Рішення

від 04.06.2020 по справі 160/1955/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Справа № 160/1955/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняДудко Ю.С., за участі: представників позивача представника відповідача свідка свідка Братцевої Н.С.,Хандоги В.В., Лейченко І.М., Набієвої Н.Д., Подольника В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ (узвіз Лоцманський, буд. 12-А, м. Дніпро, 49005) до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49107) про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.Р.П. АСМУ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ДН2871/1856/АВ/ТД-ФС/571 від 25.11.2019 року, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.Р.П. АСМУ» накладено штраф у розмірі 250 380 (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовою особою відповідача 21.10.2019 було проведено інспекційне відвідування додержання вимог законодавства про працю Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Р.П. АСМУ» , за наслідками перевірки складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН2871/1856/АВ від 21.10.2019.

В зазначеному акті встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21 та ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: фактичне допущення 2 працівників до роботи без укладення трудового договору, а саме: ОСОБА_1 як директора підприємства та ОСОБА_2 як бухгалтера.

Так, позивач вважає, що відносини щодо призначення директора товариства або його усунення відноситься не до трудових, а до корпоративних (цивільно-правових), а директор може здійснювати свої повноваження на підставі окремого договору, який є відмінним від трудового, тобто цивільно-правового. Крім того. Посилання відповідача на норми Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є безпідставними, а надання бухгалтерських послуг гр. ОСОБА_2 на підставі договору цивільно-правового характеру не є порушенням вимог Кодексу законів про працю України.

Позивач із означеною постановою не погоджується, зазначаючи про те, що вищеперелічені працівники не були допущені до роботи без укладання трудового договору, а лише надавали послуги за укладеними цивільно - правовими договорами надання послуг.

Ухвалою суду від 20.02.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Одночасно з поданням позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ звернулось до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.02.2020 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ про забезпечення позову.

05.03.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що за результатами проведеного інспекційного відвідування, на підставі наданих документів, було здійснено підміну трудового договору договором цивільно-правового характеру, а саме:

- робітник виконує роботу яка має постійний характер та предметом договору є фактично посада, що вказує на те, що предметом цих трудових відносин є процес праці, а не кінцевий результат;

- обов`язковість укладання трудового договору (контракту) з головним бухгалтером або користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи встановлена законодавством України.

Вищевикладене свідчить про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ вимог ч. 1 ст. 21, ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, згідно якої Працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та свідчить про фактичний допуск 2 працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Таким чином, договори укладені із ОСОБА_1 як директором підприємства та ОСОБА_2 як бухгалтером є трудовими.

Ухвалою суду від 17.03.2020 було задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ про забезпечення позову в адміністративній справі №160/1955/20 та заборонено Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області вчиняти дії, що стосуються предмета спору. До набрання законної сили рішення суду у цій справі за позовною заявою (адміністративним позовом) про визнання протиправною та скасування Постанови Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2871/1856/АВ/ТД-ФС/571 від 25.11.2019 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ зупинено дію вказаної Постанови №ДН2871/1856/АВ/ТД-ФС/571 від 25.11.2019. До набрання законної сили рішення суду у цій справі за позовною заявою (адміністративним позовом) про визнання протиправною та скасування Постанови Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2871/1856/АВ/ТД-ФС/571 від 25.11.2019 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ зупинено стягнення на підставі Постанови №ДН2871/1856/АВ/ТД-ФС/571 від 25.11.2019, яке здійснюється Соборним відділом Державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № ВП 61110582 від 06.02.2020.

Ухвалою суду від 09.04.2020 було задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.Р.П. АСМУ» про відкладення розгляду справи в адміністративній справі №160/1955/20 та відкладено розгляд справи на 28.04.2020.

04.06.2020 представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що на думку позивача є помилковим та необґрунтованим висновок відповідача про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були допущені до роботи без оформлення трудових відносин, з огляду на наступне.

Виконавець сам, на власний розсуд визначає обсяг послуг, який він надає Замовнику, період часу, на протязі якого він ці послуги надає, сам організовує свій робочий час і процес надання послуг виходячи із власних інтересів, потреб клієнтів, зайнятості за основним місцем роботи, інших факторів.

За надані Замовнику послуги Виконавець отримує винагороду, яка не має систематичного характеру. Крім того, передбачена умовами договорів відповідальність сторін за його невиконання або неналежне виконання свідчить саме про цивільно-правову природу зазначених договорів.

Позивачем не видавався наказ про прийняття на роботу, не робилися записи в трудовій книжці, в штатному розкладі відсутні відповідні посади у кількості 2 одиниць, ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 не мали закріпленого за ними робочого місця, їм не виплачувалася заробітні плата, вони не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, винагорода за цивільно-правовими договорами виплачувалася фізичним особам, з якими ці договори укладені на їх особисті (не зарплатні) банківські картки.

Специфіка надання послуг за цивільно-правовими договорами полягає в тому, що неможливо встановити чітко визначений розпорядок дня, план та графік роботи, тобто послуги надаються не систематично.

Сума винагороди за надані послуги за укладеними цивільно-правовоими договорами у деякі періоди перевищує розмір мінімальної заробітної плати ( із кожної виплаченої суми Позивач сплачував податки - податок на доходи фізичних осіб 18%, відрахування до державних фондів (військовий збір 1,5%), єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України в сумі 22%.) Отже, метою укладення цивільно-правових договорів було не ухилення від сплати податків або єдиного соціального внеску, а саме досягнення певного результату, передбаченого цими договорами, тобто отримання послуги на визначених договорами умовах.

Таким чином, позивач як суб`єкт господарювання вправі на власний розсуд організовувати власні статутні завдання, в тому числі з укладанням договорів цивільно-правового характеру з надання будь-яких послуг чи виконання будь-яких робіт чи послуг (із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за умови досягнення між ними такої домовленості.

У судове засідання 04.06.2020 з`явились представники сторін та свідки.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ зареєстровано 17.05.2017 як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі інформації щодо фізичних осіб, які виконують роботи (надання послуг) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2019 № 17516/05-05/26 (вх. № 18556 від 05.09.2019), згідно Наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.10.2019 №685-1 про призначення інспекційного відвідування та направлення від 04.10.2019 №349-Н на проведення інспекційного відвідування, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні з 07.10.2019 по 21.10.2019 було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ за адресою: 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, узвіз Лоцманський, будинок 12 А , код ЄДРПОУ 41340747, за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування від 21.10.2019 №ДН2871/1856/АВ, за висновками якого виявлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413, а саме: фактичний допуску двох працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті, 24.10.2019 товариством було направило до Начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області зауваження №10 до акту інспекційного відвідування 21.10.2019 №ДН2871/1856/АВ.

29.10.2019 відповідачем було направлено відповідь на зауваження №91/4.1-7, в якому зазначено про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

29.10.2019 відповідачем було направлено на адресу позивача припис про усунення виявлених порушень № ДН2871/1856/АВ/П зі строком усунення порушень до 15.11.2019 привести у відповідність трудові відносини з найманими працівниками. Докази направлення (а.с. 151-152).

На підставі вищенаведеного акту інспекційного відвідування, посадовою особою відповідача 25.11.2019 було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2871/1856/АВ/ТД-ФС/571, згідно до вимог ст. 265 КЗпП України за якою до позивача за порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України застосовано штраф у розмірі 250380,00 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877).

Так, відповідно до ст. 1 Закону №877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно до ч. 4, ч. 5 Закону №877 заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

30 серпня 2019 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823), положення якого узгоджуються з нормами Закону України № 877-V.

Пунктом 1 Порядку № 823 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-ІУ, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до абз.4 пп.6 п. 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Підставою для проведення інспекційного відвідування Позивача стала інформація, надана в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2019 № 17516/05-05/26 (вх. № 18556 від 05.09.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області).

Так, на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2019 № 17516/05-05/26, згідно Наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №685-1 від 04.10.2019 про призначення інспекційного відвідування та направлення № 349-Н від 04.10.2019 на проведення інспекційного відвідування, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні з 07.10.2019 по 21.10.2019 було проведено інспекційне відвідування у Товаристві з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ за адресою: 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, узвіз Лоцманський, будинок 12 А, код ЄДРПОУ 41340747, за результатом якої складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 21.10.2019 №ДН2871/1856/АВ.

В акті зафіксовано порушення: вимог ч. 1 ст. 21, ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, згідно якої Працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та свідчить про фактичний допуск 2 працівників, а саме: ОСОБА_1 як директора та ОСОБА_2 як бухгалтера до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Стосовно висновку контролюючого органу щодо допуску позивачем до роботи 2 працівників, а саме: ОСОБА_1 як директора та ОСОБА_2 як бухгалтера до роботи без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу суд виходить із наступного.

Відповідно до Рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ від 17.05.2017, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ , створити статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ у розмірі 1000 гривень, затвердити Статут товариства, призначити директором Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ ОСОБА_1 , надавши їй всі повноваження директора, передбачені Статутом Товариства, в тому числі з правом підпису банківських документів.

Як вбачається з акту інспекційного відвідування, Товариство з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Учасника від 17.05.2017, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншого діючого законодавства України, згідно з п. 1.1 розділу І Загальні положення та ч.2 п. 2.1 розділу 2 Цілі та предмет господарської діяльності Товариства Статуту.

Відповідно до ч. 1 п. 2.1 розділу 2 Цілі та предмет господарської діяльності Товариства Статуту метою створення Товариства є одержання законного прибутку шляхом виконання перерахованих в Статуті видів діяльності, підвищення ефективності господарювання, формування та насичення ринку продукцією, товарами і послугами, укріплення економіки регіону та України.

Відповідно до розділу 5 Органи управління та контролю Товариства вишим органом управління Товариства є його Учасник.

До компетенції Учасника Товариства, крім іншого, віднесено призначення та звільнення директора, винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства, визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства.

Відповідно до вимог п. 5.3 5 Органи управління та контролю Товариства у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - директор, який: організує поточне керівництво Товариством та вирішує всі питання фінансово - господарської діяльності Товариства, окрім тих, що віднесено до виключної компетенції Власника; встановлює штатний розклад працівників Товариства.

Згідно п. 5.3.1 розділу 5 Органи управління та контролю Товариства Виконавчий орган Товариства (директор) може бути обраний (призначений) зі складу учасників Товариства. В цьому випадку учасник товариства може здійснювати управління товариством без укладання трудового договору (контракту), тимчасово і безкоштовно.

Виконавчий орган Товариства (директор) може бути обраний також і не зі складу учасників Товариства. Директор, який не є учасником Товариства, може бути прийнятий на роботу на умовах термінового або безтермінового договору (контракту), угоди, а також інших форм, регулюючих стосунки Товариства з працівниками .

17.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ , в особі учасника ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту, надалі Замовник з однієї сторони та гр. України ОСОБА_1 , надалі Виконавець укладено договір про надання послуг.

Відповідно до п. 2.1 даного договору Виконавець при виконанні умов даного договору зобов`язується надавати замовнику наступні послуги з управління Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ в якості директора: організує поточне керівництво Товариством та вирішує всі питання фінансово-господарської діяльності Товариства, окрім тих, що віднесено до виключної компетенції загальних зборів Товариства; виступає від імені Товариства перед третіми особами; визначає перспективи розвитку Товариства; здійснює будь - які інші функції по управлінню справами Товариства, що не суперечить чинному законодавству України та статуту Товариства.

Виконавець надає передбачені даним Договором послуги у свій вільний, зручний для себе час (пункт 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 даного договору правила трудового розпорядку Замовника на Виконавця не розповсюджуються.

