Постанова

від 16.07.2020 по справі 909/452/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/452/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон"

на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя -Данко Л.С.; судді: Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.)

від 17.03.2020

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна"

про ухвалення додаткової постанови

у справі № 909/452/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон"

про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар та стягнення 10107,00 - 3 % річних,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна"

про стягнення 1 064 469,37 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар згідно з договором поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017 та стягнення 10 107, 00 грн 3% річних.

1.2. ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із зустрічним позовом до ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" про стягнення 1 064 469, 37 грн, з яких: 545 488, 24 грн - основний борг, 297 791, 74 грн - пеня, 109 097, 65 грн - штраф, 26 317, 94 грн - відсотки, 85 773, 80 грн - інфляційні втрати.

1.3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар та стягнення 10 107, 00 грн 3% річних задоволено частково. Суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон", передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" технічну документацію на поставлений товар згідно з договором поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017. Також суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" 1921,00 грн судового збору. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" 10 107, 00 грн 3% річних відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

1.4. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар та стягнення 10 107, 00 грн 3 % річних, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" задовольнити повністю.

1.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

1.6. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" б/н від 21.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/330/20 від 21.01.2020) про ухвалення додаткової постанови при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі № 909/452/19 задоволено. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" 12 500, 00 грн витрат за надану адвокатом професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

2.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" б/н від 21.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/330/20 від 21.01.2020) про ухвалення додаткової постанови.

Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суд апеляційної інстанції порушив нормИ процесуального права, а саме: статті 73, 86, 126, 129, 282 Господарського процесуального кодексу України;

-суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач та адвокатське об`єднання у договорі погодили порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу у формі погодинної оплати, однак згідно з актом приймання-передачі послуг не зазначили витрачений адвокатом час в годинах, отже, даний акт є неналежним доказом щодо обсягу наданих послуг та їх вартості;

-суд апеляційної інстанції не врахував, що розмір заявлених позивачем витрат у розмірі 12 500, 00 грн суттєво перевищують розмір задоволених позовних вимог, оскільки вартість технічної документації становить лише 459, 04 грн. Тобто, в даному випадку розмір витрат не відповідає критерію розумності їх розміру;

-крім того, 10.01.2019 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зробив заяву про те, що орієнтовний розрахунок витрат, які очікує понести у зв`язку з апеляційним розглядом справи, становить 10 000, 00 грн, а згідно з поданою заявою просив стягнути суму 12 500, 00 грн, тобто значно вищу від заявленої у відзиві;

-суд апеляційної інстанції не навів мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу відповідача відповідно до поданих ним заперечень.

3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

3.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

3.2. Предметом касаційного оскарження є додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 17.03.2020, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" б/н від 21.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/330/20 від 21.01.2020) про ухвалення додаткової постанови при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі № 909/452/19 задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" 12 500, 00 грн витрат за надану адвокатом професійну правничу допомогу.

3.3. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, а саме статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18, а також постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012.

Колегією суддів відхиляються посилання скаржника на постанову пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012, оскільки вона не є постановою Верховного Суду в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнюючи правові позиції, викладені в наведених постановах Верховного Суду, скаржник вказує на те, суди попередніх інстанцій не врахували, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи; вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового бору, не повинен бути непропорційним до предмета спору; суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Крім того, суд при вирішенні питання зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Також при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

3.4. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію, згідно з якою процесуальним законодавством передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи. Крім того, на сторону у справі може бути покладено відшкодування як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правовий висновок, згідно з яким за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Тобто, у згаданій постанові Верховного Суду сформульовано правову позицію щодо питання, яке було підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати, а саме: щодо застосування норм процесуального права про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката залежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 викладено правову позицію, згідно з якою за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, за власною ініціативою.

