Постанова

від 09.02.2021 по справі 905/980/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 905/980/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019

у справі № 905/980/19

за позовом Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

до 1) Державного підприємства "Шахта "Нова"

2) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

Учасники справи:

від Торецьке ОУ ПФУ - Федченко О. В.;

від ДП "Шахта "Нова" - не з`явився;

від Міністерства енергетики - Важинська Ю. І.;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Шахта "Нова" (далі - відповідач-1), Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - відповідач-2), в якому, посилаючись на норми статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), просило:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідачів щодо зволікання процедури ліквідації Державного підприємства "Шахта "Нова";

- зобов`язати відповідачів вчинити заходи, передбачені Законом про банкрутство щодо визнання Державного підприємства "Шахта "Нова" банкрутом;

- зобов`язати відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Міністерства вугільної промисловості України від 28.04.2006 № 268 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства вугільної промисловості) "Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації ДП "Шахта "Нова" діяльність останнього припинено шляхом його ліквідації та створено ліквідаційну комісію, на яку покладено обов`язок у встановленому порядку і терміни провести роботу із стягнення дебіторської заборгованості підприємства та розрахуватися з кредиторами.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, існуюча заборгованість по виплаті і доставці пенсій, яка станом на 01.05.2019 склала 31.412.407,39 грн, не відшкодована ДП "Шахта "Нова" позивачу. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідачі неправомірно не вчиняють дії, передбачені статтею 95 Закону про банкрутство, згідно з якою у разі якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим законом, та у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020, у позові відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що позивач був позбавлений можливості звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку статті Закону про банкрутство, чинному на час виникнення спірних правовідносин, а також доказів недостатності майна та коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, що могло б бути підставою для звернення ліквідатора до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у відповідності до вимог статті 95 вказаного Закону.

Також суди наголосили на тому, що судове рішення за результатами вирішення спору не може бути абстрактним або умовним, а повинно містити відповідні закону або договору способи захисту прав та інтересів позивача. Однак позивачем не доведено, яким чином такі права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення у цій справі.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

3.1 . Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці реорганізувались шляхом злиття, внаслідок чого утворилось Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

31.05.2018 відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3.2. Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 28.04.2006 №268 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства вугільної промисловості) "Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації ДП "Шахта "Нова" (далі - Наказ № 268), діяльність ДП "Шахта "Нова" припинено шляхом його ліквідації з урахуванням особливостей, установлених чинним законодавством та створено ліквідаційну комісію.

3.3. Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України та Міністерства вугільної промисловості України.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 11.11.2016 № 725 "Про внесення змін до наказу Мінвуглепрому від 28.04.2006 №268" ОСОБА_1 призначено головою комісії з припинення (ліквідатором) ДП "Шахта "Нова".

3.4. В пункті 5.7 Наказу № 268 голову комісії з ліквідації зобов`язано у встановленому порядку і терміни провести роботу із стягнення дебіторської заборгованості підприємства та розрахуватися з кредиторами.

Крім того, згідно з вимогами статті 2 Закону України від 17.01.1997 №10/97 "Про порядок списання заборгованості вугледобувних та вуглепереробних підприємств, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у вугільно-промисловому комплексі, що ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України, перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетами та державними цільовими фондами" заборгованість підприємств по внесках до Пенсійного фонду України погашається у першочерговому порядку перед задоволенням вимог інших кредиторів, у тому числі за рахунок реалізації майна таких підприємств.

3.5. Звертаючись з позовом до суду позивач зазначав про те, що заборгованість ДП "Шахта "Нова" сплачена не була, у зв`язку з чим її стягнення здійснювалося у судовому порядку.

Станом на 01.05.2019 розмір не відшкодованих ДП "Шахта "Нова" позивачу сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій склав 31.412.407,39 грн.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1 . Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області 13.11.2020 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019, прийняти нове рішення про задоволення позову.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1 . Позивач надав суду в обґрунтування своїх вимог достатні докази для підтвердження відсутності майна та коштів у відповідача-1, які суди не врахували та не послалися на докази достатності майна та коштів боржника для забезпечення вимог кредиторів, тобто не спростували аргументи позивача про неплатоспроможність боржника.

5.2. Зазначивши про те, що норми статті 95 Закону про банкрутство не містять заборони кредитору звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно з названою статтею Закону кредитор має право на звернення до суду із відповідною заявою, тоді як на ліквідатора або власника майна покладений обов`язок подати таку заяву до суду.

5.3. Висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивач не довів, яким чином його порушені права та інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення у цій справі, є безпідставним, оскільки у разі задоволення вимог позивача відповідачі будуть зобов`язані вчинити заходи, направлені на визнання відповідача-1 банкрутом або відновлення платоспроможності підприємства, що призведе до припинення зростання розміру заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, наповнення бюджету Пенсійного фонду України і, як наслідок, належного виконання функцій по здійсненню пенсійних виплат, гарантованих Конституцією України.

5.4. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 95 Закону про банкрутство (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у правовідносинах, що виникають між власником підприємства-боржника, ліквідатором та кредитором під час здійснення ліквідаційної процедури.

6. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги

6.1. Міністерство енергетики України у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, мотивуючи це тим, що позивач має право самостійно звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ДП "Шахта "Нова". Окрім того, позивач не довів, яким чином судовим рішенням у цій справі можуть бути поновлені його права та інтереси.

6.2. Відзиви решти учасників у справі на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини четвертої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового рішення.

7. Касаційне провадження

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 905/980/19 за касаційною скаргою Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2021 о 15:30.

7.2. 02.02.2021 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з Дзержинським міським судом Донецької області.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 вищевказане клопотання задоволено, доручено Дзержинському міському суду Донецької області забезпечити проведення відеоконференції 09.02.2021 о 15:30 у приміщенні суду за адресою: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, 6, зал №ВКЗ.

7.3. В судовому засіданні 09.02.2021 представник позивача підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити.

Представник відповідача-2 заперечував проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві, просив суд залишити скаргу без задоволення.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 09.02.2021.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача-1.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1. Позов у цій справі мотивований недотриманням відповідачами вимог статті 95 Закону про банкрутство, а саме невчиненням дій по зверненню до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відповідача-1, як такої юридичної особи, щодо якої прийнято рішення власника про ліквідацію, але вартості майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відтак, розглядаючи вказаний позов, суди попередніх інстанцій повинні були з`ясувати наявність чи відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відповідача-1 в порядку статті 95 Закону про банкрутство і з урахуванням встановлених обставин вирішити спір по суті заявлених у ньому вимог.

8.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про те, що позивач не позбавлений можливості звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відповідача-1 згідно з Законом про банкрутство, а також про відсутність доказів, які б свідчили про недостатність майна та коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, як передумови для звернення ліквідатора до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону про банкрутство. Крім того, за висновком суду першої інстанції позивачем не доведено, яким чином його права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення у цій справі.

Вказані висновки підтримані судом апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвалених у цій справі судових рішень, з наступних підстав.

8.3. Згідно з частиною 5 статті 11 Закону про банкрутство (чинного на час виникнення спірних правовідносин та подання позову) боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

В статті 95 Закону про банкрутство визначено, що у разі, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов`язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після відкриття провадження (проваджень) у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

8.4. За змістом наведених норм Закону про банкрутство особлива процедура банкрутства боржника, який ліквідується власником, передбачена статтею 95 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. Необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку, передбаченому статтею 95 Закону про банкрутство банкрутом є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

8.5. Процедура добровільної ліквідації юридичної особи передбачена нормами статей 105, 110 та 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які містять положення про ліквідацію юридичної особи (суб`єкта господарювання).

Відповідно до норм статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбаченими установчими документами (пункт 1 частини 1 статті 110 ЦК України).

Згідно з частиною 3 цієї статті ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

8.6. Порядок ліквідації юридичної особи визначений нормами статті 111 ЦК України та передбачає вчинення ліквідаційною комісією (ліквідатором) в добровільній (досудовій) процедурі ліквідації юридичної особи сукупності дій та заходів, передбачених цією статтею, з наданням доказів їх проведення.

Лише дотримання визначених статтею 111 ЦК України вимог та вчинення сукупності визначених нормами цієї статті дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм статті 95 Закону про банкрутство. При цьому, необхідною та обов`язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження згідно із цією статтею саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Суд звертається до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 927/557/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8185/17, від 23.01.2019 у справі № 908/608/18, від 05.03.2019 у справі № 910/4301/18, від 10.04.2019 у справі № 904/8185/17, від 09.07.2019 у справі № 909/95/18.

8.7. Відповідно до частини другої та третьої статті 10 Закону про банкрутство, чинного на час виникнення правовідносин сторін та звернення позивача з цим позовом до суду) право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі (частина 5 статті 11 Закону про банкрутство).

Відтак, Законом про банкрутство передбачалося право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство як боржника, так і кредитора (кредиторів), а за наявності певних умов - встановлювався обов`язок для боржника на звернення з відповідною заявою до суду.

Наведеним підтверджується висновок судів попередніх інстанцій про те, що звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство боржника може як кредитор, так і безпосередньо боржник.

8.8. Скаржником не спростовано висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність доказів, які б свідчили, що позивач був позбавлений можливості звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника відповідно до Закону про банкрутство, чинному на час виникнення спірних правовідносин.

Відносно посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій фактично перекладають на позивача, як кредитора, обов`язок звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В частині другій статті 16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, суть заявлених позивачем вимог зводиться до ухвалення рішення про зобов`язання відповідачів звернутися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача-1 відповідно до статті 95 Закону про банкрутство.

Заявляючи у позовному провадженні вимогу про зобов`язання сторони боржника виконати встановлений у статті 95 Закону про банкрутство обов`язок щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, позивач не враховує особливості ініціювання провадження у справі про банкрутство, які полягають у особливому способі захисту прав кредитора, особливостях процедури, суб`єктивних прав учасників, стадій та інших елементів, які є відмінними від позовного провадження.

Подання боржником за визначених законом умов до суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є таким самим способом захисту порушеного права в судовому порядку, як і звернення з позовом.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Тобто право на звернення до суду за захистом своїх прав гарантується. В той же час реалізація такого права здійснюється за ініціативою особи (статті 14 ГПК України). Це правило поширюється як на правовідносини у позовному провадженні, так і у правовідносинах у справі про банкрутство.

У застосуванні способів захисту, визначених у статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, необхідно враховувати, що справи по банкрутство характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких, вступаючи в провадження у справі, наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неспроможності, і правове регулювання учасників у справі про банкрутство регламентовано нормами ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство, Кодексом України з процедур банкрутства (з 21.10.2019).

Невиконання боржником обов`язку щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до статті 95 Закону про банкрутство не має своїм наслідком виникнення у кредитора права на звернення до суду з позовом про зобов`язання боржника до вчинення таких дій.

У цьому разі Законом про банкрутство передбачений самостійний спосіб захисту порушеного права кредитора: ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство боржника, якщо кредитор вважає, що боржник, відносно якого наявні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, не виконує покладеного на нього обов`язку та не звертається до господарського суду із відповідною заявою, що за таких умов є належним способом захисту прав кредитора.

8.9. Доводи скаржника, викладені в пункті 5.1 цієї постанови, щодо достатності наданих ним доказів на підтвердження відсутності майна та коштів у відповідача-1, які не враховані місцевим та апеляційним господарськими судами, відхиляються судом касаційної інстанції як такі, що пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України. Перевірка відповідних доводів (аргументів) скаржника перебуває поза визначеними названою статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.10. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" № 2021-VIII від 13.04.2017 тимчасово, до 01 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Справи про банкрутство державних вугледобувних підприємств до 01 січня 2019 року не порушуються. Провадження у справах про банкрутство державних вугледобувних підприємств, порушені до дня набрання чинності цим Законом, підлягають припиненню, крім випадків, якщо ліквідація відбувається за рішенням власника.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для забезпечення державної політики у вугільній галузі" № 2658-VIII від 18.12.2018, який набрав чинності 19.01.2019, внесені зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", а саме у частинах першій та другій статті 1 названого Закону слова та цифри "1 січня 2019 року" замінено словами та цифрами "1 січня 2022 року".

Зазначаючи про бездіяльність відповідачів у вчиненні заходів, передбачених Законом про банкрутство, щодо звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Шахта "Нова", позивач не врахував наявність заборони на вчинення згаданих заходів, встановленою Законом України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

8.11. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 911/556/18).

Згадані вище обмеження, запроваджені Законом України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", діяли на час звернення позивача до суду з позовом, який розглядається у цій справі, чим спростовуються доводи скаржника як про бездіяльність відповідачів у ініціюванні процедури банкрутства шляхом подання відповідної заяви до господарського суду, так і про поновлення його порушених прав та інтересів внаслідок прийняття судового рішення у цій справі про зобов`язання відповідачів вчинити заходи, направлені на визнання ДП "Шахта "Нова" банкрутом або відновлення платоспроможності підприємства.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо недоведеності позивачем наявності передумов для звернення ліквідатора відповідача-1 до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону про банкрутство (відсутність доказів недостатності майна та коштів боржника для задоволення вимог кредиторів), а також наявність тимчасових обмежень щодо порушення справ про банкрутство державних вугледобувних підприємств, відхиляються доводи скаржника, наведені в пункті 5.4 цієї постанови.

8.12. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають наведеним вимогам, що не спростовано скаржником.

За результатами касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

9. Висновки за результатами касаційного розгляду

9.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

9.2. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

З огляду на викладене, постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Зважаючи на висновок суду касаційної інстанції про відмову у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 905/980/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк