Рішення від 02.07.2020 по справі 914/2701/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2020 справа № 914/2701/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до відповідача-1 Головного управління національної поліції у Львівській області

до відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2187900,17 грн.

за участю представників :

від позивача не з?явився

від відповідачів-1 Павлій І.Б.

від відповідачів-2 не з?явилися

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до відповідача-1 Головного управління національної поліції у Львівській області та до відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2187900,17 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 02.06.2020р. у даній справі було відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№3240/20 від 20.01.2020р.) про закриття провадження у справі та відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№423/20 від 18.02.2020р.) про зупинення провадження у справі.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, судом зазначено, що наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, в кожному окремому випадку встановлюється судом самостійно та не ставиться у залежність від подання стороною заяви про закриття провадження у справі на цій підставі.

При цьому також зазначено, що враховуючи суб`єктний склад сторін, а також підстави та предмет спору у даній справі №914/2701/19, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом зазначено, що пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому судом зазначено, що зібрані докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи №903/975/19 про банкрутство СТзОВ Нива .

Вказаною ухвалою суду від 02.06.2020р. було закрито підготовче провадження у справі №914/2701/19 та призначено розгляд справи по суті на 02.07.2020р. Явка учасників справи в судове засідання 02.07.2020р. не визнавалась обов`язковою.

Позивач явку представника в судове засідання 02.07.2020р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Слід зазначити, що 29.05.2020р. позивачем подано клопотання (вх.№29.05.2020р.) про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач-1 проти позову заперечив з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке .

17.05.2018р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нива (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна (кредитор) підписано аграрну розписку, відповідно до пункту 1 якої, розписка встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500 (п`ятсот) тонн зерна м`якої пшениці третього класу (товар) у строк до 30 (тридцятого) серпня 2018 року (включно).

Згідно із пунктом 3 аграрної розписки кредитор та боржник за взаємною згодою оцінюють цю аграрну розписку в 2400000,00 грн.

Пунктом 7 аграрної розписки передбачено, що в забезпечення виконання зобов`язань за цією розпискою боржник передає в заставу майбутній врожай пшениці, що вирощується на земельних ділянках, що перелічені у цьому пункті аграрної розписки.

Відповідно до п.10 аграрної розписки, зібрана продукція доставляється на зберігання боржником на умовах DAP (зерновий склад) у відповідності до Інкотермс 2010 на будь-який із наступних зернових складів:

10.1. Приватне підприємство Зернопромтрейд , Львівська обл., м.Кам`янка-Бузька, вул. Ярослава Мудрого, 56;

10.2. Товариство з обмеженою відповідальністю Кам`янка-Бузький комбікормовий завод , Львівська обл., м.Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129А;

У п. 12 аграрної розписки встановлено, що у разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок зерна зобов`язання боржника за даною аграрною розпискою, предметом застави за даною аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником на земельних ділянках, зазначених у пункті 7 даної аграрної розписки, до повного виконання зобов`язань боржника.

Відповідно до пункту 14 аграрної розписки, у разі невиконання своїх зобов`язань за аграрною розпискою у строк до 30 вересня 2018р. боржник зобов`язується сплатити кредитору штраф в розмірі 1000000,00 грн.

20.08.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З. В. в с.Банюнин на виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/483/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива , було винесено постанову про опис та арешт майна - зерна пшениці в кількості 500 тонн, і при цьому, арештоване зерно було передано на відповідальне зберігання засновнику СТОВ Нива - ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, 05.11.2018р. приватним виконавцем Баіровою Н. М. відкрито виконавче провадження №57607685 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №2140 від 05.11.2018р. про передачу від СТОВ Нива до ТзОВ Суффле Агро Україна 500 тонн пшениці, що перебували в заставі за вказаною аграрною розпискою.

Позивача зазначає, що відповідно до видаткової накладної №5210025457 від 21.12.2018р. СТОВ Нива здійснило поставку для ТОВ Суффле Агро Україна 42 тонн пшениці шостого класу на суму 212099,83 грн., а тому сума зобов`язання за виконавчим написом становить 2187900,17 грн.

У позовній заяві зазначено, що за наслідками проведення виконавчих дій виявити у СТОВ Нива та ОСОБА_1 арештованого майна не вдалося, а тому, як стверджує позивач, не дивлячись на наявність двох арештів та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за відчуження арештованого майна, ОСОБА_1 здійснив реалізацію (відчуження) арештованого майна (500 тонн пшениці вартістю 2400000,00 грн.), яке було описано та передано йому на зберігання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до начальника СВ Кам`янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою від 28.11.2018р. про вчинення кримінального правопорушення.

У вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України, а саме вчинення ОСОБА_1 відчуження майна, яке було йому ввірено та перебувало під арештом та залучити ТзОВ Суффле Агро Україна як потерпілого на суму 2400000,00 грн.

Як стверджує позивач, ТзОВ Суффле Агро Україна було визнано потерпілим у кримінальному проваджені і 26.12.2018р. ОСОБА_6 був допитаний як представник потерпілого.

Проте, судом встановлено, що 21.09.2018 р. в Кам`янка-Бузький ВП ГУНП у Львівській області надійшло повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від приватного виконавця Маковецького З. В. про те, що директором СГ ТОВ Нива ОСОБА_1 було допущено приховування майна на яке накладено арешт, а саме приховано 500 т. зерна пшениці та 500 т. зерна ячменю на які було накладено арешт приватним виконавцем в межах виконавчого провадження розпочатого на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 13.08.2018 у справі №914/483/18.

В ході досудового розслідування надійшла заява від представника ТОВ Суффле Агро Україна про те, що 17.05.2018 між вказаним товариством та СГ ТОВ Нива було підписано товарну аграрну розписку на поставку 500 тонн зерна м`якої пшениці третього класу.

29.12.2019р. старший слідчий СВ Кам`янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, розглянувши матеріали досудового розслідування, виніс постанову про закриття кримінального провадження.

Як встановлено слідчим у постанові про закриття кримінального провадження від 29.12.2018р., допитаний ОСОБА_1 вказав, що в ході примусового виконання наказу у справі №914/483/18, приватним виконавцем Маковецьким З.В. було проведено опис та арешт майна боржника, а саме 20.08.2018р. ним було описано зерно пшениці кількістю 500 тонн та зерно ячменю кількістю 500 тонн, яке передано на зберігання ОСОБА_1 ОСОБА_1 зазначив, що описане приватним виконавцем зерно пшениці належало ФОП Герману І. Й. та зберігалось СТОВ Нива відповідно до договору складського зберігання.

З приводу аграрної розписки даної СТОВ Нива для ТОВ Суффле Агро Україна ОСОБА_1 повідомив, що така дійсно була укладена 17.05.2018р. та відповідно до даної розписки СТОВ Нива мало передати ТОВ Суффле Агро Україна 500 тонн пшениці до 30.08.2018р., та при цьому в умовах договору було вказано, що в разі невиконання умов аграрної розписки боржник має сплатити 1000000,00 грн., а тому виходячи з цього зазначає, що відносини, які виникли між СТОВ Нива та ТзОВ Суффле Агро Україна носять суто цивільно-правовий характер, що додатково стверджується відкритим виконавчим провадженням з примусового виконання аграрної розписки, яке здійснюється приватним виконавцем Баіровою Н.М.

Разом з тим, як повідомив допитаний, на момент арешту зерна, а саме 20.08.2018р. строк поставки зерна по аграрній розписці ще не настав, так як відповідно до неї така поставка мала бути здійснена до 30.08.2018р.

Отже, як встановлено слідчим у постанові про закриття кримінального провадження від 29.12.2018р., майно на яке приватним виконавцем було накладено арешт, та відповідальним за зберігання якого був ОСОБА_1 , не було майном, яке має бути переданим ТОВ Суффле Агро Україна відповідно до аграрної розписки. Крім того, виконавче провадження щодо виконання наказу у справі 914/483/18 було закрите у зв`язку з його виконанням та стягненням боргу. Відповідно у заборонні відчуження майна зникла необхідність та арешт з такого був знятий, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 388 КК України.

ТОВ Суффле Агро Україна звернулось до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області із скаргою на постанову слідчого СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області від 29.12.2018р. про закриття кримінального провадження №12018140220000438.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21.10.2019р. у справі №446/1846/18 скаргу адвоката ОСОБА_6, що представляє інтереси потерпілого ТОВ Суффле Агро Україна на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 29.12.2018 року задоволено, а постанову від 29.12.2018р. слідчого слідчого відділення Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12018140220000438 скасовано.

Вказаною ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21.10.2019р. у справі №446/1846/18 встановлено, що висновки слідчого про відсутність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, є передчасними.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач-1 ухвалу про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не оскаржував, а тому на підставі наведеного, позивач вважає доведеним факт завдання йому матеріальної шкоди в сумі 2187900,17 грн., що спричинені незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю ГУ НП у Львівській області в процесі досудового розслідування кримінального провадження №12018140220000438, в тому числі протиправним закриттям даного кримінального провадження.

Таким чином, посилаючись на статті 22, 1174 Цивільного кодексу України та статті 224, 225 Господарського кодексу України, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області та до Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, в якій просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна 2187900,17 грн. завданої матеріальної шкоди.

Відповідач-1 проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Головне управління національної поліції у Львівській області зазначає, що майно, на яке приватним виконавцем було накладено арешт, та відповідальним за зберігання якого був ОСОБА_1 , не було майном, яке мало бути переданим ТзОВ Суффле Агро Україна відповідно до аграрної розписки. Крім цього, виконавче провадження про стягнення з СГ ТОВ Нива на користь ТзОВ Агрозахист Донбас (справа №914/483/18) загальної суми в розмірі 2 143 389,56 грн. закрите у зв`язку з його виконанням та стягненням боргу. Відповідно у забороні відчуження майна зникла необхідність, арешт з такого був знятий, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України.

Щодо ухвали Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21.10.2019р. у справі №446/1846/18 про скасування постанови про закриття кримінального провадження, відповідач-1 зазначив, що слідчим суддею лише зазначено, що висновки слідчого про закриття провадження, у зв`язку з відсутністю кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України, є передчасними, проте слідчим суддею не зазначено, які конкретно обставини чи докази, слугували для таких висновків.

При цьому відповідач-1 звертає увагу на те, що ухвалюючи таке рішення, судом не встановлено жодних протиправних дій чи бездіяльності слідчого Кам`янка-Бузького ВП, у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави для подання позову до ГУ НП у Львівській області про відшкодування матеріальної шкоди.

Також відповідач-1 зазначає, що на СТОВ Нива покладено зобов`язання здійснити поставку майбутнього врожаю - 500 тонн зерна м`якої пшениці третього класу до 30.08.2018 р., проте жодного підтвердження наявності збору такого врожаю позивач не надав, а тому у нього відсутні підстави стверджувати про відчуження такого майна.

Враховуючи наведене, відповідач-1 зазначає, що у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2187900,17 грн. слід відмовити.

Відповідач-2 проти позову також заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області зазначає, що позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди є необгрунтованою, оскільки на рівні Головного управління Казначейства немає відкритих рахунків, з яких можливо було б відшкодувати шкоду з Державного бюджету, натомість таке відшкодування здійснюється безпосередньо Державною казначейською службою України (центральним апаратом).

Разом з цим відповідач-2 зазначає, що в жодних правовідносинах він із позивачем не перебував, прав та законних інтересів останнього не порушував, а тому підстави для задоволення позову в даному випадку відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача-1, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав .

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що cпособом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із частинами 6 та 7 статті 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Оскільки у цій справі йдеться про шкоду, спричинену юридичній особі діями чи бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, то відповідно до положень частини шостої статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, 17.05.2018. між сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю Нива (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна (кредитор) підписано аграрну розписку, відповідно до пункту 1 якої розписка встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500 (п`ятсот) тонн зерна м`якої пшениці третього класу (товар) у строк до 30 (тридцятого) серпня 2018 року (включно).

Пунктом 7 аграрної розписки передбачено, що в забезпечення виконання зобов`язань за цією розпискою боржник передає в заставу майбутній врожай пшениці, що вирощується на земельних ділянках, що перелічені у цьому пункті аграрної розписки.

Судом встановлено, що 20.08.2018р. (тобто до настання строку поставки зерна за аграрною розпискою) приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. в процесі виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/483/18, було складено постанову про опис та арешт майна - зерна пшениці в кількості 500 тонн, і при цьому, арештоване зерно було передано на відповідальне зберігання засновнику СТОВ Нива - ОСОБА_1.

Виконавче провадження щодо виконання наказу у справі №914/483/18 було завершене у зв`язку з його виконанням та стягненням заборгованості у цій справі, а арешти скасовано.

Належить зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що вищенаведене арештоване майно - зерно пшениці в кількості 500 тонн, належало СТОВ Нива та мало бути передано до ТОВ Суффле Агро Україна відповідно до аграрної розписки. А відтак, твердження позивача про те, що саме це майно (зерно пшениці в кількості 500 тонн) перебувало у заставі відповідно до аграрної розписки не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи.

Окрім цього, слід зазначити, що наявність виконавчого напису нотаріуса № 2140 від 05.11.2018р. про передачу від СТОВ Нива на ТОВ Суффле Агро Україна 500 зерна, на який посилається позивач, не означає фактичну наявність у СТОВ Нива 500 зерна, яке могло б бути передано на виконання аграрної розписки.

Тим не менше, наслідки невиконання зобов`язань за аграрною розпискою передбачені у п.14 розписки, відповідно до якого, у разі невиконання своїх зобов`язань за аграрною розпискою у строк до 30 вересня 2018р. боржник зобов`язується сплатити кредитору штраф в розмірі 1000000,00 грн.

Разом з тим, у пункті 12 аграрної розписки, який кореспондується з частиною 8 статті 7 Закону України Про аграрні розписки , встановлено, що у разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок зерна зобов`язання боржника за даною аграрною розпискою, предметом застави за даною аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником на земельних ділянках, зазначених у пункті 7 даної аграрної розписки, до повного виконання зобов`язань боржника.

Таким чином, сторонами аграрної розписки у повній мірі погоджено умови як щодо повного виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою так і наслідки невиконання зобов`язань.

Водночас, правові наслідки порушення зобов`язань визначено статтею 611 Цивільного кодексу.

Так. у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Як на правову підставу позову позивач посилається на норми статті 22 Цивільного кодексу України та положення статей 224, 225 Господарського кодексу України, які визначають порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд звертає увагу, що у разі порушення зобов`язання, кредитор вправі звернутися до боржника за аграрною розпискою з вимогою про відшкодування збитків.

Проте звертаючись з цим позовом про відшкодування шкоди, а саме шкоди у розмірі вартості частини майна яке мало бути передано згідно аграрної розписки, позивач фактично намагається отримати відшкодування збитків від осіб які не є стороною зобов`язання, яке було порушене.

Окрім цього, слід зазначити, що ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21.10.2019р. у справі №446/1846/18 встановлено лише, що висновки слідчого про відсутність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, є передчасними, однак в ухвалі жодним чином не зазначено які саме рішення, дії чи бездіяльність слідчого не відповідають вимогам законодавства.

Водночас, судом у даній справі з урахуванням обставин наведених вище не встановлено факту заподіяння відповідачами шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна внаслідок закриття слідчим кримінального провадження.

Також судом у даній справі з урахуванням обставин наведених вище не встановлено, а позивачем належним чином не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов.

Не оскарження ухвали суду про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не може бути підтвердженням доведення факту завдання матеріальної шкоди відповідачами.

Також, суд звертає увагу, що приписами статті 1166 ЦК України шкода, завдана злочином, відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачами.

Разом з тим, слід також зазначити, що навіть за умови встановлення судом факту бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні щодо викрадення майна не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості викраденого майна (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019р. у справі №916/1423/17).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Також частиною першою статті 74 цього ж Кодексу на кожну сторону покладено обов??язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 77 та частина перша статті 86 ГПК України).

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.07.2020р.

Суддя М.М. Петрашко