3.5. Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

3.6. Як встановив суд апеляційної інстанції, при перегляді в апеляційному порядку рішення у даній справі ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" 10.01.2020 на адресу суду за вх. № ЗАГС 01-04/109/20 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому товариством було зазначено орієнтовний розрахунок витрат, які очікує понести позивач у зв`язку із апеляційним розглядом справи, орієнтована сума становить 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Отже, заявником до закінчення судових дебатів у справі, було заявлено клопотання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

21.01.2020 року на адресу суду апеляційної інстанції за вх. № ЗАГС 01-04/330/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" подало заяву б/н від 21.01.2020 року (вх. № ЗАГС 01-05/330/20 від 21.01.2020) про ухвалення додаткової постанови при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі № 909/452/19 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Дану заяву заявник обґрунтував тим, що за надану правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції позивачем було сплачено судові витрати у розмірі 12 500, 00 грн детальний опис наданих адвокатами адвокатського об`єднання "Дефенус" послуг з правової допомоги, як того вимагає стаття 126 Господарський процесуальний кодекс України відображено в акті № 1 приймання-передачі наданих послуг та долучений до матеріалів справи.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу додало копію договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, акт № 1 від 17.01.2020 приймання передачі наданих послуг з правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, рахунок-фактуру № 17/01-1 від 17.01.2020, заключну виписку за період з 20.01.2020 по 20.01.2020 та платіжне доручення № 111 від 20.01.2020. Також додано докази направлення копії долучених документів стороні відповідача за первісним позовом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, акту № 1 від 17.01.2020 приймання передачі наданих послуг з правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, рахунку-фактури № 17/01-1 від 17.01.2020, заключної виписки за період з 20.01.2020 по 20.01.2020 та платіжного доручення № 111 від 20.01.2020, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявнику надані послуги адвокатським об`єднанням "Дефенсус", представником якого в апеляційній інстанції був адвокат Докторевич Руслан Анатолійович на підставі виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" довіреності б/н від 12.07.2019.

Докторевич Руслан Анатолійович є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Порядок оплати гонорару за правову допомогу у суді апеляційної інстанції, пов`язану з оскарженням відповідачем за первісним позовом рішення суду першої інстанції від 12.11.2019, встановлений додатком № 1 до договору.

Суд апеляційної інстанції встановив, що з акту №1 приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги до зазначеного вище договору вбачається, що адвокатським об`єднанням "Дефенсус" надано такі послуги: підготовлено відзив на апеляційну скаргу - 10 000, 00 грн, взято участь в одному судовому засіданні 16.01.2020 - 1 500, 00 грн, підготовлено заяву про судові витрати - 500, 00 грн та підготовлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 500, 00 грн. Загальна сума наданих послуг складає 12 500, 00 грн, про що свідчить рахунок-фактура № 17/01-1 від 17.01.2020 року.

Також, як встановив суд апеляційної інстанції, з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1111 від 20.01.2020 вбачається, що ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" сплатило Адвокатському об`єднанню "Дефенсус" кошти в сумі 20 000, 00 грн за надані послуги згідно з рахунком 17/01-2 від 17.01.2020 та згідно з рахунком № 17/01-1 від 17.01.2020.

Отже, деталізований опис виконаної адвокатом роботи міститься в Акті № 1 приймання-передачі наданих послуг, який був складений та підписаний сторонами після ухвалення судом 16.01.2020 постанови про залишення без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі № 909/452/19 та залишення без задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога заявника/позивача за первісним позовом про компенсацію витрат адвоката в сумі 12 500, 00 грн понесених при розгляді даної справи у суді апеляційної є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

3.7. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, а щодо аргументу скаржника, що позивач та адвокатське об`єднання у договорі погодили порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу у формі погодинної оплати, однак згідно з актом приймання-передачі послуг не зазначили витрачений адвокатом час в годинах, отже, даний акт є неналежним доказом щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, зазначає таке.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановив суд апеляційної інстанції порядок оплати гонорару за правову допомогу у суді апеляційної інстанції, пов`язану з оскарженням відповідачем за первісним позовом рішення суду першої інстанції від 12.11.2019, встановлений додатком № 1 до договору.

Так, в суді апеляційної інстанції вартість послуги "підготовка та подання апеляційної скарги або заперечення на апеляційну скаргу" визначена у фіксованому розмірі - 10 000, 00 грн. Послугу "Участь в судових засіданнях" встановлено в погодинній оплаті тривалістю засідання до 1 години (перша голина засідання) 1 500, 00 грн. Послуга "Підготовка та подання до суду письмових пояснень по справі" погоджена також в погодинній оплаті: 1 година - 500, 00 грн.

Отже, порядок обчисленні гонорару у договорі погоджений у змішаній формі, як у фіксованому розмірі, так і в погодинній оплаті.

Суд апеляційної інстанції встановив, що з акту №1 приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги до зазначеного вище договору вбачається, що адвокатським об`єднанням "Дефенсус" надано такі послуги: підготовлено відзив на апеляційну скаргу - 10 000, 00 грн, взято участь в одному судовому засіданні 16.01.2020 - 1 500, 00 грн, підготовлено заяву про судові витрати - 500, 00 грн та підготовлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 500, 00 грн. Загальна сума наданих послуг складає 12 500, 00 грн, про що свідчить рахунок-фактура № 17/01-1 від 17.01.2020 року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наведений опис робіт є детальним, відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, підтверджується відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а отже відповідає вимогам, встановленим частинами 2, 3, 4 статті 126, частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

3.8. Також у касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що розмір заявлених позивачем витрат у розмірі 12 500, 00 грн суттєво перевищують розмір задоволених позовних вимог, оскільки вартість технічної документації становить лише 459, 04 грн. Тобто, в даному випадку розмір витрат не відповідає критерію розумності їх розміру.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, на яку, серед іншого, посилається скаржник, зазначено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Разом з тим, таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" на те, що розмір заявлених позивачем витрат у розмірі 12 500, 00 грн суттєво перевищують розмір задоволених позовних вимог, оскільки вартість технічної документації становить лише 459, 04 грн, колегією суддів відхиляються, оскільки предметом первісного позову в даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" до ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар згідно з договором поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017 та стягнення 10 107, 00 грн 3% річних. Тобто предмет спору складає немайнова вимога про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар та майнова вимога про стягнення 3% річних. Судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в частині немайнової вимоги, таке рішення залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції. При цьому позовна вимога немайнового характеру не підлягає вартісній оцінці.

Суд апеляційної інстанції, на підставі відповідних доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача 12 500, 00 грн витрат за надану професійну правничу допомогу. При цьому такий висновок відповідає критеріям співмірності суми витрат зі складністю справи, реальності та розумності розміру витрат, та узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі.

3.9. У постанові Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 зазначено, що посилаючись на неспівмірність витрат позивача, відповідач вказував про те, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" зазначено орієнтовний розрахунок витрат, які очікує понести останній при розгляді апеляційної скарги в сумі 10 000, 00 грн, однак у заяві останнім зазначена сума 12 500, 00 грн.

Щодо наведеного аргументу відповідача, який викладено також в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що заявником було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому було визначено орієнтовний розрахунок витрат, які очікує понести позивач у зв`язку із апеляційним розглядом справи, орієнтована сума складала 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу. Проте дана заява була подана 10.01.2020 року (вх. № ЗАГС 01-04/109/20) до початку судового засідання, постанову у даній справі апеляційним судом прийнято 16.01.2020, відтак, заявник не міг зазначити остаточної суми та заявив таке клопотання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, як того вимагає чинне законодавство до закінчення судових дебатів у справі.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовими висновками Верховного Суду, викладеним в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18 про застосування статей 126, 127 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням доводів касаційної скарги.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.2. Відповідно до частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача 12 500, 00 грн витрат за надану професійну правничу допомогу, то відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції не дав оцінки всім аргументам товариства, які, при цьому, є необґрунтованими.

4.3. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови.

5. Судові витрати

5.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" залишити без задоволення, а додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 909/452/19 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова