`язати Міністерство та голову ліквідаційної комісії ДП "Шахта "Нова" подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що наказом Міністерства вугільної промисловості України від 28 квітня 2006 року № 268 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства вугільної промисловості) "Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації ДП "Шахта "Нова" діяльність останнього припинено шляхом його ліквідації та створено ліквідаційну комісію, на яку покладено обов`язок у встановленому порядку і терміни провести роботу із стягнення дебіторської заборгованості підприємства та розрахуватися з кредиторами. Проте, в порушення вимог чинного законодавства, існуюча заборгованість по виплаті і доставці пенсій, яка станом на 01.05.2019 склала 31 412 407,39 грн., ДП "Шахта "Нова" не відшкодована позивачу. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідачі неправомірно не вчиняють дії, передбачені ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у відповідності до якої якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим законом, та у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №905/980/19 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач був позбавлений можливості звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинному на час виникнення спірних правовідносин, а також доказів недостатності майна та коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, що могло б бути підставою для звернення ліквідатора до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у відповідності до вимог ст. 95 вказаного Закону. При цьому місцевий господарський суд зауважив, що судове рішення за результатами вирішення спору не може бути абстрактним або умовним, а повинно містити відповідні закону або договору способи захисту прав та інтересів позивача. Позивачем не доведено яким чином такі права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Управління звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції зроблено передчасний висновок щодо відсутності в матеріалах справи доказів недостатності майна та коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, що могло б бути підставою для звернення ліквідатора до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Також, за твердженням апелянта, при винесені оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено принцип рівності перед законом, оскільки обов`язок звернення до суду із заявою про визнання боржника ДП "Шахта "Нова" банкрутом суд переклав на позивача, в той час як позивач має лише право на звернення з заявою, а обов`язок звернення з такою заявою належить ліквідатору або власнику майна згідно ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відсутність наміру ліквідації ДП "Шахта"Нова" з боку ліквідаційної комісії та відповідача 2 призвели до значного зростання кредиторської заборгованості позивача та порушення державних інтересів, внаслідок несплати коштів по відшкодуванню сум пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обов`язок сплати яких покладено на позивача, що, в свою чергу, створює загрозу несвоєчасного та неповного виконання соціальних функцій державою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №905/980/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (судді доповідача), суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 апеляційну скаргу Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду від 14.01.2020 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 28.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано докази, що підтверджують сплату судового збору та заяву, в якій зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 поновлено Управлінню строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №905/980/19, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду 31.03.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020, справу №905/980/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Агрикової О.В. Зазначеним складом суду розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції, про що постановлено ухвалу від 23.03.2020.

З метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, а також вимоги постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та від 25.03.2020 №239, колегія суддів апеляційного господарського суду ухвалою від 31.03.2020 задовольнила клопотання відповідача 2 та відклала розгляд даної справи на 30.04.2020.

27.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 11.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 по 24.04.2020 в Україні запроваджено карантин з метою попередження розповсюдження короновірусної інфекції та введено обмежувальні заходи, постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 строк дії карантину продовжено до 11.05.2020.

30.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 11.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 по 24.04.2020 в Україні запроваджено карантин з метою попередження розповсюдження короновірусної інфекції та введено обмежувальні заходи, постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 строк дії карантину продовжено до 11.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 задоволено клопотання Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 04.06.2020.

05.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Міністерства енергетики та захисту довкілля України надійшла заява про заміну сторони у справі у порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України. Міністерство енергетики та захисту довкілля України просило залучити його в якості відповідача 2 до участі у справі №910/980/19, як правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

01.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 11.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 в Україні запроваджено карантин з метою попередження розповсюдження короновірусної інфекції та введено обмежувальні заходи, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 строк дії карантину продовжено до 22.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 заяву Міністерства енергетики та захисту довкілля України про заміну сторони у справі задоволено. Замінено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України у справі №905/980/19 на його правонаступника - Міністерство енергетики та захисту довкілля України, задоволено клопотання Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відкладення розгляду справи та розгляд апеляційної скарги Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Господарського суду міста Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №905/980/19 відкладено на 15.06.2020.

У судовому засіданні 15.06.2020 представник відповідача 2 заявив усне клопотання щодо перейменування Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №425, у зв`язку з чим просив змінити назву відповідача 2 Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 16.06.2020 задоволено усне клопотання представника відповідача 2 про зміну назви у даній справі відповідача 2 Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України, замінено назву відповідача 2 Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України, розгляд апеляційної скарги Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Господарського суду міста Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №905/980/19 відкладено на 09.07.2020.

Позиції учасників справи.

15.04.2020 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач 2, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідачем 2 зазначено, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник та кредитор, таким чином, позивач має право самостійно звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Явка представників учасників справи.

У судовому засіданні 09.07.2020 з`явився представник позивача, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позов Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 у судове засідання 09.07.2020 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив.

Представник відповідач 2 у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці реорганізувались шляхом злиття, внаслідок чого утворилось Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області. 31.05.2018 відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 28.04.2006 №268 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства вугільної промисловості) "Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації ДП "Шахта "Нова" (далі - Наказ № 268), діяльність ДП "Шахта "Нова" (код ЄДРПОУ 33316065) припинено шляхом його ліквідації з урахуванням особливостей, установлених чинним законодавством та створено ліквідаційну комісію.

Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України та Міністерства вугільної промисловості України.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 11.11.2016 № 725 "Про внесення змін до наказу Мінвуглепрому від 28.04.2006 року №268" Лукашенко Владислава Володимировича призначено головою комісії з припинення (ліквідатором) ДП "Шахта"Нова".

Пунктом 5.7. Наказу №268 голову комісії з ліквідації зобов`язано: у встановленому порядку і терміни провести роботу із стягнення дебіторської заборгованості підприємства та розрахуватися з кредиторами.

Крім того, згідно вимог ст. 2 Закону України від 17.01.1997 №10/97 "Про порядок списання заборгованості вугледобувних та вуглепереробних підприємств, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у вугільно-промисловому комплексі, що ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України, перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетами та державними цільовими фондами" заборгованість підприємств по внесках до Пенсійного фонду України погашається у першочерговому порядку перед задоволенням вимог інших кредиторів, у тому числі за рахунок реалізації майна таких підприємств.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що в порушення вищезазначених вимог заборгованість ДП "Шахта "Нова" перед позивачем сплачено не було, у зв`язку з чим позивачем зазначена заборгованість стягувалася у судовому порядку. Станом на 01.05.2019 розмір не відшкодованих позивачу ДП "Шахта "Нова" сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій склав 31 412 407,39 грн.

Оскільки ДП "Шахта "Нова" як боржник не розрахувався з позивачем як кредитором, останній вважає, що відповідачі зволікають із зверненням до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ДП "Шахта "Нова" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , а відтак просить визнати таку бездіяльність неправомірною та зобов`язати відповідачів вчинити заходи, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 15 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення (ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України).

За змістом ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вже зазначалось, позивач посилаючись на зволікання відповідачів із зверненням до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ДП "Шахта "Нова" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що, на думку позивача, унеможливлює відшкодування існуючої заборгованості по виплаті і доставці пенсій, просить визнати таке зволікання неправомірним та зобов`язати відповідачів вчинити дії, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Статтею 112 ЦК України, визначено черговість задоволення вимог кредиторів. Підпунктами 3 та 5 цієї статті визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Положеннями ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Вказаною статтею передбачено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов`язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після відкриття провадження (проваджень) у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Водночас норми вказаної статті не містили заборони кредитору звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в загальному порядку.

Відповідно до вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач був позбавлений можливості звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а також доказів недостатності майна та коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, що могло б бути підставою для звернення ліквідатора до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв`язку з чим таке право підлягає захисту.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Враховуючи, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги положення абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 згідно яких правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

При цьому ст.74 ГПК України на сторони покладено обов`язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що судове рішення за результатами вирішення спору не може бути абстрактним або умовним, а повинно містити відповідні закону або договору способи захисту прав та інтересів позивача.

Позивачем не доведено яким чином його права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення у разі задоволення його вимог.

З огляду на недоведеність позивачем обставин, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів про порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідачів.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов 'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов 'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, усі інші твердження та доводи позивача не спростовують вищевикладених висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення місцевого господарського суду прийняте з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням передбачених ч. 3 ст. 6 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №905/980/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №905/980/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №905/980/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15 . 07.2020

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.В. Агрикова

Г.П. Коробенко