Рішення

від 15.07.2020 по справі 905/184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.2020 м.Харків Справа № 905/184/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовєвротранс", м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тегра Лоджистікс", м.Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескарина", м.Дніпро, Дніпропетровська область

про визнання правочину, договору оренди залізничних вагонів №25-02/2018 від 25.02.2018, недійсним у зв`язку з його фіктивністю

Представники сторін:

від позивача: Комарова А.О., ордер серія ЗП №089489 від 11.02.20р.

від відповідача 1: Коваль О.Л., ордер серія КС №507531 від 14.06.19р.

від відповідача 2: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тегра Лоджистікс" звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовєвротранс" про стягнення збитків в сумі 2169534,50грн., які виникли у зв`язку з порушенням відповідачем поставки товару згідно з специфікацією №3 до договору купівлі-продажу залізничних вагонів №1202/18 від 12.02.2018.

Ухвалою суду від 28.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

18.02.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Азовєвротранс" до відповідача 1 ТОВ "Тегра Лоджистікс" та до відповідача 2 ТОВ "Ескарина" про визнання правочину, договору оренди залізничних вагонів №25-02/2018 від 25.02.2018, недійсним у зв`язку з його фіктивністю.

Ухвалою суду від 24.02.2020 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ "Азовєвротранс" до відповідача 1: ТОВ "Тегра Лоджистікс" та відповідача 2: ТОВ "Ескарина" про визнання правочину, договору оренди залізничних вагонів №25-02/2018 від 25.02.2018, недійсним у зв`язку з його фіктивністю та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

06.03.2020 через канцелярію суду від ТОВ "Азовєвротранс" надійшли:

- клопотання №04/03/20/ГПК/Кл_2 від 04.03.2020 про долучення документів до матеріалів справи;

- клопотання №04/03/20/ГПК/Кл_1 від 04.03.2020 про витребування доказів.

16.03.2020 до суду від відповідача 1 ТОВ "Тегра Лоджистікс" за зустрічним позовом (з урахуванням клопотання щодо виправлення технічної описки в назві документа) надійшов відзив на зустрічний позов. У наданому відзиві відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою суду від 17.03.2020 клопотання ТОВ "Азовєвротранс" №21/02/20/ГПК/Кл_1 від 21.02.2020 про витребування доказів задоволено частково; продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/184/20 на 30 днів.

02.04.2020 до суду від ПАТ "Банк Восток", м.Дніпро надійшли витребувані документи.

Від ТОВ "Азовєвротранс" 08.04.2020 до суду надійшли додаткові документи, в тому числі відповідь на відзив, пояснення щодо сутності фіктивності правочинів.

15.04.2020 та 17.04.2020 до суду надійшли листи Державної податкової служби України/Головного управління ДПС у м.Києві та Державної податкової служби України/Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про надання витребуваних документів.

28.04.20р. до суду від ТОВ "Азовєвротранс" надійшли додаткові документи, в тому числі клопотання та заява про долучення до матеріалів справи наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 по справі №904/4082/19 та інших документів; клопотання №24/04/20/ГПК/Кл_2 від 24.04.2020 про витребування оригіналів документів для огляду.

Ухвалою суду від 28.04.2020 задоволено заяву позивача за первісним позовом про залишення первісного позову без розгляду; залишено первісний позов ТОВ "Тегра Лоджистікс" до відповідача ТОВ "Азовєвротранс" про стягнення збитків у розмірі 216953,00грн. без розгляду.

20.05.2020 на електрону адресу суду та на електронний суд від ТОВ "Тегра Лоджистікс" надішли письмові пояснення та заперечення по справі, в яких заявник просить суд відмовити в задоволенні клопотань ТОВ "Азовєвротранс" від 24.04.20р. про витребування доказів та витребування оригіналів доказів, відмовити в долучені документів наданих ТОВ "Азовєвротранс" на підставі ч.8 ст.80 ГПК України; відмовити в задоволені позову ТОВ "Азовєвротранс" до ТОВ "Тегра Лоджистікс" та ТОВ "Ескарина".

У зв`язку з виниклою необхідністю розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався.

22.05.2020 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення №19-05/20 від 19.05.2020 по справі.

23.06.2020 через систему електронний суд від відповідача 1 надішли додаткові пояснення №2206/20 від 23.06.2020. Аналогічні за своїм змістом пояснення надійшли через канцелярію суду 24.04.2020.

Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання 24.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Азовєвротранс" від 24.04.20р. про витребування оригіналів доказів; закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 15.07.2020; відповідачам 1 та 2 при направленні у судове засідання уповноважених представників сторін запропоновано забезпечити наявність у останніх оригіналів документів зазначених у клопотанні ТОВ "Азовєвротранс" №24/04/20ГПК/Кл_2 від 24.04.20р для можливості огляду даних документів в судовому засіданні в разі необхідності.

У судове засідання 15.07.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 15.07.2020 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився; про місце, час та дату слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки у судове засідання суд не повідомлено. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подано.

Відповідачем 2 відзив на позовну заяву ТОВ Азовєвротранс не наданий; про причини ненадання відзиву суд не повідомлено.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Щодо клопотання ТОВ Азовєвротранс про визнання доказу не допустимим та не достовірним на підставі ч.8 ст.80 ГПК України викладеного у відповіді на відзив, що надійшов до суду 08.04.2020р. та клопотання ТОВ Тегра Лоджистікс , викладеного у запереченнях поданих до суду через систему Електронний суд 20.05.2020, про відмову у долученні документів наданих ТОВ Азовєвротранс на підставі ч.8 ст.80 ГПК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК України).

Частиною 8 ст.80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази у строк встановлений судом для їх подання.

При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Разом з тим, ст.194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

В ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 28.01.2020 та в подальшому в ухвалі про відкладення підготовчого засідання від 20.05.2020 було звернуто увагу учасників справи на те, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження до дати проведення підготовчого засідання (п.8 резолютивної частини ухвали від 28.01.2020 та п.2 резолютивної частини ухвали від 20.05.2020).

Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги те, що судом було попереджено учасників справи про те, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження, судом з метою забезпечення своєчасного розгляду справи, справедливого та неупередженого вирішення даного спору прийнято документи, надані ТОВ Тегра Лоджистікс та ТОВ Азовєвротранс , як такі що подані у встановлений судом строк з тих мотивів, що завданням підготовчого провадження є саме з`ясування обставин справи та зібрання відповідних доказів, а не обмеження сторін у доведенні своєї позиції.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи неявку представника відповідача 2, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, ненадання відповідачем 2 відзиву на позовну заяву, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018р. між ТОВ Азовєвротранс (продавець) та ТОВ Тегра Лоджистікс було укладено договір купівлі-продажу залізничних вагонів №1202/18.

19.03.2018р. між сторонами договору укладено специфікацію №3 в якій визначено найменування товару (вагонів), його характеристики, номери, рік побудови, ціну та термін відвантаження.

Термін відвантаження товару визначений специфікацію №3 - протягом березня - квітня 2018р.

Поставка вагонів за договором купівлі-продажу №1202/18 від 12.02.2018р. відбулась з порушенням строку, визначеного умовами договору та специфікації №3 до нього, а саме 11.09.2018р.

Прострочення поставки залізничних вагонів спричинено виключно їх затримкою російською митницею на території Російської Федерації.

Вказані обставини встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019р. у справі №905/785/19 яка набула законної сили і є чинною.

25.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Тегра Лоджистікс (орендодавець, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ескарина (орендар, відповідач 2) укладений договір №25-02/2018 оренди залізничних вагонів (далі договір оренди), за умовами п.1.1. якого, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування рухомий склад - залізничні вагони у кількості, вказаній у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору, що належать орендодавцю на праві власності, далі по договору - РС/вагони .

Модель, рік випуску, загальна кількість вагонів, строк передачі РС орендарю в оренду, строк оренди переданих РС вказується у специфікаціях на кожну партію РС (п.1.2. договору оренди).

Згідно п.1.4. договору оренди, передача вагонів в оренду та їх повернення з оренди, оформлюється актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.5. договору, передача вагонів орендодавцем в оренду орендарю не передбачає передачу права власності на РС. Власником залишається власник вагонів - орендодавець, а орендар користується ними протягом, встановленого даним договором, строку оренди.

Загальна вартість договору - це загальна сума, яку має сплатити орендар орендодавцю за весь період дії договору, що узгоджена в п.4.1. Вартість договору визначається на період його укладання та підлягає коригуванню в період дії договору, у випадках передбачених договором (п.1.9. договору оренди).

Згідно п.7.2. договору оренди, за порушення строку передачі РС в оренду орендар має право в односторонньому порядку відмовитися від прийняття вагонів в оренду (частини або усіх) шляхом інформування орендодавця. При цьому, незалежно від відмови орендатора, орендодавець зобов`язується сплатити орендарю штраф в розмірі 100000,00грн. за кожну одиницю несвоєчасно переданого РС.

Строк оренди по даному договору складає три роки. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.03.2021, але в будь-якому випадку до моменту закінчення строку оренди РС та проведення всіх взаєморозрахунків по договору (п.10.1. договору оренди).

16.04.2018 сторонами договору підписана специфікація до договору оренди, згідно якої орендодавець зобов`язується передати в період з 22 по 29 червня 2018 року, а орендар прийняти у тимчасове платне користування залізничні вагони у кількості 35 одиниць, згідно списку. Вагони передаються в оренду строком на 3 роки з моменту передачі в оренду.

Також, 16.04.2018р. укладено додаткову угоду до договору оренди (т.3, а.с.104), згідно п.1 якої з метою організації можливості безперебійного використання залізничних вагонів, що підлягають передачі орендодавцем в оренду по договору, сторони узгодили надання орендодавцем згоди на передачу вагонів у суборенду або оперування контрагентам орендаря.

Згідно п.8 додаткової угоди, орендар підтверджує що надання згоди на суборенду або оперування його контрагенту не обмежує право орендатора на користування вагонами та не звільняє від обов`язків, передбачених договором.

Договір оренди, додаткова угода та специфікація до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Внаслідок порушення строків поставки вагонів за договором №1202/18 від 12.02.2018р. ТОВ Тегра Лоджистікс порушено строки передачі вказаних вагонів в оренду ТОВ Ескарина згідно договору №25-02/2018 від 25.02.2018р.

Відповідно до п. 7.2 договору №25-02/2018 від 25.02.2018р. та виставлених ТОВ Ескарина претензій від 02.07.2018р. №632, від 27.07.2018р. №640, від 03.12.2018р. №692, від 06.03.2019р. №721 ТОВ Тегра Лоджистікс сплатило ТОВ Ескарина штраф у розмірі 100000,00грн. за кожен несвоєчасно переданий вагон, усього за 35 вагонівна суму 3500000,00грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач ТОВ Азовєвротранс вказує на те, що наявні усі підстави для визнання вищевказаного договору оренди залізничних вагонів №25-02/2018 від 25.02.2018, укладеного між ТОВ Тегра Лоджистікс та ТОВ Ескарина недійсним у зв`язку з його фіктивністю.

В обґрунтування підстав звернення з позовом до суду в позовній заяві зазначено, що спірний договір оренди не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а мав на меті створення штучних збитків для ТОВ Тегра Лоджистікс з метою їх подальшого стягнення з ТОВ Азовєвротранс .

Позивач посилається на те, що відповідач 2 - ТОВ Ескарина не має відповідних зареєстрованих видів (кодів) економічної діяльності, та не здійснив відповідних дій для можливості організації (та отримання прибутку) руху вагонів залізничними коліями (не уклав відповідних договорів з АТ Українська залізниця та не вчинив належних дій на внесення відомостей до довідника Власники вантажних вагонів держав-учасниць Співдружності .

Не погоджуючись із твердженнями позивача, відповідач 1 ТОВ Тегра Лоджистікс у відзиві на позовну заяву зазначає про наступне:

- Можливість передання вагонів в суборенду або оперування передбачена умовами додаткової угоди від 16.04.2018 до договору №25-02/2018 від 25.02.2018. Відсутність реєстрації вагонів в АБЛ саме за ТОВ Ескарина , а також відсутність приписки ТОВ Ескарина до залізниці, не свідчить про фіктивність договору.

- Згідно з положеннями ч.1 ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. КВЕД сам по собі не створює прав та обов`язків для підприємців, організацій, фізичних осіб-підприємців, як і відсутність певного КВЕД не створює жодних правових наслідків. Сама лише відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність, зокрема, суб`єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними.

- ТОВ Азовєвротранс не є стороною спірного правочину, а відтак за правилами частини 3 статті 215 ЦК України має право на звернення до суду із відповідним позовом, якщо доведе, що є заінтересованою стороною та підтвердить, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені договором.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

За положеннями ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 203 , ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст. 215 , 216 ЦК України ).

Згідно правового висновку зробленого Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, за відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Це може бути у випадках, коли:

- права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені;

- інтереси такої особи можуть бути реалізовані, унаслідок чого вона здатна буде набути прав.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16).

Отже, для звернення до суду з позовом, позивач повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.

В свою чергу, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Водночас, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж саме права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем/ами, за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду і в чому полягає їх порушення. Не встановивши, які права чи інтереси позивача порушені, не можна зробити висновок про визнання недійсним оспорюваного позивачем правочину.

Аналогічні висновки, викладені Верховним Суду України у постанові від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, та Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі №584/1512/16-ц (провадження №61-21471св18), від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Наслідком незазначення позивачем, які його права чи законні інтереси порушені вчиненням оспорюваного правочину, а також відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством , є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відтак, виходячи з вищевказаного, за змістом статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності у позивача, який не є стороною цього правочину, права або законного інтересу; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку в позові має бути відмовлено.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на меті настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.

У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ необхідно враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/13041/18.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в першу чергу суду необхідно встановити які саме права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем/ами, за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду і в чому полягає їх порушення.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ Азовєвротранс не є стороною за оспорюваним правочином, та безпосереднім учасником правовідносин, які виникли між відповідачем 1 та відповідачем 2. А сторони оспорюваного правочину не ставлять під сумнів його дійсність.

На думку позивача викладеній у відповіді на відзив (т.3, а.с.207), безумовним та беззаперечним порушенням його прав та інтересів є факт того, що ТОВ Тегра Лоджистікс намагається стягнути з позивача - ТОВ Азовєвротранс грошові кошти в сумі 2,2 млн. грн., як збитки понесені ТОВ Тегра Лоджистікс за договором оренди залізничних вагонів №25-02/2018 від 25.02.2018 у зв`язку з чим існує реальна загроза покладення на ТОВ Азовєвротранс додаткових фінансових зобов`язань.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві взагалі не зазначено яке саме право позивача порушено спірним правочином, яким чином та які права позивача при задоволенні такого позову будуть реально поновлені або захищені.

Із викладеного позивачем обґрунтування вбачається, що інтерес ТОВ Азовєвротранс полягає у тому, щоб не сплачувати TOB Тегра Лоджистікс грошові кошти, які за визначенням останнього є понесеними збитками у вигляді сплаченого штрафу ТОВ Ескарина внаслідок порушення ТОВ Тегра Лоджистікс строків передачі залізничних вагонів в оренду за оспорюваним договором оренди, що в свою чергу було обумовлено порушенням ТОВ Азовєвротранс строків поставки вагонів ТОВ Тегра Лоджистікс за договором купівлі-продажу залізничних вагонів №1202/18 від 12.02.2018, обставини чого встановлені судовим рішенням у іншій судовій справі.

Суд зазначає, що факт звернення ТОВ Тегра Лоджистікс з відповідним позовом про стягнення з ТОВ Азовєвротранс грошових коштів, як збитків понесених ТОВ Тегра Лоджистікс за договором оренди залізничних вагонів №25-02/2018 від 25.02.2018 не є за своєю правовою природою порушенням прав позивача, оскільки можливість звернення із позовом про стягнення грошових коштів є правом особи встановленим чинним законодавством України, а відтак незгода ТОВ Азовєвротранс із позовними вимогами які виникли на підставі спірного договору та загроза покладення на останнього додаткових фінансових зобов`язань, не може вважатися порушенням його прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, ухвалою суду від 28.04.2020р. позов ТОВ "Тегра Лоджистікс" до ТОВ "Азовєвротранс" про стягнення збитків, які виникли у зв`язку з порушенням відповідачем поставки товару згідно з специфікацією №3 до договору купівлі-продажу залізничних вагонів №1202/18 від 12.02.2018р. залишений судом без розгляду.

Отже, суд вважає недоведеним порушення певного суб`єктивного матеріального права або законного інтересу позивача у зв`язку з укладенням відповідачами спірного договору, вимоги про визнання недійсним якого заявлені.

Як зазначено вище у спорах про визнання договорів недійсними позивач (незалежно від того, чи є він стороною правочину або ж іншою заінтересованою особою) повинен довести, а суд - встановити наявність факту порушення суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Проте, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статтей 73, 74 ГПК України, порушення його суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого останнім подано позов.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення його прав та інтересів внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору, вказане виключає необхідність перевірки наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків, зумовлених його недійсністю.

Аналогічну правову позицію про те, що відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №911/441/18, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Азовєвротранс , м.Маріуполь, Донецька область до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Тегра Лоджистікс , м.Київ та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Ескарина , м.Дніпро про визнання правочину, договору оренди залізничних вагонів №25-02/2018 від 25.12.2018 недійсним у зв`язку з його фіктивністю, відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 15.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2020.

Суддя М.О. Лейба