Рішення

від 13.07.2020 по справі 910/13834/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2020Справа № 910/13834/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС"

про стягнення 164 549,50 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" (відповідач) про стягнення 164 549,50 грн збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не оформив податкову накладну на загальну суму 987 297,00 грн, з яких ПДВ - 164 549,50 грн, за Актом № 21 від 16.04.2018 здачі-приймання робіт до Договору № 02-12/16/ОС-КД від 01.12.2016 та Додатку № 1 від 01.08.2017 та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого, на твердження позивача, він зазнав збитків у розмірі 164 549,50 грн через неможливість включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

21.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13834/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

28.10.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

12.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

13.11.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При дослідженні доказів і письмових пояснень, викладених сторонами у заявах по суті справи, судом встановлено, що у позовній заяві позивач зазначив, зокрема, що передумовою звернення ним із даним позовом є розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/17649/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" про стягнення 1 110 111,22 грн за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував, що з огляду на відсутність факту приймання позивачем виконаних робіт та належним чином оформленого акту здачі-приймання (Акт здачі - приймання виконаних робіт № 21 від 16.04.2018 підписаний тільки зі сторони ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" як виконавця за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016), у відповідача відсутня підстава для складання та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом відповідно до відомостей бази з даних "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що 27.11.2019 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 910/17649/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" про стягнення 1 110 111,22 грн за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/17649/18 від 27.11.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" про стягнення 1 110 111,22 грн - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Адванс" заборгованість у сумі 608 112 (шістсот вісім тисяч сто дванадцять) грн 44 коп., інфляційні витрати у розмірі 78 940 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок) грн 75 коп., 3% річних у сумі 22 841 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок одна) грн 69 коп. та судовий збір в розмірі 10 648 (десять тисяч шістсот сорок вісім) грн 74 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Залишено за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 6 002 (шість тисяч дві) грн 34 коп.

Судом враховано, що саме при розгляді господарської справи № 910/17649/18 судом були встановлені обставини направлення позивачем, отримання відповідачем та не підписання останнім Акту № 21 здачі-приймання робіт від 16.04.2018, а також встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України факт належного виконання зобов`язань за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016.

Повне рішення у справі № 910/17649/18 від 27.11.2019 складено 12.12.2019 та станом на 16.12.2019 не набрало законної сили.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 зупинено провадження у справі № 910/13834/19 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій господарській справі № 910/17649/18.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Зазначеним клопотанням позивач повідомив про прийняття постанови Північним апеляційним господарським судом міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/17649/18 та набранням рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі № 910/17649/18 законної сили.

Відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 поновлено провадження у справі № 910/13834/19.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЙ СІ ТІ (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС (виконавець, відповідач) було укладено Договір № 02-12-16/ОС-КД (далі - Договір або Договір № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами та обладнанням виконати, згідно проекту, монтажні та пусконалагоджувальні робити по системам охоронної сигналізації та контролю доступом на об`єкті: Реконструкція приміщень адміністративної будівлі з влаштуванням додаткових нежитлових приміщень у горищному просторі під медичний центр за адресою: вул. Кудряшова, 9 у Солом`янському районі міста Києва (далі - роботи), у відповідності до проектної документації у встановлений термін. Замовник зобов`язувався прийняти й оплатити виконані робити.

01.08.2017 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 (далі - Додаткова угода № 1 від 01.08.2017), відповідно до п. 2 якої, у зв`язку із внесенням змін до проектної документації, замовник і виконавець погодились збільшити кількість обладнання та матеріалів, необхідних для монтажу систем охоронної сигналізації та контролю доступом згідно Специфікації № 2 (Додаток № 5), та відповідно, змінити вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт, виклавши пп. 2.1, 2.1.1 та 2.1.2 Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 новій редакції, а саме:

2.1. Загальна вартість виконання робіт по даному Договору становить: 3 745 865,50 грн, крім того ПДВ 20% - 749 173,10 грн, разом - 4 495 038,60, у тому числі:

2.1.1. Вартість обладнання та матеріалів становить: 2 873 118,00 грн, крім того ПДВ 20% - 574 623,60 грн, разом - 3 447 741,60 грн. Перелік та кількість обладнання та матеріалів визначаються у Специфікації № 1 (Додаток № 2) та Специфікації № 2 (Додаток № 5) до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

2.2.2. Вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт визначається згідно з Додатком № 1 та Додатком № 4 до Договору, які є його невід`ємними частинами, і становить 872 747,50 грн, крім того ПДВ 20% - 174 549,50 грн, разом 1 047 297,00 грн (п. 2.1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що замовник зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця згідно Додатку № 3 аванс до Договору, що становить 3 137 460,00 грн, крім того ПДВ 20% - 627 492,00 грн, разом - 3 764 952,00 грн.

Остаточний розрахунок за фактично виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно Договору, що становить: 348 607,50 грн, крім того ПДВ 20% - 69 721,50 грн, разом 418 329,00 грн , здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (п. 3.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2017 сторони погодили доповнити розділ 3 Договору пунктами 3.4, 3.5, а саме:

3.4. Замовник зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця згідно Додатку № 6 аванс , що становить 242 418,00 грн, крім того ПДВ 20% - 48 483,60 грн, разом - 290 901,60 грн.

3.5. Остаточний розрахунок за фактично виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно Додатку № 4, що становить: 17 380,00 грн, крім того ПДВ 20% - 3 476,00 грн, разом 20 856,00 грн , здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що після закінчення робіт сторони підписують акт приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4.3 Договору акт приймання виконаних робіт готує виконавець і передає замовнику, а замовник протягом 5 робочих днів перевіряє достовірність акта в частині фактично виконаних робіт, їх відповідності показникам якості, і при відсутності явних чи прихованих недоліків підписує його в рамках цього ж строку або направляє обгрунтоване заперечення проти його підписання. Якщо замовник не надав мотивованих заперечень і не підписав акт приймання виконаних підрядних робіт протягом 5 робочих днів, роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті (п. 4.3 Договору).

16.04.2018 відповідач склав Акт № 21 здачі-приймання робіт до Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 та Додатку № 1 від 01.08.2017 (далі - Акт № 21 від 16.04.2018), згідно якого вартість робіт з монтажу та пусконалагоджування систем охоронної сигналізації та контролю доступом на об`єкті: Реконструкція приміщень адміністративної будівлі з влаштуванням додаткових нежитлових приміщень у горищному просторі під медичний центр за адресою: вул. Кудряшова, 9 у Солом`янському районі міста Києва складає: 4 435 038,60 грн, у тому числі ПДВ - 749 173,10 грн, сума авансових платежів складає: 3 447 741,60 грн, у тому числі ПДВ - 574 623,60 грн, у зв`язку з чим до сплати замовнику (позивачу) визначено: 987 297,00 грн, у тому числі ПДВ - 164 549,50 грн.

Акт № 21 від 16.04.2018 позивачем не підписаний.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ") зазначив, що на дату оформлення Акту № 21 від 16.04.2018 у платника податку відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України виникло податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 164 549,50 грн.

Однак, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС"), всупереч положенням ст. 201 ПК України, не оформив податкову накладну на загальну суму 987 297,00 грн, з яких ПДВ - 164 549,50 грн, за Актом № 21 від 16.04.2018 та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За доводами позивача, порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позбавляє позивача права на включення 164 549,50 грн до податкового кредиту, та, відповідно права на зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму.

Внаслідок такої бездіяльності відповідача, позивач стверджує, що зазнав збитків у розмірі 164 549,50 грн, оскільки був позбавлений права на віднесення нарахованого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з статтею 124 Конституції України юрисдикція судів України поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відтак, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, відшкодування збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 164 549,50 грн збитків, завданих внаслідок порушення останнім його обов`язку здійснити реєстрацію податкової накладної за договором.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, у відзиві на позовну заяву стверджував, що з огляду на відсутність факту приймання позивачем виконаних робіт та належним чином оформленого акту здачі-приймання (Акт здачі - приймання виконаних робіт № 21 від 16.04.2018 підписаний тільки зі сторони відповідача як виконавця за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016), у відповідача відсутня підстава для складання та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, а відповідно, позивачу не спричинено шкоди, яка б підлягала відшкодуванню.

Позивач у позовній заяві та відповідач у відзиві на позовну заяву зазначили про розгляд Господарським судом міста Києва іншої справи № 910/17649/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" про стягнення 1 110 111,22 грн, з яких: 987 297,00 грн основного боргу, 85 386,90 грн інфляційних втрат, 23 963,66 грн трьох процентів річних, 13 463,66 грн пені.

Спір у справі № 910/17649/18 виник у зв`язку із неналежним, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС", виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" грошових зобов`язань за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016, на підставі Акту здачі - приймання виконаних робіт № 21 від 16.04.2018, на суму 987 297,00 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Предметом позову у даній справі № 910/13834/19 є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 164 549,50 грн збитків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 611 ЦК України).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Таким чином, позивач має довести у спірному випадку протиправність поведінки відповідача; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.

Судом встановлено, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/17649/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" про стягнення заборгованості за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 у розмірі 1 110 111,22 грн, з яких: 987 297,00 грн основного боргу, 85 386,90 грн інфляційних втрат, 23 963,66 грн трьох процентів річних, 13 463,66 грн пені (справа № 910/17649/18).

В обґрунтування заявлених позовних у справі № 910/17649/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" посилалось на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" взятих на себе зобов`язань за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 в частині остаточного розрахунку за фактично виконані позивачем роботи у розмірі 379 185,00 грн, а також щодо сплати частини авансу у розмірі 608 112,00 грн (згідно Акту здачі - приймання виконаних робіт № 21 від 16.04.2018).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі № 910/17649/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" про стягнення 1 110 111,22 грн - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" заборгованість у сумі 608 112,44 грн, інфляційні витрати у розмірі 78 940,75 грн, 3% річних у сумі 22 841,69 грн та судовий збір в розмірі 10 648,74 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено; залишено за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 6 002,34 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 910/17649/18 у частині стягнення заборгованості у розмірі 608 112,44 грн, інфляційних втрат у розмірі 78 940,75 грн та трьох процентів річних у розмірі 22 841,69 грн, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що всупереч умовам Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 та Додаткової угоди № 1 до нього, відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ") не сплачено частину авансу у розмірі 608 112,00 грн. Крім того, при перевірці наданого позивачем (Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС") розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих позивачем на суму неоплаченого авансу в розмірі 608 112,00 грн., судом було встановлено, що такий розрахунок є вірним.

При цьому у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі № 910/17649/18 відповідно до умов Договору та Додаткової угоди № 1 до нього встановлено обставини щодо обов`язку замовника сплатити аванс у відповідних сумах та строки, а саме встановлено:

"Відповідно до умов п. 1.1 та п. 1.2 додатку № 3 "Графік фінансування за обладнання, матеріали та роботи для систем охоронної сигналізації та контролю доступом" до Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016, аванс у розмірі 3 764 952,00 грн відповідач (замовник) зобов`язався сплатити у строк до 05.01.2017.

Згідно п. 1.1 та п. 1.2 додатку № 6 "Графік фінансування за обладнання, матеріали та роботи для систем охоронної сигналізації та контролю доступом" до Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016, аванс у розмірі 203 631,12 грн відповідач (замовник) зобов`язався сплатити у строк до 04.08.2017 , аванс у розмірі 87 270,48 грн сплатити у строк до 15.07.2017.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору та Додаткової угоди до Договору, відповідачем сплачено аванс у розмірі 3 447 741,60 грн, що підтверджується банківською випискою (карткою рахунку: 361 ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" сформованою щодо контрагента: ТОВ "АЙ СІ ТІ" за період з 01.01.2016 по 15.11.2018, не оплаченим залишилась 608 112,00 грн.

У відзиві на позов, відповідач визнав позовні вимоги щодо сплати авансу на виконання умов договору в розмірі 608 112,44 грн (а. с. 117 том 1), однак відповідачем не було надано суду доказів вчинення ним будь-який дій, спрямованих на виконання ним свого обов`язку зі сплати авансу у наведеній вище сумі".

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог у справі № 910/17649/18 - щодо стягнення заборгованості за фактично виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно із вищезазначеним договором, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС") порушено умови вищезазначеного договору в частині погодження із замовником обладнання, яке не передбачено специфікаціями № 1 та № 2; вартість монтажних робіт, які були виконані позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС") та зазначені в Акті здачі - приймання виконаних робіт № 21 від 16.04.2018, не відповідають вартості робіт в узгодженому сторонами "Протоколі договірної ціни" (додаток № 1 та додаток № 4 до договору), встановлене обладнання не відповідає тому, що узгоджено сторонами в специфікації "На обладнання та матеріали систем охоронної сигналізації та контролю доступом" (додатків № 2 та № 5 до договору), і позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС") не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 74, 76, 77, 79 ГПК України факт належного виконання зобов`язань за Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016.

Тобто, у справі № 910/13834/18 судом не було встановлено обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" здійснити оплату за фактично виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" не доведено належними та допустимими доказами факт належного виконання робіт та погодження вартості встановленого обладнання у встановленому Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 порядку.

Водночас, у справі № 910/13834/18 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" аванс на підставі умов Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016.

Приписами частини 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд доходить висновку, що вищенаведені обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі № 910/17649/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та яке набрало законної сили 09.06.2020, не доказуються при розгляді даної справи № 910/13834/19, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини, враховуючи, що інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки за наслідками розгляду справи № 910/17649/18 стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-АДВАНС" підлягає аванс на підставі умов Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 та Додаткової угоди № 1 до нього, обов`язок зі сплати якого виник у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" ще у строк до 05.01.2017, до 04.08.2017 та до 15.07.2017 , то, відповідно, у даній справі № 910/13834/19 суд доходить висновку про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" не виникло нових зобов`язань на підставі Акту здачі - приймання виконаних робіт № 21 від 16.04.2018 .

Як зазначалось, позовні вимоги у даній справі № 910/13834/19 обгрунтовані тим, що відповідач не оформив податкову накладну на загальну суму 987 297,00 грн, з яких ПДВ - 164 549,50 грн, за Актом здачі - приймання виконаних робіт № 21 від 16.04.2018 до Договору № 02-12/16/ОС-КД від 01.12.2016 та Додатку № 1 до нього та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач зазнав збитків у розмірі 164 549,50 грн через неможливість включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 187.9 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами). Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі № 910/17649/18, які є преюдиційними при розгляді даної справи № 910/13834/19, а саме обставини щодо обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" сплатити аванс на підставі умов Договору № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 ще у строк до 05.01.2017, до 04.08.2017 та до 15.07.2017 та обставини щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СІ ТІ" обов`язку здійснити оплату за фактично виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з Договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016, суд доходить висновку, що у позивача не виник обов`язок здійснити оплату саме по Акту здачі - приймання виконаних робіт № 21 від 16.04.2018, а відповідно, у відповідача не виник обов`язок скласти податкову накладну на загальну суму 987 297,00 грн, з яких ПДВ - 164 549,50 грн, за Актом № 21 від 16.04.2018 та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України факт протиправної поведінки відповідача щодо складання податкової накладної та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначалось, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки боржника, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на вищевстановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено складу всіх елементів цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 164 549,50 грн задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 468,25 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову повністю, судовий збір у сумі 2 468,25 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення", підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 13.07.2020.

Суддя Гумега О.В.