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов даного Договору Сторонами складається Акт приймання - передачі наданих послуг (пункт 2.6 договору).

Згідно п. 3.3 договору замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати Виконавцю винагороду в порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 4.1 та пунктом 4.1 передбачено, що вартість послуг, що надаються Виконавцем, зазначається в Акті приймання-передачі наданих послуг. Замовник на підставі Акту приймання - передачі наданих послуг сплачує Виконавцю винагороду за надані послуги за даним Договором в строк до 01 числа місяця, наступного за поточним.

Договір укладено на строк з 17.05.2017 по 31.12.2019 включно.

Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 як фізична особа-підприємець. Видами діяльності є 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в. і.у., 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Позивач своєчасно та регулярно здійснює виплату ОСОБА_1 винагороду за надані послуги, що підтверджується актами прийому наданих послуг: №1 за січень 2019 на суму 609,54 грн., № 2 за лютий 2019 на суму 4814,00 грн., №3 за березень 2019 на суму 5387,75 грн., №4 на суму 3601,00 грн., №5 за травень 2019 на суму 5149,5 грн., №6 за червень 2019 на суму 4812,00 грн., № 7 за липень 2019 на суму 3788,25 грн., №8 за серпень 2019 на суму 6400,60 грн., №9 за вересень 2019 на суму 6485,00 грн.

Також із вказаної винагороди позивач утримує та перераховує до відповідних бюджетів всі необхідні податки та єдиний соціальний внесок.

В свою чергу, ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, також сплачує податки та єдиний соціальний внесок, що підтверджується копією звітної податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 від 11.01.2019 за 2018 рік, копією звіту про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску від 14.01.2019 за 2018 рік, (а.с. 55-56).

Відповідно до ч.1-3 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Частиною 4 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно приписів ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У пункті 2 рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) зазначено, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95 ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

У рішенні Конституційного суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 (справа № 1-2/2010) зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відносини щодо призначення/звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ відносяться не до трудових, а до корпоративних (цивільно-правових), а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату, надавати щорічну відпустку, виплачувати грошову компенсацію за не використані ним дні щорічної відпустки.

Судом також досліджено договір від 18.05.2017 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ , в особі директора Набієвої Наталії Дмитрівни, що діє на підставі Статуту, надалі Замовник з однієї сторони та ОСОБА_2 , надалі Виконавцем .

Так, п. 1.1 договору передбачено, що Виконавець зобов`язується на умовах даного Договору надавати Замовнику послуги в порядку, що передбачений даним Договором, а Замовник зобов`язується своєчасно сплачувати винагороду за надані ним послуги.

Даний договір не є трудовим договором, норми Кодексу законів про працю на даний Договір не розповсюджуються (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору Виконавець при виконанні умов даного договору зобов`язується надавати Замовнику наступні бухгалтерські послуги з метою забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві. Здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства та контроль над економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства. Своєчасно і правильно оформляти фінансові документи. Забезпечувати правильне нарахування і перерахування податків і зборів (податкових платежів), внесків на соціальне страхування, коштів на фінансування капітальних вкладів, заробітної плати працівників Замовника, винагороди за цивільно-правовими договорами та інших виплат і платежів. Брати участь у проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності за даними бухгалтерського обліку і звітності з метою виявлення і усунення втрат і невиробничих витрат. Вести роботу щодо забезпечення зберігання бухгалтерських документів. Забезпечувати своєчасне складання бухгалтерської та податкової звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, подання їх в установленому порядку до відповідних органів.

Пунктом 2.4 визначено, що правила трудового розпорядку Замовника на Виконавця не розповсюджуються.

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов даного Договору сторонами складається Акт приймання - передачі наданих послуг (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору Замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати Виконавцю винагороду в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 4.1 та 4.2 договору передбачено, що вартість послуг, що надаються Виконавцем, зазначається в Акті приймання-передачі наданих послуг. Замовник на підставі Акту приймання - передачі наданих послуг сплачує Виконавцю винагороду за надані послуги за даним Договором в строк до 01 числа місяця, наступного за поточним.

