Рішення

від 14.07.2020 по справі 920/197/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.2020 Справа № 920/197/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/197/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Палмед" (03142, м. Київ,

вул. Кржижановського, 4, код 41791631)

до відповідача Комунального підприємства Сумської обласної ради "Суми-Фарм"

(41812, Сумська область, Білопільський район, м. Ворожба,

вул. Перемоги, буд. 23, код 05399277)

про стягнення 225557 грн. 33 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не прибув,

відповідача - не прибув

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Палмед" звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 227335 грн. 81 коп., серед яких: 173259 грн 54 коп. сума основного боргу, 45713 грн 54 коп. - пеня, 4368 грн. 84 коп. - 3 % річних, 3993 грн. 89 коп. - сума інфляційного збільшення, за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу № 38ХП від 27.12.2018, а також просить судові витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.06.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2020.

Ухвалою суду від 02.07.2020 розгляд справи відкладено на 14.07.2020.

14.07.2020 позивачем надано заяву про зменшення (уточнення) розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суду стягнути з відповідача 225557 грн. 33 коп., серед яких: 173259 грн 54 коп. сума основного боргу, 43935 грн 06 коп. - пеня, 4368, грн. 84 коп. - 3 % річних, 3993 грн. 89 коп. - сума інфляційного збільшення. Окрім цього, просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Судом подана позивачем заява долучена до матеріалів справи і подальший розгляд справи відбувається з урахуванням здійснених позивачем уточнень

Представник позивача в судове засідання 14.07.2020 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в дане судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвали суду під час розгляду справи, які були направлені відповідачу на його поштову адресу:41812, Сумська область, м. Ворожба, вул. Перемоги, 23, було повернуто відділом поштового зв`язку до суду з відміткою: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо персилання поштового відправлення- не існує .

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.06.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 41812, Сумська область, м. Ворожба, вул. Перемоги, 23, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду у справі відповідачу відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

27.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Палмед (продавець, позивач) та Комунальним підприємством Сумської обласної ради Суми- Фарм (покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 38ХП (далі за текстом Договір ), з урахуванням протоколу розбіжностей.

Згідно з п. 1.1 Договору продавець зобов`язується продати й доставити власними силами (у межах України) покупцеві товар в асортименті й кількості, зазначеній у накладних, що є його вартість. Загальна вартість Договору збігається із сумою по всіх накладних, виписаних на виконання даного Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.2. кількість, асортимент та найменування товару, що постачається відповідно до п. 1.1. даного Договору, вказується у додатках (Специфікаціях), виходячи з наявності товару на складі продавця, та/або відображається в накладних. Покупець при прийманні товару зобов`язаний підписати видаткові накладні та повернути їх продавцю При порушення вказаної умови, продавець маж право призупинити подальші відвантаження.

Путктом 4.1. Договору сторони передбачили, що ціна на товари, що постачаються відповідно до п. 1.1. Договору, вказуються у відповідних накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу товару на загальну суму 768259 грн 54 коп, відповідно до видаткових накладних за період з 10.04.2019 по 29.07.2019 (а.с. 18-97, том. 1).

Видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін, буз будь-яких зауважень.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за товари, що постачаються за даним Договором здійснюються покупцем у такий спосіб:

- відстрочення платежу з моменту підписання видаткової накладної:

- по групі продукції препарати для лікування цукрового і нецукрового діабету - на 35 календарний день із моменту одержання товару,

- по групі продукції лікарські засоби, вироби медичного призначення та товари аптечного асортименту - на 14 календарний день із моменту одержання товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково сплатив за отриманий товар на загальну суму 595000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, а.с. 98-133, том 1).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він належним чином виконав взяті на себе зобов`язання по Договору та передав відповідачу товар, обумовлений Договором, який відповідач прийняв без зауважень, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін, проте відповідачем оплата отриманого товару в повному обсязі здійснено не було, в зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість за отриманий товар на суму 173259 грн 54 коп.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

За змістом ч. 1ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Змістом ст. 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати основного боргу в розмірі 173259 грн. 54 коп. або обґрунтованих заперечень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 173259 грн. 54 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 43935 грн. 06 коп. пені, нарахованої виходячи з кожного факту поставки окремо відповідно до п 6.1. Договору ,яким передбачено, що у випадку недотримання відповідачем строків оплати товару останній зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка була несвоєчасно оплачена за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, встановивши факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, перевіривши виконаний позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 43935 грн 06 коп. пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4368 грн 84 коп - 3% річних та 3993 грн 89 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором, нарахованих, відповідно до вимог ч. 2 ст 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Відповідно до абз.4.3.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 4368 грн 84 коп - 3% річних та 3993 грн 89 коп. інфляційних нарахувань визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3383 грн. 36 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити поністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Сумської обласної ради СУМИ-ФАРМ (вул. Перемоги, буд. 23, м. Ворожба, Білопільський район, Сумська область, 41812, код 05399277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Палмед (вул. Кржижановського, 4, м. Київ, 03142, код ЄДРПОУ 41791631) 173 259 грн. 54 коп. - основного боргу, 43935 грн. 06 коп. пені, 4368 грн. 84 коп. - 3% річних, 3993 грн 89 коп. інфляційних втрат, 3383 грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 256 (апеляційного оскарження) продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 16.07.2020.

Суддя С.В. Заєць