Рішення

від 16.07.2020 по справі 440/2059/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2059/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія" №69 Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності, стягнення компенсації,

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія" №69 Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, відповідно до якої просить:

визнати бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виправна колонія" №69 Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15718,98 грн та за відрядження у сумі 1680,00 грн;

стягнути з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія" №69 Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15718,98 грн;

стягнути з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія" №69 Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за відрядження у сумі 1680,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час звільнення зі служби відповідачем всупереч п.п. 23, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" - не здійснено повного розрахунку при звільненні, а саме - не виплачено компенсацію за неотримане речове майно та за відрядження. Вважає, що має право на отримання відповідної грошової компенсації за весь час проходження служби у ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

При цьому, суд вважає за необхідне врахувати, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду станом на 16.07.2020 року за критерієм пошуку: "Код ЄДРПОУ 08564274", повне найменування юридичної особи в реєстрі по вказаному коду зазначено: Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№69)", а не так як зазначає позивач у позові: Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№69)" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, а відтак, в рішенні суду суд зазначає назву, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№69)" (надалі також - відповідач, Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№69)").

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Наказом начальника Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" від 19 серпня 2019 року № 100/ОС-19 "Про звільнення" відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" 19 серпня 2019 року /а.с. 8/.

Довідками Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" № 7/Б-171/бн-19 від 26 липня 2019 року підтверджено, що позивачу належить грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 15718,98 грн, а також довідкою № 7-Б-24/20 від 17.03.2020 підтверджено, що в установі перед позивачем обліковується заборгованість згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження у сумі 1680,00 грн /а.с. 9-10/.

Не погодившись з бездіяльністю Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати такої грошової компенсації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713- IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (надалі - Закон № 2713- IV), держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина 2 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (частина 5 статті 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначено Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок № 578).

За змістом пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (пункт 60 Порядку № 578).

Згідно довідки керівника служби ресурсного забезпечення Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" № 7/Б-171/бн-19 від 27 липня 2019 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 нараховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 15718,98 грн, однак така компенсація позивачу не виплачена.

При цьому, доказів на підтвердження вжиття активних заходів з метою виплати відповідачем до суду не надано.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України" вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, у разі якщо держава задекларувала певні правила розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Враховуючи те, що право на отримання грошової компенсації виникає з моменту звільнення з військової служби та зважаючи на те, що Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№69)" самостійно здійснила нарахування суми такої компенсації, проте протиправно її не виплатила, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 15718,98 грн та стягнення з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 15718,98 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 6 статті 14 цього Закону встановлено, що при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року N 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (надалі - Постанова N 98) установити, що в разі коли працівники, відряджені за кордон, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням стороною, яка приймає, або коли працівники, відряджені в межах України для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, установи та організації, які відряджають працівників, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням організаторами таких заходів, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для відповідної держави згідно з додатком 1 до цієї постанови, зокрема 80 відсотків при одноразовому, 55 відсотків - дворазовому, 35 відсотків - триразовому харчуванні.

Витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності оригіналів підтвердних документів (далі - підтвердні документи).

Пунктом сьомим тієї ж Постанови N 98 визначено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються: 1) витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на оформлення закордонних паспортів; на оформлення дозволів на в`їзд (віз); на оплату вартості страхового поліса життя або здоров`я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування; на обов`язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження; на оплату службових телефонних розмов; 2) комісійні витрати у разі обміну валюти.

На підставі ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.

Відповідно до частини 1 статті 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства (пункт перший Розділу першого Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, відповідно до довідки № 7-Б-24/20 від 17.03.2020 підтверджено, що в установі перед позивачем обліковується заборгованість згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження у сумі 1680,00 грн /а.с. 10/. Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується факт наявності вказаної заборгованості та не має спору між сторонами щодо підстав виникнення такої заборгованості і її розміру, а відтак, вказані обставини не досліджуються судом в межах даної справи.

Виходячи з системного аналізу викладених норм та визнання відповідачем наявної заборгованості перед позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 і цій частині також.

Таким чином, позовні вимог обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн, що підтверджується квитанцією №MP_AB310897KJS_13613195 від 07.05.2020 /а.с. 24/.

Зважаючи на вищевикладене, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№69)" (проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 08564274) про визнання бездіяльності, стягнення компенсації задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№69)" щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15718,98 грн та за відрядження у сумі 1680,00 грн.

Стягнути з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№69)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15718,98 грн /п`ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень дев`яносто вісім копійок/.

Стягнути з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№69)" на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження у сумі 1680,00 грн /одна тисяча шістсот вісімдесят гривень/.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№69)" (проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 08564274) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн /одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя І.Г.Ясинвоський