Договір укладено з 18.05.2017 по 31.12.2019 включно.

Позивач своєчасно та регулярно здійснює виплату ОСОБА_2 винагороду за надані послуги, що підтверджується актами прийому наданих послуг: №1 за січень 2019 на суму 609,54 грн., № 2 за лютий 2019 на суму 4814,00 грн., №3 за березень 2019 на суму 5387,75 грн., №4 на суму 3601,00 грн., №5 за травень 2019 на суму 5149,5 грн., №6 за червень 2019 на суму 4812,00 грн., № 7 за липень 2019 на суму 3788,25 грн., №8 за серпень 2019 на суму 6400,60 грн., №9 за вересень 2019 на суму 6485,00 грн.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З урахуванням вимог встановлених ст. 208 ЦК України, сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Отже, закріплені приписи цивільного законодавства встановлюють принцип свободи договору.

Так, частинами 1-3 ст. 6 ЦК України встановлено, що при укладенні актів цивільного законодавства і договорів, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно, чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори на виконання певних робіт, тому, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Як встановлено ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, нормою ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог статей 215, 216 Цивільного кодексу України право визнання недійсним правочину належить виключно судом. При цьому, ініціювати таке питання може одна із сторін договору, тобто фізична особа, якій надано право захисту у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не спростовано факту дійсності (чинності) укладених між Позивачем та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільно-правових договорів про надання послуг, тим більше, що відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними або нікчемними, а тому, в силу норми ст. 204 ЦК України, вони є правомірними.

Верховний суд у своїй постанові від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17 дійшов до висновку: Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності в той час як за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт .

Аналогічних висновків про те, що: основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату дійшов Верховний Суд і в постанові від 08.05.2018 року (справа №127/21595/16-ц).

Крім того, у своїй постанові від 26.05.2020 р. у справі № 160/5315/19, Верховний суд дійшов висновку, що компетенції органів Держпраці не входить тлумачення змісту цивільно-правових договорів, а також визнання їх недійсності. Аналогічна позиція також викладена у постановах Верховного суду від 06.03.2019 р. у справі № 802/2066/16-а та постанові Верховного суду від 13.06.2019 р. у справі № 815/954/18.

Згідно умов договорів на надання послуг, укладених між позивачем та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надані до позовної заяви та досліджені судом, вбачаються всі ознаки, які притаманні цивільно-правовому договору, а саме фізичні особи за цивільно-правовими договорами самостійно організовували свою роботу, надавали послуги у зручний для них час, не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, то у відповідності до норм Цивільного кодексу України, сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому сторони дотримались обов`язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Отже, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Враховуючи предмет укладених договорів та поняття трудового договору, висновки відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та зазначеними вище фізичними особами є помилковими.

Також, в обгрунтування правомірності своїх висновків відповідач посилається на норму п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", відповідно до якої, роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень з боку позивача норм чинного законодавства про працю, а наведені відповідачем в акті інспекційного відвідування висновки є безпідставними та необґрунтованими, а тому постанова Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ДН2871/1856/АВ/ТД-ФС/571 від 25.11.2019 року, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.Р.П. АСМУ» накладено штраф у розмірі 250 380 (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3755,70 грн., сплачена відповідно до квитанції від 17.02.2020 №0.0.1619365536.1, оригінали якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ (узвіз Лоцманський, буд. 12-А, м. Дніпро, 49005) до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49107) про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ДН2871/1856/АВ/ТД-ФС/571 від 25.11.2019 року, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.Р.П. АСМУ» накладено штраф у розмірі 250 380 (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Р.П. АСМУ (узвіз Лоцманський, буд. 12-А, м. Дніпро, 49005) судові витрати у розмірі 3755,70 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять грн. 70 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49107), сплачених відповідно до квитанції від 17.02.2020 №0.0.1619365536.1.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 15.06.2020 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко