Постанова

від 07.07.2020 по справі 911/2545/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. Справа№ 911/2545/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивач: Никоненко А.Г. (довіреність від 20.12.2019 року №14-495);

від відповідача: Дяченко О.Г. (довіреність від 17.12.2019 року №17-12/06),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Київської області від 26.02.2020 року

у справі №911/2545/19 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення 8 445 239, 75 грн., -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області із позовом до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 2 338 926, 81 грн. пені, 1 633 403, 74 грн. штрафу, 122 534, 20 грн. 3% річних, 4 350 375, 00 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений позивачем природний газ згідно з договором купівлі-продажу природного газу №15-28-ПР від 29.01.2015 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.02.2020 року позов задоволено частково: стягнуто з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 149 463, 40 грн. пені, 816 701, 87 грн. штрафу, 4 154 576, 17 грн. інфляційних збитків, 122 534, 20 грн. 3% річних та судові витрати 123 741, 61 грн. судового збору.

Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 2 338 926, 80 грн. та 1 633 403, 74 грн. штрафу. В той же час, враховуючи подану відповідачем заяву про зменшення розміру неустойки, суд дійшов до висновку про можливість зменшити розмір пені з 2 338 926, 80 грн. до 1 149 463, 40 грн., що становить 50 % від присудженої до стягнення пені; розміру штрафу, заявленого позивачем, з 1 633 403, 74 грн. до 816 701, 87 грн., що становить 50 % від розміру штрафу.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 154 576, 17 грн. та 3 % річних у розмірі 122 534, 20 грн.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.02.2020 року у справі №911/2545/19 в частині відмови в стягненні 195 798, 83 грн. інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким, зокрема, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що суд першої інстанції, здійснюючи розрахунок інфляційних витрат, не врахував правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких нарахування інфляційних втрат за наступний період відбувається з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 року сформовано колегію суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя), судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №911/2545/19 та призначено до розгляду на 07.07.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2020 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.07.2020 проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.01.2015 року між акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - Продавець) та державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт (надалі - Покупець) було укладено договір №15-28-ПР купівлі-продажу природного газу (далі - договір, том 1, а.с. 16), згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. зазначеного договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 169430,471 тис. куб. м.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що з 01 січня 2015 року ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. (чотириста сорок гривень 04 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276, 94 грн., всього з ПДВ - 7 661, 64 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят одна гривня 64 коп.) гривень.

З 01 лютого 2015 року ціна за 1000 куб. м газу становить 5 700, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. (чотириста сорок гривень 04 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6 180, 70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 236, 14 грн., всього з ПДВ - 7 416, 84 грн. (сім тисяч чотириста шістнадцять гривень 84 коп.).

Відповідно до п. 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п`ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі по 35% (тридцять п`ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

При цьому, пунктом 11.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по березень 2015 року було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 24 943 715, 96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. на суму 12 949 657, 96 грн., від 28.02.2015 року на суму 10 384 681, 12 грн., від 31.03.2015 року на суму 1 609 376, 88 грн. (том 1, а.с. 22-24)

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ним було виконано обов`язок зі сплати отриманого природного газу 08.05.2015 року та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 24 943 715, 96 грн., що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

У зв`язку з порушенням строків, встановлених умовами договору, позивач нарахував відповідачу 2 338 926, 81 грн. пені, 1 633 403, 74 грн. штрафу, 122 534, 20 грн 3% річних, 4 350 375, 00 грн. інфляційних втрат та звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, в розмірі 1 149 463, 40 грн. пені, 816 701, 87 грн. штрафу, 4 154 576, 17 грн. інфляційних збитків, 122 534, 20 грн. 3% річних та судові витрати 123 741, 61 грн. судового збору, вказав на обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 2 338 926, 80 грн. та 1 633 403, 74 грн. штрафу. В той же час, враховуючи подану відповідачем заяву про зменшення розміру неустойки, суд дійшов до висновку про можливість зменшити розмір пені з 2 338 926, 80 грн. до 1 149 463, 40 грн., що становить 50 % від присудженої до стягнення пені; розміру штрафу, заявленого позивачем, з 1 633 403, 74 грн. до 816 701, 87 грн., що становить 50 % від розміру штрафу. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 154 576, 17 грн. та 3 % річних у розмірі 122 534, 20 грн., здійснивши власний розрахунок.

Як вбачається з доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду є ухвалене у справі №911/2545/19 рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення 4 350 375,00 грн. інфляційних втрат, оскільки позивач вважає невірним розрахунок суду першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення у сумі 4 350 375,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 154 576,17 грн.

Як вбачається з розрахунку суду першої інстанції, він не погодився із здійсненим позивачем нарахуванням інфляційних витрат шляхом індексації суми грошових вимог кредитора з врахуванням індексу інфляції попереднього місяця на індекс інфляції наступного місяця.

В той же час, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

А тому, судом першої інстанції при здійсненні перерахунку заявленої до стягнення суми не враховано те, що заборгованість за природний газ станом на березень 2015 року вже існувала, інфляційні втрат за березень 2015 року нараховані на суму основного боргу, у зв`язку з чим нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з березня по квітень 2015 року за кожен період окремо, погоджується з ним та вважає його вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 350 375,00 грн.

Вказане вище підтверджується, також, правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.09.2019 року у справі №910/2105/18, від 30.07.2019 року у справі №913/159/18, від 30.07.2019 року у справі №905/306/18.

В решті рішення господарського суду Київської області від 26.02.2020 року у справі №911/2545/19 апелянтом не оскаржується.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін відповідно до задоволених позовних вимог; за подання апеляційної скарги - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 26.02.2020 року у справі №911/2545/19 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.02.2020 року у справі №911/2545/19 частково скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16; ідентифікаційний код 37199618) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 1 149 463 грн. 40 коп. пені, 816 701 грн. 87 коп. штрафу, 4 350 375 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 122 534 грн. 20 коп. 3% річних та судові витрати 126 678 грн. 60 коп. судового збору.

Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

3. Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16; ідентифікаційний код 37199618) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 4 405,57 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

5. Матеріали справи №911/2545/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 16.07.2020.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко